Рішення

від 11.06.2019 по справі 320/1524/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року № 320/1524/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,

за участі: секретаря судового засідання Приходько Н.І.,

представника позивача - Мельника М.М.,

представника відповідача - Грянова Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонний завод "Югора" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонний завод "Югора" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 18.12.2018 №0038181414, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 340058,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне заниження податку на додану вартість на суму 272046,00 грн. На думку податкового органу, господарські відносини між позивачем та ТОВ "Лайт Десіжн" не мали реального характеру, оскільки товар у дійсності фактично не поставлявся та не використовувався у подальшій господарській діяльності ТОВ "Бетонний завод "Югора".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ "Бетонний завод "Югора" та його контрагентом мали реальний характер, - товари поставлені контрагентом та оплачені позивачем, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Тому, позивач вважає, що твердження перевіряючих не можуть бути підставою для відмови у праві на віднесення сум до податкового кредиту та визначення податку на додану вартість.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки ТОВ "Бетонний завод "Югора" занижено фінансовий результат оподаткування своєї діяльності та завищено податковий кредит, за рахунок включення до витрат сум по розрахункам з контрагентом, які не ґрунтувались на товарних господарських операціях.

Ухвалою суду від 15.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 11.06.2019, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, представник відповідача з позовом не погодився, у його задоволенні просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонний завод "Югора" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано як юридична особа з 22.07.2004.

Як платник податків позивач перебуває на обліку у Васильківській ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між ТОВ "Бетонний завод "Югора" (Покупець) та ТОВ "Лайт Десіжн" (Постачальник) було укладено договір поставки від 24.05.2018 №24/05-3, у відповідності до якого, постачальник зобов`язується у встановлений строк передати у власність покупця пісок для його використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити постачальнику за нього грошові кошти (т.1 а.с. 50-55).

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що загальна ціна становить суму всіх одиниць поставленого товару у відповідності до видаткових накладних.

У відповідності до пункту 3.1, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 5 банківських днів з моменту поставки.

Як убачається з матеріалів справи, отримання товару (піску) відбулось на підставі наступних видаткових накладних:

- від 14.06.2018 №307 на суму 26773,77 грн, ПДВ - 5354,75 грн (т.1 а.с. 56);

- від 15.06.2018 №318 на суму 54958,01 грн, ПДВ - 10991,605 грн (т.1 а.с. 57);

- від 15.06.2018 №312 на суму 57881,02 грн, ПДВ - 11576,205 грн (т.1 а.с. 58);

- від 18.06.2018 №328 на суму 72935,67 грн, ПДВ - 14587,13 грн (т.1 а.с. 59);

- від 26.06.2018 №348 на суму 65214,59 грн, ПДВ - 13042,92 грн (т.1 а.с. 60);

- від 27.06.2018 №353 на суму 18009,59 грн, ПДВ - 3601,92 грн (т.1 а.с. 61);

- від 27.06.2018 №349 на суму 64562,48 грн, ПДВ - 12912,50 грн (т.1 а.с. 62);

- від 27.06.2018 №354 на суму 111168,14 грн, ПДВ - 22233,63 грн (т.1 а.с. 63);

- від 06.07.2018 №369 на суму 23802,85 грн, ПДВ - 4760,57 грн (т.1 а.с. 64);

- від 07.07.2018 №372 на суму 21111,09 грн, ПДВ - 4222,22 грн (т.1 а.с. 65);

- від 09.07.2018 №374 на суму 59470,65 грн, ПДВ - 11894,13 грн (т.1 а.с. 66);

- від 10.07.2018 №377 на суму 54697,58 грн, ПДВ - 10939,52 грн (т.1 а.с. 67);

- від 11.07.2018 №383 на суму 51363,06 грн, ПДВ - 10272,41 грн (т.1 а.с. 68);

- від 16.07.2018 №395 на суму 61449,88 грн, ПДВ - 12289,98 грн (т.1 а.с. 69);

- від 19.07.2018 №402 на суму 72002,30 грн, ПДВ - 14400,46 грн (т.1 а.с. 70);

- від 17.07.2018 №396 на суму 63968,71 грн, ПДВ - 12793,74 грн (т.1 а.с. 71);

- від 18.07.2018 №399 на суму 48355,71 грн, ПДВ - 9671,14 грн (т.1 а.с. 72);

- від 20.07.2018 №407 на суму 64899,99 грн, ПДВ - 12980,00 грн (т.1 а.с. 73);

- від 23.07.2018 №410 на суму 64649,99 грн, ПДВ - 12930,00 грн (т.1 а.с. 74);

- від 24.07.2018 №419 на суму 58383,12 грн, ПДВ - 11676,62 грн (т.1 а.с. 75);

- від 25.07.2018 №421 на суму 43697,23 грн, ПДВ - 8739,45 грн (т.1 а.с. 76);

- від 28.07.2018 №431 на суму 37267,86 грн, ПДВ - 7453,57 грн (т.1 а.с. 77);

Рух піску від складу до виробництва підтверджується накладними-вимогами на відпуск матеріалів (т.1 а.с. 78-131).

Розрахунки між позивачем та його контрагентом вчинялись у безготівковій формі та убачаються із актів звірки взаємних розрахунків та банківських виписок (т.1 а.с. 133-147).

По операціям з придбання товару ТОВ "Лайт Десіжн", вказаний контрагент сформував та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, за якими позивач сформував податковий кредит, а саме:

1. Податкова накладна від 11.07.2018 №323 (т. 1 а.с.187).

2. Податкова накладна від 09.07.2018 №318 (т. 1 а.с.188).

3. Податкова накладна від 16.07.2018 №331 (т. 1 а.с.189).

4. Податкова накладна від 10.07.2018 №320 (т. 1 а.с.190).

5. Податкова накладна від 19.07.2018 №338 (т. 1 а.с.191).

6. Податкова накладна від 20.07.2018 №343 (т. 1 а.с.192).

7. Податкова накладна від 25.07.2018 №354 (т. 1 а.с.193).

8. Податкова накладна від 28.07.2018 №362 (т. 1 а.с.194).

9. Податкова накладна від 23.07.2018 №346 (т. 1 а.с.195).

10. Податкова накладна від 24.07.2018 №351 (т. 1 а.с.196).

11. Податкова накладна від 17.07.2018 №333 (т. 1 а.с.197).

12. Податкова накладна від 18.07.2018 №337 (т. 1 а.с.198).

13. Податкова накладна від 15.06.2018 №270 (т. 1 а.с.199).

14. Податкова накладна від 14.06.2018 №263 (т. 1 а.с.200).

15. Податкова накладна від 27.06.2018 №298 (т. 1 а.с.201).

16. Податкова накладна від 21.06.2018 №288 (т. 1 а.с.202).

17. Податкова накладна від 18.06.2018 №279 (т. 1 а.с.203).

18. Податкова накладна від 06.06.2018 №255 (т. 1 а.с.204).

Надалі, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бетонний завод "Югора" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Лайт Десіжн" за період з 01.06.2018 по 31.07.2018.

За результатами перевірки складено Акт від 23.11.2018 №1038/10-36-14-14/33079376, яким встановлено порушення ТОВ "Бетонний завод "Югора" п.44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 272046,00 грн (т.1 а.с. 15-28).

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що жодне із підприємств, які здійснювали постачання піску ТОВ "Лайт Десіжн", зокрема: ТОВ "Алтіс Буд", ТОВ "Кіртен" та ТОВ "Спектр Сепвіс", згідно ЄДРПН не створювали та не придбавали покупку цього товару. Також, перевіряючі вказали на ненадання платником податків необхідного обсягу первинних документів.

На підставі викладених в акті перевірки від 23.11.2018 №1038/10-36-14-14/33079376 висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2018 №0038181414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на 340058,00 грн (т.1 а.с. 13).

Позивач вважає висновки відповідача такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а прийняте ним податкове повідомлення - рішення протиправним, тому він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Спірні у рамках даного провадження правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Тобто, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд вважає, що вони є достатніми та містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити, відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами спору, по всім операціям, вчиненим позивачем з контрагентами, було складено та зареєстровано податкові накладні, а також наявні документи первинного бухгалтерського обліку, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Натомість, в акті перевірки контролюючий орган стверджує про фіктивність та безтоварність здійснених ТОВ "Бетонний завод "Югора" та ТОВ "Лайт Десіжн" господарських операцій, посилаючись на обставину відсутності джерела походження товару.

Так, податковий орган вказує, що відповідно до бази ДФС, контрагент позивача здійснював придбання товару (пісок річковий) у ТОВ "Альтіс Буд", ТОВ "Кіртен" та ТОВ "Спектор Сервіс". При цьому зазначив, що жодне із наведених підприємств, згідно ЄДРПН не створювало та не здійснювало покупку цього товару.

Такі доводи перевіряючих суд вважає необґрунтованими та безпідставними, пояснюючи це наступним.

Першочергово, суд наголошує, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996).

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватись на податковій інформації по контрагенту позивача ТОВ "Лайт Десіжн" та його контрагентах, та бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів, за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 по справі М804/3420/16, посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки їх зобов`язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само, як позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами. З приводу припущень відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними діяльності, яка не передбачена статутом суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку па додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

В контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, суд наголошує, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У той же час, посилання посадових осіб відповідача на відсутність окремих документів, не може бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних убачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

У даному випадку, реальність фінансово-господарських операцій у повній мірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: договором поставки, видатковими накладними, накладними-вимогами на відпуск, актами звірки, банківськими виписками довідкою про відпуск бетону, товарно-транспортними накладними).

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як це передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а тому, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 5101,00грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 25.03.2019 №108 (т.1 а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 18.12.2018 №0038181414.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонний завод "Югора" (код ЄДРПОУ 33079376) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у розмірі 5101 (п`ять тисяч сто одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення і підписання повного тексту рішення - 25 червня 2019 р.