Ухвала

від 24.06.2019 по справі 908/1182/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/12/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.06.2019 Справа № 908/1182/19

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, кім. 10)

до відповідача: Приватного підприємства "Гай" (70640, с. Тарасівка Пологівського р-ну Запорізької обл., пров. Вишневий, буд. 30)

про стягнення коштів

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

17.05.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" до відповідача Приватного підприємства "Гай" про стягнення 260450,00 грн. основного боргу, 51397,80 грн. 30% річних за користування коштами, 61487,60 грн. пені, 17924,60 грн. інфляційних втрат.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 17.05.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1182/19 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 21.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1182/19, присвоєно справі номер провадження №35/12/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 11.06.2019.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.2019 у справі 908/1182/19 позов задоволено.

Судом встановлено, що в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду від 11.06.2019 було допущені описки, а саме: в частині зазначення номеру справи, номеру провадження, номеру договору та додатків до нього, а також сум, заявлених до стягнення.

Із змісту ст. 243 ГПК України слідує, що суд може з власної ініціативи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне з власної ініціативи виправити описки, допущені в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду від 11.06.2019 у справі № 908/1182/19.

Керуючись ст.ст. 234, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Виправити описки, допущені в рішенні господарського суду Запорізької області від 11.06.2019 у справі № 908/1182/19, замість зазначеного в тексті описової, мотивувальної та резолютивної частин вказати (читати за текстом):

"17.05.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" до відповідача Приватного підприємства "Гай" про стягнення 260450,00 грн. основного боргу, 51397,80 грн. 30% річних за користування коштами, 61487,60 грн. пені, 17924,60 грн. інфляційних втрат.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 17.05.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1182/19 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 21.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1182/19, присвоєно справі номер провадження №35/12/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 11.06.2019 о 15 год. 30 хв.

11.06.2019 судом проведено судове засідання.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 11.06.2019 не з`явився. Через канцелярію суду, за день до судового засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що ухвалу про порушення провадження він отримав 04.06.2019, а отже не в змозі в короткий термін (7 днів) надати відповідь на позовну заяву.

Представник позивача заперечив проти заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі від 21.05.2019, згідно відомостей зазначених на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 69001 18223732 - 28.05.2019, вказане повідомлення міститься в матеріалах господарської справи (а.с. 58).

Тобто, відповідач вводить суд в оману щодо дати отримання ухвали суду.

Суд зазначає, що з дати отримання ухвали суду, а саме з 28.05.2019 до дати судового засідання 11.06.2019, у відповідача було достатньо часу для підготовки.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів частини третьої статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача.

11.06.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані наступним. 17.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" (позивач, продавець за договором) та Приватним підприємством "Гай" (відповідач, покупець за договором) укладено договір купівлі купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 та додаткові угоди до нього, за умовами якого, продавець зобов`язався передати у власність покупця належний продавцю товар (продукцію), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його вартість на умовах договору. Позивач поставив відповідачу товар на суму 320450,00 грн., а відповідач прийняв, проте грошові кошти за отриманий товар відповідачем сплачено лише в розмірі 60000,00 грн. Грошові кошти у розмірі 260 450,00 грн. відповідачем не сплачено. Відповідачу направлялись претензії № 2 від 17.10.2018 та № 4 від 08.04.2019 щодо сплати суми боргу за договором купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018. Претензії відповідачем залишені без відповіді, борг не сплачено. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем нараховано відповідачу пеню, на підставі п. 5.2 договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018, в розмірі 61487,60 грн., 30 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 51397,80 грн. та інфляційні витрати у розмірі 17924,60 грн. Вищевикладене стало підставою для звернення з позовною заявою до господарського суду Запорізької області.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Уповноваженого представника у судове засідання 11.06.2019 не направив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" (продавець, позивач у справі) та Приватним підприємством "Гай" (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 02, відповідно до умов п. 1.1 якого, продавець зобов`язався передати у власність покупця належний продавцю товар (продукцію), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 сторони погодили найменування товару, кількість, на загальну суму 270050,00 грн.

За умовами п. 1.1. договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 продавець повинен поставити товар покупцю, що обумовлений цим договором. Поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами - партіями.

Згідно п. 2.2 договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018, продавець постачає товар покупцю на умовах "Франко-склад" (EXW), згідно правил Інкотермс 2010 на відповідному складі, про адресу та інші необхідні реквізити, якого продавець повідомляє покупцю додатково засобами електронного та телефонного зв`язку (факсом, електронною поштою, телефоном тощо). Покупець зобов`язаний самостійно своїм транспортом та за власний рахунок вивезти товар зі складу продавця, товаротранспортна накладна оформлюється покупцем.

Відповідно до п. 2.3 договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару уповноваженій особі покупця, за умови надання продавцю оригіналу довіреності, оформленої згідно чинного законодавства, що оформляється видатковою накладною.

За умовами п. 3.1 договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 ціна, загальна вартість, найменування товару, вид обробки, одиниця виміру, зазначається у таблиці п. 1.2 даного договору. В ціну товару входить тара, упаковка, маркування.

Пунктом 3.2 договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар по цьому договору на підставі наданого продавцем рахунку наступним чином:

- відстрочення платежу в розмірі 30% від суми вартості товару, (вісімдесят одна тисяча п`ятнадцять грн. 00 коп.) з датою остаточного розрахунку до 15.08.2018;

- відстрочення платежу в розмірі 70% від суми вартості товару (двісті шістнадцять тисяч сорок грн. 00 коп.) з датою остаточного розрахунку до 01.10.2018.

Покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця згідно рахунка-фактури у порядку та строки, що визначені цим договором, або додатками, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.3 договору).

Пунктом 9.2 договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 встановлено, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою № 01 до договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 сторони погодили додатково купівлю-продаж товару, обумовленого п. 1.2, на суму 36960,00 грн. з попередньою оплатою товару в розмірі 100% загальної вартості товару.

Додатковою угодою № 02 до договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 сторони погодили додатково купівлю-продаж товару, обумовленого п. 1.2, на суму 50400,00 грн. з оплатою з відстроченням платежу в розмірі 30 % від суми вартості товару (15120,00 грн.) з датою остаточного розрахунку до 15.08.2018 та відстроченням платежу в розмірі 70% від суми вартості товару (35280,00 грн.) з датою остаточного розрахунку до 01.10.2018.

Додатковою угодою № 03 до договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 сторони погодили додатково купівлю-продаж товару, обумовленого п. 1.2, на суму 7335,00 грн. за умовами попередньої передплати в розмірі 100% загальної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 по видатковим накладним № РН-0000040 від 03.04.2018, № РН-0000068 від 17.04.2018 та РН-0000113 від 21.05.2018, поставив відповідачу продукцію на загальну суму 270050,00 грн., який було прийнято повноважним представником Приватного підприємства "Гай" - Режком В.М. на підставі довіреностей № б/н від 03.04.2018, від 17.04.2018 та від 21.05.2018. Зазначене також підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін товарно-транспортними накладними № 03/04/2018 від 03.04.2018, №17/04/2018 від 17.04.2018 та № 21/05/2018 від 21.05.2018 (а.с. 26-32).

В порушення взятих на себе зобов`язань, оплату за поставлену продукцію відповідачем було здійснено частково у розмірі 60 000,00 грн., як вбачається з виписки банку, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 33).

Оплата за поставлену продукцію за вищевказаними видатковими накладними на суму 210050,00 грн. відповідачем не сплачена.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов додаткової угоди № 01 від 01.06.2018 до договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018, по видатковій накладній № РН-0000127 від 04.06.2018, поставив відповідачу продукцію на загальну суму 50400,00 грн., яку було прийнято повноважним представником Приватного підприємства "Гай" - Режком В.М. на підставі довіреності № б/н від 04.06.2018. Зазначене також підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін товарно-транспортною накладною № 04/06/2018 від 04.06.2019 (а.с.34-35).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату за поставлену продукцію по видатковій накладній № РН-0000127 від 04.06.2018 на суму 50400,00 грн. не здійснив.

Таким чином, за Приватним підприємством "Гай" утворилась заборгованість у розмірі 260450,00 грн., яка складається з 210050,00 грн. та 50400,00 грн.

Направлені 18.10.2018 та 08.04.2019 на адресу відповідача претензії № 2 від 17.10.2018 та № 4 від 08.04.2019, про сплату суми заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, залишені Приватним підприємством "Гай" без відповіді, заборгованість не погашена.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з Приватного підприємства "Гай" суми боргу за договором купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 та додаткових угод до нього на загальну суму 260450,00 грн., 51397,80 грн. 30% річних за користування коштами, 61487,60 грн. пені, 17924,60 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі на наступних підставах.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018 та додаткових угод в розмірі 260450,00 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 30% річних за користування грошовими коштами за період з 16.08.2018 по 15.05.2019 у розмірі 51397,80 грн., пені за період з 16.08.2018 по 15.05.2019 у розмірі 61487,60 грн., інфляційних втрат за період з вересня 2018 року по квітень 2019 року у розмірі 17924,60 грн.

Вимоги щодо стягнення 30% річних за користування грошовими коштами, пені та позивач обґрунтовує п. 5.2 договору купівлі-продажу № 02 від 17.01.2018, який передбачає: у разі несвоєчасної або неповної оплати вартості товару покупець сплачує продавцю вартість неоплаченого товару з урахуванням індексу інфляції, 30% річних за користування коштами продавця та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання щодо оплати.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені за вказаний вище період, судом встановлено, що розрахунок здійснені вірно, стягненню підлягає пені в межах заявленої суми.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 30% річних та інфляційні витрати заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30 % річних та інфляційних витрат, суд дійшов до висновку, що він здійснений вірно, стягненню підлягають 30% річних та інфляційні витрати в межах заявлених сум.

Таким чином, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 5 868,90 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" до Приватного підприємства "Гай" про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Гай" (70640, с. Тарасівка Пологівського р-ну Запорізької обл., пров. Вишневий, буд. 30; код ЄДРПОУ 32292363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, кім. 10; код ЄДРПОУ 32372731) 260 450,00 грн. (двісті шістдесят тисяч чотириста п`ятдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 51 397,80 грн. (п`ятдесят одну тисячу триста дев`яносто сім гривень 80 коп.) 30% річних, 17 924,60 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні 60 коп.) інфляційних втрат, 61487,60 грн. (шістдесят одну тисячу чотириста вісімдесят сім гривень 60 коп.) пені, 5 868,90 грн. (п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 90 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від судового рішення.

Ухвала підписана 24.06.2019.

Суддя О.А. Топчій