Рішення

від 24.06.2019 по справі 922/1337/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1337/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес", с. Липини Луцького району Волинської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", м.Мерефа Харківської області про стягнення коштів в сумі 4490,76 грн. без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрес", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" про стягнення основного боргу в сумі 4128,41 грн., пені в сумі 280,96 грн., 3% річних в сумі 23,41 грн. та інфляційних втрат в сумі 57,98 грн. мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № ТР12-107 від 23.11.2012 року. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.05.2019 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.05.2019 року позивач подав заяву про усунення недоліків (вх.№12229 від 20.05.2019 року), на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 06.05.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1337/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2019 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

10.06.2019 року відповідач подав відзив (вх.№ 14134), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що товар поставлений за спірними накладними був повернутий позивачу.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

23.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Астан" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № ТР12-107 (надалі - Договір), згідно з умовами якого, постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар і здійснювати оплату відповідно до умов цього Договору.

На виконання умов Договору, позивач протягом періоду з 18.12.2017 року по 02.04.2018 року поставив відповідачу товар на загальну суму 4570,45 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №73479 від 18.12.2017 року;

- №14082 від 13.03.2018 року;

- №14097 від 14.03.2018 року;

- №18153 від 02.04.2018 року;

- №18161 від 02.04.2018 року.

Відповідач у відзиві визнає факт отримання від позивача товару за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до п.5.1. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), оплата товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку, частинами по мірі реалізації товару третім особам, кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів за товар, який реалізовано за цей період.

Разом із тим, пунктом 6.1. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) передбачено граничний термін реалізації товару - 60 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню постачальнику.

Порядок повернення товару визначено в п.6.2 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), за умовами якого обов`язок вивезти товар покладається на постачальника (позивача).

Одночасно, вказаним пунктом договору на покупця (відповідача) покладено обов`язок додатково сповістити постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Отже, зі сторони позивача зобов`язання щодо поставки та передачі у власність відповідача товару були виконані в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, однак зі сторони відповідача, в порушення вимог Договору зобов`язання не виконані в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до п.12.1 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) у випадку невиконання покупцем обов`язку щодо оплати постачальник має право застосувати оперативно - господарську санкцію та припинити поставку товару до моменту виконання покупцем його обов`язків (при цьому постачальник звільняється від відповідальності за поставку товару) та/або вимагати повернення товару, що ще не реалізований покупцем і за який не проведено оплату. При цьому покупець зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги постачальника на свій вибір:

- підготувати такий товар до повернення і надати постачальнику можливість забрати його, або

- здійснити оплату за нього у повному обсязі.

26.07.2017 року та 05.02.2019 року позивач звернувся з вимогами про погашення боргу, в т.ч. з можливістю повернення нереалізованого товару, проте відповідач ніяким чином на вказані вимоги не відреагував.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, матеріали справи підтверджують те, що відповідач (покупець), в рамках укладеного між сторонами Договору, отримав від позивача товар на загальну суму 4570,45 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п.5.1 договору, оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації товару, один раз в 30 днів, після реалізації позивачем поставленого товару третім особам.

Разом із тим, пунктом 6.1. договору передбачено граничний термін реалізації товару - 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню постачальнику.

Порядок повернення товару визначено в п.6.2 договору, за умовами якого обов`язок вивезти товар покладається на постачальника (позивача).

Одночасно, вказаним пунктом договору на покупця (відповідача) покладено обов`язок додатково сповістити постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

З урахуванням наведених умов договору та правових норм, відсутність інформації покупця про нереалізацію товару протягом 90 днів з моменту поставки та не вчинення покупцем (відповідачем) зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові, тягне за собою обов`язок покупця оплатити товар.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15 березня 2017 року у справі № 911/4620/15, від 09 серпня 2017 року у справі №910/17610/15.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого його заборгованість, з урахуванням повернення товару, склала 4128,41 грн.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про повернення позивачу товару, поставленого за спірними накладними, оскільки найменування та ціна повернутого товару відрізняється від найменування та ціни товару, поставленого за спірними накладними.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за Договором в сумі 4128,41 грн., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 4128,41 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні витрати.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач нарахував 280,96 грн. пені за період з 15.02.2019 року по 25.04.2019 року.

Втім, суд зазначає, що зобов`язання по оплаті спірних видаткових накладних виникли у відповідача ще у першому півріччі 2018 року, тому позивач, відповідно до приписів ч.6 ст. 232 ГК України, позбавлений можливості нараховувати пеню за період з 15.02.2019 року по 25.04.2019 року.

Враховуючи викладене, cуд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 280,96 грн. пені за період з 15.02.2019 року по 25.04.2019 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, зазначає, що вимоги про стягнення 3% річних в сумі 23,41 грн. та інфляційних втрат в сумі 57,98 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд.223, кім. 6-9, ідентифікаційний код 37948856) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, 25, ідентифікаційний код 38143461) основний борг в сумі 4128,41 грн., 3% річних в сумі 23,41 грн., інфляційні втрати в сумі 57,98 грн. та судовий збір у розмірі 1800,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 24.06.2019 року.

Суддя О.В. Смірнова