Постанова

від 19.11.2019 по справі 826/11938/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11938/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШНЕТ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАШНЕТ" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 00006031402 від 22.05.2018 в частині донарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 13 339,00 грн., з яких 10 671,00 грн. за податковим зобов`язанням та 2 668,00 грн. за штрафними санкціями та

- № 00008481402 від 16.07.2018 в частині донарахованого податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 14 822,00 грн., з яких 11 857,00 грн. за податковим зобов`язанням та 2 965,00 грн. за штрафними санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22.05.2018 №00006031402 та від 16.07.2018 №00008481402.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Крім того, вказано, що замовлення спірних послуг та сплата коштів за них не є економічно доцільною для позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШНЕТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки № 290/26-15-14-02-04/36100735 від 27.04.2018, яким встановлено порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.44.1 ст. 44, п.44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 55 671 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 10 671 грн., за 2017 рік на суму 45 0000 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 62062 грн., в тому числі: за червень 2015 року у сумі 205 грн., за січень 2016 року у сумі 6362 грн., за лютий 2016 року у сумі 5495 грн., за листопад 2017 року у сумі 25000 грн., за грудень 2017 року у сумі 25 000 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничну терміни реєстрації податкових накладних.

За наслідками перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 22.05.2018:

- № 00006031402, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 69 589,00 грн., з яких 55 671,00 грн. за податковим зобов`язанням та 13 918,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00006051402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 77 578,00 грн., з яких 62 062,00 грн. за податковим зобов`язанням та 15 516,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час перевірки встановлено, що товариство мало фінансово - господарські взаємовідносини, зокрема з ТОВ "Вебікс" (код ЄДРПОУ 36801108), з яким укладено договір від 10.12.2015 №228/В228 про розміщення внутрішньої реклами в ліфтах житлових будинків. До перевірки не надано звіти, а саме фото звіти, які демонструють факт розміщення реклами Замовника на Рекламомісцях, що передбачено п.п.2.4 Договору. Таким чином, на переконання відповідача, операції між ТОВ "НАШНЕТ" та ТОВ "Вебікс" не мали реального характеру.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 23336/0199-99-11-01-01-25 від 12.08.2018р податкове повідомлення - рішення від 22.05.2018р. №00006031402 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 22.05.2018 року № 00006051402 скасоване в частині визначення ТОВ "НАШНЕТ" 50 000,00 грн. ПДВ та 12 500,00 грн. штрафних санкцій, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

16.07.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №00008481402, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 15 078,00 грн., з яких 12 062,00 грн. за податковим зобов`язанням та 3 016,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказані дії та рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що ані з акту перевірки, ані з письмових заперечень відповідача не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідної господарської операції, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАШНЕТ" мало фінансово - господарські взаємовідносини, зокрема з ТОВ "Вебікс" (код ЄДРПОУ 36801108), з яким укладено договір від 10.12.2015 №228/В228 про розміщення внутрішньої реклами в ліфтах житлових будинків.

На підставі вказаного договору ТОВ "Вебікс" на адресу ТОВ "НАШНЕТ" було виписано податкові накладні, а саме: №46 від 20.01.2016р. на загальну суму 38 174,00 грн., (в т.ч. ПДВ 6 362,33 грн.), № 11 від 03.02.2016 р. на загальну суму 32 968,80 грн., (в т.ч. ПДВ 5 494,80 грн.), розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №46 від 31.01.2016 року та виписано акти виконаних робіт №184 від 29.02.2016 року (розміщення рекламних матеріалів в ліфтових кабінах м. Києва Формат А4, період 01.02.2016-29.02.2016) на загальну суму 32968,80 грн., № 85 від 31.01.2016 року (розміщення реклами в ліфтових кабінах м. Києва за період з 16.12.2015 по 31.01.2016) на загальну суму 38 174,00грн.).

До перевірки було надано документи щодо податкового кредиту по податку на податок на додану вартість, а також по податку на прибуток підприємств (договір від 10.12.2015 № 228/В228, додаток №1, додаток №2 від 25.01.2016р., акти наданих послуг від 31.01.2016 № 85 та від 29.02.2016р. №184, платіжні доручення від 29.12.2015 №10295 та від 02.02.2016р. №10494, податкові накладні від 20.01.2016р. №46 та від 03.02.2016р. №11 та фото з рекламою, яка розміщувалася в ліфтах житлових будинків на 48 арк.). Вказані документи надані позивачем до суду у вигляді належним чином завірених копій.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно акту перевірки за наслідками господарських операцій з ТОВ "Вебікс" ним було належним чином оформлені на ім`я позивача та передані позивачу податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку. Позивач включив зазначені у податкових накладних суми до податкового кредиту по зареєстрованих належним чином податкових накладних, тобто, вказані вимоги Податкового кодексу ні позивачем, ні його контрагентами порушені не були.

Також позивач згідно вимог Податкового кодексу України сформував та задекларував витрати за наслідками вказаної господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем на підтвердження проведення спірних операцій надано первинні документи, які на переконання колегії суддів, відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.

Контролюючим органом зазначено, що до перевірки не надавалися звіти, а саме фотозвіти, які демонструють факт розміщення реклами Замовника на Рекламомісцях, що передбачено пп.2.4 Договору. Фотозвіти, які надані до суду не підтверджують той факт, що дану рекламну продукцію розміщував/виготовляв саме ТОВ "Вебікс", оскільки жодних посилань на це, на даних фото немає. Крім того, згідно додатку № 1 до Договору ТОВ "Вебікс" мав би передати позивачу 1047 фотозвітів, проте до суду надано лише 48.

Апелянтом вказано, що відповідно до первинної документації послуги ТОВ "Вебікс" надав з 16.12.2015-29.02.2016 року, з рекламної продукції позивача вбачається, що це була реклама акції інтернет провайдера НАШНЕТ "Рік за ціною півроку" та зазначено, що акція діє до 31.12.2015 року. З викладеного вбачається, що позивач замовив послуги по виготовленню/розміщенню рекламної акції, яка закінчилася ще 31.12.2015 року, а отже замовлення таких послуг та сплата коштів за них не є економічно доцільним для позивача.

Колегія суддів відхиляє зазначені посилання апелянта, позаяк перевірка здійснювалася у 2018 році за період 16.12.2015-29.02.2016 року, відповідно позивачем було надано до суду наявну кількість фотозвітів, оскільки частина фотозвітів збережена ним не була. Так, в період з 01.09.2015 року по 31.12.2015 року в ТОВ "НАШНЕТ" проходила акція "Рік за ціною півроку". Згідно з умовами акції, абонент, який підключиться до "НАШНЕТ" в зазначений період, надаються послуги відповідно до умов пакету "Закачайся", при цьому вартість послуг за другий, четвертий, шостий, восьмий, десятий і дванадцятий місяці, наступні після, в якому був підключений абонент, становить 1 грн.

Враховуючи те, що Договір з ТОВ "Вебікс" був укладений 10.12.2015 року, а період розміщення внутрішньої реклами в ліфтах житлових будинків був з 16.12.2015 року, то навіть для реклами акції "Рік за ціною півроку" було п`ятнадцять днів, що було економічно доцільним для позивача, так як внаслідок такої реклами відбувається залучення нових клієнтів.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на наявність інформації щодо фіктивності контрагента позивача - ТОВ "Вебікс", позаяк акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності. А недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни мало б мати правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх рішень.

Враховуючи викладене нормативне регулювання та обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук