Постанова

від 25.06.2019 по справі 337/3052/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.06.2019 Справа № 337/3052/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/3052/18

Провадження №22-ц/807/1826/19

Головуючий в 1-й інстанції - Кучерук І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарВолчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2019 року, ухвалене в м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 22 березня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної філії Комунального підприємства Центр державної реєстрації , Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк про скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому вказав, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2007 року належала на праві власності квартира за адресою АДРЕСА_1 . Квартира була предметом договору іпотеки від 12.04.2018 року, який укладався між ним та ПАТ ПУМБ . Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.08.2016 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1 та виселено боржників із вказаної квартири. Цим же рішенням його виконання в частині звернення стягнення на предмет іпотеки і в частині виселення відстрочено на час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . З інформаційної довідки з Державного реєстру прав на речове майно від 14.06.2018 року він дізнався, що 20.03.2018 року державним реєстратором Запорізької обласної філії Комунального підприємства Центр державної реєстрації Севастьяновою Вікторією Віталіївною було зроблено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на вказану квартиру та зазначено нового власника Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк . Вважає, що рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на належну йому квартиру на іпотекодержателя є незаконним, так як рішенням Хортицього районного суду від 30.08.2016 року було відстрочено виконання в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а також всупереч Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Оскаржуване рішення державного реєстратора позбавило його права власності на належну квартиру.

Просив суд скасувати державну реєстрацію права власності на ім`я Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк на квартиру за адресою АДРЕСА_1 : запис про право власності № 25401561, час та дата державної реєстрації 20.03.2018 року, підстава виникнення права власності Договір іпотеки серія та номер 5348788 виданий 12.04.2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою В.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40288124 від 23.03.2018 року, власник Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк код ЄДРПОУ 14282829.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на ім`я Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк на квартиру за адресою АДРЕСА_1 (запис про право власності № 25401561, час та дата державної реєстрації 20.03.2018 року, підстава виникнення права власності Договір іпотеки серія та номер 5348788 виданий 12.04.2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою В.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40288124 від 23.03.2018 року, власник Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк код ЄДРПОУ 14282829) - відмовлено .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на час укладання між сторонами у справі договору іпотеки, ст. 37 Закону України Про іпотеку передбачала, що іпотекодежатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержавтеля є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержавтеля на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Скаржник вважає, що у даному випадку було передбачене укладання окремого договору між сторонами договору іпотеки, про задоволення вимог іпотекодержавтеля. Можливість реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження у договорі про іпотеку було закріплено законодавцем, пізніше у часі ніж зареєстровано за банком право власності на спірну квартиру.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ПУТ ПУМБ , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ Перший Український Міжнародний банк , правонаступником якого є ПАТ Перший Український Міжнародний Банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5348729 від 12.04.2007 року, відповідно до умов якого ПАТ ПУМБ надав ОСОБА_1 кредит у сумі 24000 доларів США зі сплатою 11,9% річних, строком до 12.04.2027 року, для придбання квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 37,4 кв.м, житловою площею - 17,0 кв.м., що підтверджується заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.08.2016 року(а.с.24-27).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.04.2007 року, ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а.с.21-23).

12.04.2007 року між ж ЗАТ Перший Український Міжнародний банк , правонаступником якого є ПАТ Перший Український Міжнародний Банк та ОСОБА_1 , у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 5348729 від 12.04.2007 року, був укладений договір іпотеки № 5348788 від 12.04.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. за реєстровим № 789. Предметом іпотеки являлась квартира за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13-20).

ОСОБА_1 підписав договір та тим самим виявив свою згоду з усіма його пунктами і розділами, та зобов`язувався їх виконувати.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.08.2016 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1 , виселено з квартири, а також виконання в частині звернення стягнення на предмет іпотеки і в частині виселення, відстрочено на час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (а.с.24-27).

Відповідно до тексту заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.08.2016 року, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.08.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Перший Український міжнародний банк заборгованість за кредитним договором № 5348729 від 12.04.2007 року у розмірі у сумі 21960,59 дол. США та 85688,26 грн.

З 12.12.2013 року ОСОБА_1 має прострочену заборгованість за кредитом, а з 12.01.2014 року - за процентами. Станом на 14.10.2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 23 692,25 долари США, з яких: 19 675,84 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 016,41 доларів США - заборгованість за процентами за період з 12.01.2014 по 14.10.2015 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на речове майно від 14.06.2018 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.03.2018 року державним реєстратором Запорізької обласної філії Комунального підприємства Центр державної реєстрації Севастьяновою В.В. право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ПАТ Перший Український Міжнародний Банк на підставі договору іпотеки № 5348788 від 12.04.2007 року, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М.(а.с.10-12, 55).

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ Перший Український Міжнародний Банк здійснена за згодою ОСОБА_1 , що висловлена у договорі іпотеки, а тому Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , не підлягає застосуванню до цих правовідносин, в зв`язку чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10 Закону визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Звернення стягнення на квартиру ОСОБА_1 , як предмет іпотеки, шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем, здійснено не у примусовому порядку, оскільки ОСОБА_1 надав іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя.

Так, відповідно до пункту 4.7.1 договору іпотеки, у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Пунктом 4.7.2. договору іпотеки вказано, що зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто, реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ Перший Український Міжнародний Банк здійснена за згодою позивача, що висловлена у договорі іпотеки, а тому Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, який викладений у постанові від 13.06.2018 року у справі № 645/5280/16-ц (провадження № 61-155св17), у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 686/20502/16-ц (провадження №61-21021св18).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору ; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги про те, що на час укладання між сторонами у справі договору іпотеки, ст. 37 Закону України Про іпотеку передбачала, що іпотекодежатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки; що Договір про задоволення вимог іпотекодержавтеля є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержавтеля на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.; що у даному випадку було передбачене укладання окремого договору між сторонами договору іпотеки, про задоволення вимог іпотекодержателя; що можливість реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження у договорі про іпотеку було закріплено законодавцем, пізніше у часі ніж зареєстровано за банком право власності на спірну квартиру - не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 26 червня 2019 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

О. З. Поляков