Рішення

від 21.06.2019 по справі 400/349/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 р. № 400/349/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібозавод №1", вул. В`ячеслава Чорновола, 2а, м. Миколаїв, 54028

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2018 № 00108111401,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібозавод №1" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.11.2018 року №00108111401.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення є необгрунтованим та підлягає скасуванню. Всі податкові накладні від контрагента постачальника - ТОВ "АЛЬТЕНА ГРУП" відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, про що зазначено перевіряючими в Акті перевірки від 31.10.2018р. Позивач має в наявності всі первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції з вказаним контрагентом. Окрім цього, відповідач в Акті перевірки вказує не надання договору та інших документів, які б підтверджували відповідність ТМЦ (пшениця) вимогам державних стандартів, технічним умовам, є безпідставним, оскільки договір між двома сторонами свідчить лише про виконання операцій в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Таким чином, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Якість зерна чи наявність сертифікату на думку позивача, жодним чином не впливає на право платника податків на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Крім того, не звітування до податкових органів деяких контрагентів позивача не свідчить по відсутність об`єктів оподаткування.

У відзиві на позовну заяву відповідача зазначив, що з наведеними висновками відповідача, щодо встановлених порушень позивачем не погоджується та вважає, що обставини, викладені в Акті перевірки є помилковими та безпідставним щодо нереальності господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "АЛЬТЕНА ГРУП", оскільки позивачем на підтвердження виконання господарських операцій були надані первинні та інші документи, зареєстровані податкові накладні та зазначено про принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Проте, з іншими висновками Акту перевірки відповідач не погодитись не може та вказує, що саме контрагент позивача фактично не міг виконувати договірні зобов`язання з поставки пшениці в задекларованих обсягах, оскільки перевіркою встановлено, що контрагент попередньо не купував такі ТМЦ, а відсутність основних засобів, необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів свідчить про неможливість виготовлення (вирощення) товару, що в подальшому поставлявся позивачу. При цьому, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись належним чином оформленими документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі. Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності. У зв`язку з цим самі лише первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб`єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Отже, висновки перевіряючих щодо встановлених порушень зроблені на підставі наданих до перевірки первинних, бухгалтерських документів та інших документів, згідно яких формувалися показники фінансово-господарської діяльності, в результаті чого в ході проведення перевірки встановлено заниження податку на додану вартість є обгрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача щодо необгрунтованості позовних вимог. Позивач підтримує свою позицію, викладену в позовній заяві та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач 18.04.2019р. надав заперечення на відповідь на відзив та вказав, що необідною умовою для підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій є фактична можливість здійснення контрагентом поставки відповідних ТМЦ , що придбавалися позивачем. Доводи позивача викладені у відповіді на відзив жодним чином не спростовують висновки Акту перевірки щодо фактичної неможливості виконання договірних зобов`язань. Також у позивача відсутні документи щодо якісної характеристики ТМЦ, відсутні належним чином оформлені документи про фізичне переміщення товару, що унеможливлює підтвердження та перевірку фактичного виконання господарських операцій, що свідчить про правильність висновків перевіряючих про нереальність господарської операції.

Ухвалою суду від 12.02.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року за клопотанням відповідача розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

06.0.62019 року позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський хлібзавод №1 є юридичною особою з 08.09.2011 року, основним видом екномічної діяльності якої є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (КВЕД 10.71), (а.с.16, том 2).

31.10.2018 року позивач отримав від Головного управління ДФС у Миколаївській області Акт від 31.10.2018 № 2606/14-29-14-01/37844650 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський хлібзавод №1 (код ЄДРПОУ 37844650) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, правильності нарахування,обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2018 , складений ГУ ДФС у Миколаївській області (далі - Акт перевірки).

У висновках зазначеного Акту перевірки відповідачем зазначається, що позивачем допущено порушення абз. а п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 333127грн., в тому числі по періодах: липень 2016 року - 296 888 грн.; серпень 2016 року - 36 239 грн.

З результатами перевірки та з урахуванням висновку Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2018р. № 00108111401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 333 127,00 гривень та нарахована штрафна санкція 166563,50 гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальної служби України прийняла рішення № 1971/6/99-99-11-04-01-25 від 15.01.2019 року, яким залишило без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення. Зазначене рішення позивач отримав поштою 30.01.2019року.

Позивач вважає, що рішення Державної фіскальної служби України № 1971/6/99-99-11-04-01-25 від 15.01.2019 року та оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області є незаконними, необгрунтованими, а тому звернувся до суду про скасування рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Суд, досліджуючи Акт перевірки встановив, що перевіряючими зазначено в Акті, що позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2016 року на суму 296 888 грн., за серпень 2016 року на суму 36 239 грн. за рахунок здійснення операцій з Підприємством - постачальником ТМЦ (робіт, послуг) ТОВ АЛЬТЕНА ГРУП (код 40044394), по якому контролюючий орган отримав невідому для позивача інформацію від інших контролюючих органів щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, п. 198.6 ПК України передбачена єдина умова для позбавлення платника податків права на податковий кредит, а саме: не вноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого /нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг. не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивач всі податкові накладні від контрагента-постачальника відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровав Єдиному реєстрі податкових накладних, про що зазначено в Акті перевірки.

Крім цього, контролюючий орган досліджує в акті перевірки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів, з якими ТОВ Миколаївський хлібзавод №1 взагалі не мав жодних взаємовідносин (постачальників ТОВ АЛЬТЕНА ГРУП (код 40044394): ТОВ БОЛЬДИ (код 40494573) та ТОВ ПІРЕНТА (код 40418047), без проведення перевірки цих платників податків.

Суд наголошує, що відповідачем при складанні висновку Акту перевірки, не було враховано принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно з якими негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит з ПДВ, можуть бути застосовані, можливо, до контрагентів, які їх припустилися, а не до позивача.

При цьому також повинно враховується добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що визначено податковим законодавством у підпункті 4.1.4 пункту 4Л статті 4 ПК України, за змістом якої, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Стосовно того, що місцем складання видаткових накладних ТОВ АЛЬТЕНА ГРУП зазначено м. Київ, а позивачем не надано підтверджуючих документів про відрядження працівника до м.Києва, суд зазначає, що отримання пшениці здійснювалося по місцю знаходження Засельського КХП, тому ніяких підтверджувальних документів на відрядження не має бути.

Позивач зауважує, що посилання в акті перевірки на ненадання договору, а також документів, що підтверджували б відповідність ТМЦ вимогам державних стандартів, технічним умовам, фітосанітарним і ветеринарно-санітарним нормам, є безпідставними, так як згідно Постанови ВСУ від 15.12.2015 р. у справі № 21-4266а15 , договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про домовленість виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

До того ж, суд зауважує, що якість зерна чи наявність сертифікату жодним чином не впливає на право платника податків на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

У відповіді на заперечення відповідачем зазначено, що ТОВ БОЛЬДИ та ТОВ ПІРЕНТА реєстрували податкові накладні, але не подавали звітність до контролюючого органу, через що, відповідач робить висновок про відсутність будь-яких об`єктів оподаткування у ТОВ БОЛЬДИ та ТОВ ПІРЕНТА .

На вищезазначене суд вказує, що не звітування до податкових органів не вказує на відсутність об`єктів оподаткування.

До того ж, згідно Постанови ВСУ від 03.04.2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявления до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Щодо думки відповідача, стосовно того, що товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує рух товару від продавця (постачальника) до покупця, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Постанови ВСУ від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом - факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною;

- Постанови ВСУ від 17.04.2018 р. у справі № 816/1587/17 товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Крім того, посилання відповідача на, начебто, відсутність у контрагентів достатніх матеріальних ресурсів не приймається судом до уваги, оскільки, згідно Постанови ВСУ від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Згідно Постанови ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дйсципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином, Податковим кодексом України та судовою практикою закріплено принцип індивідуалізації відповідальності платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Фактичне виконання вищезазначених правочинів із постачання товару свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні і п.2.4. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .

Статтею 1 розділу 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в позивача наявні всі первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ АЛЬТЕНА ГРУП , а між позивачем та ПрАТ Засільське ХПП укладено договір № 1 від 01.07.2016р. на переробку зерна та договір №7(з) складського зберігання зерна від 14.07.2016р. копія якого міститься в матеріалах справи.

Протягом 14 - 17.07.2016р. та 22.07.2016р. ТОВ АЛЬТЕНА ГРУПП у відповідності до товарно-транспортних накладних, видаткових накладних (копії додаються) поставило позивачу пшеницю у кількості 501,41тн на загальну суму 1 998 759,44грн. у пункт розвантаження - ПрАТ Засільське ХПП , яке, в свою чергу, прийняло пшеницю на зберігання.

Крім цього, ТОВ АЛЬТЕНА ГРУП виписало та зареєструвало у Реєстрі податкових накладних оформлені згідно вимог чинного законодавства податкові накладні на поставлену пшеницю (копії додаються).

Зазначені вище операції з ТОВ АЛЬТЕНА ГРУП позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту декларацій з ПДВ, додатках 5 та 1 до них у липні 2016 року на суму 296888грн., у серпні 2016 року на суму 36239грн., копії яких також наявні в матеріалах справи.

Поставлену пшеницю позивачем було оприбутковано на склад сировини, про що свідчать прибуткові накладні та сплачено за платіжними дорученнями у повному обсязі.

Надалі, отриману пшеницю було перероблено на ПрАТ Засільське ХПП у борошно, про свідчать акти за формою 117 про зачистку виробничого корпусу та результати переробки зерна, яке в свою чергу було перевезено на адресу позивача на орендованих ним транспортних засобах для випікання хліба та хлібобулочних виробів на орендованих виробничих потужностях.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про фактичне здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ АЛЬТЕНА ГРУП .

Отже, суд вважає, що прийняте Головним управління ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та таким, що не відповідає податковому законодавству. Тому суд вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував її.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібозавод №1" (вул. В`ячеслава Чорновола, 2а, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 37844650) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.11.2018 року №00108111401.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібозавод №1" (вул. В`ячеслава Чорновола, 2а, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 37844650) судовий збір в розмірі 7500,00грн., сплачений платіжним дорученням № STI20576 від 06.02.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов