Рішення

від 24.06.2019 по справі 540/723/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/723/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області, третя особа Генічеський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про скасування постанови про накладення штрафу №ХС2171/503/АВ/П/ГД-ФС від 14.08.2018 року,

встановив:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області, третя особа Генічеський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про скасування постанови про накладення штрафу №ХС2171/503/АВ/П/ГД-ФС від 14.08.2018 року.

Ухвалою суду від 09.04.2019 року позовну заяву залишено без руху.

24.04.2019 року на виконання вимог ухвали позивачем надано позовну заяву з уточненнями та завіреними належним чином додатками.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року відкрито спрощене провадження в справі.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що 23.07.2018 року посадовими особами відповідача проведене інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. За результатами інспекційного відвідування складено акт №ХС 2171/503/АВ від 23.07.2018 р., висновком якого є порушення законодавства про працю, шляхом допущення до роботи без укладання трудового договору працівника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (прізвище не встановлено) у зв`язку з виявленим порушенням, посадовою особою відповідача прийнято постанову від 14.08.2018 р. за № ХС2171/503/АВ/П/ГД-ДФ про накладення на позивача штрафу у розмірі 223380,00 грн. Про оскаржувану постанову позивач дізнався 26.03.2019 року в зв`язку з відкриттям виконавчого провадження Генічеським РВ ДВС № 58627107 від 15.03.2019 року про примусове виконання постанови Держпраці у Херсонській області № ХС2171/503/АВ/П/ТД-ФС щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 223380,00 грн. З постановою Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу, позивач не згоден та вважає її такою що підлягає скасуванню, так як ФОП ОСОБА_1 надала всі необхідні документи та прийняла працівника на роботу з додержанням всіх вимог законодавства України, про що повідомив відповідача. Крім того в постанові вказана не вірна адреса позивача, в зв`язку з чим позивач отримала її тільки 26.03.2019 р. від органів виконавчої служби.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач 20.05.2019 року подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким проти позову заперечує з таких підстав. Питання проведення перевірки суб`єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю врегульовано Конвенцією Міжнародної організації праці №81 від 11 липня 1947 року, Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та постановою КМУ Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні №295 від 26 квітня 2017 року. При проведенні перевірки позивача та оформленні результатів перевірки, зокрема, при винесенні спірної постанови відповідач діяв у спосіб та в порядок передбачений спеціальним законодавством. Все це, на думку, відповідача є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за правилами письмового провадження, за наявними документами, із урахуванням праововї позиції викладеної у відзиві на позовну заяву

Від третьої особи на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.9 ст.205 КАС України).

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне: відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Херсонській області від 20.07.2018 року, вбачається що наказ на проведення інспекційних відвідувань ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 за адресою здійснення АДРЕСА_2 виданий на інспекторів ОСОБА_4 (посвідчення в„– 498 ), ОСОБА_5 (посвідчення № 1195 ), ОСОБА_6 (посвідчення № 627 ).

Відповідно до направлення Головного управління Держпраці у Херсонській області № 1036 від 20.07.2018 р. на проведення інспекційного відвідування були направлені посадові особи ОСОБА_7 (посвідчення в„– 1147 ), ОСОБА_8 (посвідчення в„– 503 ), ОСОБА_9 (посвідчення № 1148) для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 за адресою здійснення діяльності АДРЕСА_2 .

23.07.2018 р. інспекторами Головного управління Держапраці у Херсонській області було здійснено перевірку ФОП ОСОБА_1 , щодо дотримання законодавства про працю, за результатами даної перевірки складено акт № ХС 2171/503/АВ відповідно до якого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у порушення вимог ч.3 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ № 413 працівника допущено до роботи без укладання трудового договору та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи без укладення трудових договорів оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення органів ДФС про прийняття двох осіб. ОСОБА_2 , яка виконує обов`язки офіціанта та ОСОБА_10 (прізвище не встановлене), яка виконувала роботу кухаря.

Відповідно до матеріалів справи, вбачається, що акт № ХС 2171/503/АВ від 23.07.2018 року, повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства від 01.08.2018 р. № 01-08/1/1886 та Постанова ХС2171/503/АВ/П/ГД-ФС від 14.08.2018 року направлялись для ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 та повертались відповідачу з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Однак із Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та копії паспорта позивача місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 .

Крім того, в оскаржуваній постанові юридична адреса позивача зазначена не вірно, як 75500, Херсонська область, Генічеський район, місто Генічеськ, пров. Красноармійський, 16.

Не погодившись із постановою № ХС2171/503/АВ/П/ГД-ФС від 14.08.2018 р. про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування,як такої що винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Вирішуючи даний спір суд виходить із наступного: ст. 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення N 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення N 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення N 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення N 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп. 6 п. 6 Положення N 96).

Пунктом 7 Положення N 96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головного управління Держпраці в Херсонській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 N 877-V (далі - Закон N 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок N 295).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" N 877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон N 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону N 877-V заходи контролю здійснюються, в т. ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Дана норма встановлює імперативні вимоги до здійснення заходів Управліннями Держпраці, а саме - вони під час здійснення заходів контролю зобов`язані забезпечити дотримання абсолютно конкретних норм Закону №877-V, натомість інші статті цього закону на відповідача не розповсюджуються.

Верховний Суд встановив обов`язок Управління Держпраці дотриматись цих приписів Закону №877-V при проведенні інспекційного відвідування, виклавши дану позицію в постанові від 22 березня 2018 року в справі №697/2073/17 провадження К/9901/2769/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:… об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв (абз.6 ст.3 Закону №877-V); здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (абз.7 ст.3 Закону №877-V).

В той же час, відповідно до пп.3 п.5 Порядку №295 Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Суд дійшов висновку, що при наявності колізії між нормами Закону Украйни "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" , які забороняють використання анонімних звернень та дотримання яких зобов`язаний забезпечити відповідач при проведенні інспекційного відвідування, та приписами Порядку № 295 слід звернутись до ч.3 ст.7 КАС України та до Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (ч.3 ст.7 КАС України).

У роз`ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Співставлення цих двох норм (Закону та Порядку) дає суду підстави для висновку, що при аналізі інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, керівник Управління Держпраці зобов`язаний дотриматись приписів абз.6 ст.3 Закону№877-V. Такий обов`язок вимагає від керівника відфільтровувати анонімні та явно безпідставні заяви про порушення законодавства про працю, що, в свою чергу, є правовим засобом захисту суб`єктів господарювання на етапі прийняття керівником рішення від свавілля державних органів щодо проведення перевірок на підставі наклепів або анонімних заяв конкурентів, фактично це є нічим іншим, як конвенційним принципом згідно із законом .

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Кривіцька та Кривіцький проти України (Заява N 30856/03§43) суд наголошує, що вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ... Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам .

Додатково до позиції суду, слід навести ч.7 ст. 4 Закону №877-V, яку зобов`язаний дотриматись відповідач при здійсненні контрольного заходу, та відповідно до якої у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Підставою для призначення інспекційного відвідування стало анонімне звернення громадянина від 19.07.2018 року., тобто, в даному випадку є пряме порушення приписів абз.6 ст.3 Закону№877-V керівником відповідача.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (ч.2 ст.7 Закону №877-V).

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення) (ч.2 ст.7 Закону №877-V).

Так, відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Херсонській області від 20.07.2018 року, вбачається що наказ на проведення інспекційних відвідувань ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 за адресою здійснення АДРЕСА_2 виданий на інспекторів ОСОБА_4 (посвідчення в„– 498 ), ОСОБА_5 (посвідчення № 1195 ), ОСОБА_6 (посвідчення № 627), однак направлення Головного управління Держпраці у Херсонській області № 1036 від 20.07.2018 р. на проведення інспекційного відвідування складено відносно посадових осіб ОСОБА_7 (посвідчення № 1147 ), ОСОБА_8 (посвідчення № 503 ), ОСОБА_9 (посвідчення № 1148) для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 за адресою здійснення діяльності АДРЕСА_2 , які і проводили інспекційне відвідування, що є порушенням ч.2 ст.7 Закону №877-V.

Відповідно до п. 2 Порядку N 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Згідно п. п. 8, 9 Порядку N 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкту відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з пунктом 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Пунктом 29 зазначеного Порядку визначено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Відповідно до частини 3 статті 24 КзпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року №509, визначений механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст. 265 КЗпП України.

Згідно з пунктом 2 Порядку №509, однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповдіно до п. 8 Порядку № 509 Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Так з матеріалів справи вбачається, що в порушення п.8 № 509 Порядку, в постанові №ХС2171/503/АВ/П/ГД-ФС від 14.08.2018 року, юридична адреса ФОП ОСОБА_1 зазначена як: АДРЕСА_1 , замість належної АДРЕСА_1 , а також повідомлення відповідачем направлялись за адресою здійснення господарської діяльності АДРЕСА_2 , а не за юридичною адресою позивача, в зв`язку з чим документи позивач не отримувались та повертались відповідачу з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до припису про усунення виявлених порушень № ХС 2171/503/АВ/П від 23.07.2018 року. ФОП ОСОБА_1 надано строк для усунення порушень до 27.07.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Наказу № 1 від 23.07.2018 року та трудового договору б/н ФОП ОСОБА_1 прийняла ОСОБА_2 на посаду офіціанта з 24.07.2018 року, дана інформація була спрямована до Генічеської ДОПІ Головного управління ДФС у Херсонській області (№ 10275 від 23.07.2018 р.) та на адресу Головного управління Держпраці у Херсонській області, разом з поясненнями стосовно ОСОБА_3 , яка нібито працювала кухарем, що остання є родичкою позивача та не є працівником, а отже позивачем в строк до 27.07.2018, який визначено приписом, влаштовано на роботу ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що посадовими особами при проведенні інспекційного відвідування було допущено ряд порушень приписів чинного законодавства, в зв`язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з питань праці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699, 73003, м.Херсон, вул. Горького, 8) третя особа Генічеський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (75500, Херсонська область, м.Генічеськ, вул. Леніна, 6) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 14.08.2018 року № ХС2171/503/АВ/П/ГД-ФС - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699, 73003, м.Херсон, вул. Горького, 8) від 14.08.2018 року № ХС2171/503/АВ/П/ГД-ФС винесену уповноваженими посадовими особами у розмірі 223380 (двісті двадцять три тисячі триста вісімдесят) грн. на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань праці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699, 73003, м.Херсон, вул. Горького, 8) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2233,80 (дві тисячі двісті тридцять три грн. 80 коп.) грн.., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 112040100