Рішення

від 25.06.2019 по справі 826/11938/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/419

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2019 року № 826/11938/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШНЕТ"

До Головного управління ДФС у м. Києві

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2018р. та від 16.07.2018р.

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00006031402 від 22.05.2018 року в частині донарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 13 339,00 грн., з яких 10 671,00 грн. за податковим зобов`язанням та 2 668,00 грн. за штрафними санкціями та №00008481402 від 16.07.2018 року в частині донарахованого податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 14 822,00 грн., з яких 11 857,00 грн. за податковим зобов`язанням та 2 965,00 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою суду від 03.08.2018 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11.10.2018 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАШНЕТ" (код 36100735), місцезнаходження: 02232, м. Київ, проспект Маяковського 73-а, зареєстроване в якості юридичної особи 30.09.2008 р., перебуває на обліку в якості платника податків у Головному управління ДФС у м. Києві.

На підставі наказу від 07.03.2018р. № 3611, ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШНЕТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки № 290/26-15-14-02-04/36100735 від 27.04.2018 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "НАШНЕТ":

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.44.1 ст. 44, п.44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 55 671 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 10671 грн., за 2017 рік на суму 45 0000 грн.;

п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 62062 грн., в тому числі: за червень 2015 року у сумі 205 грн., за січень 2016 року у сумі 6362 грн., за лютий 2016 року у сумі 5495 грн., за листопад 2017 року у сумі 25000 грн., за грудень 2017 року у сумі 25 000 грн.;

п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничну терміни реєстрації податкових накладних.

Під час перевірки встановлено, що товариство мало фінансово - господарські взаємовідносини, зокрема з ТОВ "Вебікс" (код ЄДРПОУ 36801108), з яким укладено договір від 10.12.2015 №228/В228 про розміщення внутрішньої реклами в ліфтах житлових будинків.

На підставі вказаного договору ТОВ "Вебікс" на адресу ТОВ "НАШНЕТ" було виписано податкові накладні, а саме: №46 від 20.01.2016р. на загальну суму 38 174,00 грн., (в т.ч. ПДВ 6 362,33 грн.), № 11 від 03.02.2016 р. на загальну суму 32 968,80 грн., (в т.ч. ПДВ 5 494,80 грн.), розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №46 від 31.01.2016 року та виписано акти виконаних робіт №184 від 29.02.2016 року (розміщення рекламних матеріалів в ліфтових кабінах м. Києва Формат А4, період 01.02.2016-29.02.2016) на загальну суму 32968,80 грн., № 85 від 31.01.2016 року (розміщення реклами в ліфтових кабінах м. Києва за період з 16.12.2015 по 31.01.2016) на загальну суму 38 174,00грн.).

До перевірки не надано звіти, а саме фото звіти, які демонструють факт розміщення реклами Замовника на Рекламомісцях, що передбачено п.п.2.4 Договору.

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "Вебікс" згідно ІС "Податковий блок", зокрема вид діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, до ДПІ за місцем обліку остання подана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2017 року, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень фігурує в кримінальних справах, як підприємство з ознаками фіктивності, не підтвердження фактів отримання (товарів, робіт, послуг) по ланцюгу постачання, від постачальників до покупців, відсутність достатнього обсягу трудових ресурсів, відсутність основних фондів.

Таким чином, операції між ТОВ "НАШНЕТ" та ТОВ "Вебікс" не мали реального характеру.

За наслідками перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

від 22.05.2018р. №00006031402, яким позивачу було збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 69 589,00 грн., з яких 55 671,00 грн. за податковим зобов`язанням та 13 918,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 22.05.2018р. № 00006051402, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 77 578,00 грн., з яких 62 062,00 грн. за податковим зобов`язанням та 15 516,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 23336/0199-99-11-01-01-25 від 12.08.2018р податкове повідомлення - рішення від 22.05.2018р. №00006031402 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 22.05.2018 року № 00006051402 скасоване в частині визначення ТОВ "НАШНЕТ" 50 000,00 грн. ПДВ та 12 500,00 грн. штрафних санкцій, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

16.07.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №00008481402, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 15 078,00 грн., з яких 12 062,00 грн. за податковим зобов`язанням та 3 016,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАШНЕТ" - вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить суд їх скасувати з таких підстав.

Позивач зазначає, що висновок акту перевірки від 27.04.2018 р. №290/26-15-14-02-04/36100735 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки господарські операції за договором між ТОВ "НАШНЕТ" та ТОВ "Вебікс" є реальними, фактично реалізованими та спричинили реальні зміни майнового стану позивача, на дату укладення та виконання правочинів всі учасники господарських операцій мали спеціальну податкову правосуб`єктність, послуги придбані позивачем з метою подальшого використання отриманих результатів у власній господарській діяльності в межах основної діяльності позивача, відповідно ТОВ "НАШНЕТ" було правомірно обраховано об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств та сформовано податковий кредит за наслідками виконання операцій за договором, укладеним з ТОВ "Вебікс", згідно вимог податкового законодавства, на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів.

Також позивач зазначає, що інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень України, якою нібито встановлено, що ТОВ "Вебікс" фігурує в кримінальних справах як підприємство з ознаками фіктивності, зазначена в Акті, не є належним та достатнім доказом нереальності господарських операцій та не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в Акті.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши висновки акту перевірки.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно п.77.1, 77.2 ст. 77 Податкового Кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШНЕТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.201, про що складено акт перевірки від 27.04.2018р. №290/26-15-14-02-04/36100735, проведена на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік згідно вказаних положень Податкового кодексу України, з передбачених законодавством підстав.

Щодо висновків акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень по суті суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно акту перевірки за наслідками господарських операцій з ТОВ "Вебікс" ним було належним чином оформлені на ім`я позивача та передані позивачу податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку.

Позивач, в свою чергу, включив зазначені у податкових накладних суми до податкового кредиту по зареєстрованих належним чином податкових накладних, тобто, вказані вимоги Податкового кодексу ні позивачем, ні його контрагентами порушені не були.

Також позивач згідно вимог Податкового кодексу України сформував та задекларував витрати за наслідками вказаної господарської операції.

Відповідно до чч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до аб. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, що до перевірки було надано документи щодо податкового кредиту по податку на податок на додану вартість, а також по податку на прибуток підприємств (договір від 10.12.2015 № 228/В228, додаток №1, додаток №2 від 25.01.2016р., акти наданих послуг від 31.01.2016 № 85 та від 29.02.2016р. №184, платіжні доручення від 29.12.2015 №10295 та від 02.02.2016р. №10494, податкові накладні від 20.01.2016р. №46 та від 03.02.2016р. №11 та фото з рекламою, яка розміщувалася в ліфтах житлових будинків на 48 арк.).

Вказані документи надані позивачем до суду у вигляді належним чином завірених копій.

Контролюючий орган зазначає, що до перевірки не надавалися звіти, а саме фотозвіти, які демонструють факт розміщення реклами Замовника на Рекламомісцях, що передбачено пп.2.4 Договору.

Фотозвіти, які надані до суду не підтверджують той факт, що дану рекламну продукцію розміщував/виготовляв саме ТОВ "Вебікс", оскільки жодних посилань на це, на даних фото немає.

Крім того, згідно додатку № 1 до Договору ТОВ "Вебікс" мав би передати позивачу 1047 фотозвітів, проте до суду надано лише 48.

Відповідно до первинної документації послуги ТОВ "Вебікс" надав з 16.12.2015-29.02.2016 року, з рекламної продукції позивача вбачається, що це була реклама акції інтернет провайдера НАШНЕТ "Рік за ціною півроку" та зазначено, що акція діє до 31.12.2015 року.

З викладеного вбачається, що позивач замовив послуги по виготовленню/розміщенню рекламної акції, яка закінчилася ще 31.12.2015 року, а отже замовлення таких послуг та сплата коштів за них не є економічно доцільним для позивача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи перевірка здійснювалася у 2018 році за період 16.12.2015-29.02.2016 року, відповідно позивачем було надано до суду наявну кількість фотозвітів, оскільки частина фотозвітів збережена ним не була.

Крім того, відповідачем до суду не надано будь яких доказів того, що ним вжито всіх можливих заходів для отримання фотозвітів при проведенні перевірки, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З приводу доводів відповідача щодо невідповідності дат проведення позивачем акцій та періодом надання послуг ТОВ "Вебікс", слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень позивача, в період з 01.09.2015 року по 31.12.2015 року в ТОВ "НАШНЕТ" проходила акція "Рік за ціною півроку". Згідно з умовами акції, абонент, який підключиться до "НАШНЕТ" в зазначений період, надаються послуги відповідно до умов пакету "Закачайся", при цьому вартість послуг за другий, четвертий, шостий, восьмий, десятий і дванадцятий місяці, наступні після, в якому був підключений абонент, становить 1 грн.

Враховуючи те, що Договір з ТОВ "Вебікс" був укладений 10.12.2015 року, а період розміщення внутрішньої реклами в ліфтах житлових будинків був з 16.12.2015 року, то навіть для реклами акції "Рік за ціною півроку" було п`ятнадцять днів, що було економічно доцільним для позивача, так як внаслідок такої реклами відбувається залучення нових клієнтів.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Посилання контролюючого органу на інформацію з ІС "Податковий блок" щодо контрагента позивача не може бути визнана обґрунтованою та достатньою для викладених у акті перевірки висновків, а саме.

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальних справ, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

Також в акті зазначено про те, що в ході перевірки відсутня можливість дослідити факт придбання товарів та послуг у вказаного контрагента, підтвердити його реальність та правомірність відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Проте, відсутність можливості дослідити певні факти в ході перевірки не може бути підставою для висновку про нереальність документованої господарської операції.

Також суд зазначає, що навіть встановлення контролюючим органом порушень податкового законодавства у діях інших суб`єктів господарювання, ніж позивач, в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про наявність порушень податкового законодавства у господарській діяльності всіх контрагентів порушника.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ані з акту перевірки, ані з письмових заперечень відповідача не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідної господарської операції, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.07 р. у справі "Інтерсплав проти України" суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі "Lithgow and Others v. the United Kindom" від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50-51, пп. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань (Case of Intersplav v. Ukraine, Application no. 803/02 (http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-78872; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/974_194).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

З врахуванням вищевикладеного, встановленого порушення під час проведення перевірки, безпідставності висновку акту перевірки суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та їх задовольняє.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22.05.2018р. №00006031402 та від 16.07.2018 року №00008481402.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШНЕТ" судові витрати у розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 25.06.19 р.