Постанова

від 13.06.2019 по справі 761/40264/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/824/550/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Київ

Справа № 761/40264/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року, постановлене у складі судді Осаулова А.А.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг , в якому просив усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, загальною площею 262,6 кв.м., розташованому на 3-му поверсі за адресою АДРЕСА_1 шляхом його звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у вересні 2017 року позивачем на прилюдних торгах було придбано вказаний об`єкт нерухомості та право власності на нього було зареєстровано у встановленому законом порядку. Раніше цей об`єкт належав відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 2005 року та був переданий ним в іпотеку для забезпечення виконання ним та ОСОБА_2 зобов`язань по кредиту перед АТ УкрСиббанк . За наслідками звернення позивача до відповідача про звільнення спірного приміщення з жовтня 2017 року, жодної реакції не послідувало. Проведення діяльності відповідачем у приміщеннях обмежує позивача у можливості вільно користуватись ними, що обумовлює необхідність звернення до суду за захистом свого порушеного права відповідно до вимог ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року позов задоволено.

Зобов`язано ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, площею 262,6 кв.м., розташованому на 3-му поверсі за адресою АДРЕСА_1 шляхом його звільнення.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг кошти судового збору в сумі - 640 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, директор ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Вказує на те, що електронні торги з реалізації спірного нежитлового приміщення відповідач вважає недійсними, а тому у господарській справі про визнання недійсними електронних торгів та протоколу електронних торгів №283961 від 08.09.2017 (лот №233159) вирішуються питання, які стосуються заявлених у вказаній справі вимог щодо усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням. У випадку визнання недійсними торгів відбудеться повернення організаторів та переможця ОСОБА_1 в попередній стан, тобто він перестане бути законним власником, і відповідно позбудеться права звертатися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням. Таким чином результат вирішення господарської справи суттєво вплинув би на прийняття рішення Шевченківським районним судом м. Києва, а тому відмова суду першої інстанції в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі (п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України), призвела до неправильного вирішення справи по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Посилається на те, що наявні у справі докази дозволяли суду встановити та оцінити обставини, що входять у предмет доказування без необхідності очікування рішення у господарській справі про визнання торгів недійсними, а тому суд першої інстанції вірно відмовив представнику відповідача в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі. Таким чином, доводи відповідача про порушення, які б могли бути підставою для визнання торгів недійсними, не підкріплені жодними належними та достатніми доказами, судом першої інстанції об`єктивно та повно були встановлені всі обставини справи, що мають значення для її вирішення, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Представники ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на наведені у відзиві обставини володіння спірним майном відповідачем і на даний час, обставини перешкод у користуванні належним позивачу майном існують і станом на сьогодні. Відтак, вказані дії порушують право власності, володіння та розпорядження позивача щодо вказаного приміщення, а тому підлягають судовому захисту шляхом усунення таких існуючих перешкод шляхом виселення відповідача із цього приміщення, що є наслідком задоволення позову в повному обсязі.

При цьому судом не прийнято до уваги доводи представника відповідача про недійсність прилюдних торгів, на яких було придбано позивачем спірні приміщення, оскільки жодних судових рішень щодо недійсності вказаного правочину або інше оспорювання права власності позивача на нього суду протягом усього часу розгляду справи надано не було, а наведені обставини не є предметом судового розгляду у цій справі та встановленню судом не підлягають.

З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з свідоцтвом від 19 жовтня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покальчуком І.М. № 1777, ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з нежилого приміщення, загальною площею 262,6 кв.м., що розташоване на 3-му поверсі за адресою АДРЕСА_1 , вартість якого складає 3 730 000 грн., що раніше належало ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг . (т. 1 а.с.4).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, нежитлове приміщення, загальною площею 262,6 кв.м., що розташоване на 3-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 19.10.2017 року № 1777, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покальчуком І.М. (т.1 а.с.5).

З відомостей реєстру іпотек вбачається, що спірне нежитлове приміщення за договором іпотеки від 27.06.2007 року було передано в іпотеку АТ УкрСиббанк відповідачем ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг за невиконання зобов`язання по кредиту ОСОБА_2 та відповідачем (т. 1 а.с. 6 зворот).

Листом від 25.10.2017 року позивач повідомив відповідача про необхідність звільнення вказаного приміщення та передачу ключів та документів у строк до 06.11.2017 року. Вказаний лист відповідачем було отримано (т. 1 а.с.7-8).

Письмові звернення позивача до відповідача з вимогою звільнити спірне нежитлове приміщення - залишено без реагування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг не заперечується факт володіння ним спірним майном і на даний час, оскільки відповідач вважає ОСОБА_1 незаконним набувачем майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Конституцією України та Цивільним кодексом України встановлено презумпцію непорушності права власності. Зокрема, в ст. 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 316, 317 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України , власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З роз`яснень, які містяться у пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року, № 05 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав слідує, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України , відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав, позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

За викладених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , який є власником нежитлового приміщення, перешкоди у користуванні якого здійснюються відповідачем на даний час, що порушує право власності, володіння та розпорядження позивача щодо вказаного приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на виконанні знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/1672/14, виданого 14.01.2015 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг на користь ПАТ УкрСиббанк суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 371 087 швейцарських франків 27 сантимів, що в еквіваленті становить 3 264 437 грн. 27 коп.

11 вересня 2015 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, яким накладено арешт на нежиле приміщення, загальною площею 262,6 кв.м., що розташоване на 3 поверсі приміщення за адресою АДРЕСА_1 , що належало на праві власності ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг .

Зазначене нерухоме майно було передане в іпотеку ПАТ УкрСиббанк згідно з договором іпотеки від 27 червня 2007 року.

Відповідно до акта № 46900904 про реалізацію предмету іпотеки, затвердженого в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магда С.Г. від 25 вересня 2017 року, зазначене нежиле приміщення було придбане з прилюдних торгів позивачем ОСОБА_1

19 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покальчуком І.М. позивачу ОСОБА_1 було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, що було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 жовтня 2017 року за реєстраційним номером 1382445980000.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином доводи представника відповідача ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг про те, що ним оскаржуються результати (протокол) торгів, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів як підстава для відмови у позові або зупинення провадження у даній справі, оскільки на час розгляду справи правомірність правочину з купівлі позивачем нежитлового приміщення не спростована, отже, правовстановлюючі документи є дійсними та достовірними.

Виходячи з презумпції правомірності правочину, закон не пов`язує можливість реалізації захисту права власності із необхідністю встановлення судовим рішенням правомірності її набуття.

Крім того, відповідно до акту опису та арешту майна від 11 вересня 2015 року відповідач, до моменту набуття права власності ОСОБА_1 , мав право на користування нежитловим приміщенням не як його власник, а як уповноважений державним виконавцем тимчасовий зберігач майна, тобто на строк до моменту звернення на нього стягнення.

Доводи апеляційної скарги про те, що в результаті розгляду Господарським судом м. Києва справи про визнання недійсними електронних торгів, позивача буде визнано незаконним власником спірного нежитлового приміщення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних належних та допустимих доказів наявності рішення щодо недійсності електронних торгів та/або протоколу електронних торгів щодо спірного майна або інше оспорювання права власності позивача на нього, суду надано не було, а наведені обставини не є предметом судового розгляду у цій справі та встановленню судом не підлягають.

Крім того, під час розгляду апеляційної скарги відповідача ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційне провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/19577/17 за позовом ТОВ Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державного підприємства Сетам, треті особи: ПАТ УкрСиббанк , ОСОБА_1 про визнання електронних торгів та протоколу електронних торгів недійсними, визнання недійсними свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення державного реєстратора га повернення нерухомого майна.

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду м. Києва від 29 травня 2019 року провадження у вищевказаній справі №910/19577/17 закрито, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є аналогічними запереченням відповідача на позовну заяву, вони були предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції дана належна правова оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-поліграфічне підприємство Оберіг - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 червня 2018 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.