Постанова

від 05.06.2019 по справі 493/1538/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1246/19

Номер справи місцевого суду: 493/1538/16-ц

Головуючий у першій інстанції Тітова Т.П.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справах:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Дрішлюка А.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі: Півнєві Д.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його адвоката Осокіна С.Ю.,

адвоката відповідача ТОВ Балтський Хлібороб - Ніц А.С.,

адвоката відповідача ПП Левчик - Колосовича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Левчик на додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ Балтський Хлібороб , ПП Левчик , за участю третьої особи - сектору державної реєстрації юридичного відділу Балтської міської ради про визнання недійсними (нікчемними) договорів оренди землі, визнання недійсними та скасування їх державної реєстрації та про зобов`язання відповідачів повернути земельні ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом, який у подальшому був ними уточнений, до ТОВ Балтський Хлібороб , ПП Левчик , за участю третьої особи - сектору державної реєстрації юридичного відділу Балтської міської ради про визнання недійсними (нікчемними) договорів оренди землі, визнання недійсними та скасування їх державної реєстрації та про зобов`язання відповідачів повернути земельні ділянки.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 12.10.2018р. позов задоволено частково, визнано недійсними: - договір оренди за 2015 рік, кадастровий номер НОМЕР_1 :0153, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Балтський хлібороб ; - договір оренди від 25.04.2015р. земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_1 та ПП Левчик ; - договір оренди від 25.04.2015р. земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3 , укладений між ОСОБА_2 та ПП Левчик .

Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію вказаних договорів.

Зобов`язано ТОВ Балтський Хлібороб та ПП Левчик із складанням відповідних актів повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належні їм на праві приватної власності земельні ділянки: кадастровий номер НОМЕР_4 , кадастровий номер НОМЕР_2 , кадастровий номер НОМЕР_3 .

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить вирішити питання по розподілу судових витрат, яким стягнути з відповідача ПП Левчик на користь позивача ОСОБА_2 кошти у сумі 35 000 гривень, які були витрачені позивачем на правову допомогу, стверджуючи, що в судовому засіданні до виходу суду до нарадчої кімнати ним було заявлено клопотання про вирішення питання розподілу судових витрат.

Питання було розглянуто за відсутності належним чином сповіщених сторін.

Додатковим рішенням Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року заяву задоволено частково.

Доповнено резолютивну частину рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року, абзацом наступного змісту:

Стягнути з ПП Левчик (код ЄДРПОУ 39248813, адреса місцезнаходження: 66143, с. Оленівка Балтського району Одеської області) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правову допомогу у розмірі - 15 886,68 грн..

В апеляційній скарзі ПП Левчик просить скасувати додаткове рішення від 17 жовтня 2018 року в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15 886, 68 гривень.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 та представник третьої особи сектору державної реєстрації юридичного відділу Балтської міської ради Одеської області не з`явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно.

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 1 ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи та у доступі до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах вимог заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Частинами 2 - 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пунктах 47 та 48 постанови Пленуму Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах №10 від 17 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року №3460-VI Про безоплатну правову допомогу , положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах від 20 грудня 2011 року №4191-ІV, який набрав чинності з 01 січня 2012 року, розмір компенсаційних витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановлених законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно Законів України Про Державний бюджет України на 2017 рік та Про державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року становить 1 600 грн., а на 1 січня 2018 року 1 762 грн., тому 40% від 1 600 грн. становить 640 грн., а 40% від 1 762 грн. - 704,80 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 12.10.2018р. позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ Балтський Хлібороб , ПП Левчик , за участю третьої особи - сектору державної реєстрації юридичного відділу Балтської міської ради, про визнання недійсними (нікчемними) договорів оренди землі, визнання недійсними та скасування їх державної реєстрації та про зобов`язання відповідачів повернути земельні ділянки задоволено частково.

Між позивачкою ОСОБА_2 та адвокатом Осокіним С.Ю. було укладено договір про надання правової допомоги від 31.01.2017р. за позовом про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 20.12.2017р..

У судовому рішенні від 12.10.2018р. по справі №493/1538/16-ц, судом не було вирішено питання про стягнення витрат на правову допомогу, хоча представником позивача - адвокатом Осокіним С.Ю. у судовому засіданні заявлялось таке клопотання.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвокатом Осокіним С.Ю. були надані угоди про надання правової допомоги від 31.01.2017р. та від 20.12.2017р. і розрахунки за надану адвокатом правову допомогу позивачу по справі №493/1538/16-ц.

Згідно остаточного розрахунку суми судових витрат від 12.10.2018р., які понесла позивач ОСОБА_2 у розмірі 33 360 грн. складаються з: надання усних правових консультацій, оформлення позовної заяви, оформлення клопотання про призначення експертизи та представництво в суді.

Дослідивши розрахунок та договори, враховуючи співмірність виконаної роботи та винагороду за таку роботу, а також положення чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення частково й обґрунтовано стягнув з ПП Левчик на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу, з розрахунку 640 грн. за годину робити в 2017 році: за оформлення позовної заяви та клопотання про призначення експертизи - 1 280 грн., участь в судовому засіданні 09.02.2017 року - 1 год. становить 640 грн., участь в судовому засіданні 03.03.2017 року - 45 хв. становить 480 грн., за участь в судовому засіданні 11.04.2017 року - 1 год. 15 хв. становить 800 грн., участь в судовому засіданні 04.12.2017 року - 1 год. 20 хв. становить 853,33 грн., з розрахунку 1 000 грн. за годину роботи після 15.12.2017 року: участь в судовому засіданні 21.12.2017 року - 25 хв. становить 416,67 грн., участь в судовому засіданні 12.01.2018 року - 30 хв. становить 500 грн., участь в судовому засіданні 12.02.2018 року - 10 хв. становить 166,67 грн., участь в судовому засіданні 18.04.2018 року - 2 год. 35 хв. становить 2 583,33 грн., участь в судовому засіданні 18.05.2018 року - 1 год. 40 хв. становить 1 666,67 грн., участь в судовому засіданні 30.05.2018 року - 10 хв. становить 166,67 грн., участь в судовому засіданні 08.08.2018 року - 1 год. 50 хв. становить 1 833,33 грн., участь в судовому засіданні 29.08.2018 року - 1 год. 10 хв. становить 1 166, 67 грн., участь в судовому засіданні 02.10.2018 року - 25 хв. становить 416,67 грн., участь в судовому засіданні 12.10.2018 року - 2 год. 55 хв. становить 2 916,67 грн., а всього в сумі 15 886,68 грн..

Посилання відповідачів ТОВ Балтський хлібороб та ПП Левчик в апеляційних скаргах на те, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки судом безпідставно стягнути витрати на правничу допомогу, не приймаються до уваги за таких підстав.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвокатом Осокіним С.Ю. були надані угоди про надання правової допомоги від 31.01.2017р. та від 20.12.2017р., квитанції від 31.01.2017р., 30.11.2017р., та від 12.10.2018р. про сплату позивачкою ОСОБА_2 за надану правову допомогу гонорар в загальному розмірі 35 000 гривень (т. 4, а. с. 42-44) й розрахунки за надану адвокатом правову допомогу позивачу, у тому числі остаточну від 12.10.2018р. (т.4, а. с. 45), по справі №493/1538/16-ц.

Матеріалами справи об`єктивно та достовірно підтверджується те, що з урахуванням принципу розумності та витрачення адвокатом часу при розгляді справи розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 15 886,68 грн..

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Тому, законних підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції й постановлення ухвали про відмову у прийнятті додаткового рішення немає.

Керуючись ст. ст . 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Левчик залишити без задоволення, додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 18 червня 2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький

А.І.Дрішлюк

П.М.Черевко