Рішення

від 30.05.2019 по справі 160/1283/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Справа № 160/1283/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Максименко Є.М.,

представника позивача Карагодіної С.М.,

представників відповідача Солодової А.О., Полтавець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ОВЕН до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" (далі - ТОВ АГРО-ОВЕН , позивач) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2019 року №0000314612 форми Р та №0000294612 форми В4 , винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, зазначаючи, що відповідач в акті перевірки вказує на відсутність реальних господарський операцій ТОВ АГРО-ОВЕН з наступними контрагентами: ТОВ ОБРІЙ-2016 (код ЄДРПОУ 40345372), ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 41029822), ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 41030639), ТОВ САЙФОРС (код ЄДРПОУ 41165600), ТОВ СІДЕКС ЛТД (код ЄДРПОУ 41280416), ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41506736), ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41652894). З аналізу акту перевірки, вбачається, що відповідач обґрунтовує відсутність економічних причин та реальності проведення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами, посилаючись на те, що у контрагентів ТОВ АГРО-ОВЕН відсутня необхідна для ведення господарської діяльності кількість працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, ці контрагенти відсутні за юридичною адресою на момент звірки, товарно-транспортні накладні містять недоліки, а формування ТОВ АГРО-ОВЕН податкового кредиту здійснено за рахунок не ідентифікованого отриманого товару від контрагентів-постачальників, оскільки згідно ЕРПН та АС Податковий Блок у контрагентів відсутні в ланцюгу постачання виробники поставленої продукції. Позивач вважає висновки зазначеного акта перевірки безпідставними та таким, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки підприємством правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ ОБРІЙ-2016 (код ЄДРПОУ 40345372), ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 41029822), ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 41030639), ТОВ САЙФОРС (код ЄДРПОУ 41165600), ТОВ СІДЕКС ЛТД (код ЄДРПОУ 41280416), ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41506736), ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41652894). Господарські операції з вказаними контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а придбаний товар використаний позивачем у виробництві комбікормів. Вироблена продукція була використана позивачем при вирощуванні продукції тваринництва. Позивач зазначає, що висновки Акта перевірки про нереальність господарських операцій з ТОВ ОБРІЙ-2016 , ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ , ТОВ САЙФОРС , ТОВ СІДЕКС ЛТД , ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС , ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 12 лютого 2019 року відкрито провадження у справі №160/1283/19 та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

В підготовчому засіданні 25.04.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 07.05.2019 року.

В судових засіданнях, призначених на 07.05.2019 року та 21.05.2019 року, було оголошено перерву для надання письмових пояснень сторонами справи.

05.03.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив, що господарські операції між ТОВ АГРО-ОВЕН та ТОВ ОБРІЙ-2016 , ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ , ТОВ САЙФОРС , ТОВ СІДЕКС ЛТД , ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС , ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС не мали реального характеру. Товарно-транспортні накладні містять значні недоліки, а отже не можуть бути доказами реальності вчинення господарської діяльності. Придбання товару контрагентами-постачальниками не підтверджується за даними податкової декларації з ПДВ, чи форми №1 ДФ. Під час проведеної перевірки встановлено, що контрагенти позивача: ТОВ ОБРІЙ-2016 , ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ , ТОВ САЙФОРС , ТОВ СІДЕКС ЛТД , ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС , ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС не могли фактично здійснити постачання товару позивачу, оскільки у них відсутні основні фонди, трудові ресурси, перелічені підприємства не є виробниками товару, постачання якого задекларовано. Окрім того, за аналізом єдиного реєстру податкових накладних було встановлено, що контрагентами контрагентів-постачальників по ланцюгу постачання не придбавався товар, постачання якого задекларовано в адресу позивача.

07.03.2019 року представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи узагальненої податкової інформації щодо ТОВ СІДЕКС ЛТД .

05.04.2019 року представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи детальних розрахунок сум грошових зобов`язань позивача, та розрахунок відображення в податкових деклараціях з ПДВ, та узагальненої податкової інформації щодо ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС .

05.04.2019 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якому вказано на те, що посилання відповідача на інформаційні бази контролюючого органу, не можуть братися до уваги, оскільки в спірних правовідносинах Верховний суд, неодноразово звертає увагу на те, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом, а отже такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача та доказом несплати ним податку, якщо з первинних документів вбачається фактичне здійснення господарських операцій між господарюючими суб`єктами. Також вказав, що порушення контрагентами-постачальниками законодавства, щодо порядку оформлення податкових декларацій, не може мати негативних наслідків для позивача, як добросовісного платника податків, оскільки позивач не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не могло бути обізнане про можливі порушення ними податкового законодавства. Крім того зазначає, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару. Також позивач наголошує, шо здійснені господарські операції містять господарську мету для позивача, та мають прямий зв`язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю позивача.

23.04. 2019 року представником відповідача подано додаткові пояснення, в яких він наводить свої заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву. Так, відповідач зазначає, що можливість використання інформаційних баз даних прямо передбачена ПК України, при чому оцінка такої податкової інформації повинна узгоджуватися в комплексній сукупності разом з іншими документами. Зазначає також що повинно бути досліджено сам факт реальності вчинення господарської операції, відповідність вчинених господарських операцій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що дають право на формування податкового кредиту. Повторно наголошено, що товарно-транспортні накладні містять значні недоліки, а отже не можуть бути доказами реальності вчинення господарської діяльності.

21.05.2019 року представником позивача подано письмові пояснення, щодо заперечень відповідача оголошених в судовому засіданні та в наданих додаткових поясненнях, в яких зазначено, що враховуючи значні обсяги вирощування птиці є логічним фактом і значні обсяги витрати кормів, що має наслідком і значні обсяги закупівлі сировини, яка використовується при виробництві комбікормів, а отже і наявність розумної ділової мети ТОВ АГРО-ОВЕН щодо отримання доходу в процесі такої діяльності. Всі ці фактичні дані свідчать про рух активів у процесі здійснення господарської операції, прямий зв`язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю ТОВ АГРО-ОВЕН та підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарів у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулись, придбані товари використано у власній господарській діяльності.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ТОВ АГРО-ОВЕН (ідентифікаційний код юридичної особи 25522107) зареєстровано як юридична особа 06.02.1998, Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за номером запису: 1 206 120 0000 000012 від 28.02.2005 року. На податковий облік взято 06.12.1998 за №32, наразі перебуває на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; Код КВЕД 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; Код КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; Код КВЕД 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; Код КВЕД 01.45 Розведення овець і кіз; Код КВЕД 01.46 Розведення свиней; Код КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці (основний); Код КВЕД 01.49 Розведення інших тварин; Код КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство; Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; Код КВЕД 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; Код КВЕД 01.63 Післяурожайна діяльність; Код КВЕД 01.64 Оброблення насіння для відтворення; Код КВЕД 01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг; Код КВЕД 10.11 Виробництво м`яса; Код КВЕД 10.12 Виробництво м`яса свійської птиці; Код КВЕД 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; Код КВЕД 10.31 Перероблення та консервування картоплі; Код КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; Код КВЕД 10.85 Виробництво готової їжі та страв; Код КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; Код КВЕД 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; Код КВЕД 46.24 Оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 82.92 Пакування; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; Код КВЕД 58.13 Видання газет; Код КВЕД 58.14 Видання журналів і періодичних видань; Код КВЕД 58.19 Інші види видавничої діяльності; Код КВЕД 36.00 Забір, очищення та постачання води; Код КВЕД 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

У період з 05.11.2018 по 26.12.2018 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4. пункту 78.1 статті 78, Податкового кодексу України, на підставі направлень виданих Дніпровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС від 31.10.2018 року №508/28-10-46-12, від 31.10.2018 року №509/28-10-46-12, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ОВЕН (ТОВ АГРО-ОВЕН ) з питань правомірності формування податкового кредиту в наступних періодах декларування ПДВ: по взаємовідносинам з ТОВ ОБРІЙ-2016 (код ЄДРПОУ 40345372) - березень 2018 року, ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 41029822) - січень, лютий, березень 2018 року, ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 41030639) - січень, лютий, березень, квітень 2018 року, ТОВ САЙФОРС (код ЄДРПОУ 41165600) - січень, лютий, березень, квітень, червень 2018 року, ТОВ СІДЕКС ЛТД (код ЄДРПОУ 41280416) - січень, лютий 2018 року, ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41506736) - березень, квітень 2018 року, ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41652894) - квітень 2018 року.

Згідно з висновками Акта перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п. 200.1, п.200.2, абз. а п. 200.4 ст.200, п.201.1 ст.201, з урахуванням норм п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту на загальну суму 20 112 109,34 грн., у тому числі: за січень 2018 року на суму 4578 061,32 грн., за лютий 2018 року на суму 5 792 129,33 грн., за березень 2018 року на суму 4 568 167,01 грн., за квітень 2018 року на суму 3 756 861,88 грн., за червень 2018 року на суму 1 416 889,8 грн., що призвело: до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18 481 986,34 грн., у тому числі: за січень 2018 року на суму 4 578 061,32 грн., за лютий 2018 року на суму 5 792 129,33 грн., за березень 2018 року на суму 4 568 167,01 грн., за квітень 2018 року на суму 2 792 841,88 грн., за червень 2018 року на суму 750 786,80 грн., та завищення суми від`ємного значення, що зарахований до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 630 123,00 грн., у тому числі: за квітень 2018 року на суму 964 020,00 грн., за червень 2018 року на суму 666 103,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 23.01.2019 року:

- №0000314612 форми Р , яким ТОВ АГРО-ОВЕН , визначено грошове зобов`язання за податковими зобов`язаннями у розмірі 18 481 986,34 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9 240 993,17 гривень;

- №0000294612 форми В4 , яким ТОВ Агро-Овен визначено суму завищення від`ємного значення, що зарахований до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 630 123,00 гривень.

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 23.01.2019 року №0000314612, форма Р , та №0000294612, форма В4 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Так, підставою для прийняття вказаних рішень став висновок контролюючого органу про відсутність реальних господарський операцій ТОВ АГРО-ОВЕН з наступними контрагентами: ТОВ ОБРІЙ-2016 (код ЄДРПОУ 40345372), ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 41029822), ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 41030639), ТОВ САЙФОРС (код ЄДРПОУ 41165600), ТОВ СІДЕКС ЛТД (код ЄДРПОУ 41280416), ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41506736), ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41652894).

Обґрунтування відсутності економічних причин та реальності проведення господарських операцій мають спільні ознаки по всім контрагентам та згідно акту перевірки полягає у тому, що у контрагентів ТОВ АГРО-ОВЕН відсутня необхідна для ведення господарської діяльності кількість працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутні на праві власності та/або користуванні земельних ділянок для вирощування зернової продукції, ці контрагенти відсутні за юридичною адресою на момент звірки, товарно-транспортні накладні містять недоліки (неповне зазначення адреси пункту навантаження, розвантаження, що унеможливлює встановити звідки проводилась поставка товару та за якою адресою розвантажувалась), формування ТОВ АГРО-ОВЕН податкового кредиту здійснено за рахунок не ідентифікованого отриманого товару від контрагентів-постачальників, оскільки згідно ЕРПН та АС Податковий Блок у контрагентів відсутні в ланцюгу постачання виробники поставленої продукції.

Відповідач в акті перевірки, зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості, навіть за наявності правильно оформлених документів та незважаючи на наявність у платника податків доказів сплати продавцеві товару, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Крім того, зазначає, що мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності.

Також відповідач в акті зазначає про відсутність у контрагентів ТОВ Агро-Овен необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки, неповне зазначення адреси пункту навантаження, розвантаження ТТН, що унеможливлює встановити звідки проводилась поставка товару та за якою адресою розвантажувалась, формування податкового кредиту здійснено за рахунок не ідентифікованого отриманого товару від контрагентів-постачальників, оскільки згідно ЕРПН та АС Податковий Блок у контрагентів відсутні в ланцюгу постачання виробники поставленої продукції.

Висновки акту також ґрунтуються на тому, що по контрагентам: ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 41029822), ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 41030639), ТОВ САЙФОРС (код ЄДРПОУ 41165600), ТОВ СІДЕКС ЛТД (код ЄДРПОУ 41280416), ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41652894) в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться ухвали, прийняті в рамках забезпечення триваючих та незакінчених кримінальних проваджень, в яких, серед іншого, є відомості про цих юридичних осіб.

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ АГРО-ОВЕН із контрагентами-постачальниками, які мали вплив на формування податкового кредиту, надаючи правову оцінку цим спірним правовідносинам, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ТОВ АГРО-ОВЕН та ТОВ ОБРІЙ-2016 , ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ , ТОВ САЙФОРС , ТОВ СІДЕКС ЛТД , ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС , ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС і реальність зміни майнового стану першого.

Відповідно до п. а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

За певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-ОВЕН та ТОВ ОБРІЙ-2016 укладено договір про закупівлю зернової продукції №16-03-18 від 16.03.2018 року, на поставку позивачу зернової продукції.

Згідно даного договору, постачання здійснюється постачальником на умовах: склад покупця DDP, за рахунок постачальника.

Постачання товару від ТОВ ОБРІЙ-2016 підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оплата проведена на підставі платіжних доручень згідно рахунків на оплату. Товар отриманий працівниками позивача, що підтверджується відмітками вагової. Транспортування товару здійснено за товарно-транспортними накладними, які частково і містять незначні недоліки, однак ці недоліки були допущені постачальником та перевізником, оскільки ТОВ АГРО-ОВЕН є лише отримувачем товару.

З матеріалів справи встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-ОВЕН та ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО укладено договір про закупівлю зернової продукції №0612/1 від 06.12.2017 року, на поставку позивачу зернової продукції.

Згідно даного договору, постачання здійснюється постачальником на умовах: склад покупця DDP, за рахунок постачальника.

Постачання товару від ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оплата проведена на підставі платіжних доручень згідно рахунків на оплату. Товар отриманий працівниками позивача, що підтверджується відмітками вагової. Транспортування товару здійснено за товарно-транспортними накладними, які частково і містять незначні недоліки, однак ці недоліки були допущені постачальником та перевізником, оскільки ТОВ АГРО-ОВЕН є лише отримувачем товару.

Між товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-ОВЕН та ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС укладено договір про закупівлю зернової продукції №07/03-1 від 07.03.2018 року, на поставку позивачу зернової продукції.

Згідно даного договору, постачання здійснюється постачальником на умовах: склад покупця DDP, за рахунок постачальника.

Постачання товару від ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оплата проведена на підставі платіжних доручень згідно рахунків на оплату. Товар отриманий працівниками позивача, що підтверджується відмітками вагової. Транспортування товару здійснено за товарно-транспортними накладними, які частково і містять незначні недоліки, однак ці недоліки були допущені постачальником та перевізником, оскільки ТОВ АГРО-ОВЕН є лише отримувачем товару.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-ОВЕН та ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС укладено договір про закупівлю зернової продукції №07/03 від 07.03.2018 року, на поставку позивачу зернової продукції.

Згідно даного договору, постачання здійснюється постачальником на умовах: склад покупця DDP, за рахунок постачальника.

Постачання товару від ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оплата проведена на підставі платіжних доручень згідно рахунків на оплату. Товар отриманий працівниками позивача, що підтверджується відмітками вагової. Транспортування товару здійснено за товарно-транспортними накладними, які частково і містять незначні недоліки, однак ці недоліки були допущені постачальником та перевізником, оскільки ТОВ АГРО-ОВЕН є лише отримувачем товару.

Між товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-ОВЕН та ТОВ САЙФОРС укладено договір про закупівлю зернової продукції №2411 від 24.11.2017 року, на поставку позивачу зернової продукції.

Згідно даного договору, постачання здійснюється постачальником на умовах: склад покупця DDP, за рахунок постачальника.

Постачання товару від ТОВ САЙФОРС підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оплата проведена на підставі платіжних доручень згідно рахунків на оплату. Товар отриманий працівниками позивача, що підтверджується відмітками вагової. Транспортування товару здійснено за товарно-транспортними накладними, які частково і містять незначні недоліки, однак ці недоліки були допущені постачальником та перевізником, оскільки ТОВ АГРО-ОВЕН є лише отримувачем товару.

Міжт з обмеженою відповідальністю АГРО-ОВЕН та ТОВ СІДЕКС ЛТД укладено договір про закупівлю зернової продукції №1/0612-С від 06.12.2017 року, на поставку позивачу зернової продукції.

Згідно даного договору, постачання здійснюється постачальником на умовах: склад покупця DDP, за рахунок постачальника.

Постачання товару від ТОВ СІДЕКС ЛТД підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оплата проведена на підставі платіжних доручень згідно рахунків на оплату. Товар отриманий працівниками позивача, що підтверджується відмітками вагової. Транспортування товару здійснено за товарно-транспортними накладними, які частково і містять незначні недоліки, однак ці недоліки були допущені постачальником та перевізником, оскільки ТОВ АГРО-ОВЕН є лише отримувачем товару.

Між товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-ОВЕН та ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ укладено договір про закупівлю зернової продукції №17126-1 від 06.12.2017 року, на поставку позивачу зернової продукції.

Згідно даного договору, постачання здійснюється постачальником на умовах: склад покупця DDP, за рахунок постачальника.

Постачання товару від ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оплата проведена на підставі платіжних доручень згідно рахунків на оплату. Товар отриманий працівниками позивача, що підтверджується відмітками вагової. Транспортування товару здійснено за товарно-транспортними накладними, які частково і містять незначні недоліки, однак ці недоліки були допущені постачальником та перевізником, оскільки ТОВ АГРО-ОВЕН є лише отримувачем товару.

Наявні в матеріалах справи первині документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами, судом встановлено, що всі факти придбання товарів у контрагентів: ТОВ ОБРІЙ-2016 , ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ , ТОВ САЙФОРС , ТОВ СІДЕКС ЛТД , ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС , ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС підтверджуються первинними документами, зокрема, договорами на поставку, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Суд погоджується з доводами позивача та вважає, необґрунтованими висновки відповідача про нереальність вчинення господарських операцій при наявності дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної чи її відсутності, оскільки у позивача наявні всі належно оформлені підтверджуючі документи, а товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару.

Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №813/1974/17, від 26 червня 2018 року по справі №826/548/17, зазначає, що Безпідставними є і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно - транспортної накладної за спірною господарською операцією, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною .

Також Верховний суд, в постанові від 06.02.2018 року по справі №821/589/17 погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на що, певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН, не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції .

Ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару. Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1497/17 (адміністративне провадження №К/9901/3819/17).

При цьому, відповідно до абз. 9 ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, яке допустили ТОВ ОБРІЙ-2016 , ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ , ТОВ САЙФОРС , ТОВ СІДЕКС ЛТД , ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС , ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС або їх контрагенти.

Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб`єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового чи іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов`язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

В силу положень Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд підтримує думку позивача, що останній не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не могло бути обізнане про можливі порушення ними податкового законодавства.

Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи

Аналогічні правові позиції Вищого адміністративного суду України містяться в ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постановах від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12, від 23.11.2016 року №К/800/18675/16).

Слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

Згідно із правовим висновком у постановах Верховного Суду від 29 березня 2019 року по справі №808/3412/16, від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

В постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №813/1497/17 (адміністративне провадження №К/9901/3819/17) зроблено висновок, що податкова інформація щодо контрагента по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів .

Крім того, Верховний Суд в постановах від 16 листопада 2018 року по справі № 826/7676/17 (адміністративне провадження № К/9901/53987/18), від 20 червня 2018 року по справі № №820/10961/13-а (адміністративне провадження № К/9901/3441/18), від 18 квітня 2018 року по справі №810/6308/13-а (адміністративне провадження № К/9901/3321/18), від 14 березня 2018 року по справі №813/2167/14 (адміністративне провадження № К/9901/8962/18), зазначає, що також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання .

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Порушення суб`єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як відзначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод , закріплених у конституційних та інших актах.

Як відзначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії, визначеності.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності (Сase 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, § 42 тощо).

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia" п. 74).

Згідно постанови ЄСПЛ від 26.04.1979 (у справі "Санді Таймс" (Sunday Times) проти Сполученого Королівства ("1)" (п.49): "закон у будь-якому випадку повинен відповідати встановленому Конвенцією стандарту, який вимагає, щоб законодавчі норми були сформульовані з відповідною чіткістю і дозволяли особі спрогнозувати, за допомогою в т.ч. юристів, з якими наслідками можуть бути пов`язані ті чи інші його дії".

Таким чином, саме відповідач не запровадив внутрішні процедури, які мінімізують ризики для добросовісних платників податків, що є порушенням принципу правової визначеності та належного урядування.

Суд зазначає, що процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В свою чергу, програмне забезпечення (інформаційні бази контролюючого органу) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Верховний суд в постанові від 16 жовтня 2018 року по справі №804/919/16 (адміністративне провадження №К/9901/41859/18) зазначає, що колегія суддів не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону .

В постанові Верховного суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом .

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Верховний суд у своїй постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №802/1428/17-а вказав на те, що При цьому судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, а також від їх господарських та виробничих можливостей .

Верховний суд у постанові від 14 серпня 2018 року у справах № 808/4122/15 зазначає, що Разом з цим, розбіжність між податковим кредитом та податковими зобов`язаннями встановлена з інформаційної системи Податковий блок та відображена в цій базі безпосередньо контролюючим органом, відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час перевірки позивача не може свідчити про нереальність здійснення спірних господарських операцій .

Також Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №826/11629/16 зазначає, що Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, що складена в тому числі і за результатами неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону .

Таким чином, в спірних правовідносинах Верховним судом, сформовано судову практику, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом.

Суд зазначає, що відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Крім того, Верховний суд у своїх постановах від 21 серпня 2018 року по справі №820/3092/15 (адміністративне провадження №К/9901/8273/18), від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18), від 17 квітня 2018 року по справі №826/14549/15 (адміністративне провадження №К/9901/28924/18) від 08 травня 2018 року по справі №814/937/15 (адміністративне провадження №К/9901/28682/18), від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 (адміністративне провадження №К/9901/3335/17), від 16 жовтня 2018 року по справі №805/3967/15-а (адміністративне провадження №К/9901/196/18) вказує на те, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу .

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Так, в пункті 69, 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку:

Суд окремо зазначає, що компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов`язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов`язання з подання звітності з ПДВ постачальник.

"...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Крім того, рішення ЄСПЛ Булвест АД проти Болгарії як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs & Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати .

Схожа правова позиція міститься й у другому рішенні Суду ЄС від 6 липня 2006 року: … якщо отримувач товару не знав і не міг знати, що купляючи товар, він бере участь в ухиленні від сплати податку, загальна система податкового права ЄС має трактуватися як виключаюча норму національного права, у відповідності до якої той факт, що угода купівлі-продажу товару вважається недійсною - як така що суперечить публічному порядку та вчинена продавцем на протиправних основах, - приводить до того, що платник податку втрачає право на податковий кредит ПДВ, який фактично ним було сплачено; у цьому відношенні не важливо, чи визнано угоду недійсною через шахрайство з ПДВ або через інші обманні дії… лише у випадку, якщо на підставі дослідження об`єктивних факторів буде встановлено, що товар поставлявся платнику податку, який знав або мав знати про те, що купляючи товар, він бере участь в угоді, пов`язаній з ухиленням від сплати податку, національний суд може відмовляти такому платнику податку в праві на податковий кредит .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" від 18.03.2010 року (заява №6689/03), пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Верховний Суд в постановах від 16 листопада 2018 року по справі № 826/7676/17 (адміністративне провадження № К/9901/53987/18) та від 31.01.2018 року по справі №826/17246/13-а (адміністративне провадження №К/9901/4154/18), зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з`ясувати, зокрема:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції;

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції;

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

В обов`язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

У ході судового розгляду справи встановлено, що придбані позивачем товари у ТОВ ОБРІЙ-2016 , ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ , ТОВ САЙФОРС , ТОВ СІДЕКС ЛТД , ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС , ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, ТОВ АГРО-ОВЕН працює з лютого 1998 року та входить до 20-ти кращих великих українських аграрних підприємств. ТОВ АГРО-ОВЕН має підрозділи по виробництву свинини, яловичини, м`яса бройлерів, картоплі в Дніпропетровському регіоні і Україні, та має власні переробні підприємства.

ТОВ АГРО-ОВЕН є власником Губиниського комбікормового заводу який спеціалізується на виробництві гранульованих комбікормів повнораціонних для бройлерів за різними рецептами. Проектна виробнича потужність заводу - 175,2 тис. т/рік, фактична потужність - 117,556 тис. т/рік (20 т/год, в середньому 350 т/добу). На Губиниському комбікормовому заводі встановлено сучасне технологічне обладнання: дві незалежні лінії грануляції, охолоджуючі колонки, сепаратори, модуль напилення олії на гранулу, вузол дозування та наважки сировини, модуль експедиції та інші технологічні засоби.

Також ТОВ АГРО-ОВЕН є власником Магдалинівського комбікормового заводу, основними структурними підрозділами якого є комбікормовий цех, крупяний цех та зерносушарка та є проектом датської компанії SKIOLD SAEBY A/S з виробничою потужністю - 36 тис. тонн комбікорму на рік. Даний завод забезпечує по замкнутому циклу безперебійну технологічну роботу з вирощування свинини та великої рогатої худоби на власних фермах.

ТОВ АГРО-ОВЕН також є власником птахофабрики Мар`янівська з вирощування курчат-бройлерів із одноденного до 42-х денного віку, де в якості корму для курчат-бройлерів використовується гранульований корм власного виробництва.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що придбана позивачем у перевіреному періоді (шрот соняшниковий, пшениця, кукурудза, макуха соєва, ячмінь, жмих соєвий, олія соняшникова, олія соєва) є основною сировиною яка використовується позивачем при власному виробництві гранульованих комбікормів повнораціонних для бройлерів а також комбікорму для свинини та великої рогатої худоби. При цьому, з матеріалами справи підтверджено дуже значні обсяги виробництва (вирощування) продукції тваринництва, для яких і використовується комбікорм.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд вважає що ці фактичні дані, які підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, свідчать про рух активів у процесі здійснення господарської операції, прямий зв`язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю позивача, розумну ділову мету позивача та підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарів у контрагентів є реальними, фактично відбулися, а придбані товари використано у власній господарській діяльності.

Посилання контролюючого органу на те, що по деяким контрагентам ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 41029822), ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 41030639), ТОВ САЙФОРС (код ЄДРПОУ 41165600), ТОВ СІДЕКС ЛТД (код ЄДРПОУ 41280416), ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41652894) в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться ухвали, прийняті в рамках забезпечення триваючих та незакінчених кримінальних проваджень, в яких, серед іншого, є відомості про цих юридичних осіб не приймаються до уваги, оскільки сам факт порушення кримінальної справи (наявності кримінального провадження) та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи (кримінального провадження), не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених між позивачем та його контрагентами.

Ця думка суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, де суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, а більше того існування ухвал про забезпечення кримінально провадження шляхом накладення арешту на майно або надання доступу до речей і документів, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених такими контрагентами .

В свою чергу, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків, в яких не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Аналогічна правова позиція з цього питання також висловлена Верховним Судом в постанові від 15.05.2018 у справі №815/423/17 (№К/9901/4625/17).

Так, відповідно до ч.1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Тому, за відсутності вироків суду, що набрали законної сили, неможливо робити висновки існування в діях посадових осіб контрагентів ознак кримінальних правопорушень.

В свою чергу, ст. 78 КАС України, встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Досліджуючи документи наявні в матеріалах справи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом - не виявлено.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "ОСОБА_17 Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління" (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, позовна заява ТОВ АГРО-ОВЕН підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 23.01.2019 року №0000314612, форма Р , та №0000294612, форма В4 є такими, що прийнято контролюючим органом протиправно, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 139, 242-243, 245-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" (51100, Дніпропетровська область, смт. Магдалинівка, вул. Радянська, 2) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11Г) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 року №0000314612, форма Р , винесене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 року №0000294612, форма В4 , винесене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" (51100, Дніпропетровська область, смт. Магдалинівка, вул.Радянська, 2, код ЄДРПОУ 25522107) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11Г, код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 10 червня 2019 року.

Суддя О.В. Врона