ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" червня 2019 р. Справа№ 927/278/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.
представники сторін не з`явились
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області
від 08.04.2019
у справі №927/278/19 (суддя Ю.В. Федоренко)
за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль
до Фізичної особи-підприємця Іванченка Андрія Миколайовича
про стягнення 102 964,43 грн.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі №927/278/19 в задоволенні заяви Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням приписів процесуального права. За твердженнями апелянта, процесуальний закон не містить положень, відповідно до яких заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. На переконання апелянта, сама лише можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду є гіпотетичною категорією, яка безумовно має бути обґрунтованою, але не обов`язково доведеною. При цьому, апелянт звертав увагу суду на те, що зобов`язання відповідача за кредитним договором не забезпечено жодними заходами, тобто кредит є бланковим. В обґрунтування заяви про забезпечення позову навів обставини невиконання відповідачем боргових зобов`язань. З приводу відхилення місцевим судом заяви про забезпечення позову через відсутність доказів на підтвердження співрозмірності ціни заявленого позову в сумі 102 964, 43 грн. з вартісними показниками майна відповідача, апелянт пояснив, що обов`язку з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається арешт, процесуальним законом не передбачено тощо.
Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 25.06.2019 представники сторін не з`явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, апеляційний суд вважав за доцільне справу розглядати за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - АТ Райффайзен Банк Аваль , позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванченка Андрія Миколайовича (далі - ФОП Іванченко А.М., відповідач) про стягнення 102 964,43 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором №011/5021/107706/1 від 13.06.2018 щодо погашення кредитної заборгованості, відтак просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 91 346,21 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 11 618,22 грн.
Крім цього, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, зокрема, про накладення арешту на нерухоме майно, яке належить позичальнику - ФОП Іванченко А.М. (ІПН: НОМЕР_1 ), а саме:
- земельну ділянку площею 0,58 га за кадастровим номером НОМЕР_3 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- земельну ділянку площею 4,56 га за кадастровим номером НОМЕР_4 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою Чернігівська область, Прилуцький район, с/рада, Піддубівська;
- земельну ділянку площею 0,25 га за кадастровим номером НОМЕР_5 цільове призначення для обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,221 га за кадастровим номером НОМЕР_6 цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок загальною площею 63,5 кв.м. житлова площа 27,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,04 га за кадастровим номером НОМЕР_7 цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район, м. Бобровиця, вул. Чернігівська, земельна ділянка 15д.
За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З огляду на аналіз згаданих положень закону, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Проте особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову є обов`язковим.
В ході вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття ефективний засіб , за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.
Належними згідно ст. 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ч. 1 ст. 77 ГПК України ).
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник вказував, що заборгованість, яка заявлена до стягнення є суттєвою та становить - 102 964, 43 грн., а обставини, що спричинили виникнення заборгованості вказують на неплатоспроможність боржника (він не виконує взятих на себе боргових зобов`язань, відмовляється від запропонованих програм рефінансування, припинив відповідати на телефонні дзвінки працівників банку, тощо). Тому позивач вважав, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Проте, як правомірно встановлено місцевим судом, заявником не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів та аргументів про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Посилання в заяві про забезпечення позову на те, що боржник не виконує взятих на себе боргових зобов`язань, відмовляється від запропонованих програм рефінансування, припинив відповідати на телефонні дзвінки працівників банку тощо без наведення відповідного обґрунтування (надання відповідних доказів) не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
В зв`язку з цим правомірними видаються висновки суду першої інстанції щодо недоведення співрозмірності ціни заявленого позову - 102 964,43 грн. з вартісними показниками майна відповідача - земельних ділянок та житлового будинку, відтак визнання адекватності обраних забезпечувальних заходів судом не відповідними та не доведеними заявником.
Крім цього, приймаючи судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, судом враховано, що при вирішенні питання про забезпечення позову, слід мати на увазі, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, тому мають враховуватись інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені в результаті застосування відповідних заходів.
З огляду на наведене та відсутність будь-яких доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а також не наведення даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст. ст. 136, 137 ГПК України.
Доводи апелянта з приводу порушення вимог процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.
Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі №927/278/19 - без змін.
Матеріали справи № 927/278/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 26.06.2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2019 |
Оприлюднено | 26.06.2019 |
Номер документу | 82637644 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Дикунська С.Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні