Рішення

від 03.06.2019 по справі 280/1383/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2019 року Справа № 280/1383/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Діана Вет»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Діана Вет» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати накази заступника начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.03.2019 №1164, №1165 щодо проведення фактичної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накази від 25.03.2019 №1164, №1165 «Про проведення фактичної перевірки» прийняті відповідачем неправомірно, оскільки в даних наказах відсутні будь-які посилання на підстави для призначення перевірки, відсутня інформація щодо того в рамках яких заходів відповідачем встановлена невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій встановлена податковим органом. Крім того стверджує, що відповідно до вказаних наказів перевірка проводилась з питань використання найманих осіб без належного оформлення трудових відносин. Однак, 26.03.2019 на підприємстві відбулося інспекційне відвідування ГУ Держпраці у Запорізькій області під час якого не було встановлено будь-яких порушень. Вказує, що проведення повторної перевірки з одного й того ж питання заборонено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свій письмовий відзив (вх.№17264 від 26.04.2019), зазначивши, що ГУ ДФС у Запорізькій області було отримано звернення гр. ОСОБА_1 від 28.02.2019 щодо можливого порушення податкового та іншого законодавства ПП Діана Вет . Відповідно до пп. 80.2.7 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України вказане звернення є підставою для проведення фактичної перевірки, що і було зазначено в спірних наказах. Вказує, що наразі перевірки проведені за адресами фактичного здійснення відповідачем діяльності, за їх результатами складені акти від 05.04.2019 №32/08-01-13-06/35300523 та №33/08-01-13-0666/35300523, податкові повідомлення-рішення за результатом проведених перевірок не приймалися. Таким чином, вважає спірні накази правомірними, просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 03.04.2019 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Перше судове засідання призначено на 02.05.2019.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Діана Вет» зареєстроване 20.07.2007 як юридична особа код ЄДРПОУ 35300523, перебуває на податковому обліку в органах Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Наказом заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 25.03.2018 № 1164 призначено проведення фактичної перевірки Приватного підприємства ДІАНА ВЕТ , об`єкт здійснення діяльності якого знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Рельєфна, б.8 з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків та зборів до бюджету; тривалість перевірки 10 днів, починаючи з 26.03.2019.

Наказом заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 25.03.2018 № 1165 призначено проведення фактичної перевірки Приватного підприємства ДІАНА ВЕТ , об`єкт здійснення діяльності якого знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Димитрова, буд. 49а, з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків та зборів до бюджету; тривалість перевірки 10 днів, починаючи з 26.03.2019.

Не погоджуючись із прийнятими наказами, вважаючи відсутніми підстави для проведення перевірки, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України).

В межах справи основним спірним питанням є законність підстав прийнятого оскаржуваного наказу про призначення фактичної перевірки Приватного підприємства ДІАНА ВЕТ та надання їм належної правової оцінки.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

В основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.7 пункту 80.2 та п. 80.6 статті 80 Податкового кодексу України.

Зазначеними пунктами передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно із п.80.6 ст. 80 Податкового кодексу України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Як свідчать матеріали справи, підставою для прийняття спірного наказу стало звернення гр. ОСОБА_1 від 28.02.2019 щодо можливого порушення податкового та іншого законодавства ПП Діана Вет (а.с. 96-99).

Суд зазначає, що внаслідок отримання такої інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.

Щодо твердження позивача про відсутність зазначених у спірних наказах підстав для проведення перевірки слід зазначити наступне.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок визначені статтею 81 ПК України.

Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред`явлення копії наказу про проведення фактичної перевірки та направлення на проведення такої перевірки.

В спірному випадку на підставі наказів №1164 від 25.03.2019 та №1165 від 25.03.2019 відповідачем видані направлення на перевірку від 26.03.2019 №164, №165, №163, №162 (а.с.90-93), які пред`явлені на об`єктах перевірки головному лікарю ОСОБА_2 та засновнику підприємства Синиціній Т.В ОСОБА_3 , що підтверджується їх підписами 26.03.2019.

Посадових осіб ГУ ДФС у Запорізькій області області допущено до проведення фактичної перевірки без жодних зауважень щодо змісту означених наказів №1164 від 25.03.2019 та №1165 від 25.03.2019.

Перевірка проведена в присутності представників позивача, результати перевірки оформлені актами перевірки від 26.03.2019 (а.с. 72-74, 75-77).

Отже, наведене вище свідчить, що законодавчо встановлені умови для проведення фактичної перевірки відповідачем дотримані, накази про проведення фактичної перевірки №1164 від 25.03.2019 та №1165 від 25.03.2019 реалізовані.

За викладених обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з наступним.

Згідно із пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, тому задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна позиція викладена у висновках Верховного Суду, зокрема, в постановах від 13.03.2018 №804/1113/16, від 20.02.2018 №826/1205/16, від 21.02.2019 №807/2062/17.

Посилання позивача на заборону проведення різними органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду з одного й того ж самого питання, обґрунтовуючи це проведеним на підприємстві інспекційним відвідуванням ГУ Держпраці у Запорізькій області з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин за наслідками якого було складено Акт №ЗП1216/1150/АВ від 26.03.2019, суд не бере до уваги, оскільки спірні накази прийняті раніше, а саме 25.03.2019.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність винесення спірних наказів.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.

У разі відмови у задоволенні адміністративного позову судові витрати здійсненні позивачем, на його користь не присуджуються.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 79, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Діана Вет» (69095, м.Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 144, кв. 125, код ЄДРПОУ 35300523) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування наказів- відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 03.06.2019.

Суддя Н.В. Стрельнікова