Рішення

від 14.06.2019 по справі 826/12533/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2019 року № 826/12533/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Ніколайчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН ТЕРРА" до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представника позивача: Слюзар Т.І.,

представника відповідача : Кучерявого О.В., Заруцького Р.І.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Гран Терра звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2016 року № 0004371402, №0004381402, №0004361402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача. Господарські операції вчинені позивачем із контрагентами мали реальний характер, послуги надані позивачу, використані в господарській діяльності, а господарські операції для визначення податкового кредиту є фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій.

Ухвалою суду від 18.08.2018 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду на 15.09.2016 року. Витребувано від позивача власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; всі докази, якими позивач обґрунтовує позов. Запропоновано відповідачу подати до суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2016 року задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі №826/12533/16. Зупинено провадження у справі №826/12533/16 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №826/11629/16 за позовом ТОВ Гран Терра до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2014 року № 0000331501. Зобов`язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що слугували підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 року поновлено провадження у справі №826/12533/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАН ТЕРРА до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Ухвалено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2019 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАН ТЕРРА Слюзара Т.І. із запереченнями проти розгляду справи за правлами спрощеного позовного провадження. Ухвалено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАН ТЕРРА до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 28 лютого 2019 року о 10:15 год.

Відповідно до довідки Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2019 року, у зв`язку з перебування судді у відпустці, розгляд адміністративної справи № 826/12533/16 відкладено.

Відповідно до протоколу судового засідання Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 року суд ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.04.2019 року.

Відповідно до довідки Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2019 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд адміністративної справи № 826/12533/16 відкладено.

13.06.2019 року в судове засідання з`явились представник позивача, представники відповідача. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в повному обсязі.

В судовому 14.06.2019 року засіданні оголошено вступну та регулятивну частину рішення.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом.

У період з 23.05.2016 року по 05.07.2016 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Гран Терра з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншогог законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за наслідком якої складено акт №309/26-15-14-02-04/35235046 від 12.07.2017 року, в якому встановлено порушення позивачем:

п. 44.1 ст.44, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5136659 грн, в т.ч. по періодах: за 2013 рік на суму 1338643 грн, за 2014 рік - 3614029 грн, за 2015 рік - 183987 грн;

п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3 ст.198, Податкового Кодексу України в результаті чого:

- завищено суму від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповіднол до п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України, яка не підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 3748079 грн, у тому числі: вересень 2015 року - 10080 грн; жовтень 2015 року - 975511 грн, листопад 2015 року - 180912 грн, грудень 2012 року - 2581576 грн;

- завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2015 року у сумі 399858 грн;

пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1, пп.168.4.7, п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору в сумі 44302,31 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2016 року №0004371402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 6374827,00 грн, у тому числі 5136659,00 грн за основним платежем та 1238168,00 грн штрафних (фінансових) санкцій; №0004381402, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3748079,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 937020,00 грн; №0004361402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 399858 грн.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами та прийняття на підставі цих висновків рішенням, вважає їх протиправними, такими, що порушують його права, свободи та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ФГ Яковина , ФГ МК Степ (ФГ Бона Деа ), ТОВ Вітязь С (постачальники) було укладено контракти на поставку сільськогосподарської продукції (т.1 а.с.196-206, т.2 а.с.1-6, т.3 а.с.38-41, 226-227, т.4 а.с.1-10).

На підтвердження виконання умов зазначених контрактів, прийняття товару та здійснення оплати за нього, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, акти перерахунку ціни товару, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.7-212, т.3 а.с.1-37, 42-225, т.4 а.с.11-204, т.5 а.с.1-47).

Висновки контролюючого органу обґрунтовані відсутністю у ФГ Яковина зареєстрованих реєстраційною службою Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області договорів оренди землі.

Разом із тим, у період державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок ФГ Яковина органами державної реєстрації договорів оренди були виконавчі комітети сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки через відповідні державні органи земельних ресурсів.

При цьому, лише з 01.01.2013 року відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно від 04.07.2012 року, функції державної реєстрації прав користування земельною ділянкою (договорів оренди) було передано структурним підрозділам територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав, до яких відноситься і Реєстраційна служба Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області.

З вищевикладеного вбачається, що договори оренди земельної ділянки ФГ Яковина ніяким чином не могли бути зареєстровані Реєстраційною службою Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області до 01.01.2013 року, тому і відомості про реєстрацію даних договорів не могли бути наявними у Державному реєстрі прав на момент проведення перевірки позивача.

Натомість факт державної реєстрації договорів оренди ФГ Яковина станом на 01.01.2013 року підтверджується довідкою №2/3/01-5 від 06.02.2013 року, виданою відділом Держкомзему у Снігурівському районі (т.4 а.с.48).

Також суд вказує, що факт наявності в оренді у ФГ МК Степ (ФГ Бона Деа земельних ділянок підтверджується довідкою №541 від 21.02.2013 року, виданою відділом Держземагенства у Новоодеському районі (т.4 а.с.49).

При цьому будь-яких доказів на підтвердження непричетності зазначених контрагентів до використання сільськогосподарських земель відповідачем не надано.

Між позивачем та ТОВ Олсідз Блек Сі було укладено контракт №05/1568 на поставку продукції від 20.11.2015 року та контракт №06/0206 на поставку продукції від 10.12.2015 року, відповідно до умов яких, сторони домовились, що ціна однієї МТ товару кожної окремої партії товару, що постачається згідно з даними контрактами, визначається сторонами у відповідній окремій додатковій угоді до даного контракту на відповідну партію товарну, яка є невід`ємною частиною даного контракту (т.5 а.с.51-54, 61-62).

На виконання умов даних контрактів позивачем та ТОВ Олсідз Блек Сі було укладено додаткову угоду №1 від 18.12.2015 року до Контракту 1 та додаткову угоду №1 від 10.12.2015 року до Контракту 2.

Виконання вищевказаних господарських операцій підтверджується видатковими накладними, податсковими накладними, актами узгодження цін товару, рахунками (т.5 а.с.65-88).

На виконання умов вищевикладених контрактів та додаткових угод на дату останнього платежу за відповідну партію товару позивачем та ТОВ Олсідз Блек Сі було укладено додаткову угоду №2 від 23.02.2016 року до контракту 1 та додаткову угоду №2 від 17.02.2016 року до контракту 2, якими були зафіксовані остаточні ціна та загальна вартість відповідних партій товару, виходячи з офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ та діючого на дату оплати останнього платежу за такі партії товару.

Таким чином, ціна та остаточна вартість відповідних партій товару перевищувала їх собівартість, тому висновок контролюючого органу щодо реалізації товарів за ціною нижче їх собівартості є необгрунтованим, оскільки заниження суми податкового зобов`язання за вказаними реалізаціями товару не відбулось.

Коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача були відкориговані на підставі відповідних розрахунків коригування до податкової накладної.

Крім того, позивачем надано контракти укладені між ним та компанією Allseeds Switzerland S.A. (Швейцарія) №3355 від 10.09.2014 року та №3962 від 02.09.2015 року, що свідичть про те, що позивачем здійснюється продаж товарі іноземному суб`єкту господарської діяльності, тобто здійснюються операції з експорту товарів та вивезення товарів за межі митної території України (т.5 а.с.87-114).

За таких обставин, навіть у випадку реалізації товару за ціною нижчою ніж собівартість, дані операції підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, тому застосування основної ставки до них неможливе, оскільки це суперечить пп. а пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у період проведення таких операцій).

Позивач у ТОВ Олівер-Плюс придбав товари (насіння соняшнику) для подальшої їх переробки та виготовлення готової продукції.

На підтвердження виконання данної господарської операції позивачем надано контракти, видаткові накладні, податкові накладні, акти перерахунку ціни товару, платіжні доручення.

Разом із тим, висновки контролюючого органу базуються на тому, що ТОВ Олівер-Плюс не мало основних засобів і в період реалізації товару позивачу придбало у третіх осіб товару менше ніж було реалізовано.

Проте, відповідач не звернув уваги, що ТОВ Олівер-Плюс придбало у жовтні 2016 року у ФГ Маяк Кухарука О .А. товар у кількості 230 тонн, що підтверджується видатковою накладною №20 від 22.11.2015 року, податковою накладною №20 від 22.10.2015 року та витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №1 від 22.07.2016 року (т.5 а.с.115-117).

Крім того, в акті перевірки №309/26-15-14-02-04/35235046 від 12.07.2017 року податковий орган робить посилання на акт первірки від 04.09.2014 року №4770/26-56-15-01-15 ДПІ у Подільському районі ДФС у м. Києві Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ Гран Терра від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2014 року, від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року , дане порушення вплинуло на витрати, що врахоються при визначенні об`єкта оподаткування по податку на прибуток.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.08.2016 року, базуються на висновках акту №309/26-15-14-02-04/35235046 від 12.07.2017 року, які в свою чергу грунтуються саме на акті від 04.09.2014 року №4770/26-56-15-01-15 ДПІ у Подільському районі ДФС у м. Києві, на підставіі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 року №0000331501.

Разом із тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі №82611629/16, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2018 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 року №0000331501 ДПІ у Подільському районі ДФС у м. Києві.

Суд дійшов до висновку, що посидання відповідача на певну податкову інформацію не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, в судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов`язань суб`єкта господарювання.

В акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагентів позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, вищезазначені договори були виконані, послуги надано, сторони претензій одна до одної не мають.

Факт придбання та оплати послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товарів (послуг) у контрагентів.

Доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України, а ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Факту наявності у позивача податкових накладних, складених у відповідності до вимог податкового законодавства, відповідачем не оспорюється.

Надані суду письмові докази та наведені в судовому засіданні доводи підтверджують реальність господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, валові витрати та спростовують підстави збільшення грошових зобов`язань позивачу.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про не підписання договорів та фінансового-господарських документів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність законних висновків суб`єкта владних повноважень про їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, на підставі первинних документів сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, використання наданих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.08.2016 року № 0004371402, №0004381402, №0004361402, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ Бочан проти України (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, Волошин проти України , заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, Чуйкіна проти України , заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН ТЕРРА" задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01 серпня 2016 року № 0004371402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01 серпня 2016 року № 0004381402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01 серпня 2016 року № 0004361402.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН ТЕРРА" (04655, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 72, код ЄДРПОУ 35235046) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 39439980) понесені ним судові витрати у розмірі 171 896 грн 76 коп (Сто сімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто шість гривень 76 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАН ТЕРРА" (04655, м.Київ, вул. Верхній Вал, буд. 72, код ЄДРПОУ 35235046).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби в місті Києві (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 39439980) .

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2019 року.

Суддя В.І. Келеберда