Постанова

від 20.06.2019 по справі 2040/8052/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 р. Справа № 2040/8052/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Будкомплект" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року, суддя Єгупенко В.В., повний текст складено 17.01.2019 року, по справі № 2040/8052/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Будкомплект"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант Будкомплект» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області:

- № 00000691412 від 26.06.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна» , на загальну суму 56016,40 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на 44813 12 грн. та штрафні санкції в розмірі 11203,28 грн.;

- № 00000701412 від 26.06.2018 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна» , на загальну суму 340,00 грн.;

- № 00000711412 від 26.06.2018 про застосування штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 Податкового Кодексу України на загальну суму 38662,91 грн. за платежем «ПДВ» ;

- № 00000721412 26.06.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 609750,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на 406500,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 203250,00 грн.;

- № 00000731412 від 26.06.2018 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 0,00 грн., в зв`язку із завищенням від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 36219,00 грн. (за березень 2018 року).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 р. відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апелянт зазначає, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, господарські взаємовідносини створені з метою настання правових наслідків.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області в період з 17.05.2018 року по 31.05.2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Атлант Будкомплект з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 16.05.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2298/20-40-14-12-11/38281210 від 07.06.2018 року ( т. 1 а.с.26-82).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

- пп.266.7.5. п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 та 2018 роки, що відповідно до абзацу другого п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України тягне за собою

накладення штрафу в розмірі 340 гривень;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних (розрахунків коригувань) у Єдиному реєстрі податкових накладних за період січень - грудень 2017 р., березень 2018 року;

- п. 1201.1 ст. 120-1, 201 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) передбачає штраф у в розмірі 38662,91 грн.;

- п.п.266.2.1 п.266.2, ст.266, 266.3.3 п.266.3 ст.266, 266.7.5. п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 44813,12 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 37536 грн., за 2018 рік -7277,12 грн.;

- пп. а п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 809783 грн., в тому числі за січень 2017 року 4905 грн., квітень 2017 року на суму 499 грн., за травень 2017 року на суму 400 грн., за червень 2017 року на суму 234002 грн., за липень 2017 року 8741 грн., за серпень 2017 року на суму 313283 грн., за вересень 2017 року на суму 159468 грн., за жовтень 2017 року на суму 87939 грн., за грудень 2017 року на суму 546 грн.. що призвело до: занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 406500 грн., в тому числі 406500 грн. за жовтень, завищено від`ємне значення податку на додану вартість у розмірі 36219 грн., в тому числі 36219 грн. за березень 2018 року;

- п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов`язання на загальну суму 367064 грн., в тому числі за червень 2017 року на суму 234002 грн., за жовтень 2017 року на суму 133062 грн.;

- п.2.1 ст.6, п.1.1.ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: підприємством занижено суму нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок у вересні 2017 року на 10200 грн. (Д.4 Т.4 № 921178064 від 12.10.2017), яку платником було самостійно відкориговано у січні 2018 року. та занижено суму нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок у січні 2018 року на 5630,0 грн. (Д.4 Т.4 № 9025702680 від 20.02.2018), яку платником було самостійно відкориговано у лютому 2018 року. (Д.4 Т.4 № 9048804382 від 20.03.2018);

- ч.11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, застосовуються штрафні санкції у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; абзац 1 п.2 ст.6 , абзацу 1 ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №92464-VI несвоєчасно сплачено єдиний внесок в сумі 4750,03 грн. за листопад 2017 року (по строку сплати 20.12.2017, сплачено 21.12.2017), несвоєчасно сплачено єдиний внесок в сумі 6863,05 грн. за січень 2018 року (по строку сплати 20.02.2018, сплачено 22.02.2018), несвоєчасно сплачено єдиний внесок в сумі 5464,28 грн. за лютий 2018 року (по строку сплати 20.03.2018, сплачено 23.03.2018).

26.06.2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00000691412 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна , на загальну суму 56016,40 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням на 44813,12 грн. та штрафні санкції в розмірі 11203,28 грн.;

- № 00000701412 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна , на загальну суму 340,00 грн.;

- № 00000711412 про застосування штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового Кодексу України на загальну суму 38662,91 грн. за платежем ПДВ , в тому числі: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 214135,21 грн. застосовано штраф в розмірі 10 % у сумі 21413, 54 грн., за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 22166,99 грн. застосовано штраф в розмірі 20 % у сумі 4433, 41 грн., за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 30123,90 грн. застосовано штраф в розмірі 30 % у сумі 9037,18 грн., за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 9 446, 94 грн. застосовано штраф в розмірі 40 % у сумі 3778, 78 грн.;

- № 00000721412 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість на загальну суму 609750,00 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням на 406500, 00 грн. та штрафні санкції в розмірі 203250,00 грн.;

- № 00000731412 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем Податок на додану вартість на загальну суму 0,00 грн., в зв`язку із завищенням від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 36219,00 грн. (за березень 2018 року).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав обов`язок подати розрахунок та сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 266 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ) тощо).

Буквальний аналіз пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Отже, застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі № 806/2676/17.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним судом, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та договору купівлі продажу нежитлових приміщень від 10.07.2015 ТОВ Атлант Будкомплект є власником об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення підвалу першого поверху, другого поверху, загальною площею 2807,2 кв. м в літ. ХІІ-4; 3 поверху № 3-1-3-40, площею 1-68,8 кв. м, 4-го поверху №4-1-4-31, площею 1083,0 кв. м, загальною площею 2151, 8 кв. м; нежитлової будівлі літ ХІ-І, загальною площею 2448,9 кв. м; нежитлового приміщення 1-го поверху № 1-4, 1-5, площею 129, 2 кв. м, 2-го поверху № 2-7-2-12, площею 130, 3 кв. м, загальною площею 259, 5 кв. м в літ. В-2 по про. Московському, 118 у м. Харкові.

За Державним класифікатором будівель та споруд ТОВ Атлант Будкомплект визначено наступну класифікацію будівель: нежитлові приміщення; підвалу, 1-ого поверху, 2-ого поверху, 3-ого поверху, 4- ого поверху в літ. ХІІ-4 загальною площею 4959,0 кв.м. за основним використанням -до класу 1230.9 (будівлі торговельні інші); нежитлова будівля літ. ХІ-1 загальною площею 2448,9 кв.м. - до класу 1230.5 (склади підприємств торгівлі); нежитлові приміщення 1-ого поверху, 2-ого поверху в літ. В-2 загальною площею 259,5 кв.м. - до класу 1230.5 (склади підприємств торгівлі).

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду та обставини по справі, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач мав обов`язок подати розрахунок та сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Вищенаведене спростовує доводи апелянта про те, що нерухоме майно, що належить позивачу на праві власності у відповідності до пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 26.06.2018 року № 00000691412, № 00000701412 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 26.06.2018 року № 00000711412, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним судом, згідно переліку накладних, наведених в акті контролюючого органу, ТОВ Атлант Будкомплект несвоєчасно зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за січень-грудень 2017 року та березень 2018 року.

Доводи апелянта про те, що такі порушення були допущені позивачем в зв`язку із неналежним оформленням документації з боку контрагентів не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення від 26.06.2018 №00000711412 відповідачем винесено на підставі п.120.-1.1 ст.120-1 ПК України та за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН нараховано штраф розмірі 10% - 21413,54 грн., у розмірі 20% - 4433,41 грн., у розмірі 30% - 9037,18 грн., у розмірі 40% - 3778,78 грн.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 26.06.2018 року № 00000721412, № 00000731412, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із матеріалів справи встановлено, що у спірний період позивач мав господарські відносини з контрагентами-постачальниками - ТОВ Цейтера , ТОВ Роял-Трейдінвест , ТОВ Фінейро , ТОВ ТК-Інтерлогістик , ТОВ Таліус , ТОВ Металомаркет та реалізацію товарно-матеріальних цінностей на адресу контрагентів-покупців - ТОВ Цейтера , ТОВ Роял-Трейдінвест , ТОВ Таліус .

Колегія суддів зазначає, що позивачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на формування податкового обліку є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі №2а-3581/10/0970.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, наступне.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Цейтера , колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки надано договір поставки товару від 19.06.2017 року № 19/06-17, згідно якого доставка та транспортування товару здійснюється за рахунок постачальника; можливі інші варіанти поставки. Також позивачем надано контролюючому органу податкові накладні, проте не надано товарно-транспортні накладні.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Роял-Трейдінвест , колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено актом перевірки, до перевірки позивачем надано договір поставки товару від 19.06.2017 №19/06-17, згідно якого поставка осуществляется со склада продавца путем отгрузки в пределах ассортимента и количества определенного в спецификации/накладной на условиях отдельной договоренности между сторонами. Доставка и транспортировка осуществляется за счет поставщика . До перевірки надано також видаткові накладні по взаємовідносинах з даним контрагентом за червень 2017 року, проте не надано товарно-транспортні накладні.

З моменту реєстрації по дату складання акта перевірки відносно позивача, ТОВ Роял-Трейдінвест звітність з ПДВ до контролюючого органу не подавалася.

По взаємовідносин позивача з ТОВ Фінейро слід зазначити таке.

Згідно акту перевірки до перевірки позивачем надано договір поставки товару від 16.08.2017 року № 16/08-17, згідно якого доставка та транспортування товару здійснюється за рахунок постачальника; можливі інші варіанти поставки.

Позивачем надано видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ Атлант Будкомплект з ТОВ Фінейро за серпень 2017 року. ТОВ Фінейро у серпні 2017 року відповідно до бази даних ЄРПН зареєстровано на адресу ТОВ Атлант Будкомплект податкові накладні на суму ПДВ 310 194,46 грн. з номенклатурою: будівельні матеріали. Проте не надано товарно-транспортні накладні.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ТК-Інтерлогістик , колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки, під час проведення перевірки позивача контролюючим органом досліджено договір поставки товару від 20.09.2017 року №20/09-17 та видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ Атлант Будкомплект з ТОВ ТК - Інтерлогістик за вересень 2017 року. Відповідно до бази даних ЄРПН ТОВ ТК - Інтерлогістик у вересні 2017 року зареєстровано на адресу ТОВ Атлант Будкомплект податкові накладні на суму ПДВ 158427,54 грн. з номенклатурою: будівельні матеріали. Проте не надано товарно-транспортні накладні.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ Таліус судовим розглядом встановлено таке.

Відповідно до бази даних ЄРПН ТОВ Таліус на виконання договору поставки товару від 02.10.2017 року №02/10-17 у жовтні 2017 року виписано на адресу ТОВ Атлант Будкомплект податкові накладні на суму ПДВ 133062,30 грн. з номенклатурою: будівельні матеріали. Реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 37108,67 грн. зупинено. Зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 95953,62 гривень. До перевірки надано також видаткові накладні за вересень 2017 року, проте не надано товарно-транспортні накладні.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Металомаркет , колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ Металомаркет-М у липні 2017 року згідно бази даних ЄРПН зареєстровано на адресу ТОВ Атлант Будкомплект податкові накладні на суму ПДВ 9890,80 грн. з номенклатурою: будівельні матеріали. До перевірки надано рахунок на оплату від 13.07.2017 року № 22 та видаткові накладні по взаємовідносинам з ТОВ Металомаркет-М за липень 2017 року, проте не надано товарно-транспортні накладні.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Будкомплект" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 по справі № 2040/8052/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 25.06.2019 року