Постанова

від 25.06.2019 по справі 826/17523/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 червня 2019 року

справа №826/17523/15

адміністративне провадження №К/9901/26526/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Статілко Ю.Д.

за участю представників

позивача - Краснова І.В. на підставі Ордеру серії КС №354039 від 23 травня 2019 року, Антонова О.В. на підставі Статуту,

відповідача - Перепелюка О.В. за довіреністю від 13 лютого 2019 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року у складі судді Гарника К.Ю.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у складі суддів Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

у справі № 826/17523/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

20 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вибір (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 04 серпня 2015 року № 34326552207, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 468 954 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 117 239 грн., № 34426552207, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 525177 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 131294 грн., №34526552207, яким позивачу зменшена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування на прибуток в розмірі 184035 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

17 грудня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, задоволений повністю позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 04 серпня 2015 року № 34426552202, № 34326552207, № 34526552207.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та віднесено до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Газукраїна - 2020 , висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими.

04 березня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень. Головним аргументом визначає наявність обставин, які не потребують доказування встановлених вироком Червонозаводського суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року, який набрав законної сили 12 травня 2015 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 , будучи лише формально учасником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю Газукраїна-2020 не виконував дій щодо його управління, не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку.

21 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 09 березня 2016 року та витребувана справа №826/17523/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

04 серпня 2016 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

18 серпня 2016 року справа №826/17523/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справа №826/17523/15 та матеріали касаційної скарги К/9901/26526/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30635410, перебуває на податковому обліку з 15 грудня 1999 року, є платником податку на додану вартість з 06 грудня 2004 року.

Податковим органом у липні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Газукраїна-2020 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 17 липня 2015 року №354/26-55-22-07/30635410 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 184035 грн., у тому числі в період за ІІІ квартал 2012 року - на суму 60265 грн., за 2013 рік - 123770 грн., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 468954 грн., у тому числі в період за ІІІ квартал 2012 року - 52528 грн., за 2013 рік - 416426 грн. та заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 525177 грн., у тому числі за серпень 2012 року - 40273 грн., вересень 2012 року - 37 грн., січень 2013 року - 408500 грн., лютий 2013 року - 11372 грн., березень 2013 року - 18154 грн., квітень 2013 року - 18231 грн., травень 2013 року - 424 грн., червень 2013 року - 9445 грн., липень 2013 року - 12710 грн., серпень 2013 року - 6031 грн.

Керівником податкового органу 04 серпня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №34326552207 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 468954 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 117239 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення статті 134, підпунктів 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового цього кодексу.

З цих же правових підстав податковим повідомленням рішенням №34526552207 зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 184035 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року на 60265 грн., за 2013 рік на 123770 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №34426552202 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 525177 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 131294 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов`язання визначені положення пункту 185.1 статті 185, підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Газукраїна-2020 укладено договір поставки нафтопродуктів № 2208/12-И від 22 серпня 2012 року.

На підтвердження виконання зобов`язань за цим договором позивачем надано та до матеріалів справи долучено світлокопії копії заявок на відвантаження дизельного пального зі визначенням станції призначення від 08 січня 2013 року № 003, № 001, від 16 січня 2013 року № 006, від 18 березня 2013 року № 25, від 23 серпня 2012 року № 216, від 24 січня 2013 року № 008, рахунки на оплату, видаткові накладні від 03 січня 2013 року № РН-0000086, від 10 січня 2013 року № РН-0000232, від 17 січня 2013 року № 452, від 29 січня 2013 року № РН-0001128, від 19 березня 2013 року № 3768, від 27 серпня 2012 року № РН-0004519, податкові накладні від 27 серпня 2012 року № 1145, від 29 січня 2013 року № 1213, від 03 січня 2013 року № 24, від 10 січня 2013 року № 259, від 17 січня 2013 року № 556, від 19 березня 2013 року № 727, від 21 січня 2013 року № 890, від 22 січня 2013 року № 891.

Податкові накладні визнані судами такими що відповідають встановленим законодавством вимогам до первинних документів.

Здійснивши буквальний та системний аналіз положень підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 Податкового кодексу України, абзацу одинадцятого статті 1, частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, суди попередніх інстанцій дійшли зокрема висновку про те, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України.

Висновуючись на тому, що на момент здійснення спірних правовідносин, Товариство з обмеженою відповідальністю Газукраїна - 2020 було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер, з урахуванням приписів пункту 1 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за якою, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

Враховуючи вирок Червонозаводського суду міста Харкова від 09 квітня 2015 року у справі № 646/3810/15-к директора Товариства з обмеженою відповідальністю Газукраїна - 2020 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, суди попередніх інстанцій зазначили, що вказаним вироком не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між Товариством з обмеженою відповідальністю Вибір та Товариством з обмеженою відповідальністю Газукраїна - 2020 .

На час розгляду справи судами попередніх інстанцій діяли положення частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), за якою зокрема вирок суду у кримінальному провадженні є обов`язковим для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироком Червонозаводського суду міста Харкова від 09 квітня 2015 року у справі №646/3810/15-к затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 13 березня 2015 року між сторонами у особистості процесуального керівника - старшого прокурора другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних проваджень слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Лупу А.К. та обвинувачуваним ОСОБА_2 . ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (далі вирок).

Судами попередніх інстанцій не досліджений вирок на предмет наявності обставин звільнення від доказування, не встановлено чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою, а саме ОСОБА_2 , не надана оцінка юридичного значення документів підписаних від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Газукраїна - 2020 ОСОБА_2 .

Також судами не здійснена оцінка долучених до матеріалів світлокопій документів на предмет їх відповідності вимогам первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що доводить не дослідження зібраних у справі доказів в порушення пункту першого частини другої статті 353 Податкового кодексу України.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про те, що між позивачем та його контрагентом реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ Газукраїна - 2020 та безпідставність винесення податкових повідомлень-рішень податковим органом є передчасними.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не враховані в порушення положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду України при застосуванні тих самих норм права, зокрема у постанові цього суду від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14, за якою якщо особи заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Суд визнає, що у справі, яка розглядається, містяться відомості, що ОСОБА_2 як засновник та директор ТОВ Газукраїна - 2020 заперечує свою участь у створенні та діяльності цього Товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Обставини встановлені вироком існували на час проведення перевірки, прийняття податкових повідомлень - рішень та на час вирішення справи судами попередніх інстанцій.

10 червня 2019 року представником відповідача подана заява до Суду про передачу справи на розгляд палати, до якої входить така колегія відповідно до частини першої статті 346 та частини першої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві відповідач викладає фактичні обставини справи та посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі №826/7047/13-а, від 06 червня 2018 року по справі №П/811/2247/14, від 12 червня 2018 року №815/3310/17, від 21 травня 2019 року по справі №826/14542/15, від 23 січня 2018 року по справі №826/7047/13-а, від 24 січня 2018 року по справі №2а-4259/12/1070.

Відповідач просить, якщо Верховний Суд у даній справі буде вважати за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладеного у постанові від 21 травня 2019 року по справі 826/14542/15, передати справу на розгляд палати.

Суд не вбачає підстав для задоволення цієї заяви з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Частиною першою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Враховуючи те, що в під час розгляду справи в касаційному порядку встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а Суд не ухвалює рішення по суті заявлених вимог та не вважає за необхідне відступати від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, підстави для задоволення заяви відсутні.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що зумовлює наявність підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 826/17523/15 скасувати.

Справу № 826/17523/15 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер