Рішення

від 18.12.2018 по справі 0440/4897/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року Справа № 0440/4897/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКадникової Г. В. при секретарі судового засіданняШимановській О.Є. за участю: представника позивача Алексєєва О.Є., представника відповідача представника третьої особи-1 Донцова Є.Е., Колінко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариста з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство «Орім» , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Квантум Біз» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лідербренд (далі - ТОВ Лідербренд , позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) від 07.05.2018р. за: №0010331410; №0010321402; №0010311402.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не повідомлено про дату та час розгляду відповідних заперечень на акт перевірки та відповідно не було дотримано вимог ст.86.7. Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивач був позбавлений права доводити незаконність оскаржуваних повідомлень-рішень. Позивач вважає, що доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки обов`язкові реквізити первинних документів, наведені у ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні носять загальний характер і зі змісту актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається зазначення у даних актах цих обов`язкових реквізитів. Відповідачем не наведено норму чинного законодавства, яка б встановлювала обов`язок суб`єкта господарювання будь-яким певним чином визначати обсяг наданих/отриманих послуг. Позивач вважає, що відсутність в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) обсягу отриманих послуг не може слугувати підставою для висновку щодо відсутності у даних первинних документів юридичної сили.

Також, позивач зазначає, що посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагентів: ПП Орім та ТОВ Квантум-Біж умов необхідних для здійснення господарської операції, відсутності ресурсів матеріальних та трудових) не свідчить про нереальності таких операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов`язково має бути виробником послуги (робіт) і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки відповідача про нереальність господарських операцій, на думку позивача, є передчасними.

Щодо посилання відповідача на кримінальне провадження №2201200000000061 як на підставу обґрунтованості винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач зазначає, що неправомірна діяльність контрагентів не може бути підставою для притягнення платника податку до відповідальності, оскільки згідно ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. До того ж, встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб`єктом господарювання не є доказом ознак фіктивності у діяльності контрагентів, оскільки приписи чинного законодавства не ставлять у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 09.07.2018р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви шляхом надання відповідних документів.

Ухвалою суду від 07.09.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 01.10.2018 року позивач заявив клопотання щодо залучення третіх осіб на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, до участі по справі №0440/4897/18.

Ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне підприємство «Орім» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Квантум-Біз» .

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав відзив, в якому свою позицію обґрунтовував тим, що надані позивачем до перевірки акти здачі-прийняття робіт не містять інформації про зміст та обсяг господарської операції, акти не розкривають змісту наданих послуг, не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання послуг у діяльності товариства. В наданих звітах за січень-березень 2015 року відсутня ідентифікація джерела походження інформації та методики її дослідження.

Також, відповідач зазначає, що в провадженні Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області знаходиться кримінальне провадження за №2201200000000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 ч.2 ст.200 Кримінального кодексу України. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2014-2015 років невстановлені особи, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації податкового кредиту та заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, організовували створення ПП Оріон та інших суб`єктів господарювання, які використовуються для мінімізації ПДВ та податку на прибуток реальних платників податків, нібито здійснюючи операції по виконанню різноманітних послуг, робіт або поставки товарно-матеріальних цінностей. Фактично вказані роботи не виконуються, послуги не надаються, а товарно-матеріально цінності не реалізовуються.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Лідербренд з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За наслідками перевірки складено акт №12254/04-36-14-02/35942082 від 13.03.2018р., згідно висновків якого встановлено порушення:

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого: - занижено податок на прибуток всього у сумі 1' 707' 803грн.00коп., у тому числі за 2014 рік в сумі 1' 354' 742грн.00коп., за 2015 рік в сумі 353' 061грн.00коп.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого: - занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1' 651' 151грн.00коп., в т.ч. січні 2014- 145' 025грн., лютому 2014 - 376' 629грн.00коп., березні 2014 - 229' 271грн.00коп., квітні 2014 -144' 887грн.00коп., травні 2014 - 173' 679грн.00коп., червні 2014 - 90' 940грн.00коп., вересні 2014 - 153' 652грн.00коп., листопаді 2014 - 35' 958грн.00коп., грудні 2014 - 82' 378грн.00коп., січні 2015 - 44' 649грн., березні 2015 - 174' 083грн.00коп.;

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004р. внаслідок неоприбуткування готівкових коштів в касовій книзі підприємства на підставі банківських квитанцій та виписок банку в сумі 2' 326' 299грн.80коп.;

- ст.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №436 від 12.06.1995р. за рахунок неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, за що передбачено штрафну санкцію у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

На підставі акту перевірки №12254/04-36-14-02/35942082 від 13.03.2018р. прийнято податкові повідомлення рішення від 07.05.2018:

- №0010331410, яким застосовано суму штрафних санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 600' 000грн.00коп.;

- 0010321402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 174' 083грн.00коп., у тому числі 87' 041грн.50коп.;

- №№0010311402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 353' 061грн.00коп.

За наслідками адміністративного оскарження висновки акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача слідує, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону, які призвели до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються на відсутності реальності вчинення господарських операцій між ТОВ Лідербренд з ТОВ Квантум-Біз та ПП Орім .

Так, в акті перевірки податковий орган посилається на те, що ТОВ Лідербренд не надані до перевірки первинні документи, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти наданих послуг, звіти про проведені роботи, банківські виписки та інші.

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у зв`язку з наступним.

Так, з матеріалів справи слідує, що 01.01.2014р. між ТОВ Лідербренд (постачальник) та ТОВ АТБ-МАРКЕТ (покупець) укладено договір поставки №35992, відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність покупцеві, в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а останній прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі. Найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється вказується в додатку №1 до цього договору ( специфікація / прайс-лист ), яке є його невід`ємною частиною. Відповідно до ч.3 договору покупець після прийняття товару і необхідних документів зобов`язаний здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом перечислення коштів на поточний рахунок постачальника протягом 75 календарних днів з дня поставки. Вдень здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає до сплати списується з банківського рахунку покупа теля на сет постачальника. У разі, коли останній день терміну оплати випадає на вихідний, святковий, або інший неробочий день банківської установи, днем ??виконання зобов`язань є перший за ним робочий день.

Протягом жовтня, листопада, грудня 2014 року постачальником поставлено покупцю товар, а саме: приправи, прянощі та спеції, що підтверджується видатковими накладними (Т.4 а.с.27-250; Т.5 а.с.1-58).

29.10.214р. між ТОВ Лідербренд (замовник) та ТОВ Квантум-Біз (виконавець) укладено договір №29/10-2014 про надання послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги з мерчандайзингу товару. Під мерчандайзингом сторони мають на увазі підготовку товару до продажу в роздрібній торговельній мережі, що здійснюються в порядку та на умовах, передбачених даним договором, з метою збільшення обсягів продажів цього товару. Згідно ч.4 договору вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику протягом звітного періоду за даним договором, складає 26грн.00копю із розрахунку за 1 годину товарну одиницю вказану в місячному звіті з ПДВ. Оплата за послуги, що надаються, здійснюються замовником у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця на підставі підписаного сторонами акта наданих послуг з відстрочкою платежу на 90 календарних днів (Т.3 а.с.145).

Надання послуг та виконання вимог вищевказаного договору, підтверджується актами надання послуг (Т.3 а.с.150-161), звітами №1-№6 по послугам з мерчандайзингу за 2015 рік в мережі магазинів ТОВ АТБ-МАРКЕТ (Т.3 а.с.162-254), банківською випискою по рахунку №26008000087958 (Т.4 а.с.1).

Крім того, 01.01.2015р. між ТОВ Лідербренд (замовник) та ПП Орім (виконавець) укладено договір №126 про надання маркетингових послуг, відповідно до якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки визначені у додатку №1 (таблиця №1), який є невід`ємною частиною договору. Відповідно до ч.3 договору і додатків до нього, замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані належним чином послуги (Т.1 а.с.230-234).

Надання послуг та виконання вимог вищевказаного договору, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (Т.2 а.с.1-4), звітами про проведене маркетингове дослідження (Т.2 а.с.18-259), звітами про проведеному опитуванні покупців спецій в місті Кривий Ріг (Т.3 а.с.1-113) рахунками за 2015 рік (Т.3 а.с.114-144).

Згідно з ч.2 ст.3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 44 ГК України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, дослідивши вказані вище договори та наданні на їх виконання первинні документи, суд дійшов висновку, що предметом вказаних вище договорів є послуги щодо збільшення обсягу реалізації товару, інформаційні послуги, послуги з підготовки товару.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності, щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В силу приписів абз.1 п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п.п.14.1.108 п.14.1. ст.14 ПК України: Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) .

Маркетингові дослідження - це збирання, оброблення й аналіз даних з метою зменшення ризику і невизначеності, що супроводжує прийняття маркетингових рішень. Дослідженням піддаються ринок, конкуренти, споживачі, ціни, внутрішній потенціал підприємства і багато чого іншого. Основою досліджень маркетингу є загальнонаукові і аналітико-прогностичні методи. Інформаційне забезпечення дослідницького процесу ґрунтується на кабінетних і польових дослідженнях, і багатоманітних джерелах інформації (внутрішніх і зовнішніх, власних і платних тощо). Конкретним результатом досліджень маркетингу є розробки, які використовуються при виборі й реалізації стратегії і тактики маркетингової діяльності підприємства.

Таким чином, укладені позивачем договори з ТОВ Квантум-Біз та ПП Орім спрямовані на стимулювання збуту продукції, при цьому предметом цих договорів є послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію тобто, є договорами на надання маркетингових послуг.

Аналогічна позиція підтверджується ДПА України в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджено Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 №123).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзац 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до 1 та 2 абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України, від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон №996-XIV).

Зі змісту ст.ст.1, 2 Закону №996-XIV випливає, що первинний документ це будь-який документ, який фіксує факт здійснення господарської операції та містить відомості про неї.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону №996-XIV встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач стверджує, що оскільки акти не містять конкретної інформації про проведення виконавцем дії, вони не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій.

Суд вважає дане твердження хибним, оскільки законодавством не визначений ні ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, ні вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, тобто такими, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Позивачем надано документи по взаємовідносинам з ПП Орім , а саме: акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), звіти про проведене маркетингове дослідження, звіти про проведене опитування покупців спецій в місті Кривий Ріг, рахунки за 2015 рік. Щодо вказаних звітів, то в них зазначено: мета, завдання та методика дослідження; частота покупки приправ; переваги споживачів по місцях покупки приправ; вибір місця здійснення покупки приправ; мотиви вибору приправ; переваги споживачів за вартістю приправ, переваги споживачів по маркам / виробникам приправ, рейтинг лояльності покупців до маркам / виробникам приправ, вибір торгових марок, реакція на відсутність товару, думка споживачів, оцінка асортименту приправ, обізнаність споживачів, оцінки споживачів, загальні висновки, рекомендації, вплив реклами на вибір споживачів.

В актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) зазначено, що вони складені на підставі договору №126 від 01.01.2015, із зазначенням, що виконавцем були виконані наступні роботи, послуги: обробка результатів маркетингових дослідження та надання звіту; визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні; проведення телефонного опитування респондентів; проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті питання) та (відкриті питання). Також зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Також, позивачем надано документи по взаємовідносинам з ТОВ Квантум-Біз, а саме: акти надання послуг, звіти по послугам з мерчандайзингу за 2015 рік в мережі магазинів ТОВ АТБ-МАРКЕТ , банківські виписки по рахунку № НОМЕР_1 . Щодо вказаних звітів, то в них зазначено кількість фєйсів одиниць товару на полицях магазинів, розпакування товару, розміщення на полицях, контроль за зовнішнім виглядом товару.

В актах надання послуг зазначено, що вони складені на підставі договору №29/10-2014 від 29.10.2014р., із зазначенням, що виконавцем були виконані послуги з мерчандайзингу товару в мережі магазинів ТОВ АТБ-МАРКЕТ за січень - лютий 2015 року. Також зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Суд враховує, що усі послуги контрагентами позивача, проведені відповідно вищевказаних договорів, та мають відповідні акти, якими підтверджується належне виконання вищевказаних договірних обов`язків сторонами. Крім того, самі по собі звіти, у яких повинні бути викладені результати є факультативними або додатковими документами, які розкривають суть наданих послуг.

Разом з тим, щодо посилання відповідача на кримінальне провадження №2201200000000061, яке порушено відносно створення ПП Орім за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.200 КК України, суд зазначає наступне.

У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003р. №3 роз`яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у ст.205 КК України, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Так, у силу ч.1 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч.2 ст.2 КК України.

За положеннями ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в межах такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2018р. у справі №816/809/17.

Відтак, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, наявність порушених кримінальних проваджень, не завершених вироком, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з виконання робіт, які з боку контрагентів в повному обсязі підтверджено відповідними договорами, документами первинного бухгалтерського обліку.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0010331410 від 07.05.2018р. суд виходить з наступного.

Так, податковий орган вказує на факт порушення позивачем п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 №637 (далі - Положення), а саме: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства на загальну суму 120'000грн.00коп.

Вказане порушення ґрунтується на несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів у касі підприємства у сумі 120' 000грн.00коп.

Проте, суд вважає такий висновки відповідача протиправними у зв`язку з наступним.

Згідно абз.3 п.2.6 Положення у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до ст.2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , п.1.2 Положення книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Між Верховною Радою України та Президентом України 08.06.1995 прийнятий Конституційний Договір №1к/95-ВР про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.25 цього Конституційного Договору Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Президентом України видано Указ від 12.06.1995 №436/95, яким, зокрема, врегульовано питання відповідальності суб`єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.

Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, зокрема, відповідальність суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону.

Так, розділом V Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції, у якому відсутнє таке порушення, як неоприбуткування у касах готівки, а отже й не встановлена відповідальність за це.

Водночас, зазначене питання прямо врегульоване в Указі Президента України від 12.06.1995 №436/95.

Зокрема, абз.3 ст.1 вказаного нормативно-правового акта встановлено штраф у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.

Таким чином, предмети правового регулювання Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 та Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є різними.

Слід зазначити також, що попри зміни, які вносилися до Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95, правове регулювання відповідальності та розмір штрафу за неоприбуткування готівки не змінилися.

Отже, відносини щодо відповідальності суб`єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки не врегульовані Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , прийнятим пізніше, ніж видано Указ Президента України від 12.06.1995 №436/95.

Окрім цього, на час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких охоплювала б такі відносини.

Такий же правовий висновок викладено у постановах Верховного суду України від 10.09.2013 у справі №21-190а13, від 02.04.2013 у справі №21-77а13 в частині неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють дані спірні відносини.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 07.05.2018р. №0010331410, №0010321402 та №0010311402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

З урахуванням викладеного, винесене на підставі висновків, викладених в акті перевірки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачена позивачем квитанціями №КП/7565/1 від 26.06.2018р. на суму 16' 908грн.00коп. та №КП/9237/1 від 27.08.2018р. на суму 1' 304грн.78коп., підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариста з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство «Орім» , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Квантум Біз» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.05.2018р. за №0010331410, №0010321402, №0010311402.

Стягнути на користь Товариста з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» (49089, м.Дніпро, вул.Новобудівельна, буд.5Б, код ЄДРПОУ 35942082) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 18'212грн.78коп. (вісімнадцять тисяч двісті дванадцять грн. 78коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складено 28 грудня 2018 року.

Суддя Г. В.Кадникова