Рішення

від 24.06.2019 по справі 908/947/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/68/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019 Справа № 908/947/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи № 908/947/19

За позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний будинок» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дружби, буд. 199, код ЄДРПОУ 34394757)

про стягнення 4 775, 02 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

22.04.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/4-578 від 08.04.2019 (вх. № 1029/08-07/19 від 22.04.2019) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний будинок» про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 4194/16-БО-13 від 15.12.2015 у розмірі 4 775,02 грн., у тому числі 3 293,92 грн. пені, 242,41 грн. 3% річних та 1 238,69 грн. інфляційних витрат.

22.04.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 23.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/947/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, присвоєно справі номер провадження - 5/68/19, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.05.2019. Ухвалою від 22.05.2019 оголошено перерву, запропоновано відповідачу у строк до 19.06.2019 здійснити відповідні процесуальні дії.

06.06.2019 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний будинок» на адресу суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив № б/н, б/д (вх. № 08-08/11765/19 від 06.06.2019), в якій відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 24.06.2019 судом прийнято рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції позивач у позовній заяві посилається на наступне: 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ПАТ НАК «Нафтогаз України» , позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дружний будинок» (ОСББ Дружний будинок , відповідач) укладено договір № 4194/16-БО-13 постачання природного газу (Договір). Оплату за переданий газ ОСББ Дружний будинок здійснювало несвоєчасно та не виконало зобов`язання у строк, визначений Договором, чим порушило умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1. Договору.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий природний газ, позивач нарахував пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 3 293,92 грн., з яких: за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 5 809,01 грн. за період з 16.02.2016 по 18.02.2016 включно у розмірі 20,95 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 35 391,00 грн. за період з 15.03.2016 по 16.05.2016 включно у розмірі 2 535,39 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 на суму 33 828,94 грн. за період з 26.04.2016 по 16.05.2016 включно у розмірі 737,58 грн., 3% річних у розмірі 242,41 грн., з яких: за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 5 809,01 грн. за період з 16.02.2016 по 18.02.2016 включно у розмірі 1,43 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 35 391,00 грн. за період з 15.03.2016 по 16.05.2016 включно у розмірі 182,75 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 на суму 33 828,94 грн. за період з 26.04.2016 по 16.05.2016 включно у розмірі 58,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 238,69 грн. за актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 35 391,00 грн. за квітень 2016. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на п. п. 6.1., 7.2. Договору № 4194/16-БО-13 від 15.12.2015, ст. ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України, ст. ст. 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України та просить суд стягнути з відповідача 3 293,92 грн. пені, 3% річних у розмірі 242,41 грн., інфляційні витрати на суму 1 238,69 грн. та судові витрати.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до п. 1.2. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. З 30.11.2016 набрав чинності Закон України № 1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого теплопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії , відповідно до ч. 3 ст. 7 якого, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Враховуючи, що станом на 30.11.2016 заборгованість відповідача погашена у повному обсязі, у АТ НАК «Нафтогаз України» відсутні правові підстави нараховувати пеню, 3 % річних та інфляційні витрати. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Постачальник, позивач, АТ НАК Нафтогаз України ) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дружний будинок» (далі - Споживач, відповідач, ОСББ «Дружний будинок» ) укладено договір № 4194/16-БО-13 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015, газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п. 2.1. договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 28.03.2016, постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 25,5 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.) - січень - 9,0, лютий - 9,0, березень 7,5; з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 2,5 тис. куб. м. (дві тисячі п`ятсот куб. м).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяг поставки підтверджується постачальником споживачу на відповідний місяць поставки (розрахунковий період) в установленому порядку.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/візлів обліку газу (п. 3.4. договору).

У пунктах 3.5. та 3.6. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику: завірену копію акта наданих послуг з розподілу/транспортування природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; до копії акту споживач за підписом уповноваженої особи надає інформацію стосовно детальної розбивки кількості газу, зазначеної в акті, за категоріями ( в т.ч. за цим договором); підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акту приймання-передачі газу, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (п. 3.5).

У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем постачальнику акту приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) з боку споживача вважаються односторонньою відмовою споживача від поставки природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому:

3.6.1. Споживач розуміє та визнає, що порушення ним п. 3.5. цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від поставки природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді;

3.6.2. Споживач не має право заперечувати проти не поставки постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період;

3.6.3. Споживач розуміє, не заперечує та визнає, що порушення ним п. 3.5. цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (послуги балансування) споживач зобов`язаний оплатити постачальнику у порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015, кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 6 474,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у викладі цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газі - 6 603,48 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 924,18 грн.

Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01.01.2016 становить 6 398,00 грн., крім того податок на додану вартість - 20% (п. 5.2. додаткової угоди № 1 від 31.12.2015).

Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01.02.2016 становить 6 239,00 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз , відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ Мелітопольгаз , - 41,80 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 50,16 грн.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 6 280,80 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 536,96 грн. (сім тисяч п`ятсот тридцять шість грн. 96 коп.) (п. 1 додаткової угоди № 2 від 29.01.2016).

Пунктом 1 додаткової угоди № 3 від 22.02.2016 викладено п. 5.2. ст. 5 Ціна газу Договору у наступній редакції: 5.2. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01.03.2016 становить 6 255,00 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз , відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ Мелітопольгаз , - 41,80 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 50,16 грн.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 6 296,80 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 556,16 грн. (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість грн. 16 коп.)

Пунктом 6 додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 викладено п. 5.2. ст. 5 Ціна газу Договору у наступній редакції: 5.2. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01.04.2016 становить 6 255,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 251,00 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 7 506,00 грн. (сім тисяч п`ятсот шість грн. 00 коп.) .

Згідно з п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015, оплата планових обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7 Додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 сторони договору виклали п. 6.1. ст. 6 Порядок та умови проведення розрахунків Договору у наступній редакції: Оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 8.1.).

Відповідно до п. 8.2. договору, у разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків процентів, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Згідно з пунктом 11 договору в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторонами за вказаним договором були укладені Додаткові угоди до договору № 1 від 31.12.2015, № 2 від 29.01.2016, № 3 від 22.02.2016, № 4 від 28.03.2016, відповідно до яких змінювалась ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору, розділ 3 щодо порядку та умов передачі газу, порядок та умови проведення розрахунків визначені розділом 6, розділ 10 стосовно інших умов.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня - квітня 2016 природний газ на загальну суму 144 217,01 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 71 713,61 грн., від 29.02.2016 на суму 35 581,99 грн., від 31.03.2016 на суму 33 828,94 грн. та від 30.04.2016 на суму 3 092,47 грн., відповідно до яких відповідачем природний газ прийнято без будь-яких зауважень або претензій. Вказані Акти підписані уповноваженими особами, скріплені печатками підприємств з обох сторін та відповідно до пункту 3.4. договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами по договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з операціями по підприємству відповідача по Договору № 4194/16-БО-13 від 15.12.2015 за період з 01.01.2016 по 26.10.2016, банківськими виписками по особовому рахунку ОСББ Дружний будинок , відповідач розрахувався за спірними зобов`язаннями у повному обсязі, останній платіж здійснено 17.05.2016, однак з порушенням строків встановлених договором.

Таким чином, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 4194/16-БО-13 від 15.12.2015, а саме проведення оплати вартості природного газу із порушенням строків, встановлених зазначеним договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі п. 8.3. договору у розмірі 3 293,92 грн. за кожним окремо актом приймання-передачі, також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 242,41 грн. та інфляційні витрати в сумі 1 238,69 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/947/19, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом першим статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору постачання природного газу № 4194/16-БО-13 від 15.12.2015.

Відповідно до умов вказаного договору, АТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником природного газу.

Згідно з п. 1.2. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015, відповідач використав природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами, проте розрахунки здійснював несвоєчасно, проти чого відповідач не заперечує.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програми «Законодавство» та з урахуванням позиції відповідача, суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними.

Проте, приймаючи рішення, суд враховує, що з 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон України № 1730-VIII).

В преамбулі Закону України № 1730-VIII зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Доказів зворотнього позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, імперативною нормою ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730-VIII встановлено заборону нарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності.

Заборона нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції за змістом ч. 3 ст. 7 вказаного Закону застосовується з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 30.11.2016. Вказаною частиною 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, зарахування окрім погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом та використання придбаного газу для виробництва в тому числі для теплової енергії. Виконання цієї норми також не потребує включення такого підприємства до Реєстру.

Станом на 30.11.2016 - на дату набрання чинності Законом України №1730-VIII, заборгованість відповідача за використаний природний газ для виробництва теплової енергії була погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок здійснений відповідачем 17.05.2016 , а тому суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону України № 1730-VIII, та констатує, що позивач в порушення ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону безпідставно нарахував відповідачу суми пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за зобов`язаннями січня - квітня 2016, яка була погашена відповідачем до набрання чинності вказаного Закону, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів обґрунтованості нарахування сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат всупереч вимогам Закону № 1730-VIII, зокрема, доказів порушення відповідачем п. 1.2 Договору № 4194/16-БО-13 від 15.12.2015 в частині використання придбаного газу не для виробництва теплової енергії.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/4-578 від 08.04.2019 (вх. № 1029/08-07/19 від 22.04.2019) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний будинок» про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 4194/16-БО-13 від 15.12.2015 у розмірі 4 775,02 грн., у тому числі: 3 293,92 грн. пені, 242,41 грн. 3% річних та 1 238,69 грн. інфляційних витрат є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.