Постанова

від 17.10.2019 по справі 1.380.2019.000676

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8069/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Багрія В.М., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колосочок до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (суддя першої інстанції Карп`як О.О., м. Львів, повний текст складено 24.06.2019),

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Колосочок (далі - ТОВ Колосочок ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0017611401 від 26.10.2018.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0017611401 від 26.10.2018. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилося Головне управління ДФС у Львівській області та подало апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апелянт зазначив, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Ньюкасл за березень 2018 року, за результатами якої складено акт від 11.10.2018 № 2481/13-01-14-01/40105294. За результатами проведеної перевірки (з урахуванням відповіді на заперечення на акт перевірки) встановлено порушення скаржником вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на 91102,51 грн. Так, контролюючий орган встановив, що мала місце нереальність здійснення господарських операцій скаржника із ТОВ НЬЮКСЛ та, відповідно, недостовірність показників податкового обліку з ПДВ, сформованих на підставі спірних господарських операцій.

У судовому засіданні представник апелянта Холявка І .Я. підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги, зауважив, що на підтвердження передачі товару були надані прибуткові накладні у яких відсутня інформація про місце їх складання, ідентифікація підпису постачальника ТМЦ, інформації про довіреність, також відсутні товаротранспортні документи, відсуктні докази того, що контрагент дійсно мав у своєму розпорядженні проданий позивачу товар.

Представник позивача заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та пояснила, що позивач придбав товар у підприємства, яке було належним чином зареєстроване, було платником податку, товар було привезено на склад покупця, у подальшому його було реалізовано і отримано прибуток.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено перевірку ТзОВ Колосочок з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД за березень 2018 року, за наслідками якої складено акт № 2481/13-01-14-01/40105294 від 11 жовтня 2019 року.

Відповідно до висновків акта, встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України на загальну суму 91102 грн 51 коп., в т.ч. за березень 2018 року на суму 91102,51 грн.

Як видно зі змісту акту перевірки, контролюючий орган встановив, що має місце відсутність реального вчинення господарських операцій між ТзОВ Колосочок і ТОВ НЬЮКАСЛ ЛТД у період з 01.03.2018 по 31.03.2018.

На підставі акта перевірки від 11.10.2018 № 2481/13-01-14-01/40105294 Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017611401 від 26.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 113878 грн 51 коп., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на 91102,51 грн та за штрафними санкціями на 22776 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність цього рішення з наступних підстав.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Як видно з матеріалів справи, між ТзОВ Колосочок (покупець) та ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 28.02.2018 № 473, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, в кількості та за ціною, зазначених у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його. На виконання умов вищезазначеного договору оформлені наступні видаткові накладні: № 41 від 01.03.2018, № 49 від 05.03.2018, № 47 від 12.03.2018, № 51 від 15.03.2018, № 59 від 19.03.2018. Від ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД на користь ТзОВ Колосочок виписані та зареєстровані наступні податкові накладні № 99 від 19.03.2018, № 85 від 15.03.2018, №80 від 12.03.2018, № 68 від 05.03.2018, № 16 від 01.03.2018.

Розрахунки між підприємствами здійснено в безготівковій формі на загальну суму 198725,22 грн згідно платіжних документів: № 329 від 06.03.2018 на загальну суму 75 165,48 грн, № 329 від 15.03.2018 на загальну суму 123559,74 грн.

Також, між ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД (кредитор), ТзОВ Колосочок (первісний боржник) та ТзОВ АКТІС ЛТД (новий боржник) укладено договір про переведення боргу від 26.03.2018, за умовами якого первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 140000 грн, що виникла на підставі договору поставки від 28.02.2018 № 473. Первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі. Кредитор не заперечує проти переведення боргу.

Між ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД (кредитор), ТзОВ Колосочок (первісний боржник) та ТзОВ АКТІС ЛТД (новий боржник) укладено договір про переведення боргу від 23.03.2018, за умовами якого первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 174000 грн, що виникла на підставі договору поставки від 28.02.2018 № 473. Первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі. Кредитор не заперечує проти переведення боргу.

Між ТзОВ НЬЮКАСЛ ЛТД (кредитор), ТзОВ Колосочок (первісний боржник) та ТзОВ АКТІС ЛТД (новий боржник) укладено договір про переведення боргу від 23.03.2018, за умовами якого первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 100000 грн, що виникла на підставі договору поставки від 28.02.2018 № 473. Первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі. Кредитор не заперечує проти переведення боргу.

ТзОВ Колосочок відповідно до зазначених договорів проведено сплату коштів:

-ТзОВ АКТІС ЛТД в сумі 174000 грн згідно платіжного доручення від 26.03.2018 № 353 та в сумі 140000 грн, платіжне доручення від 28.03.2018 № 353.

-ТзОВ ЛЕОНА ПРО в сумі 100000 грн, платіжне доручення від 29.03.2018 № 354.

Згідно акта перевірки, при проведенні перевірки встановлено відображення вказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку (арк. 21 акта).

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено факт передачі позивачу товару.

Також, судом першої інстанції в судовому засіданні було допитано в якості свідка директора ТОВ Колосочок , який пояснив, що до нього з комерційною пропозицією звернувся представник контрагента. Зустріч сторін відбулась у м. Львів та враховуючи умови поставки, вигідні для позивача, сторони уклали договір. З інформації про контрагента дізнався, що такий займається реалізацією автозапчастин та інших товарів. При підписанні угоди особу директора контрагента встановлено на підставі паспорта. Приймання товару здійснювалось ним особисто. Поставка товару здійснювалась відповідачем.

Слід зазначити, що відсутні будь-які заперечення представником ТзОВ Ньюкасл ЛТД участі у здійсненні госрдарських операцій, підписанні відповідних документів. Тобто з цього приводу відсутні кримінальні провадження.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані вище господарські операції відповідають визначеним при реєстрації видам діяльності позивача, якими є: (код КВЕД 45.31) оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); (код КВЕД 45.32) роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; (код КВЕД 46.90) неспеціалізована оптова торгівля; (код КВЕД 47.91) роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; (код КВЕД 47.99) інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

При цьому, матеріалами справи підтверджено подальшу реалізацію придбаного позивачем у ТзОВ Ньюкасл ЛТД товару з метою отримання доходу від господарської діяльності. Так, позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи: договори, видаткові накладні, довіреності.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи договір оренди складських приміщень, де зберігались придбані товари та акт приймання передачі, що розташовані у с. Звенигород.

Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Як повідомлено представником позивача, транспортування товару здійснювалось силами контрагента, а передача товару відбувалася на складі підприємства - покупця, отже у позивача був відсутній обов`язок зберігання товаро-транспортних накладних.

Їх відсутність у позивача не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, розрахунковими документами, договором. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №813/2719/13-а, від 24.05.2019 у справі №816/4728/15.

Щодо певних недоліків в оформленні документів, слід зазначити, що певні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови у формуванні податкового кредиту, якщо докази у справі в сукупності підтверджують факт господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №826/15112/16.

Також, апеляційний суд враховує, що у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України одним із критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних управлінських функцій є те, що воно має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03, §70).

Так, ЄСПЛ вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Оскільки контролюючим органом не надано жодних доказів в підтвердження прямої участі позивача у зловживаннях, пов`язаних з несплатою податків чи будь-яких вказівок на його обізнаність про такі порушення, суд вважає, що у спірних правовідносинах порушено справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

На переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 та рішенням Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (заява № 3991/03).

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обгрнутоване рішення про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Зі змісту рішення зрозуміло мотиви, з яких суд дійшов висновку про задоволення позову, а тому оскаржуване судове рішення є обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі № 1.380.2019.000676 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. М. Багрій А. Р. Курилець Повний текст постанови складено 28 жовтня 2019 року.