Рішення

від 19.06.2019 по справі 482/2288/18

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.06.2019

Справа № 482/2288/18

Номер провадження 2/482/72/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Демінської О.І., за участю секретаря судового засідання - Шведової Я.О., Мозгової В.В, прокурора - Хмельова А.С., представника відповідача - адвоката Маркіна С.І., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Димівська сільська рада Новоодеського району Миколаївської області, про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави, де посилаючись на порушення умов договору оренди земельної ділянки, а саме, використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, просив суд:

- розірвати достроково договір оренди землі від 13.08.2015 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 , який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.09.2015 року за № 11055650;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 8,4037 га нормативно грошовою оцінкою 52471,51 грн., яка знаходиться на території Димівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (за межами населеного пункту), у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в сумі 3524,00 грн. сплачений за подачу позову.

Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що 13.08.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 8,4037 га кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 8,4037 га, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.09.2015 року за № 11055650.

Згідно умов вказаного договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 8,4037 га пасовищ для сінокосіння та випасу худоби строком на 10 років. За цільовим призначенням земельна ділянки відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Проте, було встановлено, що вказана земельна ділянка, використовується відповідачем не за цільовим призначенням, на ній вирощувалися зернові та технічні культури, тобто здійснювалося товарне сільськогосподарське виробництво. У 2017 році вирощувався ярий ячмінь, а у 2018 році - соняшник.

Отже відповідач, самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення та внаслідок такого нецільового використання земельної ділянки у 2017 році державі завдано шкоду у розмірі 3434,29 грн., яка була відшкодована відповідачем 01.06.2017 року.

Внаслідок використання земель не за цільовим призначенням не забезпечується надходження до місцевих бюджетів відповідних орендних платежів, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.12.2018 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав суду відзив, де зазначив, що цільове призначення даної земельної ділянки ніяким чином не змінювалось, оскільки посіяний ярий ячмінь у 2017 році був скошений на сіно, а соняшник під гербіцид євролайтинг був засіяний у 2018 році з метою боротьби із масовими бур`янами і був передискований, тобто ніякого товарного сільськогосподарського виробництва не здійснювалось. Всі заходи, вчинені відповідачем були направлені лише на боротьбу із карантинними бур`янами та на поліпшення родючості ґрунтів даної земельної ділянки. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 08.01.2019 року підготовче засідання було закрито, призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні, прокурор заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі, причину неявки суду не повідомив.

Відповідач Постика та його представник - адвокат Маркін С.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки всі заходи, вчинені відповідачем були направлені лише на боротьбу із карантинними бур`янами та на поліпшення родючості ґрунтів даної земельної ділянки, цільове призначення даної земельної ділянки ніяким чином не змінювалось.

Представник третьої особи - Димівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи позовної заяви, матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Так, розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області від 21.12.2012 року №819-р ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 8 га пасовищ для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення із земель державної власності не переданих у власність або не наданих у користування, в межах території Димівської сільської ради Новоодеського району.

Наказом ГУ Держземагенства в області від 23.02.2015 року №11101-СГ затвердженопроект землеустрою та передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 8,4037 га пасовищ для сінокосіння та випасання худоби в межах території Димівської сільської ради Новоодеського району.

На підставі вказаного наказу 13.08.2015 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області укладено з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 8,4037 га пасовищ, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.09.2015 за № 11055650 .

Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку станом на 2018 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 , із урахуванням коефіцієнтів індексації становить 52 471,51 грн.

Відповідно до п.п. 2, 14, 15, Договору в оренду ОСОБА_1 передана земельна ділянка площею 8,4037 га пасовищ для сінокосіння та випасання худоби на строк 10 років.

Також, Договором визначено умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил (п.16).

Відповідно до п.17 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється із розробленням проекту її відведення.

Згідно з вихідною земельно-кадастровою інформацією, проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби із земель державної власності не переданих у власність чи користування в межах Димівської сільської ради Новоодеського району запроектована до відведення земельна ділянка відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель ділянка віднесена до земель для сінокосіння та випасання худоби (секція А 01.08), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

При цьому землекористувача ознайомлено зі своїми правам та обов`язками щодо використання земельної ділянки.

За змістом п. 27 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

У свою чергу, орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі (п.30 Договору).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.07.2018 року, складеного державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, акту обстеження земельної ділянки від 16.07.2018 року встановлено, що у 2018 році орендарем ОСОБА_1 земельна ділянка оброблена та на ній вирощувався соняшник.

За наслідками проведеної перевірки державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 16.07.2018 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 53 КУпАП у виді штрафу у сумі 85 грн., який правопорушником сплачено 03.08.2018 року.

Крім цього, вказані порушення вимог земельного законодавства є неодноразовими.

Так, за результатом перевірки стану використання спірної земельної ділянки у 2017 році виявлено аналогічні порушення, у зв`язку з чим до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 30.05.2017 року, актом обстеження земельної ділянки від 30.05.2017 року, постановою про накладення адміністративного стягнення від 01.06.2017 року, складених інспектором ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, згідно з якими земельна ділянка використовувалась для вирощування ярого ячменю.

Внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у 2017 році, державі завдано шкоду у розмірі 3434,29 грн., яка правопорушником сплачена 01.06.2017 року.

При цьому, 30.05.2017 року державним інспектором винесено припис - землекористувачу Постиці В.В. про усунення порушення земельного законодавства під час використання земельна ділянка площею 8,4037 га.

ОСОБА_1 будучи обізнаним з вимогами щодо необхідності приведення стану використання земельної ділянки за цільовим призначенням, умисно та протягом тривалого часу ухиляється від виконання умов договору в частині використання земельної ділянки відповідно до цільового призначенням та продовжує використовувати її фактично для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, відповідач отримав в користування земельну ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд керуються наступними нормами законодавства.

Так, одним із основних принципів Земельний Кодекс України визначає принцип раціонального використання та охорони земель.

Відтворюючи дієвість цього принципу, ЗК України поділяє земельний фонд України, який складають усі землі країни в межах її території, за особливим правовим режимом та основним цільовим призначенням на категорії.

Стаття 19 ЗК України закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Землями сільськогосподарського призначення згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У свою чергу відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 34 ЗК України, передбачено, право громадян орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведеного вище, суд приходить до висновку, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.10 р. № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1011/18306 (далі КВЦПЗ), розподілено землі на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

З огляду на розділ ІІ вказаної Класифікації, землі сільськогосподарського призначення поділяють на окремі види цільового призначення, зокрема: за кодом 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 01.08. для сінокосіння і випасання худоби.

Тобто, вбачається, що для земель за категорією сільськогосподарського призначення встановлено різні правові режими їх використання, зокрема, як з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва на них, так і для сінокосіння і випасання худоби.

Статтею 35 Закону України Про охорону земель передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 цього ж закону власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Як вже зазначалось вище, для земельної ділянки отриманої відповідачем в користування на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.08.2015 року визначено вид цільового призначення, а саме: для сінокосіння і випасання худоби. Саме з цією метою та за даним видом цільового використання відповідач отримав вказану земельну ділянку для використання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було самостійно змінено вид використання земельної ділянки, у зв`язку з чим використовуючи земельну ділянку для вирощування ярого ячменя та соняшника відповідач допустив невідповідність її цільового призначення та порушив умови договору оренди земельної ділянки від 13.08.2015 року.

При цьому, сам факт вирощування ярого ячменя та соняшника на спірній земельній ділянці відповідачем не спростовувався в судовому засіданні.

Аналізуючи все наведене вище в сукупності, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

За змістом ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства -ЗК України,Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 вказаного Закону визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із положеннями ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Підстави та умови розірвання договору регулюється наступними нормами законодавства.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. ґ ч.1 ст. 141, ст. 143 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до п.п. 2.20 та 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України Про оренду землі .

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини даної справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача та його представника про те, що прокурор у даному випадку, не має права на представництво інтересів держави, оскільки:

Відповідно до ст.131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 року у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як встановлено судом, Головному управлінню Держгеокадастру, як орендодавцю та органу контролю у сфері земельних відносин, було достовірно відомо про нецільове використання земельної ділянки ОСОБА_1 ще з травня 2017 року.

У той же час, використання земель із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

У свою чергу, незаконне розорення пасовищ призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, що завдає значної шкоди земельним ресурсам держави, а також суперечить державній політиці у сфері земельних відносин, що є підставою для їх захисту органами прокуратури шляхом пред`явлення даного позову.

Таким чином,внаслідок використання цих земель не за цільовим призначенням не забезпечується надходження до місцевих бюджетів відповідних орендних платежів.

ГУ Держгеокадастру має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, будучи обізнаним про факт використання земельної ділянки ОСОБА_1 не за цільовим призначенням за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів щодо розірвання договору оренди, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою, не вжито, що підтверджується відповідною інформацією від 16.08.2018 року.

Вказане свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави органами державної влади наділеними відповідними повноваженнями у спірних правовідносинах та є підставою для захисту інтересів держави прокурором, шляхом пред`явлення вказаного позову.

При цьому, звертаючись до суду прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного суду від 26.04.2019 року у справі №910/3486/18.

Що стосується тверджень відповідача та його представника, що всі заходи, вчинені відповідачем були направлені лише на боротьбу із карантинними бур`янами та на поліпшення родючості ґрунтів даної земельної ділянки, вони не спростовують фактів щодо нецільового використання спірної земельної ділянки та підтверджують той факт, що дійсно земельна ділянка використовувалась для вирощування сількогосподарських культур.

При істотному порушенні умов договору оренди землі - нецільовому використанню земельної ділянки, для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, а подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв`язку із невиконанням його умов.

Вказаних висновків дійшов Верховний суд в ході розгляду справи №473/4413/17 (Постанова від 28.01.2019).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України вважає стягнути з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області понесені та документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3524 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.3,10,11,76,81,89,141,209,229,258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, вул. Миру, 34, ЄДРПОУ 39825404) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави - задовольнити.

Розірвати достроково договір оренди землі від 13.08.2015 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 , який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.09.2015 року за № 11055650.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 8,4037 га нормативною грошовою оцінкою 52471,51 грн., яка знаходиться на території Димівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (за межами населеного пункту), у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в сумі 3524,00 грн. сплачений за подачу позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено 24 червня 2019 року.

Суддя Новоодеського районного суду

Миколаївської області О.І.Демінська