Постанова

від 25.06.2019 по справі 2-148/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/995/19Головуючий по 1 інстанції Категорія : на ухвалу Мунько Б.П. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - Закрите акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 4 лютого 2009 року у складі судді Мунька Б.П.,

в с т а н о в и в :

У січні 2009 року ЗАТ КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В ході розгляду справи, 4 лютого 2009 року ЗАТ КБ ПриватБанк скерував до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: 1/3 квартири, яка розташована в м АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності від 16 січня 2007 року виданого Придніпровським райвиконкомом і записано в реєстрову книгу під № 202 та на 1/3 квартири, яка розташована в АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , що зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 23 листопада 2007 року виданого Придніпровським райвиконкомом і записано в реєстрову книгу під № 319.

В обґрунтування заяви зазначив, що між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 взяв кредит в сумі 40 000 доларів США на строк до 17 березня 2011 року, зі сплатою 16% річних, а у випадку прострочення оплати 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. \

Однак, від добровільної сплати заборгованості по кредитному договору позичальник ухиляється, і незважаючи на письмові звернення Банку заборгованість не погашена. У зв`язку з цим у ОСОБА_1 утворилася перед ЗАТ КБ ПриватБанк заборгованість, яка станом на 20 січня 2009 року становить 34 325,38 доларів США, що станом на 20 січня 2009 року згідно курсу НБУ є еквівалентом 264 305,42 грн.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 4 лютого 2009 року накладено арешт на майно, а саме на:

- 1/3 частину квартири, яка розташована в АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності № б/н від 16 січня 2017 року, виданого Придніпровським райвиконкомом і записано в реєстрову книгу під № 202;

- 1/3 частину квартири, яка розташована в АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 23 листопада 2007 року, виданого Придніпровським райвиконкомом і записано в реєстрову книгу під № 319.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року позов задоволено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 1982 року народження, який не брав участі у розгляді справи, звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування своєї заяви посилався на те, що арештована ухвалою суду 1/3 частина квартири належить не відповідачу по даній справі - ОСОБА_1 , 1973 року народження, а йому - ОСОБА_1 , 1982 року народження, ІПН НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 12 листопада 1998 року та його батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вказує, що відповідач ОСОБА_1 , 1973 року народження, у вказаній квартирі ніколи не проживав і ніякого відношення до неї не має. Таким, чином спірною ухвалою помилково накладено арешт на майно не боржника, а іншої особи.

Просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 4 лютого 2009 року у даній справі в частині накладення арешту на 1/3 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 27 травня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заявник не є учасником даного цивільного провадження, а також за наявності спору про цивільне право, пов`язане з належністю майна на яке накладено арешт, суд відмовляє у задоволенні заяви.

Не погоджуючись з ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 4 лютого 2009 року ОСОБА_1 , 1982 року народження, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати в частині накладення арешту на 1/3 частину квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зазначив, що відповідачем у даній справі є ОСОБА_1 , 1973 року народження, в той же час арештована ухвалою суду 1/3 частина квартири належить не відповідачу ОСОБА_1 , а йому - ОСОБА_1 , 1982 року народження та його батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Тобто спірною ухвалою помилково накладено арешт на майно не боржника по справі, а іншої особи.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно ст.152 ЦПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали) позов забезпечується, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Види забезпечення позову застосовуються для того щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу керувався статтями 152, 153 ЦПК України в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали. Вказавши, що власником 1/3 частин квартири, яка розташована в м АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , є відповідач по справі ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 23 листопада 2007 року, виданого Придніпровським райвиконкомом і записано в реєстрову книгу під № 319.

Однак, колегія суддів з даними висновками суду погодитися не може, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додавши його копію паспорта серії НОМЕР_4 виданого Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області в грудні 1997 року та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера - НОМЕР_5 , який зареєстрований з 17 жовтня 2003 року в АДРЕСА_4 (а.с.17-18).

З витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 19 лютого 2009 року Першої черкаської державної нотаріальної контори вбачається, що на підставі ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 4 лютого 2009 року (справа № 2-148/2009) було накладено арешт на 1/3 частину квартири, що розташована у АДРЕСА_3 ., власником якої зазначено ОСОБА_1 (а.с.89).

Подаючи апеляційну скаргу, скаржник посилався на те, що судом було помилково накладено арешт на його частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , оскільки він не є боржником у даних правовідносинах та не є учасником даної справи, а відповідач у даній справі є його однофамільцем.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На підтвердження доводів апеляційної скарги, скаржник надав копію свого паспорта, виданого на ім`я - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 , виданого Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 12 листопада 1998 року, зареєстрованого 22 січня 1999 року за адресою АДРЕСА_3 та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера 3010721179 (а.с.96-97, 101, 104-105).

З свідоцтва про право власності № НОМЕР_6 від 23 листопада 2006 року вбачається, що квартира АДРЕСА_5 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та членам її сім`ї : ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с.99,106).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по 1/3 частині кожному (а.с.100,107).

З свідоцтва про народження вбачається, що скаржник - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.108).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 4 лютого 2009 року не з`ясував чи належить майно відповідачу по справі, а саме 1/3 частина квартири за адресою АДРЕСА_3 , на яку накладається арешт у даній справі, як боржнику за невиконання зобов`язань за кредитним договором № 20м./2008 від 17 березня 2008 року, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в частину накладення арешту на 1/3 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , власником 1/3 частини якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 задовольнити.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 4 лютого 2009 року у даній справі в частині накладення арешту на майно, а саме: 1/3 частину квартири, яка розташована в м АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про накладення арешту на майно, а саме: 1/3 частину квартири, яка розташована в м АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_3 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів на умовах і в порядку визначеному ЦПК України.

Повний текст постанови складений 26 червня 2019 року.

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В.Сіренко

Т.Л. Фетісова