Постанова

від 25.06.2019 по справі 701/768/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/550/19Головуючий по 1 інстанції Категорія : 302090000 Костенко А.І. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року м. Черкаси

Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., Сіренка Ю.В.,

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ТОВ Дзензелівське ;

треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, товариство з обмеженою відповідальністю Дзензелівка-Агро ;

особа, що подала апеляційну скаргу - ТОВ Дзензелівка-Агро ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю Дзензелівка-Агро на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 14 січня 2019 року ухваленого у складі судді Костенка А.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Дзензелівське , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю Дзензелівка-Агро про розірвання договору оренди землі,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2018 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ТОВ Дзензелівське про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що між ТОВ Дзензелівське та матір`ю позивачки ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, без номера та дати підписання цього договору, який було зареєстровано у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.12.2010 р. за № 0410790000/1.

Предметом цього договору було строкове платне користування 2 (двох) земельних ділянок (паїв) сільськогосподарського використання, що належали ОСОБА_3 на праві власності, та які знаходяться в адміністративних межах Харківської сільської ради: земельні ділянки площею 4,6636 га та 4,1395 га, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що у Черкаській області, Маньківському районі, в адміністративних межах Харківської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки мати, ОСОБА_3 , померла. Спадщину прийняла позивачка, ОСОБА_1 . Таким чином, наразі позивачка як спадкоємець є власником вищезазначених земельних ділянок (паїв).

14 серпня 2017 року позивачка звернулася до ТОВ Дзензелівське із заявою про розірвання вищезазначеного договору. У відповідь ОСОБА_1 отримала від ТОВ Дзензелівське лист від 30 серпня 2017 року № 190, в якому повідомлялося, що 25 грудня 2013 року було проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю Дзензелівка-Агро , яке було створене шляхом виділу з товариства з обмеженою відповідальністю Дзензелівське . Відповідно до розподільчого балансу до ТОВ Дзензелівка-Агро перейшли права та обов`язки орендаря за вищезазначеним договором. Позивачці було запропоновано звернутися до належного орендаря, тобто до ТОВ Дзензелівка-Агро .

25 вересня 2017 року позивачка звернулася до ТОВ Дзензелівка-Агро із заявою про розірвання вищезазначеного договору. Позивачкою був отриманий від ТОВ Дзензелівка-Агро лист від 10 жовтня 2017 року № 378, в якому повідомлялося, що між ТОВ Дзензелівське , правонаступником якого є ТОВ Дзензелівка-Агро та ОСОБА_3 , 23.12.2010 року було укладено договір оренди землі терміном на 10 років, предметом якого є земельні ділянки площею 4,6636 га та 4, 1395 га, що розташовані в адміністративних межах Харківської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Відповідно до п. 39 договору, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Згідно п. 40 договору оренди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди землі. Тому, з урахуванням положень договору оренди з попереднім власником земельної ділянки, ТОВ Дзензелівка-Агро повідомило, що не має наміру його розривати за згодою сторін та закликає позивачку до належного виконання його умов до моменту закінчення його строку дії. Також ТОВ Дзензелівка-Агро пропонує укласти новий договір оренди безпосередньо з позивачкою.

У листопаді 2017 року позивачкою була подана позовна заява до Маньківського районного суду Черкаської області про розірвання вищезазначеного договору оренди землі. Як з`ясувалося при розгляді справи та було підтверджено з боку відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ніякого відношення до оренди вищезазначених земельних ділянок ТОВ Дзензелівка-Агро не має.

07 березня 2018 року Маньківським районним судом Черкаської області було прийнято рішення на користь позивачки, задоволено вимоги щодо розірвання вищезазначеного договору оренди землі між позивачкою та ТОВ Дзензелівське . Проте рішення скасовано за наслідками апеляційного перегляду, в задоволенні позову їй було відмовлено з тих підстав, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув увагу, що позивачка ОСОБА_1 як і ТОВ Дзензелівка-Агро не є с торонами оспорюваного договору, розірвання якого можливе між особами, які його укладали, а це ТОВ Дзензелівське та ОСОБА_3

Посилаючись на викладене, та вказуючи на те, що п. 40 договору оренди про розірвання якого вона ставить питання передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору, просила її позов задовольнити та розірвати договір оренди, укладений між ТОВ Дзензелівське та ОСОБА_3 без номера та дати підписання.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 14 січня 2019 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Дзензелівське . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ Дзензелівка-Агро подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підстави для розірвання договору відсутні. Крім того, місцевий суд не звернув уваги на аргументи відповідача, що постановою апеляційного суду Черкаської області від 24.05.2018 року у справі №701/1122/17-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Дзензелівське та ТОВ Дзензелівка-Агро про розірвання договору оренди землі (який є предметом спору і в даній справі) відмовлено. Тому апелянт вважає, що суд мав би відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки такий спір вже був предметом розгляду. Крім того вказує, що оскільки позивачка набула право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, до неї відповідно до положень статті 1218 ЦК України перейшли усі права та обов`язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились в наслідок її смерті, в тому числі і згідно договору оренди землі. Підстави розірвання договору оренди землі передбачені в пункті 38 спірного договору і є вичерпними. Вважають, що ТОВ Дзензелівка-Агро взяті на себе обов`язки виконують належним чином, а тому підстави для розірвання договору відсутні.

25 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апелянта, підтримує рішення суду першої інстанції. Позивач вказує, що апеляційний суд у справі №701/1122/17-ц підтримав її правову позицію та зазначив, що відповідно до п. 40 Договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. При цьому, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову з мотивів невірного зазначення у позовних вимогах сторін правочину. У справі №701/1122/17-ц ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди, укладений між ТОВ Дзензелівське та позивачкою ОСОБА_1 , тоді як сторонами договору на момент укладення були ТОВ Дзензелівське та ОСОБА_3 . За таких обставин, позовні вимоги у справі №701/1122/17-ц та у даній справі не є тотожними, тому вважає, що підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України відсутні. Посилаючись на викладене, позивачка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши пояснення учасників справи, як5і з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» та матір`ю позивачки ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, без номера та дати підписання цього договору, який було зареєстровано у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.12.2010 р. за № 0410790000/1. Предметом цього договору було строкове платне користування 2 (двох) земельних ділянок (паїв) для сільськогосподарського використання, які знаходяться в адміністративних межах Харківської сільської ради: земельна ділянка площею 4,6636 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , Черкаська область, Маньківський район, адміністративні межі Харківської сільської ради, згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_3 від 17 червня 2003 року, виданого на підставі рішення Харківської сільської Ради народних депутатів за № 22-4 зід 11 жовтня 2001 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 86; земельна ділянка площею 4,1395 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , Черкаська область, Маньківський район, адміністративні межі Харківської сільської ради, згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 від 17 червня 2003 року, виданого на підставі рішення Харківської сільської Ради народних депутатів за № 22-4 від 11 жовтня 2001 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 87.

Відповідно до п. 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки ОСОБА_3 померла. Спадщину прийняла її дочка ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47036302 від 10 березня 2017 року; витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47036336 від 10 березня 2017 року.

На момент звернення з вказаним позовом ОСОБА_1 є власником вищезазначених земельних ділянок (паїв), про що свідчать витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 82189697 від 10 березня 2017 року, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 82187117 від 10 березня 2017 року.

14 серпня 2017 року позивачка звернулася до ТОВ "Дзензелівське" із заявою про розірвання вищезазначеного договору оренди землі.

В листі ТОВ Дзензелівське від 30 серпня 2017 року № 190 повідомляється, що 25 грудня 2013 року було проведено державну реєстрацію ТОВ Дзензелівка-Агро , яке було створене шляхом виділу з ТОВ Дзензелівське . Відповідно до розподільчого балансу до ТОВ Дзензелівка-Агро перейшли права та обов`язки орендаря за вищезазначеним договором. Позивачці було запропоновано звернутися до належного орендаря, яким є ТОВ Дзензелівка-Агро , код за ЄДРПОУ: 39039428, юридична адреса: 20141, Черкаська область, Маньківський район, село Дзензелівка, вул. Центральна, 5 .

25 вересня 2017 року позивачка звернулася до ТОВ Дзензелівка - Агро із заявою про розірвання вищезазначеного договору.

У відповідь на заяву ТОВ Дзензелівка-Агро листом від 10 жовтня 2017 року № 378 повідомило, що не має наміру розривати договір за згодою сторін, вказало, що пунктом 40 договору оренди землі не передбачено можливість розірвання договору у випадку переходу права власності на земельні ділянки до іншої особи, закликало до належного виконання умов договору до моменту закінчення строку його дії та запропонувало укласти новий договір оренди безпосередньо з позивачкою.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 вже зверталась з позовом до ТОВ Дзензелівське та ТОВ Дзензелівка-Агро про розірвання того самого договору оренди землі.

У позові, що був предметом розгляду у справі №701/1122/17-ц, ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Дзензелівське без номера та дати підписання договору.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 07 березня 2018 року у справі №701/1122/17-ц позов задоволено, розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Дзензелівське без номера та дати підписання договору.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2018 року рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 березня 2018 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

При цьому апеляційний суд погодився з позицією позивачки щодо застосування п. 40 договору оренди та наявності підстав для розірвання договору у випадку переходу права власності на земельну ділянку до другої особи. Проте, розглядаючи спір в межах позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з тим, що розірвання договору можливе лише між особами, які його уклали, а це в даному випадку ТОВ Дзензелівське та ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , тобто виходячи із суб`єктного складу учасників справи.

Частиною четвертою статті 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другої статті 652 ЦК України передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України Про оренду землі .

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями статей 30, 31 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до змісту статті 32 Закону України Про оренду землі , яка регулює питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 40 договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану ділянку для другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Вказаний пункт договору не визнаний в судовому порядку недійсним.

Спір виник у зв`язку із різним тлумаченням сторонами змісту вказаного пункту договору.

Пунктом 40 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, передбачено: Перехід права власності на орендовану земельну ділянку (орендовані земельні ділянки) до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є (не є) (непотрібне закреслити) підставою для зміни умов або розірвання договору .

Сторони договору оренди землі, визначаючи підстави для розірвання договору оренди, обираючи між застосованими у тексті типового договору дієсловами є та не є , використали дієслово є , тобто дійшли згоди, що перехід права власності на орендовану ділянку є підставою для розірвання договору.

Слово другої , яке використано в тексті пункту 40 договору оренди землі, немає підстав вважати числівником. Це слово а синонімом слова іншої .

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі № 235/1640/17, провадження № 61-28492св18.

У зв`язку з тим, що право власності на земельні ділянки перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 внаслідок прийняття спадщини останньою після смерті ОСОБА_3 , то місцевий суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на ст. 40 договору оренди землі та наявності підстав для розірвання договору оренди землі між ОСОБА_3 та ТОВ Дзензелівське .

Посилання скаржника в своїй апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 отримувала орендну плату за 2016 та 2017 роки на підставі оспорюваного договору, не впливають на висновок суду про наявність підстав для розірвання договору. Предметом позову є не визнання договору недійсним, а його розірвання, що не є тотожними поняттями та мають різні юридичні наслідки для сторін договору.

Крім того, оскаржуючи рішення, апелянт вказував, що районний суд повинен був відмовити у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили судове рішення (постанова апеляційного суду Черкаської області від 25.04.2018 року) між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів не погоджується з такими аргументами ТОВ Дзензелівка-Агро .

Статтею 186 ЦПК України визначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Предметом спору є частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують вказані обставини.

У справах №701/1122/17-ц та №701/768/18 предмет та підстави позову не є тотожними.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстави для застосування ст. 186 ЦПК України чи ст. 255 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а судове рішення - без змін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Дзензелівка-Агро - залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 14 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Дзензелівське , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, товариство з обмеженою відповідальністю Дзензелівка-Агро про розірвання договору оренди землі - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова

Ю.В. Сіренко

Повний текст постанови складений 26 червня 2019 року.