Постанова

від 20.06.2019 по справі 120/4208/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4208/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Франовська К.С.

20 червня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м.Вінниця, дата складання повного тексту рішення - 25.02.2019 р.) у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Урожай" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008241406 від 21.08.2018 року, яким зменшено розмір від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на суму 709577 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" задоволено. Постановлено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0008241406 від 21.08.2018 року та стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" понесені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області .

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який, покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, які відповідають фактичним обставинам. Відповідач стверджує, що СТОВ Урожай допущено порушення норм податкового законодавства: п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, пп. а п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу Українці внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, за червень 2017 р. - 156893 грн. та за серпень 2017 р. - 552684 грн. На думку відповідача, СТОВ Урожай здійснено безпідставне віднесення до податкових декларацій із податку на додану вартість за червень та серпень 2017 року нереальної господарської операції з СВК Гірниківський одержання (купівлі) кукурудзи, пшениці, ячменю без складання (оформлення) первинних документів.

Звертає увагу суду на те, що Шевченківським районним судом м. Києва розглянуто кримінальне провадження № 32018100110000039 від 04.05.2018, з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_1 1, що була визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. Дана інформація відображена у вироці суду від 18.06.2018 року по справі № 761/17028/18.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законне, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що наведені позивачем у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того зазначає, що скаржником не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову перевірку СТОВ Урожай , з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з СВК Гірниківський (код за ЄДРПОУ 00853091">00853091) за червень, серпень 2017року, за результатами перевірки складено акт від 19.07.2018 року № 3499/1406/03731891.

За результатами перевірки встановлено порушення СТОВ Урожай п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 198.1. ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого платником завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 709577 грн., в тому числі за серпень 2017 року.

У Акті перевірки вказано, що відповідно до інформаційних баз ГУ ДФС у Вінницькій області (інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відсутність розбіжностей між сумами податкових зобов`язань та кредиту між СТОВ Урожай та СВК Гірниківський за червень та серпень 2018 року.

Перевіркою встановлено, що СТОВ Урожай у рядку 10.1 розділу II Податковий кредит податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017 р. (нова звітна № 9139868721 від 19.07.2017 р.), додатку № 5 до декларації по ПДВ Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за червень 2017 р. включено до складу податкового кредиту суми взаємовідносин по СВК Гірниківський - 156892,50 грн.

Також встановлено, що СТОВ Урожай у рядку 10.1 розділу II Податковий кредит податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 р. (звітна № 9192154766 від 20,09.2017 р.), додатку № 5 до декларації по ПДВ Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2017 р. включено до складу податкового кредиту суми взаємовідносин по СВК Гірниківський - 552684,09 грн.

Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних СТОВ Урожай здійснював придбання у СВК Гірниківський виключно у періоді, що перевірявся - в червні та серпні 2017 р. Під час перевірки СТОВ Урожай не надано документи, складені у межах правовідносин СВК Гірниківський , які свідчать про зміни у структурі капіталу.

Під час перевірки СТОВ Урожай листом № 10-07 від 10.07.2018 р. (вх. № 9459/10 від 11.07.2018 р.) повідомило, що документи, які підтверджують взаєморозрахунки з СВК Гірниківський за червень, серпень 2017 року надати неможливо, оскільки запитувані документи у повному обсязі не отримані від контрагента СВК Гірниківський у зв`язку із їх втратою і для їх відновлення потрібен час.

Факт ненадання оригіналів первинних документів під час проведення перевірки зафіксовано актами та підтверджено представником позивача в процесі апеляційного розгляду справи.

В матеріалах перевірки СТОВ Урожай наявна інформація, яка свідчить про те, що платник був залучений до протиправної діяльності свого контрагента. Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Кіровоградській області за супроводженням оперативним управлінням здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження за №32017120010000006 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст.27, ч. З ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

За результатами перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що СТОВ Урожай допущено порушення норм податкового законодавства: п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, пп. а п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу Українці внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, за червень 2017 р. - 156893 грн. та за серпень 2017 р. - 552684 грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0008241406 від 21.08.2018 року, яким зменшено розмір від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на суму 709577 грн.

За висновком відповідача, СТОВ Урожай здійснено безпідставне віднесення до податкових декларацій із податку на додану вартість за червень та серпень 2017 року нереальної господарської операції з СВК Гірниківський одержання (купівлі) кукурудзи, пшениці, ячменю без складання (оформлення) первинних документів.

Вважаючи ці висновки безпідставними, а прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, СТОВ "Урожай" звернулось із позовом до суду.

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у спірного контрагента товарів/робіт/послуг, суд першої інстанції виходив з того, що всі отриманні від СВК Гірниківський податкові накладні відповідають вимогам до первинних документів, фіксують зміст господарських операцій і містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

За висновком суду, проведення господарських операції зафіксовано і підтверджується первинними документами, на підставі яких здійснено бухгалтерський облік і на даних якого, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображенням господарських операцій стали основою і для податкового обліку.

Всі договори, видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт відповідають вимогам, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

В свою чергу, відповідачем не наведено доводів, а судом не встановлено таких, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/aбo свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності СВК Гірниківський чи узгодженості дій між ними.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період вчинення спірних операцій регулювалися Законом України Про оподаткування прибутку підприємств .

Відповідно до абзацу 5 пункту 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень до Податкового кодексу України цей кодекс набирає чинності 01.01.2011, крім розділу ІІІ цього Кодексу, який набирає чинності з 01.04.2011.

Відтак, Закон України Про оподаткування прибутку підприємств втратив чинність з 01.04.2011, тому суд допустив помилку у застосуванні норм матеріального права.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено право суб`єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 291.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредит.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов`язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закону №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції акцентує увагу, що в матеріалах справи знаходиться вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 18 червня 2018 року у справі №761/17028/18, за змістом якого ОСОБА_2 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є співзасновником суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи): Сільськогосподарський виробничий кооператив Гірниківський код ЄДРПОУ 853091 (далі - СВК Гірниківський ).

ОСОБА_2 в липні 2017 року, вступив у попередню змову з громадянкою ОСОБА_3 , яка запропонувала йому здійснити фіктивне підприємництво за грошову винагороду, а саме придбати суб`єкт підприємницької діяльності СВК Гірниківський (код 853091) та перереєструвати його в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, на що ОСОБА_2 погодився та отримав грошову винагороду.

Так, згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, у період з 25.07.2017 по 20.03.2018, ОСОБА_2 являвся співзасновником (одним із членів Кооперативу) Сільськогосподарського виробничого кооперативу Гірниківський (код 853091) та з 26.07.2017 по 20.03. 2018 року перебував на посаді директора (Голови Кооперативу) СВК Гірниківський .

Не зважаючи на те, що вказане підприємство зареєстроване в державних органах влади, як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_2 взяв участь у його перереєстрації (придбанні) не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, тобто вчинив злочин у сфері господарської діяльності, при наступних обставинах.

При цьому, вчинення дій, пов`язаних з перереєстрацією СВК Гірниківський , як співзасновника (одного із членів Кооперативу) вказаного підприємства та директора (голови Кооперативу), надало змогу ОСОБА_3 та іншим невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи реквізити юридичної особи - СВК Гірниківський . Продовжуючи злочинну діяльність, невстановлені особи отримали та використали можливість укладати від імені ОСОБА_2 , шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) для підприємств реального сектору економіки, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванні валових витрат підприємств, надавати довіреності особам, які діяли нібито від імені ОСОБА_2 , та виготовлювали інші, в тому числі реєстраційні та установчі документи СВК Гірниківський .

У свою чергу, ОСОБА_3 , діючи спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, використовуючи фіктивний суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) СВК Гірниківський , без відома ОСОБА_2 , який формально рахувався співзасновником (одним із членів) Кооперативу, в період з 25.07.2017 по 20.03.2018 та директором (Головою Кооперативу) в період з 25.07.2017 по 20.03.2018, незаконно здійснювали формування податкового кредиту з податку на додану вартість, та як наслідок призвело до ухилення від сплати податків та можливість в подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності реальному сектору економіки, а саме: ТОВ ПІВДЕННИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ (код 34034619), ДП ЗАТ ТЕУВЕС ХОЛДІНГ (THEEUWES HOLDING B.V.) ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД (код 21670383), ТОВ КЛР СТУДІЯ (код 40570088), ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА САММІТ (код 13429957), ТОВ ТРАНСОЙЛТРЕЙД-1 (код 39263674), ТОВ ЗЕРНО-ТРЕСТ (код 38991258), ТОВ СП НІБУЛОН (код 14291113), ТОВ ХАРДІНВЕСТ (код 38496702), ТОВ СП БОГОДУХІВСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД (код 3288970), СТОВ УРОЖАЙ (код 3731891), та ін.

Таким чином , зазначив суд, ОСОБА_2 своїми умисними діями здійснив пособництво фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Згідно з частиною 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ Ампір СВ до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вказав, що обов`язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Таким чином, враховуючи, що вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 18 червня 2018 року у справі №761/17028/18, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності СВК "Гірниківський", з яким позивач мав господарські відносини, набрав законної сили, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами, відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо безпідставності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 грудня 2018 року (справа № 2а-13519/11/2670), від 05 травня 2018 року (справа № 826/11377/14), від 12 лютого 2019 року (справа № 826/21585/15), від 28 лютого 2019 року (справа № 813/3179/16), від 02 квітня 2019 року (справа № 2а-0770/2049/11).

За таких обставин, аргументи позивача щодо належного оформлення первинних документів, на підставі досліджених обставин справи не можуть братись судом апеляційної інстанції до уваги як самодостатні та беззаперечні на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту звітного періоду.

На підставі аналізу законодавчих положень та обставин справи, враховуючи доктрину належної обачності й обережності, оскільки діяльність контрагента позивача СВК "Гірниківське" мала ознаки фіктивного підприємництва, що встановлено вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 18 червня 2018 року у справі №761/17028/18, який набрав законної сили, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подані позивачем документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Разом з тим, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З наведеного слідує, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Таким чином, СТОВ "Урожай" взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити .

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008241406 від 21.08.2018 року, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 червня 2019 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.