Рішення

від 18.06.2019 по справі 914/791/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2019 Справа № 914/791/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мацько Трак Сервіс , с.Солонка Пустомитівський район Львівська область

до відповідача Приватного підприємства АВ-Транс-Компані , м.Червоноград Львівська область

про стягнення 68 627,25 грн. заборгованості, з яких 49 000,00 грн. основний борг, 4 351,40 грн. три проценти річних та 15 275,85 грн. інфляційні нарахування.

За участю представників:

від позивача: Чупа І.І. - представник (довіреність від11.03.2019 р.);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мацько Трак Сервіс до Приватного підприємства АВ-Транс-Компані про стягнення 77 627,25 грн. заборгованості, з яких 58 000,00 грн. основного боргу, 4 351,40 грн. три проценти річних та 15 275,85 грн. інфляційні нарахування.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог до стягнення заявлено 68 627,25 грн., з яких 49 000,00 грн. основного боргу, 4 351,40 грн. три проценти річних та 15 275,85 грн. інфляційні нарахування. Суд розглядає позовні вимоги відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору №244/16/ТО на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт від 01.04.2016 р. позивачем були виконані роботи ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів на загальну суму 151 850,83 грн. За умовами договору відповідач зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно актів виконаних робіт, на підставі отриманого від виконавця рахунку, на умовах відтермінування оплати протягом 7 (семи) календарних днів з дня виконаної роботи згідно виставленого акту. Оскільки оплату за виконані роботи відповідач провів не в повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 26.04.2019 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 28.05.2019 р.

24.05.2019 р. до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21583/19), з доказами надіслання 22.05.2019 р. даного відзиву на адресу позивача. У відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, вважає його безпідставним.

Ухвалою від 28.05.2019 р. відкладено розгляд справи по суті на 18.06.2019 р.

05.06.2019 р. до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№23346/19) в якій позивач наводить свої заперечення проти обставин викладених відповідачем у відзиві.

Представник позивача в судове засідання 18.06.2019 р. з`явився, підтримав позовні вимоги згідно заяви про зменшення їх розміру, просив стягнути з відповідача 68 627,25 грн., з яких 49 000,00 грн. основного боргу, 4 351,40 грн. три проценти річних та 15 275,85 грн. інфляційні нарахування.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 18.06.2019 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується судовим повідомленням-викликом - штрихкодовий ідентифікатор №80100 0499952 0 від 30.05.2019 р., вручено - 07.06.2019 р. (вх.№24110/19 від 10.06.2019 р.).

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Заяви, клопотання від сторін, в тому числі про відкладення розгляду справи, станом на 18.06.2019 р. до суду не надходили.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання та достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 18.06.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами 01.04.2016 р. укладено договір №244/16 ТО на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт.

Відповідно до умов договору позивачем були виконані роботи на суму 151 850,83 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №711 від 16.03.2017 р. Жодні зауваження щодо виконаних позивач робіт від відповідача не надходили. Вставлений позивачем 16.03.2017 р. рахунок №30265 на суму 151 850,83 грн. відповідач оплатив частково. Позивачем скеровано відповідачу претензії №1 від 22.10.2018 р. та №2 від 01.02.2019 р. Після отримання претензії №1 відповідач оплатив 1 000,00 грн., після отримання відповідачем претензії №2 ним сплачено ще 1 000,00 грн. Станом на дату скерування позовної заяви до суду основний борг відповідача становив 58 000,00 грн., однак, після відкриття провадження у справі відповідач сплатив ще 9 000,00 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 49 000,00 грн. основного боргу, 4 351,40 грн. три проценти річних та 15 275,85 грн. інфляційні нарахування.

24.05.2019 р. до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21583/19). У відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, вважає його безпідставним, при цьому посилається на наступні обставини.

Відповідач зазначає, що укладений між сторонами договір містить поняття двох різних видів актів, що складаються в процесі виконання умов договору на різних його етапах, а саме акт виконаних робіт (п.2.5. договору), акт на ремонтні роботи та/аботехнічне обслуговування транспортного засобу чи постачання запасних частин (п.3.1.1. договору) - складаються на етапі діагностики та огляду КТЗ з метою встановити та узгодити, яких саме ремонтних робіт та послуг потребує стан КТЗ (акт№1). Вказані акти складаються до початку виконання робіт на надання послуг виконавцем та виставляються замовнику (свідченням вказаного є п. 3.1.2, п.3.2.3 договору).

Акт виконаних робіт (п.4.1 договору), акт приймання наданих послуг (п.4.5., п.4.6. договору), які складаються та підписуються сторонами після завершення виконання робіт та надання послуг виконавцем (акти№2).

Розрахунки за даним договором (п.4.4.) здійснюються на умовах відтермінування оплати протягом 7 календарних днів з дня виконаної роботи (виконання якої підтверджується актами №2) згідно виставленого акту (акту №1, що складений та виставлений виконавцем на етапі проведення діагностики КТЗ) та з`ясування, які саме роботи та запчастини потрібні. При цьому, договором (п.4.7) визначено, що замовник сплачує передоплату у повному чи частковому розмірі в разі перевищення вартості ремонту понад 40 000,00 грн. на підставі рахунку фактури, який надається замовнику до початку робіт.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивач виставив рахунок №30265 від 16.03.2017 р. на оплату 151 850,83 грн., а відповідач в межах дотримання умов п.4.7. договору, здійснював передоплату вартості ремонту в частковому розмірі.

Відповідач зазначає, що станом на 22.05.2019 р. у нього немає заборгованості перед позивачем, оскільки жодним документом не встановлено дня виконання такої роботи, відповідно не настав термін для її оплати. Про долучений позивачем до позовної заяви акт №711 від 16.03.2017 р. відповідачу нічого невідомо, оскільки такий позивачем не надавався та не надсилався. Вказаний акт відповідач розцінює як такий, що складений позивачем до початку виконання робіт, у день видачі рахунку-фактури 16.03.2017 р., він не фіксує закінчення робіт, а фіксує лише їх початок.

З огляду на вищенаведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем 05.06.2019 р. подано відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№23346/19) в якій позивач наводить свої заперечення проти обставин викладених відповідачем у відзиві. Зокрема зазначає, що ТОВ Мацько Трак Сервіс не надавало ПП АВ-Транс-Компані рахунку на передоплату. Відповідач вже більше двох років помилково вважає виставлений позивачем рахунок № 30265 від 16.03.2017 р. рахунком на передоплату. Відповідачу надсилались претензії №1 та №2 в яких зазначалось про заборгованість що виникла на підставі акту виконаних робіт №711 від 16.03.2017 р., що спростовує твердження відповідача про те, що йому не було відомо про наявність вказаного акту. Позивач на спростування заперечень відповідача, посилається на постанову Верховного суду від 21.05.2019 р. у справі №904/6726/17, в якій вказано, що до дій що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахування конкретних обставин справи, належати, з-поміж іншого, визнання пред`явленої претензії.

Позивач зазначає, що з огляду на те, що відповідачем, ні після отримання претензії №1, ні після отримання претензії №2, не було висловлено жодних зауважень чи заперечень щодо акта виконаних робіт №711 від 16.03.2017 р., не було повернуто підписаного примірника акта звірки взаєморозрахунків, натомість здійснено часткові оплати заборгованості за виконані згідно акта роботи, то є всі підстави вважати, що вчиненням таких дій відповідач визнав борг перед позивачем.

Обставини встановлені судом.

01.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Мацько Трак Сервіс (виконавець) та Привтним підприємством АВ-Транс_Компані (замовник) було укладено договір №244/16/ТО на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт.

Згідно п.1.1. договору виконавець зобов`язується виконувати ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів замовника (КТЗ), а також використовувати при наданні послуг запасні частини та матеріали, а замовник бере на себе зобов`язання оплатити виконані роботи, використані для ремонту матеріали та встановлені на транспортний засіб або передані замовнику запасні частини на умовах визначених договором.

Відповідно до п.2.5. договору виконавець, на підставі замовлень, проводить діагностику КТЗ і по її завершенню складає акт виконаних робіт, кожний з яких є невід`ємною частиною цього договору. В акті вказується дата його складання, повний перелік робіт та запасних частин і матеріалів, необхідних для їх виконання, а також їх вартість та загальна ціна.

Згідно п.п.3.2.1. п.3.2. договору замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно актів виконаних робіт, на умовах визначених договором.

Відповідно до п.4.1. договору вартість робіт, запасних частин та матеріалів зазначається в акті виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представниками обох сторін.

Згідно п.4.4. договору розрахунки за вартість визначених робіт, запасних частин, мастильних матеріалів здійснюється замовником в безготівковому порядку на банківський поточний рахунок виконавця, що вказаний у цьому договорі, на підставі отриманого від виконавця рахунку, на умовах відтермінування оплати протягом 7 (семи) календарних днів з дня виконаної роботи згідно виставленого акту.

Відповідно до п.4.5. договору виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов`язаний підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю в найкоротші терміни. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем, замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обгрунтовані заперечення.

Згідно п.4.6. договору за умови неповернення замовником акта приймання наданих послуг чи ненадання обгрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем, вважається, що послуги надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

16.03.2017 р. позивач виставив відповідачу рахунок №30265 на оплату 151 850,83 грн. за виконані згідно акта виконаних робіт №711 від 16.03.2017 р. роботи по ремонту автотранспортного засобу DAF XF 105 Оранжевий № ВС 7871 CP VIN 0 Е755225 .

Відповідач оплатив виконані роботи частково, у зв`язку з чим позивач надсилав відповідачу претензію №1 вих.№151/18 від 22.10.2018 р. із вимогою сплатити заборгованість, що на той час становила 60 000,00 грн. За результатами розгляду вказаної претензії відповідач оплатив заборгованість в сумі 1000,00 грн.

01.02.2019 р. позивач надіслав відповідачу претензію №2 вих.№ 09/19 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 59 000,00 грн. За результатами розгляду вказаної претензії відповідач оплатив заборгованість в сумі 1000,00 грн.

Відповідач оплатив виконані роботи частково на суму 93 850,83 грн. станом на 22.04.2019 р. (дату подання позову до суду), після відкриття провадження у справі було сплачено ще 9000,00 грн. Відтак основний борг станом на 18.06.2019 р. складає 49 000,00 грн.

Позивач, керуючись положеннями ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 4 351,40 грн. 3% річних та 15 275,85 грн. втрат від інфляції.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 49 000,00 грн., 3% річних в сумі 4 351,40 грн. та втрати від інфляції в сумі 15 275,85 грн.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №244/16/ТО від 01.04.2016 р. на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт, тобто надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору 16.03.2017 р. надав відповідачу послуги по ремонту автотранспортного засобу DAF XF 105 Оранжевий № ВС 7871 CP VIN 0Е755225 на суму 151 850,83 грн., про що складено акт виконаних робіт №711 від 16.03.2017 р.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.4. договору розрахунки за вартість визначених робіт, запасних частин, мастильних матеріалів здійснюється замовником в безготівковому порядку на банківський поточний рахунок виконавця, що вказаний у цьому договорі, на підставі отриманого від виконавця рахунку, на умовах відтермінування оплати протягом 7 (семи) календарних днів з дня виконаної роботи згідно виставленого акту.

Відповідно до умов п.4.4. договору відповідачу було виставлено рахунок №30265 на оплату 151 850,83 грн. за виконані згідно акта виконаних робіт №711 від 16.03.2017 р. роботи по ремонту автотранспортного засобу.

Відповідач станом на дату подачі позову до суду оплатив вартість виконаних робіт частково, на суму 93 850,83 грн., а саме: 16.03.2017 р. - 14 080,98 грн. та 18 000,00 грн; 24.03.2017 р. - 25 000,00 грн.; 27.07.2017 р. - 10 000,0 грн., 04.10.2017 р. - 14 769,85 грн.; 26.04.2018 р. - 10 000,00 грн.; 06.11.2018 р. - 1000,00 грн.; 18.02.2019 р. - 1000,00 грн.

Факт оплати підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку за період з 16.03.2017 р. по 18.02.2019 р.

Позивач двічі звертався до відповідача з претензіями, так 22.10.2018 р. було надіслано претензію №1 вих.№151/18 від 22.10.2018 р. з вимогою сплатити 60 000,00 грн., після чого відповідач 06.11.2018 р. оплатив 1000,00 грн. боргу. Також 01.02.2019 р. відповідачу було надіслано претензію вих №09/9 від 01.02.2019 р. з вимогою сплатити 59 000,00 грн. та підписати акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 р. по 30.01.2019р. на суму 59 000,00 грн. Після чого відповідач 18.02.2019 р. оплатив ще 1 000,00 грн.

Факт надсилання вищевказаних претензій та їх отримання відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення від 22.10.2018р. штрихкодовий ідентифікатор № 80100 0474417 3 та від 01.02.2019 р. штрихкодовий ідентифікатор № 80100 0485704 0.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив ще 9 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №41 від 02.05.2019 р. на суму 5 000,00 грн., №44 від 08.05.2019 р. на суму 3000,00 грн. та №45 від 11.05.2019 р. на суму 1 000,00 грн.

Відтак, основний борг станом на дату прийняття рішення складає 49 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, отже підлягає до стягнення.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 351,40 грн. три проценти річних та 15 275,85 грн. інфляційні нарахування.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що 3% річних в сумі 4 351,40 грн., інфляційні в сумі 15 275,85 грн. нараховані правильно, відтак вони підлягають до стягнення з відповідача.

На заперечення відповідача вказані у відзиві суд зазначає наступне.

Щодо твердження відповідача про сплату ним передоплати по рахунку №302265 від 16.03.2017 р.

Відповідач в обгрунтування здійсненням ним передоплати по вищевказаному рахунку посилається на умови п.4.7. договору в якому вказано, що в разі перевищення вартості ремонту понад 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень, 00 коп.), замовник зобов`язується здійснити передоплату у повному чи частковому розмірі, що узгоджується з виконавцем для виконання заявлених робіт, запасних частин, згідно рахунку-фактури, який надається замовнику до початку робіт.

Такий порядок розрахунків дійсно передбачений умовами договору, однак обов`язок по сплаті передоплати у повному чи частковому розмірі виникає у випадку надання виконавцем, тобто позивачем, рахунку саме на передоплату робіт або запасних частин.

Згідно положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні рахунок на оплату є первинним обліковим документом.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, є законодавчо встановлені вимоги до обов`язкових реквізитів первинних документів. Отже, в рахунку на передоплату повинно бути вказано, що він виставляється на певну суму, яка є передоплатою.

Як вбачається із рахунку на оплату №30265 від 16.03.2017 р. у ньому не вказано, що це рахунок на передоплату, отже слід дійти висновку, що позивач не виставляв відповідачу рахунку на передоплату.

Щодо твердження відповідача про те, що йому нічого невідомо про існування акта виконаних робіт №711 від 16.03.2017 р. суд зазначає наступне.

Умовами п.4.1. договору передбачено, що вартість робіт, запасних частин та матеріалів зазначається в акті виконаних робіт , що складється виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представниками обох сторін.

Згідно п.4.4. договору розрахунки за вартість визначених робіт, запасних частин, мастильних матеріалів здійснюється замовником в безготівковому порядку на банківський поточний рахунок виконавця, що вказаний у цьому договорі, на підставі отриманого від виконавця рахунку, на умовах відтермінування оплати протягом 7 (семи) календарних днів з дня виконаної роботи згідно виставленого акту.

Відтак, із змісту вищевказаних пунктів договору слідує, що акт виконаних робіт та рахунок виставляються відповідачу одночасно. В акті виконаних робіт № 711 від 16.03.2017 р. вказано роботи, які виконані позивачем та перераховано запчастини які були використані для цього. Аналогічні роботи і запчастини вказані і в рахунку №30265 від 16.03.2017 р.

Враховуючи, що перші часткові оплати проведені відповідачем саме 16.03.2017 р. і в підставі платежу він посилається саме на рахунок №30265 від 16.03.2017 р., відтак з цього слідує, що про існування акту виконаних робіт йому було відомо саме 16.03.2017 р. Адже рахунок виставлявся на підставі акту виконаних робіт від 16.03.2017 р. Факт непідписання відповідачем акту виконаних робіт свідчить лише про ухилення від вчинення вказаної дії, а не про те, що йому не було відомо про існування цього акту.

Відповідач всупереч положенням п.4.5, п.4.6. договору не надав суду доказів висловлення своїх обгрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих позивачем, натомість сплачував з 16.03.2017 р. саме з дати надання послуг та виставлення рахунку на оплату часткові оплати за виконані позивачем роботи.

Отже, відповідно до умов п.4.6. договору вважається, що послуги надані виконавцем у повному обсязі і прийняті відповідачем без зауважень, а акт виконаних робіт є таким, що підписаний сторонами.

Крім того, слід зазначити, що дії відповідача по частковій сплаті заборгованості свідчать про визнання ним боргу. Вказане узгоджується із правовою позицією висловленою у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.

Отже, заперечення відповідача викладені у відзиві не спростовують обгрунтованості позовних вимог та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 68 627,25 грн., з яких 49 000,00 грн. основний борг, 4 351,40 грн. три проценти річних та 15 275,85 грн. інфляційні нарахування.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 612, 627-629, 625, 901 ЦК України, ст.ст. 174, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 13, 74, 77-78, 79, 86, 129, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства АВ-Транс-Компані 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, 36, код ЄДРПОУ 37591946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мацько Трак Сервіс (81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, вул.Стрийська, 55, код ЄДРПОУ 36518362) 49 000,00 грн. основного боргу, 4 351,40 грн. три проценти річних, 15 275,85 грн. інфляційних нарахувань та 1921,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України .

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 24.06.2019 року.

Суддя Сухович Ю.О.