Рішення

від 03.06.2019 по справі 761/28767/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/28767/18

Провадження № 2-а/761/65/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого-судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Славич К.В.

за участю:

представника відповідача: Сметанюка Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В:

В липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ГУ ДФС у м. Києві, в якому просила суд: визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення б/н від 18 липня 2018 року, винесену заступником начальника ГУ ДФС у м. Києві Лагутіною З.В. відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-15 КУпАП.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13 липня 2018 року головним державним ревізором інспектором ГУ ДФС у м. Києві Волинець М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого, головний бухгалтер ТОВ ?Капітал Холдинг? ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-15 КУпАП, а саме: порушено порядок проведення розрахунків, допущено перевищення гранчних сум розрахунків готівкою, зокрема, 01 червня 2016 рокудо каси підприємства отримано 200 000, 00 грн. від ОСОБА_2 , за автомобіль, чим порушено Постанову НБУ №210 від 06 червня 2013 року.

18 липня 2018 року, відповідно до вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення від 13 липня 2018 року, заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві Лагутіною З.В., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3 400, 00 грн.

З вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення від 18 липня 2018 року ОСОБА_1 не погоджується посилаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення від 13 липня 2018 року було складено з порушеннями - не вірно зазначена дата виявлення адміністративного правопорушення, текст в протоколі викладено не розбірливим почерком; не були роз`яснені права та обов`язки, які передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, не було надано часу для ознайомлення з протоколом та написання на нього зауважень; не вказана дата коли має бути розглянуто протокол.

В протоколі та постанові міститься посилання на нормативний акт, який втратив свою чинність - Постанову НБУ №210 від 06 червня 2013 року.

Крім того, на момент розгляду справи закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, так як зазначене в протоколі порушення не є триваючим.

Позивачка в судове засідання не з`явилась; про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином; подала клопотання про розгляд справи за її відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення не було допущено жодних порушень.

Суд, заслухав пояснення представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що 13 липня 2018 року ГДРІ ГУ ДФС у м. Києві Волинець М.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого, при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ ?Капітал Холдинг? (ЄДРПОУ 32911465) встановлено, що головний бухгалтер ТОВ ?Капітал Холдинг? (ЄДРПОУ 32911465) ОСОБА_1 порушено порядок ведення розрахунків, а саме: перевищення граничних суми розрахунків готівкою. Зокрема 01.06.2016 року до каси підприємства отримано 200 000, 00 грн. від ОСОБА_2 за автомобіль, чим порушено постанову НБУ №210 від 06.06.2013 року ?Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою?, зі змінами, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.163-15 КУпАП.

У вищезазначеному протоколі зазначено, що правопорушення було вчинено 01 січня 2016 року, а виявлено лише 25 червня 2018 року.

В протоколі про адміністративне правопорушення, у графі ?пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності? зазначено - з протоколом не погоджуюсь.

18 липня 2018 року заступник начальника Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві Лагутіна З .В. прийнято постанову на підставі вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-15 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3 400, 00 грн.

Частина ч.1 статті 163-15 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Постановою Правління Національного банку України від 06 червня 2013 № 210 ?Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою? було встановлено граничну суму розрахунків готівкою:

підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень;

між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня в розмірі 50000 (п?ятдесяти тисяч) гривень;

фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 50000 (п?ятдесяти тисяч) гривень.

Зазначена Постанова втратила чинність відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року N 148.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).

Стаття 8 КУпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Закони, які пом?якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Отже, враховуючи, що на момент вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності втратила чинність Постанова Правління Національного банку України від 06 червня 2013 N 210 ?Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою?, проте була чинною на момент вчинення адміністративного правопорушення, заступник начальника Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві Лагутіна З.В. могла притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за її порушення.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивачка зазначала, що їй не були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Однак, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 були роз`яснені її права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП про що свідчить наявний у протоколі підпис.

Крім того, судом не приймаються до уваги пояснення позивачки в тім, що протокол про адміністративне правопорушення не містить дати та часу його розгляду, так як зазначена інформація в протоколі наявна.

Відповідно до ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП).

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке вчинене 01 червня 2016 року та не є триваючим.

А тому, в даному випадку, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивачки не могло бути розпочато, оскільки, станом на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені статтею 38 цього Кодексу, а тому, постанову від 18 липня 2018 року не можна визнати законною та обґрунтованою.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, в ході судового розгляду суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення не можна визнати законним та таким, що прийняте відповідно до норм законодавства.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення від 13 липня 2018 року.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки, питання закриття провадження у справі в рамках адміністративного судочинства може мати місце лише у порядку та на підставах, визначених ст. 238 КАС України.

Стаття 284 КУпАП визначає види постанов по справі про адміністративне правопорушення, у т.ч. постанова про закриття справи.

Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення може мати місце лише в рамках розгляду справи у порядку КпАП України.

Стаття 245 КАС України визначає повноваження суду при вирішенні справи.

Так, відповідно до даної норми Закону у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень і про скасування рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 19, 25, 47, 72, 77-79, 90, 121, 139, 241-246, 250, 286, 293-295 КАС України, ст.ст. 163-15, 245, 251, 252, 254, 268, 280, 289 КУпАП, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві ( ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 18 липня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-15 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) грн.. 00 копі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12 червня 2019 року

Суддя: