Ухвала

від 24.06.2019 по справі 904/552/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про задоволення скарги

24.06.2019м. ДніпроСправа № 904/552/15

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН СІ ДЖИ ЕС УКРАЇНА", м. Київ

на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕН ЖІ ЕС ІНЖЕНІРІНГ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

про зобов`язання виконати платіжні доручення та перерахувати грошові кошти

Суддя Бондарєв Е.М.

За участю секретаря судового засідання Найдьонов Є.О.

Представники:

Від позивача (скаржника): не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від ДВС: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року (колегія суддів у складі: Джихур О.В. - головуючого, Виноградник О.М., Вечірко І.О.), позов задоволено.

Постановлено зобов`язати ПАТ КБ "Приватбанк" виконати платіжне доручення № 151 від 11.12.14 та перерахувати грошові кошти в загальній сумі 704 980, 93 грн. з рахунку ТОВ "Сі Ен НОМЕР_1 Ес Інженірінг" № НОМЕР_2 , в ПАТ КБ "Приватбанк" на поточний рахунок ТОВ "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" № НОМЕР_3 , відкритий в Столичній філії ПАТ КБ "Приватбанк"; виконати платіжне доручення № 152 від 11.12.14 та перерахувати грошові кошти в загальній сумі 36 145, 88 доларів США з рахунку ТОВ "Сі Ен НОМЕР_1 Ес Інженірінг" № НОМЕР_4 в ПАТ КБ "Приватбанк" на поточний рахунок ТОВ "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" № НОМЕР_5 , відкритий в Столичній філії ПАТ КБ "Приватбанк"; виконати платіжне доручення № 153 від 11.12.14 та перерахувати грошові кошти в загальній сумі 100 грн. з рахунку ТОВ "Сі Ен НОМЕР_1 Ес Інженірінг" № НОМЕР_6 в ПАТ КБ "Приватбанк" на поточний рахунок ТОВ "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" № НОМЕР_3 , відкритий в Столичній філії ПАТ КБ "Приватбанк".

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2015 касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 904/552/15 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 видані 21.07.2015 накази про примусове виконання:

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" виконати платіжне доручення №151 від 11.12.2014 та перерахувати грошові кошти в загальній сумі 704 980,93 гривень з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ен НОМЕР_1 Ес Інженірінг" № НОМЕР_3 , відкритий в Столичній філії ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 380269;

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" виконати платіжне доручення №153 від 11.12.2014 та перерахувати грошові кошти в загальній сумі 100,00 гривень з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ен НОМЕР_1 Ес Інженірінг" № НОМЕР_6 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ен НОМЕР_1 Ес Інженірінг" № НОМЕР_3 , відкритий в Столичній філії ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 380269;

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" виконати платіжне доручення №152 від 11.12.2014 та перерахувати грошові кошти в загальній сумі 36 145,88 доларів США з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ен НОМЕР_1 Ес Інженірінг" № НОМЕР_4 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ен НОМЕР_1 Ес Інженірінг" № НОМЕР_5 , відкритий в Столичній філії ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 380269;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" 3 654,00грн. судового збору.

До Господарського суду Дніпропетровської області 13.06.2019 надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН СІ ДЖИ ЕС УКРАЇНА" на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області якою останній просить суд:

- поновити скаржнику строк на звернення зі скаргою на дії державного виконавця Коломойцева Костянтина Володимировича;

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойцева Костянтина Володимировича про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2017;

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права скаржника, відновити виконавче провадження №48760917 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 у справі №904/552/15.

Скарга обґрунтована тим, що фактично не проводячи жодних виконавчих дій, направлених на виконання рішення суду протягом 2016-2017 років, державний виконавець закінчив виконавче провадження пославшись на те, що на його думку, рішення не може бути виконане без участі боржника, при цьому не надсилаючи до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Посилання у постанові про закінчення виконавчого провадження на те, що таке повідомлення від 21.03.2017 було направлено до правоохоронних органів не заходить жодного підтвердження в матеріалах виконавчого провадження. Скаржник з такими діями державного виконавця не погоджується, адже державним виконавцем не було встановлено, чи дійсно рішення суду не може бути виконано без участі боржника. Державний виконавець повинен був перевірити, чи можна виконати рішення суду без участі боржника та в такому випадку вжити заходів примусового виконання рішення, передбачені статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник звертає увагу суду, що кошти на рахунках 2903 "Кошти клієнтів за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів розпорядження ними (лист НБУ від 23.11.2004). Основною метою, задля досягнення якої скаржником були виставлено платіжне доручення банку, - це розпорядитися своїми грошовими коштами, що належать скаржнику на праві власності та які були списані банком з рахунків скаржника і поза волею останнього зараховані на балансовий рахунок 2903. Скаржник із своєї сторони виконав усе від нього залежне і необхідне, в тому числі відкрив нові рахунки в банку на території, підконтрольній Україні та звернувся до банку із відповідною вимогою про повернення коштів з балансового рахунку 2903 на клієнтський рахунок 2600. Однак банк, навіть не зважаючи на рішення суду, що набрало законної сили, ігнорує свій обов`язок повернути кошти в розпорядження клієнта. При цьому державним виконавцем не вчинено достатніх і необхідних дій, спрямованих на повернення майна в розпорядження скаржника, та очевидно передчасно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.06.2019 скарга на дії державного виконавця передана судді Бондарєву Е.М.

Відповідно до частини першої статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга статті 342 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою суду від 14.06.2019 поновлено пропущений з поважних причин строк для подання скарги та прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН СІ ДЖИ ЕС УКРАЇНА" на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до розгляду, призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні на 24.06.2019 о 10:30год.

На електрону пошту суду 24.06.2019 надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН СІ ДЖИ ЕС УКРАЇНА" про розгляд скарги на дії державного виконавця без участі скаржника у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання в той день, на який судом було призначено розгляд скарги. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕН СІ ДЖИ ЕС УКРАЇНА" зазначило, що скаргу підтримує у повному обсязі та звертає увагу на зміну найменування скаржника на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕН СІ ДЖИ ЕС УКРАЇНА".

Представники боржника та Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали поданої скарги та наявні в матеріалах справи докази, суд визнав її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

На підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 №904/552/15 Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 21.09.2015 відкрито виконавче провадження №48760917 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області про зобов`язання Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" виконати платіжне доручення №152 від 11.12.2014 та перерахувати грошові кошти в загальній сумі 36 145,88 доларів США з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ен НОМЕР_1 Ес Інженірінг" № НОМЕР_4 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ен НОМЕР_1 Ес Інженірінг" № НОМЕР_5 , відкритий в Столичній філії ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 380269.

Постановою від 15.10.2015 державним виконавцем накладено штраф на боржника у сумі 1 020,00 грн.

Постановою від 21.11.2015 державним виконавцем накладено штраф на боржника повторно у сумі 2 040,00 грн.

В матеріалах виконавчого провадження міститься підписане державним виконавцем подання від 21.11.2015 про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб боржника за ст. 382 Кримінального кодексу України з посилання державного виконавця на ч.2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" (який діяв станом на 21.11.2015).

Державним виконавцем 28.12.2017 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (який діяв станом на 28.12.2017) внаслідок встановлення того, що рішення суду без участі боржника виконати неможливо. На адресу Соборного ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області 21.03.2017 повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (який набрав чинності 05.10.2016) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з зі ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 2 ст.7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно із ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до положень наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому у пункті 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрована в цьому ж Міністерстві 02.04.2012 за N 489/20802, визначено зокрема, що у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону.

Згідно пунктів 22-24 розділу VІІІ наведеної Інструкції, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону, якщо він не з`явиться на виконання без поважних причин. Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписується виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

З аналізу наведених норм випливає, що неможливість виконати рішення без участі боржника є законодавчою підставою закінчення виконавчого провадження в тому випадку, коли таке виконання безпосередньо пов`язано з особою боржника і саме боржник має особисто вчиняти певні дії для його виконання.

Згідно із правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 24.05.2016 у справі № 5016/240/2012(6/8) зазначено, що до рішень, які не можуть бути виконані без участі боржника належать рішення, які полягають у вчиненні дій, які боржник може вчинити тільки особисто (спростувати неправдиву інформацію, розглянути заяву про надання земельної ділянки та прийняти відповідне рішення тощо), а будь-яка інша особа таких дій здійснити не може. Натомість у випадку, коли рішення суду про зобов`язання боржника особисто виконати певну дію може бути виконано без участі боржника (усунути перешкоди у користуванні майном, знести самовільно збудовану споруду, виселити чи вселити у житлове приміщення тощо) організація такого виконання державним виконавцем відповідно до його повноважень прямо передбачена частиною другою ст. 75 наведеного вище Закону.

Частина друга статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", до викладення такого Закону в новій редакції кореспондується із частиною третьої статті 63 Закону, зміст якої викладено вище.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та зазначив, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не можна ставити в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це нівелюватиме значення самого права звернення до суду як способу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Таким чином, державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області всупереч вимог чинного законодавства, пов`язав можливість виконання рішення суду про вчинення дій щодо виконання платіжного доручення та перерахування грошових коштів з участю/без участі боржника лише з наявністю особи-боржника, який до вчинення таких дій зобов`язується рішенням особисто, не перевіривши фактичний характер та природу цих дій.

Згідно з п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

При цьому, необґрунтоване винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення Господарського суду Дніпропетровської області призводить до тривалого його невиконання.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями ст. 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 338, 340, 341 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження, відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положень ч. 1, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на те, що на даний час, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 у справі № 904/552/15 безпідставно не виконано, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, з метою забезпечення дотримання законності у процесі його виконання, а також вжиття заходів, спрямованих на захист та відновлення порушених законних інтересів позивача.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

У справі "Сьорінг проти Об`єднаного Королівства Великої Британії", Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України", no. 20988/02, від 09.12.2010)

Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14).

З огляду на вище встановлені обставини скарги та наведені норми законодавства, державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області приймаючи оскаржувану постанову дійшов передчасного висновку про закінчення виконавчого провадження, оскільки судом не встановлено обставин за яких прийняте у даній справі рішення є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не може бути виконано без його участі.

Беручи до уваги те, що ситуація, яка склалася у цій справі, вимагає забезпечення невідкладного належного правового захисту стягувача, вказаними діями порушені права стягувача на законне очікування отримати виконання судового рішення, постановленого на його користь, суд приходить до висновку про задоволення скарги.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність постанови державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойцева Костянтина Володимировича про закінчення виконавчого провадження №48760917 від 28.12.2017 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 у справі №904/552/15.

З огляду на встановлені вище обставини та нормативні приписи в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої скарги та необхідність її задоволення.

Керуючись ст.ст. 232 - 236, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН СІ ДЖИ ЕС УКРАЇНА" на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойцева Костянтина Володимировича про закінчення виконавчого провадження №48760917 від 28.12.2017.

3. Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права скаржника, відновити виконавче провадження №48760917 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 у справі №904/552/15.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали - 26.06.2019.

Суддя Е.М. Бондарєв