Рішення

від 19.06.2019 по справі 320/1875/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року справа №320/1875/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29.03.2019 №0001201202.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків органу контролю, викладених в Акті перевірки від 12.03.2019 №188/10-36-12-02/30367782 з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника банку за грудень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення з ПДВ.

Позивач зазначає, що правомірно задекларував суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2018 року.

Стверджує, що пальне, за рахунок якого було сформовано податковий кредит, що взяв участь у визначенні від`ємного значення з ПДВ, заявленого до відшкодування, використане у господарській діяльності ТОВ Васт-Транс . Списання палива на підприємстві здійснюється за фактом його використання на підставі подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів. Вважає, що викладені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на вимогах закону, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи органу контролю при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, тому податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Зазначає, що списане понад норму пальне, в охоплений перевіркою період, використане позивачем в операціях, що не можна віднести до його господарської діяльності, у зв`язку з чим органом контролю обґрунтовано не визнано права позивача на бюджетне відшкодування.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що позивачем безпідставно завищено показники у Декларації з ПДВ за грудень 2018 року, таким чином протиправно сформовано податковий кредит, що мав вплив на формування показника від`ємного значення ПДВ.

Протокольною ухвалою суду від 12.06.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.01.2019 позивачем подано до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за грудень 2018 року.

Згідно даних податкової декларації податкові зобов`язання складають - 421 558 грн. (рядок 9), податковий кредит - 55 8185 грн. (рядок 17), від`ємне значення - 136 627 грн. (рядок 19).

Розрахунком визначено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 136 627 грн. та подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Васт-транс з питання правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення.

Результати перевірки оформлені Актом від 12 березня 2019 року №188/10-36-12-02/30367782.

Із зазначеного акта слідує, що перевіркою правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення з ПДВ встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3 893,33 грн., внаслідок порушення податкового законодавства:

- п. 198.5 ст. 198 п. 200.1, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу, які відображено в п. 3.4 розділу 3 акта перевірки, встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ, в результаті невідображення операцій, що не є господарською діяльністю платника податку у рядку 4.1 Декларації з ПДВ за грудень 2018 року Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу на загальну суму ПДВ 3 839,33 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) на суму 3 839,33 гри. та до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за грудень 2018 року;

- п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу, які відображено в п. 3.5 розділу 3 акта перевірки, встановлено завищення суми податкового кредиту за грудень 2018 року на 54 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду (p. 19) на суму 54 грн. та до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за грудень 2018 року.

До таких висновків контролюючий орган дійшов у зв`язку з тим, що проведеною перевіркою встановлено використання частини придбаного дизельного палива у грудні 2018 року в операціях, що не можна віднести до господарської діяльністю у зв`язку із встановленням фактів перевищення фактичних витрат палива над встановленою нормою витрат на 858,91 л. * 22,35 грн. = 19 196,64 грн. (ПДВ - 3 839,33);

В ході проведення перевірки за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від`ємного значення, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України встановлено завищення суми податкового кредиту ТОВ ВАСТ-ТРАНС у розмірі 54 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ "МУКАЧЕВО АВТОТЕСТ" (код ЄДРПОУ 38107397).

Згідно додатку 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації за грудень 2018 року ТОВ ВАСТ-ТРАНС віднесено до суми податкового кредиту 139 грн. по ТОВ "МУКАЧЕВО АВТОТЕСТ" (код ЄДРПОУ 38107397, іпн 381073907095).

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено виписку та реєстрацію ТОВ "МУКАЧЕВО АВТОТЕСТ" на адресу ТОВ ВАСТ-ТРАНС податкової накладної від 17.12.2018 (дата реєстрації - 10.01.2019р.) №153 на загальну суму 510 грн., в т.ч. ПДВ - 85 грн. (послуга по перевірці відповідності 1 КТЗ вимогам тесту на придатність до експлуатації (тягач). Держ. номер НОМЕР_1 ).

Під час проведення перевірки головному бухгалтеру ТОВ ВАСТ-ТРАНС Починку A.B. під підпис вручено запит від 01.03.2019 № 7333/10/10-36-12-02-10 Про надання документів .

Пунктом першим зазначеного запиту визначено: надати завірені копії первинних документів до податкової накладної від 17.12.2018 (дата реєстрації - 10.01.2019р.) №153 виписаної контрагентом-постачальником ТОВ "МУКАЧЕВО АВТОТЕСТ".

Під час проведення перевірки надано завірені копії:

- рахунок на оплату №2500 від 17 грудня 2018 року виписаний ТОВ "МУКАЧЕВО АВТОТЕСТ" (код ЄДРПОУ 38107397) на адресу ТОВ ВАСТ-ТРАНС (послуга по перевірці відповідності 1 КТЗ вимогам тесту на придатність до експлуатації (тягач). Держ.номер НОМЕР_1 ) на суму з ПДВ 510,00 грн., в т.ч. ПДВ - 85 грн.;

- акт надання послуг №2488 від 17.12.2018р., Замовник: ТОВ ВАСТ-ТРАНС , Виконавець: ТОВ "МУКАЧЕВО АВТОТЕСТ" (код ЄДРПОУ 38107397) (послуга по перевірці відповідності 1 КТЗ вимогам тесту на придатність до експлуатації (тягач). Держ.номер НОМЕР_1 ) на суму з ПДВ 510,00 грн., в т.ч. ПДВ - 85 грн.;

- фіскальний чек, ФН 3000255750 від 18.12.2018р. на загальну суму оплату 510 грн., в т.ч. ПДВ - 85 грн.

Таким чином, сума взаємовідносин у грудні 2018 року між ТОВ " МУКАЧЕВО АВТОТЕСТ" (код ЄДРПОУ 38107397) та ТОВ ВАСТ-ТРАНС складає 510 грн., в.т.ч. ПДВ - 85 грн.

На підставі висновків, зазначених у Акті перевірки від 12 березня 2019 року №188/10-36-12-02/30367782, відповідно до підпункту 54.3. статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Київській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3893,00 грн. та визначено штраф у розмірі 1 946,50 грн.

Не погоджуючись з висновками та рішенням за наслідками перевірки, позивач звернувся до суду.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 вказаного Закону на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку підлягає різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, за умови, що такий показник має від`ємне значення.

Наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від`ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Васт-Транс надає послуги з внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Судом встановлено, що від`ємне значення ПДВ, заявлене позивачем до відшкодування на рахунок у банку, утворилось унаслідок зменшення податкового зобов`язання на суму податкового кредиту за грудень 2018 року у розмірі.

Зменшуючи розмір від`ємного значення, орган контролю виходив виключно з того, що ТОВ Васт-Транс було використане пальне понад встановлену норму в операціях, що не пов`язані з виготовленням товарів та наданням послуг товариства.

Проведеною перевіркою було встановлено використання частини списаного позивачем пального по двом подорожнім листам у кількості 858,91 л. (8,48л. + 42,56л. + 220,54л. +5,05л. + 9,54л. + 216,47л. + 64,89л. + 83,2л. + 2,48л. + 9,89л. + 141,32л. + 22,91л. + 4,1л. + 27,51л. ) не в господарській діяльності.

Такого висновку відповідач дійшов, посилаючись на норми наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 р. №43 Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (далі - Наказ №43) та листів підрозділів Міністерства інфраструктури України ( від 12.08.2009р., 17.02.2014р. та 21.02.2017р.) та Міністерства юстиції України (від 28.02.2014р.).

Будь-яких розрахунків використання дизельного пального у відповідності до вимог Наказу №43 відповідач не здійснював.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що в ухвалі ВАСУ від 16.02.2016р. по справі №К/800/49593/15 підтверджено, що зазначений наказ не носить імперативного характеру для підприємства з організаційно-правовим статусом, як у позивача.

Не враховуючи вищевказаний правовий висновок суду касаційної інстанції, відповідач дійшов своїх висновків, в тому числі по причині не дотримання позивачем вимог Наказу №43.

Із загальної кількості подорожніх листів за грудень 2018 року - 86 штук, відповідно до яких позивачем здійснено загальний пробіг 266 318 км. та фактично списано 99 743,74 л. при нормі 104 828,35 л., відповідач відібрав чотирнадцять подорожніх листів, в яких, на його думку, має місце перевитрати пального у кількості 858,91 л.

При цьому відповідачем не взято до уваги, що згідно загальних розрахунків витрат дизельного пального у грудні 2018 року позивач за нормою міг списати 104 828,35, але списано було фактичне використання дизельного пального у кількості 99 743,74л., що в свою чергу є менше нормативно розрахованого показника на 5 084,61 л.

Матеріалами справи підтверджується, а саме листом відповідача №6218/10/10-36-12-02 від 22.02.2019р., що під час перевірки було надано інформацію про затвердження норм палива і мастильних матеріалів на підприємстві, серед яких наказ від 02.05.2018 №02- 05/2018 Для планування витрат палива з метою його раціонального використання на автомобільному транспорті по підприємству .

Судом встановлено, що списання палива позивачем ТОВ Васт-Транс урегульовано внутрішніми наказами товариства Для планування витрат палива з метою його раціонального використання на автомобільному транспорті по підприємству від 02.05.2018 №02-05/2018, та здійснюється по факту його використання з урахуванням планових лінійних норм, які є рекомендаційними та не носять імперативного характеру

Згідно пункту 5 вищевказаного наказу позивача встановлюється, що списання палива проводити по факту його використання відповідно до подорожніх листів та виконаних розрахунків до виконаних рейсів згідно подорожніх листів. У випадку перевищення вищезазначених планових норм витрат палива для раціонального його використання - негайно доповідати керівництв підприємства для вжиття заходів .

Таким чином, жодних порушень щодо неправомірного списання дизельного пального у грудні 2018 року у позивача не було.

При цьому, суд зазначає, що податкове законодавство не містить застережень, які б виключали можливість віднесення до складу операційних витрат підприємства обсягів палива, використаного понад затверджені на підприємстві планові лінійні норми, або щодо необхідності приведення використання пального до певних норм.

Отже, витрати палива, пов`язані з наданням послуг підприємством, що відповідають основним видам діяльності підприємства, визначаються згідно даних бухгалтерського обліку, які ґрунтуються на первинних документах, без обмежень.

Беручи до уваги, що у позивача є документи первинного бухгалтерського обліку, позивачем правомірно включено 858,91 л. (8,48л. + 42,56л. + 220,54л. +5,05л. + 9,54л. + 216,47л. + 64,89л. + 83,2л. + 2,48л. + 9,89л. + 141,32л. + 22,91л. + 4,1л. + 27,51л. ) палива до складу витрат та податкового кредиту.

Щодо посилання органу контролю на наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті , суд зазначає наступне.

Вказаний наказ не має імперативного характеру для підприємства з організаційно-правовим статусом у даній справі, у зв`язку з чим не може бути обов`язковим для визначення бази при обчисленні об`єкта оподаткування. Разом з тим, його положення щодо встановлення норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива, а також для планування потреби підприємства паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів.

У постанові Верховного Суду України від 03.05.2018 у справі №817/1429/16 судом зазначено про необґрунтованість висновків органу контролю щодо порушення платником податків вимог податкового законодавства внаслідок списання палива понад ліміти, визначені у Нормах, оскільки зазначені Норми не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, у зв`язку з чим не є нормативно-правовим актом у розумінні частини другої статті 117 Конституції України та не є джерелом права, яке застосовується судом згідно з статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, і має виключно рекомендаційний характер при плануванні витрат палива з метою його раціонального використання.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, доводи відповідача, що позивачем здійснюється списання палива без урахування наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998№43,понад встановлену лінійну норму, є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача податкового кредиту та/або зменшення від`ємного значення з ПДВ, сформованого під час придбання палива для цілей використання у господарській діяльності.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у позивача відсутній обов`язок коригувати розмір податкового кредиту у випадку списання пального в обсязі, що перевищує затверджені на підприємстві норми.

Первинні бухгалтерські документи свідчать про очевидний зв`язок витрат пального з господарською діяльністю позивача, а підстави, відповідно яких орган контролю дійшов висновку про завищення податкового кредиту, не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0001201202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, а відтак не доведено правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та їх використання у власній господарській діяльності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.04.2019 №14675, а також здійснені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, розмір яких складає 10 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 01.04.2019 №14655 та від 11.04.2019 актом виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 19.02.2019 №54/2, договором про надання правничої допомоги від 19.02.2019 №54/2.

Понесені позивачем витрати, пов`язані з розглядом справи, у загальному розмірі 11921,00 грн. підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 29.03.2019 №0001201202.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Васт-Транс (ідентифікаційний код 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ-151, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 10 921 (десять тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.