Постанова

від 29.08.2019 по справі 320/1524/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1524/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Файдюка В.В., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бетонний завод Югора до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Бетонний завод Югора (надалі за текстом - ТОВ Югора ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0038181414 від 18.12.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 340 058 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Лайт Дісіжн суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник посилається на неможливість встановити походження придбаного позивачем товару

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.11.2018 р. по 16.11.2018 р. посадовцями Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Югора податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Лайт Десіжн за період з 01.06.2018 р. по 30.07.2018 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1038/10-36-14-14/33079376 від 23.11.2018 р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 272 046 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору поставки № ЛД-24/05-3 від 24.03.2018 р. позивач придбав у ТОВ Лайт Десіжн річковий пісок.

У свою чергу, ТОВ Лайт Десіжн здійснювало придбання піску у ТОВ Альтіс Буд , ТОВ Кіртен та ТОВ Спектр Сервіс .

Разом з тим, за даними інформаційних баз ДФС ані ТОВ Альтіс Буд , ані ТОВ Кіртен не створювали та не придбавали річковий пісок.

Податкова інформація також свідчить, що ТОВ Спектр Сервіс придбавало пісок у ТОВ Союзенерго Монтаж . Водночас, жодне підприємство, яке продавало пісок цьому товариству, не декларувало придбання такого товару.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що за названими операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0038181414 від 18.12.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 340 058 грн., у тому числі 272 046 грн. за основним платежем та 68 012 грн. за штрафними санкціями.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договору поставки № ЛД-24/05-3 від 24.05.2018 р. та додатків до нього; видаткових накладних; актів звірки взаємних розрахунків; податкових накладних; банківських виписок; товарно-транспортних накладних, які свідчать що зобов`язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ Югора наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ Лайт Десіжн .

Не можуть бути прийняті в якості доказу посилання відповідача на те, що за результатами аналізу податкової інформації не встановлено джерело походження придбаного позивачем товару.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ Лайт Десіжн .

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 03 вересня 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.О.Аліменко

суддя В.В.Файдюк