Рішення

від 18.06.2019 по справі 320/838/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року справа №320/838/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришко Р. № 2036 від 28.09.2018 року про проведення фактичних перевірок та витяг з додатку до наказу ГУ ДФС у Київській області від 28 вересня 2018 року № 2036 Про проведення фактичних перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ (Код ЄДРПОУ (ДРФО): 37015206);

- визнати протиправним та скасувати акт фактичної перевірки Головного управління ДФС у Київській області № 009794 від 18.10.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032141406 від 29.10.2018 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ (Код ЄДРПОУ (ДРФО): 37015206) штрафних санкцій за порушення п. 11 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 (зі змінами і доповненнями).

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказ Головного управління ДФС у Київській області № 2036 від 28.09.2018 року та витяг з додатку до вказаного наказу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність їх прийняття, що не відповідає пункту першому частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині способу виконання Відповідачем владних управлінських функцій.

Окрім того, позивача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ" не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, вважає їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що призвело до незаконного винесення податкового повідомлення - рішення № 0032141406 від 29.10.2018, яке має бути скасоване.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві, представник відповідача просив суд відмовити в його задоволенні та вказував на обставини, які на його думку свідчать про те, що ГУ ДФС у Київській області під час винесення спірного наказу, проведення перевірки та прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення, діяло в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришко Р. від 28.09.2018 року № 2036 Про проведення фактичних перевірок , на підставі ст. 75, ст. 80, ст. 81 Податкового кодексу України вирішено на підставі п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України організувати у жовтні 2018 року проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання згідно з додатком. Згідно витягу з додатку до наказу ГУ ДФС у Київській області від 28 вересня 2018 року № 2036 Про проведення фактичних перевірок Перелік суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Головного управління ДФС у Київській області на підставі п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України (у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів) вирішено провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ (Код ЄДРПОУ (ДРФО): 37015206) за адресою: Броварський район, с. Заворичі, вул. Радгоспна, буд. 16, з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, який буде перевірятися: згідно ст. 102 Податкового кодексу України. Перевірку розпочати з 18.10.2018 року, тривалістю не більше 10 діб.

Працівниками ГУ ДФС у Київській області згідно направлень від 18.10.2018 №4177, №4178 у відповідності до наказу ГУ ДФС у Київській області від 28.09.2018 №2036 Про проведення фактичних перевірок проведено фактичну перевірку каси ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ , розташованої за адресою: Київська область, Броварський район, с. Заворотичі, вул. Радгоспна, 16.

Перед початком перевірки перевіряючими пред`явлено наказ та направлення на перевірку посадовим особам ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ , в яких зазначаються дата їх видачі, назва контролюючого органу, вид (фактична перевірка), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, та прізвища посадових осіб контролюючого органу, які проводили перевірку.

Директор ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ Рудич А . П. ознайомився з направленнями на проведення фактичної перевірки від 18.10.2018 №4177, №4178 та отримав копію наказу від 28.09.2018 №2036.

Перевірка проведена у присутності головного бухгалтера ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ Марченко І.І.

В ході проведення фактичної перевірки встановлено, що суб`єкт господарювання немає облаштованої каси, в якій проводяться готівкові розрахунки. Облік готівки проводиться на підставі прибуткових та видаткових касових ордерів в касовій книзі.

Касова книга ведеться одна в паперовому вигляді.

Суб`єкт господарювання не забезпечив облік готівки у встановленому порядку, а приймання готівкових коштів в касу підприємства проведено 11.10.2018 на суму 100 000,00 грн. без оформлення прибуткового касового ордера та без відображення в касовій книзі підприємства.

Аналогічне порушення встановлено 16.10.2018, приймання готівки в касу проведено на суму 67 000,00 грн. без складання прибуткового касового ордеру та без відображення в касовій книзі. За наявності руху готівкових коштів на підприємстві 11.10.2018 та 16.10.2018 (приймання та видача готівкових коштів) касові звіти за 11.10.2018 та 18.10.2018 не складено, що призвело до не оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 167 000,00 грн.

Згідно з наявною інформацією, наведеній в ІС Податковий блок , ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ не має зареєстрованих у встановленому порядку реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та книг обліку розрахункових операцій (далі - КОРО).

Головний бухгалтер ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ Марченко 1.1, підписала акт фактичної перевірки без зауважень.

За розглядом акта перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято ППР від 29.10.2018 №0032141406, згідно з яким до ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ застосована штрафна санкція на суму 835 000,00 грн. ((100000 грн. + 67000 грн.) х 5) за неоприбуткування готівкових коштів у касовій книзі.

Позивач, не погоджується із вказанимивище висновками та оспорюваним рішенням, вважаючи їх не обгрунтованим, протиправним та такими, що не базується на нормах чинного законодавства України і фактичних обставинах справи, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Відповідно до пп. 19-1.1.4, пп. 19-1.1.14 п. 19-1 ст.19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій та інші.

З метою реалізації своїх функцій, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

При цьому, відповідно до пп. 80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тобто реалізація контролюючим органом перевірочних дій провадиться згідно відповідного наказу керівника цього органу та за наявності підстав для прийняття керівником контролюючого органу вказаного рішення.

Як на підставу у проведенні фактичної перевірки позивача контролюючий орган послався на наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Разом з цим, відповідачем не вказано, яка інформація ним була отримана щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація надана, а також відповідачем не надано взагалі жодного доказу отримання такої інформації/звернення.

Крім того, така інформація відсутня і в наказі про призначення фактичних перевірок, і у витязі з додатку до наказу.

Отже, відповідачем не надано будь-яких доказів наявності підстав для проведення перевірки позивача, що визначені статтею 80 ПК України.

При цьому, наявність таких відомостей є обов`язковою для наказу про проведення фактичної перевірки.

Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №821/1957/16.

Відсутність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування не дає правових підстав для застосування податковим органом п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, оскільки сама по собі наявність повноважень контролюючого органу у здійсненні перевірочних функцій не свідчить про наявність можливості у такого суб`єкта їх здійснювати не у порядку і не на підставі, визначених законом.

Тобто відповідачем не дотримані вимоги Податкового кодексу України, оскільки відсутні докази отримання відповідачем у встановленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі або фактичні порушення ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ зазначеного вище законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З Витягу з Додатку до наказу №2036 від 28 вересня 2018 року, який було вручено позивачу, вбачається, що у ньому зазначено: реквізити суб`єкта господарювання - позивача (його назву, код за ЄДРПОУ. адресу), термін проведення перевірки (18.10.2018 року - 10 днів), вид перевірки (фактична), мету перевірки (за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності платника щодо дотримання норм законодавства), період діяльності, що перевіряється (згідно статті 102 Податкового кодексу України - без конкретизації). На копії Витягу відсутні підпис та печатка відповідача.

Згідно з п. 3.16 ДСТУ 2732:2004 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення засвідчена копія (службового документа) - копія службового документа, що містить реквізити, які в окремих випадках надають їй юридичної сили оригіналу.

Документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються Головою та заступниками Голови ДФС згідно з розподілом обов`язків або керівниками структурних підрозділів (у межах норм чинного законодавства) відповідно до їх повноважень.

Згідно з п. 2.3.27. Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ (повного - якщо документ надрукований не на бланку, скороченого - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалів (ініціалу імені) і прізвища.

Отже, витяг зі службового документа (додаток до наказу) являється засвідченою копією частини тексту службового документа (додатка), який повинен бути оформлений з дотриманням таких вимог: у назві документа зазначається: витяг з протоколу витяг з додатку ; відтворюється вступна частина (якщо вона є) службового документа; з основної частини тексту документа виписується той пункт, інформація якого необхідна; відтворюється реквізит Підпис (без особистого підпису); проставляється відмітка про засвідчення копії та відбиток печатки служби діловодства.

Витяг з додатку до наказу №2036 від 28 вересня 2018 року виготовлено з порушенням вимог щодо формування витягу з службового документа, закріплених в Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України та ДСТУ.

За змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України умовою допуску посадової особи контролюючого органу до проведення фактичних перевірок за наявності підстав для її проведення є пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема такого документу як копія наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Додаток до спірного наказу є його невід`ємною частиною. Відтак, до Додатку повинні ставитись такі ж вимоги, як і до наказу.

Водночас, витяг з Додатку до наказу, який є невід`ємною його частиною, не містить печатки (ні гербової, ні печатки без зображення герба), відсутній підпис уповноваженої особи, внаслідок чого Витяг з Додатку до наказу оформлено з порушенням вимог законодавства, які ставляться до наказу.

Крім того, одним з обов`язкових реквізитів наказу про проведення перевірки є період діяльності, який буде перевірятися.

У наказі на проведення фактичних перевірок не визначено період діяльності, що перевіряється. У витязі з додатку до наказу зазначено, що період діяльності, який перевіряється, визначається ст. 102 ПК України. Тобто ні спірний наказ, ні Витяг з Додатку до наказу не містять конкретизованого зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, зазначення якого є обов`язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Кодексу.

Приписи п. 102.1 ст. 102 ПК України визначають, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Посилання відповідача на ст. 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності позивача, який охоплюється предметом перевірки, є недостатнім для ідентифікації цього періоду. Як випливає зі змісту вказаної статті, період тривалістю 1095 днів має декілька початкових дат, що, у свою чергу, унеможливлює та суттєво ускладнює розуміння платником податків чіткої темпоральної межі контролюючого заходу.

Крім того. Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 року по справі № 826/14478/17 (адміністративне провадження №К/9901/56090/18) вказав, що зазначення у наказі на перевірку лише ст. 102 Податкового кодексу України є недостатнім для виникнення у платника податків відчуття правової визначеності при здійсненні податковим органом контролю відносно нього.

У справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Свропейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, наказ Головного управління ДФС у Київській області № 2036 від 28.09.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність його прийняття, що не відповідає пункту першому частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині способу виконання відповідачем владних управлінських функцій.

Відповідна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/14478/17, яка в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає безумовному врахуванню судом при вирішенні даної справи.

Як зазначено Верховним Судом у вказані справі, ніщо в положеннях Інструкцій з діловодства, на які посилаються сторони (кожна - з метою обгрунтування власних доводів), не може тлумачитись як таке, що відміняє вимоги Податкового кодексу України щодо змісту і форми (підпис уповноваженої особи і печатка контролюючого органу) наказу про призначення податкової перевірки.

Оскільки згідно Витягу з Додатку №1 до спірного наказу, цей Додаток містить відомості, передбачені абзацом третім пункту 81.1 статті 81 Кодексу, які є обов`язковими, то за відсутності обов`язкових реквізитів ні Додаток, ні Витяг з нього (який оформлений неналежно) не можуть оцінюватися як такі, що прийняті (вчинені) у передбачений законом спосіб.

Суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що окремі дефекти наказу про призначення податкової перевірки не можуть мати вирішального значення, за умови допуску господарюючим суб`єктом посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та встановлення в результаті такої перевірки порушень законодавства таким суб`єктом - оскільки видання наказу про проведення податкової перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій, недотримання якого спростовує доводи податкового органу щодо правомірності наказу .

Аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема фактичних. Лише їх дотримання може бути належною підставою для проведення перевірки.

Так, дотримання посадовими особами контролюючого органу наведених вище вимог щодо призначення податкової перевірки є обов`язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки. Передбачене цією нормою право платника не допустити посадових (службових) осіб до перевірки є лише додатковою гарантією захисту прав платника у сфері публічного права, яким платник вправі скористатися на власний розсуд. Невикористання такого права не може жодним чином виправдовувати допущені суб`єктом владних повноважень порушення під час призначення і проведення податкової перевірки та виключати юридичні наслідки таких порушень.

Правова оцінка дій податкового органу на предмет їх відповідності наведеним ознакам не залежить від реакції платника на такі дії, від передбачених законодавством способів захисту платником своїх прав, а також від того, чи фактично використав платник оперативні заходи правового захисту.

Саме такий підхід забезпечує дотримання балансу приватних і публічних інтересів в податкових правовідносинах, які характеризуються нерівністю сторін в силу наявності у податкової інспекції як суб`єкта владних повноважень компетенції застосовувати, зокрема, заходи примусового впливу щодо платника.

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016 у справі №К/800/49630/.

Дана правова позиція також узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема постанови від 30.01.2018 у справі № 821/1957/16 (К/9901/2043/17), яка свідчить про можливість оскарження платником податків наказу про проведення перевірки і після її проведення та винесення податкових повідомлень-рішень.

За вказаних обставин наказ Головного управління ДФС у Київській області від 28.09.2018р. №2036 "Про проведення фактичних перевірок" підлягає визнанню протиправним та скасування.

Здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддівСудової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12).

Таким чином, у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає безумовному визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2018 року у справі №815/1851/15, адміністративне провадження №К/9901/27891/18.

Також дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а, від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17 висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Статтею 56 Закону України Про Національний банк України визначено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до пункту 11 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148) готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО / занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Пунктом 5 розділу II Положення №148 визначено, що суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно підпункту 13 пункту 3 розділу І Положення №148 книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів і витрат.

Згідно з підпунктом 18 пункту 3 розділу II Положення №148 оприбуткуванням готівки вважається проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат.

Пунктами 23, 25 та 26 розділу III Положення №148 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судом встановлено, що кошти, зняті ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ у банківській установі 11.10.2018 року у розмірі 100 000,00 грн. та 16.10.2018 року у розмірі 67 000.00 грн. були спрямовані на повернення фінансової допомоги ОСОБА_3 . Операції щодо видачі готівки оформляються видатковими касовими ордерами. ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ надало ГУ ДФС у Київській області належним чином оформлені та підписані як головним бухгалтером, керівником підприємства, так і одержувачем коштів видаткові касові ордери, які під час винесення податкового повідомлення-рішення безпідставно не були взяті до уваги.

Крім того, всі видаткові касові ордери, які були надані ТОВ АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ ГУ ДФС у Київській області, а саме: видатковий касовий ордер від 11.10.2018 року на суму 50 000.00 грн., видатковий касовий ордер від 12.10.2018 року на суму 50 000,00 грн.. видатковий касовий ордер від 16.10.2018 року на суму 50 000,00 грн. та видатковий касовий ордер від 17.10.2018 року на суму 17 000,00 грн., були внесені до касової книги, як проведена касова операція з видачі готівки з підтвердженням підпису одержувача грошових коштів на видаткових касових ордерах.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 в частині неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) готівки не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, відповідно податкове повідомлення-рішення № 0032141406 від 29.10.2018 прийняте на підставі такого висновку є протиправним, тому суд вважає за необхідне його скасувати.

Щодо вимоги позивача визнати протиправним та скасувати акт фактичної перевірки Головного управління ДФС у Київській області № 009794 від 18.10.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 N 727 (далі - Порядок №727, в редакції, чинній на момент проведення перевірки та складання спірного акта перевірки), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 3-5 Розділу ІІ вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 19 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України містить визначення поняття індивідуальний акт , під яким розуміється акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зазначає, що акт перевірки - це службовий документ, що підтверджує факт проведення перевірки посадовою особою контролюючого органу та відображає її результати, є носієм певної інформації, однак, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків суб`єкта господарювання, оскільки передує прийняттю акту індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки та підлягає оскарженню у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, який у подальшому повинен використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення господарюючому суб`єкту відповідних заходів та/або санкцій. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Крім того, висновки акта перевірки не є остаточними, оскільки господарюючий суб`єкт має право надати свої зауваження до відповідного акта, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання щодо застосування санкцій за результатами перевірки. Натомість, висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо діяльності (бездіяльності) господарюючого суб`єкта.

Враховуючи викладене, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13.

У даному випадку акт перевірки № 009794 від 18.10.2018 року, в якому відображено опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні статей 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що акт перевірки № 009794 від 18.10.2018 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не породжує виникнення будь-яких прав і обов`язків щодо позивача, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову про оскарження такого акту перевірки.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності оспорюваного наказу та рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, отже такі судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришко Р. № 2036 від 28.09.2018 року про проведення фактичних перевірок та витяг з додатку до наказу ГУ ДФС у Київській області від 28 вересня 2018 року № 2036 Про проведення фактичних перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ (Код ЄДРПОУ (ДРФО): 37015206).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032141406 від 29.10.2018 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ (Код ЄДРПОУ 37015206) штрафних санкцій за порушення п. 11 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 (зі змінами і доповненнями).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ (код ЄДРПОУ 37015206) понесені судові витрати у розмірі 12 525 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.