Рішення

від 13.06.2019 по справі 1.380.2019.000676

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000676

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача Яцук Г.М.,

представника відповідача Холявка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колосочок до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Колосочок (81156, Львівська область, Пустомитівський район, с. Звенигород, буд. 278) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0017611401 від 26.10.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0017611401 від 26.10.2018 року;

- стягнути з Державного бюджету України користь заява Товариства з обмеженою відповідальністю Колосочок суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає наступне. На підставі направлення від 26.09.2018 року № 8821, виданого Головним управлінням ДФС у Львівській області та згідно наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 26.08.2018 року № 5477 головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління аудиту Головного управління ДФС у Львівській області відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Колосочок з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД за березень 2018 року. За результатами перевірки складено акт від 11.10.2018 року № 2481/13-01-14-01/40105294 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Колосочок з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД за березень 2018 року. Контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ на 91 102 грн. 51 коп. Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення на акт перевірки (вих. № 1/16 від 16.10.2018 року). На адресу ТзОВ Колосочок надійшов лист про надання відповіді на заперечення (вих. № 36436/10/13-01-14-01-10 від 24.10.2018 року), яким повідомлено про залишення висновків акта перевірки без змін без мотивування причин прийняття такого рішення. На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017611401 від 26.10.2018 року. Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про нереальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентом у період, що перевіряється. ТзОВ Колосочок не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням звернулося до ДФС України зі скаргою (вих. № 1/31 від 31.10.2-18 року). 08.01.2019 року на адресу позивача надійшло рішення про результати розгляду скарги (вих. № 41901/6/99-99-11-04-02-25 від 27.12.2018 року). З винесеним актом позивач не погоджується з тих підстав, що у відповідача були відсутні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки. У наказі про проведення перевірки фактичні підстави для проведення перевірки не наведені - ні допущені платником податку порушення, ні інформація стосовно направлення запитів на адресу позивача. Просив позов задоволити.

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 07 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 10 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

08 квітня 2019 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити з наступних підстав. Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Ньюкасл за березень 2018 року, за результатами якої складено акт від 11.10.2018 року № 2481/13-01-14-01/40105294. За результатами проведеної перевірки (з урахуванням відповіді на заперечення на акт перевірки) встановлено порушення скаржником вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ на 91 102,51 грн. На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області направлено податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 року № 0017611401 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 91 102, 51 грн., штрафних санкцій на 22 776 грн. Підставою для прийняття зазначеного ППР стали висновки акту перевірки про нереальність здійснення господарських операцій скаржника із ТОВ НЬЮКСЛ та, відповідно, недостовірність показників податкового обліку з ПДВ, сформованих на підставі спірних господарських операцій.

У перевіреному періоді між позивачем та ТОВ Ньюкасл було укладено договір купівлі-продажу № 473 від 28.02.2018 року. На підтвердження реальності господарських операцій позивачем до перевірки надано прибуткові накладні у яких відсутня інформація про місце їх складання, ідентифікація підпису постачальника ТМЦ, інформації про довіреність. Зазначене не дало змоги перевірці встановити ким здійснювалось відвантаження товарів. Також, з форми надання документів вбачається, що такі накладні складені безпосередньо ТзОВ Колосочок і підтверджують виключно факт оприбуткування на підприємстві ТМЦ, в той же час жодним чином не підтверджують факт відпуску таких товарів від ТОВ НЬЮКАСЛ . У ТОВ Колосочок відсутні документи, що підтверджують транспортування ТМЦ від ТОВ НЬЮКАСЛ . Згідно з письмовими поясненнями директора ОСОБА_1 на момент перевірки в ТОВ Колосочок відсутні ТТН на перевезення товарів від ТОВ НЬЮКАСЛ . Відповідно до оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку № 631 по ТОВ НЬЮКАСЛ станом на 31.03.2018 року обліковується кредиторська заборгованість в сумі 154 811,4 грн. Перевіркою встановлено, що станом на 31.12.2017 року в ТОВ Ньюкасл відсутні основні засоби. Крім того, розрахунки між товариствами проводились частково в безготівковій формі. Позивачем укладено наступні договори, відповідно до яких ТОВ Колосочок виступає первісним боржником , ТОВ НЬЮКАСЛ виступає кредитором , а ТОВ Актіс ЛТД та ТОВ ЛЕОНА Про виступають новими боржниками . Однак, відповідно до даних АІС Податковий блок та ЄРПН у ТОВ НЬЮКАСЛ - не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ НЬЮКАСЛ до підприємств покупців (постачальників) ТОВ Актіс ЛТД та ТОВ ЛЕОНА Про у зв`язку з чим не можливо встановити реальних взаєморозрахунків між товариствами. Відповідно до даних АІС Податковий блок та ЄРПН у ТОВ НЬЮКАСЛ не отримувало послуг оренди складських та інших приміщень, транспортних засобів. Крім того, ТОВ НЬЮКАСЛ не придбавало товару, який у березні 2018 року продало ТОВ Колосочок . Тобто перевіркою неможливо встановити походження товару, реалізованого на ТОВ Колосочок , його місце зберігання та транспортування. Отже, ТОВ НЬЮКАСЛ не могло здійснювати постачання товарів на адресу позивача. Просив відмовити у задоволенні позову.

08 квітня 2019 року представник позивача через канцелярію суду подав додаткові пояснення, де зазначив наступне. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені операції. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, услуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальника товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів з умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Відповідачем не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів. Відсутність у позивача транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими податковими накладними, які надані до матеріалів справи. Враховуючи вище викладене, товариством надано відповідні докази, належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, які надають йому правові підстави для відображення сум у податковому та бухгалтерському обліку, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0017611401 від 26.10.2018 року прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

14 червня 2019 року представник позивача через канцелярію суду подала додаткові пояснення щодо сплати по договірних зобов`язаннях, то розрахунки по договору здійснені в безготівковій формі. Загальна сума договірних розрахунків становить 612 725,22 грн. Інших платіжних доручень на момент по господарських операціях у товариства нема. Оплата згідно договорів досліджувалась під час проведення перевірки, зокрема, про це зазначено на 20-21 сторінці акту перевірки. Жодних застережень щодо не підтвердження оплати під час перевірки не зазначено. Щодо описок слід зазначити, що акт перевірки Головного управління ДФС у Львівській області містить неправильне визначення контрагента ТОВ Колосочок , а саме ТОВ НЬЮКАСЛ ЛТД у всьому акті його зазначають як ТзОВ НЬЮКАСЛ , однак згідно даних реєстру за кодом ЄДРПОУ 41568745 знаходиться Товариство з обмеженою відповідальністю НБЮКАСЛ ЛТД , скорочена назва ТОВ НЬЮКАСЛ ЛТД . Податковим органом в акті перевірки не вірно зазначено як назву товариства, так і скорочену організаційно-правову форму.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задоволити з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Колосочок зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05 листопада 2015 року, номер запису 1 404 102 0000 003374 та знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області, вид економічної діяльності код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний) та ін.

26 вересня 2018 року в.о. начальника Головного управління ДФС у Львівській області прийнято наказ № 5477 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Колосочок з метою дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД за період березень 2018 року. Перевірку наказано провести тривалістю 5 робочих днів з 26.09.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління аудиту Головного управління ДФС у Львівській області відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Колосочок з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД за березень 2018 року.

11 жовтня 2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт № 2481/13-01-14-01/40105294 (далі - акт) про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Колосочок з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД за березень 2018 року. Відповідно до висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України на загальну суму 91 102 грн. 51 коп., в т.ч. за березень 2018 року на суму 91 102, 51 грн.

Зі змісту акту перевірки та письмового відзиву відповідача на позов слідує, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на відсутності реальності вчинення господарських операцій між ТзОВ "Колосочок" і ТОВ "НЬЮКАСЛ ЛТД" у період з 01.03.2018 по 31.03.2018.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення на акт перевірки (вих. № 1/16 від 16.10.2018 року). На адресу ТзОВ Колосочок надійшов лист про надання відповіді на заперечення (вих. № 36436/10/13-01-14-01-10 від 24.10.2018 року), яким повідомлено про залишення висновків акта перевірки без змін.

На підставі акта перевірки від 11.10.2018 року № 2481/13-01-14-01/40105294 Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017611401 від 26.10.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 113 878 грн. 51 коп., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на 91 102,51 грн. та за штрафними санкціями на 22 776 грн.

ТзОВ Колосочок не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням звернулося до ДФС України зі скаргою (вих. № 1/31 від 31.10.2-18 року). 08.01.2019 року на адресу позивача надійшло рішення про результати розгляду скарги (вих. № 41901/6/99-99-11-04-02-25 від 27.12.2018 року, яким відмовлено у задоволенні такої скарги.

Відповідач посилається на те, що придбання товарів контрагентом - постачальником ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД фактично не відбувалось. Натомість, здійснювалось документальне оформлення операцій реалізації товарів на адресу покупців. Отже, на думку відповідача, встановлено "розрив" ланцюга постачання, що свідчить про не підтвердження ТзОВ Колосочок реальності придбання такого товару та подальшої його реалізації.

Як встановлено судом, видами діяльності позивача є: код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Між ТзОВ Колосочок (покупець) та ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 28.02.2018 року № 473, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, в кількості та за ціною, зазначених у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його. На виконання умов вищезазначеного договору оформлені наступні видаткові накладні: № 41 від 01.03.2018 року, № 49 від 05.03.2018 року, № 47 від 12.03.2018 року, № 51 від 15.03.2018 року. № 59 від 19.03.2018 року. Від ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД на користь ТзОВ Колосочок виписані та зареєстровані наступні податкові накладні № 99 від 19.03.2018 року, № 85 від 15.03.2018 року, №80 від 12.03.2018, № 68 від 05.03.2018 року, № 16 від 01.03.2018 року.

Розрахунки між підприємствами здійснено в безготівковій формі на загальну суму 198 725, 22 грн. згідно платіжних документів: № 329 від 06.03.2018 року на загальну суму 75 165,48 грн, № 329 від 15.03.2018 року на загальну суму 123 559,74 грн.

Також, між ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД (кредитор), ТзОВ Колосочок (первісний боржник) та ТзОВ АКТІС ЛТД (новий боржник) укладено договір про переведення боргу від 26.03.2018 року, за умовами якого первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 140 000, 00 грн., що виникла на підставі договору поставки від 28.02.2018 року № 473. Первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі. Кредитор не заперечує проти переведення боргу.

Між ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД (кредитор), ТзОВ Колосочок (первісний боржник) та ТзОВ АКТІС ЛТД (новий боржник) укладено договір про переведення боргу від 23.03.2018 року, за умовами якого первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 174 000, 00 грн., що виникла на підставі договору поставки від 28.02.2018 року № 473. Первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі. Кредитор не заперечує проти переведення боргу.

Між ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД (кредитор), ТзОВ Колосочок (первісний боржник) та ТзОВ АКТІС ЛТД (новий боржник) укладено договір про переведення боргу від 23.03.2018 року, за умовами якого первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 100 000, 00 грн., що виникла на підставі договору поставки від 28.02.2018 року № 473. Первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі. Кредитор не заперечує проти переведення боргу.

ТзОВ Колосочок відповідно до зазначених договорів проведено сплату коштів:

- ТзОВ АКТІС ЛТД в сумі 174 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 26.03.2018 року № 353 та в сумі 140 000,00 грн., платіжне доручення від 28.03.2018 року № 353.

- ТзОВ ЛЕОНА ПРО в сумі 100 000,00 грн., платіжне доручення від 29.03.2018 року № 354.

Підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом стала інформація про те, що станом на 31.03.2017 року у ТОВ НЬЮКАСЛ ЛТД відсутні основні засоби, товарні залишки становлять 2 529 300 грн., дебіторська заборгованість становить 337 200 грн., поточна кредиторська заборгованість 2 521 000 грн. В штаті ТОВ НЬЮКАСЛ ЛТД станом на 31.12.2017 року рахувалась 1 особа, а у зв`язку з неподанням звіту 1-ДФ у першому кварталі 2018 року податковим органом не встановлено кількість працюючих. Відповідно до наявної інформації АІС Податковий блок податковим органом встановлено, що ТзОВ Колосочок перерахувало кошти за товар згідно з договорами переведення боргу: ТзОВ Актіс ЛТД , ТзОВ Леона про . Постачальники ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД реалізовували йому товар відмінний від того, що був проданий ТзОВ Колосочок . Крім того, в ході перевірки встановлено, що у позивача відсутні документи щодо підтвердження транспортування ТМЦ від ТзОВ Ньюкасл . Проведеним аналізом наданих копій первинних документів на підтвердження взаєморозрахунків ТзОВ Ньюкасл з ТзОВ Колосочок встановлено ряд факторів, що свідчать про їх дефектність, а саме у видаткових накладних відсутні ідентифікація підписів осіб (прізвище, посада) зі сторони постачальника, відсутні дані довіреності на отримання ТМЦ, відсутнє місце складання, відсутні товарно - транспортні накладні (арк. 53-54 акта). Відповідно до поданої ТзОВ Колосочок до органів ДФС України податкової звітності з ПДВ за березень 2018 року встановлено, що податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 91102,51 грн. сформований за рахунок придбання підприємством товарно - матеріальних цінностей у ТзОВ Ньюкасл . Відтак, перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2018 року 91102,51 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку та показам свідка, допитаного в судовму засіданні.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2ст. 9 цього Закону).

Відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; - будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: - особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; - особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника

Судом в ході судового розгляду встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Долучені до матеріалів справи документи, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій.

Судом також встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від контрагента оформлені відповідно до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України та зареєстровані, про що вказано на сторінці 4 акта перевірки.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

Згідно акта перевірки, при проведенні перевірки встановлено відображення вказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку (арк. 21 акта).

Також в судовому засіданні в якості свідка був допитаний директор ТзОВ Колосочок ОСОБА_1 , який дав наступні пояснення. Представник контрагента звернувся до позивача з пропозицією поставки товару. Зустріч сторін відбулась у м. Львів та враховуючи умови поставки, вигідні для позивача, сторони уклали договір. З інформації про контрагента дізнався, що такий займається реалізацією автозапчастин та інших товарів. При підписанні угоди особу директора контрагента встановлено на підставі паспорта. Приймання товару здійснювалось ним особисто. Поставка товару здійснювалась відповідачем.

Також судом неодноразово було викликано в якості свідка директора ТзОВ Ньюкасл ЛТД Пілюгіна ОСОБА_2 . Проте, до суду повертались конверти з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання . У судовому засіданні судом заслухано думку учасників справи про можливість продовження судового розгляду справи за відсутності свідка ОСОБА_3 М та постановлено ухвалу в порядку ст.206 КАС України про продовження судового розгляду.

Судом враховуються також пояснення позивача з приводу проведення оплати за товар, зокрема на те, що оплата згідно договорів досліджувалась під час проведення перевірки, що відображено на сторінці 20-21 акта та жодних застережень щодо не підтвердження оплати не зазначено.

Позивачем також долучено до матеріалів справи документи (договори, видаткові накладні, довіреності) у підтвердження реалізації придбаного у ТзОВ Ньюкасл ЛТД товару.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи договір оренди складських приміщень, де зберігались придбані товари та акт приймання передачі, що розташовані у с. Звенигород.

Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що транспортування по вказаному договору здійснювалось контрагентом.

Вимогами податкового обліку, не передбачено обов`язковості складання ТТН у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність у позивача ТТН не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, розрахунковими документами, договором. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Відсутність у позивача транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором купівлі - продажу чи поставки, а є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. Відтак, відсутність у позивача товарно - транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачу та набуття права власності на нього підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи та описані в акті перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №813/2719/13-а, від 24.05.2019 у справі №816/4728/15.

Щодо певних недоліків в оформленні документів, слід зазначити, що певні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови у формуванні податкового кредиту, якщо докази у справі в сукупності підтверджують факт господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 року у справі №826/15112/16.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до даних ЄДРСР наявні ухвали в межах кримінальних проваджень в яких фігурують ТОВ НЬЮКАСЛ , ТОВ Леона Про , ТОВ Актіс ЛТД , а саме в провадженні управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки ГСУ Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 18.06.2018 року №2018000000001489 за фактами вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємництва, вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, умисного ухилення від сплати податків, заволодіння чужим майном, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, одним із критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних управлінських функцій є те, що воно має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03, §70).

Так, ЄСПЛ вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Суд акцентує, що оскільки контролюючим органом не надано жодних доказів в підтвердження прямої участі позивача у зловживаннях, пов`язаних з несплатою податків чи будь-яких вказівок на його обізнаність про такі порушення, суд вважає, що у спірних правовідносинах порушено справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У даному контексті слід наголосити і на тому, що джерела доказів, з якими відповідач пов`язує нереальність господарських операцій, з`явились лише після вчинення таких операції.

Крім того, в акті перевірки відсутні покликання на такі докази. За правилами, визначеними ч.2 ст.77 КАС України, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №803/3631/15 від 06.06.2019, від 28.05.2019 у справі №826/15112/16, від 31.05.2019 року у справі №812/1787/17.

Судом перевірено правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року (заява № 3991/03).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що реальність господарських операцій підтверджується належними первинними документами.

Натомість, відповідач не надав доказів фіктивності (безтоварності) господарських операцій позивача із вищезазначеним контрагентом, у зв`язку чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

При цьому, законом не передбачено обов`язку суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагентів.

Податковим органом не надано суду будь-яких доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються його контрагентом, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання позивачем підприємством податкової вигоди.

З огляду на викладене вище, податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області від 26.10.2018 №0017611401 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Водночас враховуючи, що порушення прав позивача допущено саме шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судом не встановлено наявності певних окремих дій відповідача, які б мали самостійні правові наслідки, через що суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання дій протиправними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0017611401 від 26.10.2018 року. У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТзОВ Колосочок 1924 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Колосочок (81156, Львівська область, Пустомитівський район, с. Звенигород, буд. 278; код ЄДРПОУ 40105294) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0017611401 від 26.10.2018 року.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колосочок (81156, Львівська область, Пустомитівський район, с. Звенигород, буд. 278; код ЄДРПОУ 40105294) 1924 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.06.2019 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна