Постанова

від 28.11.2019 по справі 120/4208/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №120/4208/18-а

адміністративне провадження №К/9901/21074/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю УРОЖАЙ на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючої судді Франовської К.С., Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В.) у справі №120/4208/18-а за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю УРОЖАЙ до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У листопаді 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю УРОЖАЙ (далі - СТОВ УРОЖАЙ ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0008241406 від 21 серпня 2018 року, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на суму 709577,00 грн. Вважав помилковим висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки такий був зроблений без належного дослідження наданих до перевірки первинних документів. Зауважував, що наведені в акті перевірки обставини стосуються виключно господарської діяльності контрагента і жодним чином не доводять недобросовісності СТОВ УРОЖАЙ та нереальності (безтоварності) господарських операцій.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року позов СТОВ УРОЖАЙ задоволено у повному обсязі.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що взаємовідносини позивача з контрагентом СВК Гірниківське та реальне здійснення господарських операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції достовірно підтверджується усіма необхідними первинними документами, порядок заповнення і складення яких відповідає встановленим законом вимогам. Крім того, звертає увагу на те, що третьою особою - ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл було засвідчено товарно-транспортними накладними факт реальності поставки товару між СВК Гірниківське до зернового терміналу для подальшого продажу позивачу. Вважає безпідставним покладення судом апеляційної інстанції в основу свого рішення обставин, встановлених вироком суду щодо керівника СВК Гірниківське ОСОБА_3 , оскільки тим вироком не встановлено фактів, які б свідчили про неможливість здійснення юридичною особою господарських операцій з позивачем. Також зазначає, що ОСОБА_3 перебував на посаді керівника СВК Гірниківське лише з 27 липня 2017 року, тоді як до вказаної дати керівником була інша особа - ОСОБА_4 .

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Вінницькій області заперечує проти доводів позивача, просить залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін. Наголошує на тому, що факт фіктивності підприємницької діяльності СВК Гірниківське , з яким СТОВ УРОЖАЙ мало господарські відносини, встановлений вироком суду. Так, особа, стосовно якої постановлено вирок, - ОСОБА_3 підписував документи від імені СВК Гірниківське , на підставі яких позивач сформував податковий кредит, а період вчинення злочину збігається з періодом, у який було підписано відповідні документи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову перевірку СТОВ УРОЖАЙ з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з СВК Гірниківський за червень, серпень 2017 року, за результатами якої складено акт від 19 липня 2018 року № 3499/1406/03731891.

За висновком контролюючого органу СТОВ УРОЖАЙ здійснено безпідставне віднесення до податкових декларацій із податку на додану вартість за червень та серпень 2017 року нереальних господарських операцій з СВК Гірниківський (щодо одержання (купівлі) кукурудзи, пшениці, ячменю) без складання (оформлення) первинних документів.

Також, контролюючий орган виявив, що СТОВ УРОЖАЙ було залучене до протиправної діяльності свого контрагента. Так, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Кіровоградській області за супроводом оперативного управління здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження за №32017120010000006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 січня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, частиною першою статті 205 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Згідно з актом перевірки, СТОВ УРОЖАЙ порушило вимоги пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, на переконання контролюючого органу, платником було завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 709577 грн, в тому числі за серпень 2017 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008241406 від 21 серпня 2018 року, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, на суму 709577 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт проведення господарських операцій між позивачем та СВК Гірниківський підтверджується первинними документами. Суд визнав, що усі договори, видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт відповідають вимогам, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , такі не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. У цілому судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків, та/aбo свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності СВК Гірниківський чи узгодженості дій між ними.

Апеляційний суд з такими висновками не погодився, рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив. При оцінці реальності господарських відносин позивача з СВК Гірниківський суд апеляційної інстанції врахував вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року у справі №761/17028/18, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності СВК Гірниківський .

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, яке міститься у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються й складаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судом першої інстанції встановлено, що між СВК Гірниківський (Продавець) в особі директора Білецької Ю.С. та СТОВ УРОЖАЙ (Покупець) в особі директора Сагалатого Д.В. укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №СГ196 від 19 червня 2017 року. На виконання умов договору оформлено видаткові накладні на товар (кукурудза, ячмінь), датовані червнем та серпнем 2017 року, та товарно-транспортні накладні. Суд також установив, що позивачем проведено оплату на рахунок СВК Гірниківський за платіжними дорученнями.

Також, позивачем укладено з ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшл (зерновий склад) договір складського зберігання №ST-001/UO від 1 вересня 2016 року та додаткову угоду №1 до договору, згідно з яким зерновий склад приймає та зберігає сільськогосподарську продукцію (строк зберігання - до 31 грудня 2019 року).

Проаналізувавши наведені вище документи, суд першої інстанції визнав, що позивачем підтверджено факт отримання товару. Також, судом було взято до уваги надані позивачем як докази реалізації сільськогосподарської продукції копії договорів поставки №П23122 від 23 грудня 2016 року та №СГ1503-17 від 15 березня 2017 року, укладених СТОВ Урожай з контрагентами - ТОВ Автек-Стройтех та ПАТ Київхліб відповідно.

Поряд із цим, як встановлено апеляційним судом, 18 червня 2018 року Шевченківським районним судом міста Києва ухвалено вирок у справі №761/17028/18, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 215 Кримінального кодексу України. За змістом вироку, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказана особа є співзасновником суб`єкта підприємницької діяльності СВК Гірниківський . Так, в липні 2017 року ОСОБА_3 вступив у попередню змову з громадянкою ОСОБА_5 , яка запропонувала йому здійснити фіктивне підприємництво за грошову винагороду, а саме: придбати суб`єкт підприємницької діяльності СВК Гірниківський та перереєструвати його в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, на що ОСОБА_3 погодився та отримав грошову винагороду. Згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, у період з 25 липня 2017 року по 20 березня 2018 року ОСОБА_3 був співзасновником СВК Гірниківський та з 26 липня 2017 року по 20 березня 2018 року перебував на посаді директора (Голови) СВК Гірниківський . У свою чергу, ОСОБА_6 , використовуючи фіктивний суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) СВК Гірниківський , без відома ОСОБА_3 , який формально був співзасновником (одним із членів) та директором Кооперативу в період з липня 2017 року по 20 березня 2018 року, незаконно здійснювала формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що, як наслідок, призвело до ухилення від сплати податків та можливість в подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності реальному сектору економіки, зокрема, й СТОВ УРОЖАЙ .

У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про фіктивну діяльність СВК Гірниківський та про відсутність участі ОСОБА_3 у господарській діяльності вказаного суб`єкта господарювання. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину (серпень 2017 року) та підписані саме ОСОБА_3 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного суду про те, що наявність оформлених первинних документів не можуть слугувати єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту у звітному періоді. Документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що ОСОБА_3 перебував на посаді керівника СВК Гірниківське лише з 27 липня 2017 року, тоді як до вказаної дати керівником була інша особа - ОСОБА_4 . Водночас, судовим розглядом було встановлено, що ОСОБА_3 також підписував документи від імені СВК Гірниківське , на підставі яких позивач сформував податковий кредит, а період вчинення ним злочину збігається з періодом, у який було підписано відповідні документи.

Суд зауважує, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав до скасування податкового повідомлення-рішення №0008241406 від 21 серпня 2018 року.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу, і з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав правову оцінку встановленим у справі обставинам. У ході розгляду судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доводам і доказам, наданим позивачем.

Таким чином, вирішуючи спір суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалене цим судом рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю УРОЖАЙ - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

М.М. Гімон