Рішення

від 23.02.2010 по справі 11/11-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.10

          Справа № 11/11-10.

за позовом         Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної

                            страхової компанії “Оранта” в особі Сумської обласної дирекції

до відповідача  Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія

                           “Автомобільні дороги України” дочірнього підприємства “Сумський

                           облавтодор”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –        Тростянецька районна рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –    ОСОБА_2

про стягнення 9 400 грн. 00 коп.

       СУДДЯ          Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Представники сторін:

Від позивача:                Пономаренко Т.М. довіреність № 08-03-14/05-10 від 14.01.2010 р.

Від відповідача:          Маківський О.В. довіреність № 07-04/02 від 20.01.2010 р.

Треті особи:             1. не прибув

                                 2.ОСОБА_2

За участю секретаря судового засідання Волохової Н.В.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 9 400 грн. 00 коп. завданої матеріальної шкоди, а також судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 09.02.2010 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не прибув, проте надіслав клопотання, в якому просить суд розглядати справу без їхнього представника. Окрім цього, на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2010 року надіслав письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання надав докази надсилання копій позовних заяв третім особам, які витребовувались ухвалою суду від 09.02.2010 р.

Представники сторін заявили клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам сторін роз’яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України, щодо їх процесуальних прав та обов’язків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

28 липня 2003 року між ВАТ НАСК «Оранта» та Тростянецькою районною радою було укладено договір страхування транспортних засобів № 2, за яким застраховано автомобіль DAEWOO Lanos державний номер НОМЕР_2 на страхову суму 16 900 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що договором визначені страхові ризики: пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок ДТП та інших подій (франшиза 0%) та угон транспортного засобу (франшиза 0%).

17 квітня 2004 року ОСОБА_5, керуючи на законних підставах (посвідчення водія НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4, подорожній лист № 166 від 17.04.2004 р.) автомобілем DAEWOO Lanos державний номер НОМЕР_2, рухався по автодорозі Суми-Полтава-олександрія. В цей час ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, допустив зіткнення з вищевказаним автомобілем. Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою від 29 квітня 2004 року № 77, виданою відділом ДАІ Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області.

В зв‘язку з викладеними обставинами страхувальник звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування № 8 від 19.04.2004 року.

Відповідно до акту автотоварознавчого дослідження складеного 05 травня 2004 року розмір матеріального збитку завданого власнику застрахованого автомобіля склав 38 658 грн. 76 коп., що становить дійсну ринкову вартість застрахованого автомобіля. Згідно з протоколом затвердження результатів аукціону, вартість транспортного засобу після пошкодження (залишки) складає 7 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 12.6 вищезазначеного договору, у випадку повної або конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу страховик набуває права одержати право власності на застрахований транспортний засіб за умови виплати повної страхової суми. У випадку відмови страхувальника передати страховику пошкоджений транспортний засіб, із суми страхового відшкодування вираховується вартість його залишків.

Враховуючи, що страхова сума відповідно до п. 5.3 зазначеного вище договору становить 16 900 грн. 00 коп., та за вирахуванням суми залишків, розмір страхового відшкодування склав 9 400 грн. 00 коп.

Відповідно до страхового акту від 01 вересня 2009 року № 738-07.09/1816, заяви про виплату страхового відшкодування страхове відшкодування в сумі 9 400 грн. 00 коп. виплачено Тростянецькій районній раді, копія платіжного доручення № 4434 від 15.09.2009 року знаходиться в матеріалах справи (а.с. 16).

Відповідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування  за договором майнового страхування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_2 в здійсненні ДТП підтверджується постановою Тростянецького районного суду від 06 серпня 2007 року щодо звільнення його від кримінальної відповідальності в зв‘язку з амністією.

Згідно ст. 44 Кримінального кодексу України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках передбачених цим Кодексом, а також на підставі Закону України про амністію чи акта помилування.

Відповідно до п. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов‘язків. Відповідно до акту розслідування по факту ДТП від 30 квітня 2004 року ОСОБА_2 працює в ДП «Сумський облавтодор» та при здійсненні ДТП знаходився при виконанні службових обов‘язків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до ст. 530 ЦК України, він направив відповідачу претензію № 06-08/3111 від 27.10.2009 з вимогою погасити борг в 7-денний строк від дня пред‘явлення вимоги, але відповідач, у термін вказаний в претензії, розрахунки з позивачем не провів.

Оскільки, відповідачем відшкодування матеріальних збитків у визначені претензією строки повністю проведена не була, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день звернення позивача до суду з позовною заявою, заборгованість відповідача склала 9 400 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 37.4 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” передбачене право страховика за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим та погодженими з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов’язані з відшкодуванням збитків.

Страхове відшкодування, відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. № 85/96-ВР, це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до  особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” (40030, м. Суми, вул. Роменська, б. 79, корпус 2, код 31931024) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Сумської обласної дирекції (40030, м. Суми, вул. Засумська, 3, р/р 26502752973251 Харківська обласна філія АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016, код 14025009) 9 400 грн. 00 коп. суми завданої матеріальної шкоди, 102 грн. 00 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                         Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підписано 24.02.2010 р.

    Суддя