Постанова

від 19.06.2019 по справі 761/21832/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 761/21832/16-ц

провадження № 61-3650св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів : Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Шарм-2000 ,

представник відповідача - Дядюра Наталія Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2018 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Гаращенка Д. Р., Панченка О. О. ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

10 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Шарм-2000 (далі - ТОВ Шарм-2000 ) про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2012 року він уклав із ТОВ Шарм-2000 договір безпроцентної позики № 1, за умовами якого передав ТОВ Шарм-2000 у позику 600 000,00 грн строком до 14 червня 2013 року.

Вказував, що ТОВ Шарм-2000 свої зобов`язання за договором позики не виконало, позику в установлений строк не повернуло, тому ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ Шарм-2000 основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1 131 480,00 грн, проценти за договором позики згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України у розмірі 84 783,49 грн і три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 57 993,29 грн, а всього 1 274 256,78 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року у складі судді Волошина В. О. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ Шарм-2000 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором безпроцентної позики від 14 червня 2012 року № 1 у розмірі 1 274 256,78 грн та судовий збір у розмірі 6 890,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач у визначений договором строк позику не повернув, тому з нього на підставі статей 1049, 1050 ЦК України підлягає стягненню заборгованість за цим договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 1 131 480,00 грн, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 57 993,29 грн. Також позикодавець згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірі 84 783,49 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ТОВ Шарм-2000 - Дядюри Н. О. задоволено.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів, зокрема оригіналу договору позику, на підтвердження існування у відповідача обов`язку повернути кошти у розмірі 600 000,00 грн, оскільки оригінал цього договору викрадено, а тому у відповідача відсутня можливість провести експертизу цього документу. Крім того, відповідач стверджує, що кошти у розмірі 600 000,00 грн були отримані в якості безповоротної фінансової допомоги від учасника цього товариства - ОСОБА_1 .

Отже, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 600 000,00 грн немає.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Шарм-2000 про стягнення заборгованості за договором позики призначено до розгляду .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивач на виконання вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року надав суду нотаріально завірену копію договору безпроцентної позики від 14 червня 2012 року, так як оригінал цього договору було викрадено, що підтверджується довідкою Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 03 січня 2018 року № 39/14215. Заперечуючи проти задоволення позову, ТОВ Шарм-2000 стверджувало, що кошти у розмірі 600 000,00 грн позивачем були внесені на рахунок товариства в якості безповоротної фінансової допомоги, оскільки ОСОБА_1 є учасником ТОВ Шарм-2000 , про що сторонами 14 червня 2012 року було укладено відповідний договір. Однак, відповідач оригінал цього договору не надав, вказуючи на те, що його було вилучено правоохоронними органами під час проведення обшуку в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000202. Разом з тим, згідно з листом судді Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2018 року, у провадженні якого перебуває вищевказане кримінальне провадження, в матеріалах справи відсутній договір безпроцентної безповоротної фінансової допомоги від 14 червня 2012 року, укладений між сторонами, про існування якого стверджує відповідач.

З указаного вбачається, що заперечення відповідача ґрунтуються лише на припущеннях. Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем своїх вимог.

Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 червня 2012 року ОСОБА_1 перерахував на поточний рахунок ТОВ Шарм-2000 грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн. Згідно з заявою на переказ готівки № 707_30 призначенням цього платежу є надання безпроцентної фінансової допомоги від ОСОБА_1 , за договором від 14 червня 2012 року № 1 (а. с. 5).

Згідно з копією договору безпроцентної позики від 14 червня 2012 року № 1, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черниш Н. В. 07 березня 2016 року, за реєстровим № 494, ОСОБА_1 зобов`язався передати ТОВ Шарм-2000 у позику грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн строком до 14 червня 2013 року (а. с. 99).

Вказуючи, що зазначені кошти були отримані ТОВ Шарм-2000 на підстав договору безпроцентної позики від 14 червня 2012 року № 1, укладеного між сторонами, строком до 14 червня 2013 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, стверджуючи, що позику, в установлений договором строк, ТОВ Шарм-2000 не повернуло.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Судом установлено, що на підтвердження укладення сторонами 14 червня 2012 року договору безпроцентної позики позивач надав суду нотаріально завірену копію цього договору № 1 (т. 1, а. с. 99), згідно з яким ОСОБА_1 передав ТОВ Шарм-2000 грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн, які останнє зобов`язалося повернути у строк до 14 червня 2013 року.

Внесення коштів підтверджується заявою на переказ готівки № 707_30 (т. 1, а. с. 5). Відповідач цю фактичну обставину не заперечує.

Позивач вказував, що позбавлений можливості надати суду оригінал договору безпроцентної позики від14 червня 2012 року, оскільки його було викрадено, що підтверджується довідкою Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 03 січня 2018 року № 39/14215 (т. 1, а. с. 216).

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову і стягнення з відповідача суми позики.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд помилково вважав, що надана позивачем нотаріально завірена копія договору позики не є належним доказом існування у відповідача обов`язку з повернення позивачу позики.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України Про нотаріат нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) документів.

У пункті 2, 3 Глави 7 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що при підготовці до засвідчення вірності копій документів і виписок з них нотаріус зобов`язаний особисто звірити з оригіналом документа копію чи виписку з документа, вірність яких він засвідчує.

З указаного вбачається, що за відсутності об`єктивної можливості у позикодавця надати оригінал договору позики, нотаріальна посвідчена копію цього договору є належним доказом існування у позичальника обов`язку повернути суму позики, визначену цим договором.

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 , ТОВ Шарм-2000 вказувало, що кошти у розмірі 600 000,00 грн позивачем були перераховані товариству в якості безповоротної фінансової допомоги, оскільки ОСОБА_1 є учасником ТОВ Шарм-2000 , про що сторонами 14 червня 2012 року було укладено відповідний договір.

Проте відповідач оригінал цього договору (чи його копію) суду не надав, вказуючи на те, що його було вилучено правоохоронними органами під час проведення обшуку в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000202.

Статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України 2004 року у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази.

Апеляційний суд залишив поза увагою доводи позивача про те, що у нього відсутня можливість надати суду оригінал договору безпроцентної позики від 14 червня 2012 року, а заперечення відповідача ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України, оскільки згідно з згідно з листом судді Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2018 року, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, у межах якого за твердженням відповідача було вилучено оригінал договору безповоротної фінансової допомоги від 14 червня 2012 року, у матеріалах справи цей договір відсутній.

Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ТОВ Шарм-2000 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 13 780,00 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2018 року скасувати.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року залишити в силі .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Шарм-2000 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 13 780,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Є. В. Синельников Ю. В. Черняк