Ухвала

від 20.06.2019 по справі 752/1964/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2285/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 28.01.2019 в ході обшуку затриманого ОСОБА_7 за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 22, а саме на наступне майно:

свідоцтво про реєстрацію т/з «Toyota Land Cruiser 4.7», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ;

дві картки AT «ПриватБанк»;

ключі від авто «Toyota» в кількості 2 шт. з брелком;

1 ключ та 1 ключ від домофону на кільці;

флешку в розібраному стані;

два мобільні телефони у ввімкненому стані, які зі слів останнього належать йому, а саме: «Samsung Galaxy А7» imeil: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 та «Samsung Galaxy J7» imeil: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 ;

конверт білого кольору в якому знаходяться 34 (тридцять чотири) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень з наступними номерами: ФЖ7884175, СЗ3562247, ВД6338958, ЛА8926469, СБ5114834, ВЗ1450447, СЖ1520695, УГ0778926, СЗ5261797, УГ0778253, УГ0957061, ВБ7029016, ЛИ6767312, ФЗ7609352, СГ5278747, ЛЗ3422438, ЛИ1709320, ГК5834733, ВГ7108063, ФД3938288, УЗ1296567, ФЖ3718984, ЛД5374763, ФД3000151, ФД6516036, СГ9393966, ЛД6729381, СБ4941207, ЛА3719786, БР4538943, УДЗ177933, ЛИ6503949, ВЖ4314266, ЗФ4239713;

71 (сімдесят одна) купюра номіналом 100 (сто) гривень на резинці з наступними номерами: УЗ8073312, УЗ2096825, УЕ6740493, УН1966143, УЖ9017252, УЖ5787495, УЖ7452324, УМ1086928, УЖ5346299, УХ5983474, УБ5556419, УБ0712567, УД6916318, УП6282131, УА3926422, УХ0453571, УН0020635, УВ9892621, УЦ2310355, УХ3471235, УН8190243, УМ9072528, УП9499859, УЧ5718078, УП7958539, УБ2689562, УА3760228, УЦ5800033, УЄ9878152, УБ2832632, УП1089259, УА8541998, УБ3073811, УН0272216, УЕ8018233, УП6459569, УЄ0701673, УЄ6166627, УП1715975, УИ6453935, УД8129730, УС0726238, УП1171111, УС1968174, УЧ0364276, УВ6673562, УЙ8933265, УЕ8474659, УИ8106101, УМ6302737, УЖ0063090, УЖ5204501, УИ5561910, УБ7819422, УЗ9785171, УМ5585819, УШ6591470, УБ6820671, УА5686395, УЕ4796447, УШ5368041, УИ2962224, УМ4792814, УП8055203, УЄ6593417, УП9859001, УЛ2873037, УИ7288393, УЄ4219580, УИ0967659, УЕ5307333;

6 (шість) купюр номіналом 100 (сто) гривень з наступними номерами: УЕ6749789, УМ2740568, УП2665899, УВ3600260, УВ7348576, УУ4650294,

1 (одна) купюра номіналом 20 (двадцять) гривень з наступним номером: ТЗ2254348,

2 (дві) купюри номіналом 10 (десять) гривень з наступними номерами: СБ1524712, ХИ7599374,

2 (дві) купюри номіналом 5 (п`ять) гривень з наступними номерами: ЮВ5969961, ТА4713397,

4 (чотири) купюри номіналом 1 (одна) гривня з наступними номерами: ПГ9588970, РА0737175, УД3494476, УД4110809.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. Зобов`язати слідчого повернути майно його власнику.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України та відсутність правових підстав для накладення арешту на мобільні телефони, через відсутність посилань слідчого на призначення експертизи. Додає, що арештовані грошові кошти на суму 24754, 00 грн. не відповідають вимогам ч. 1, 2 ст. 170 КПК України та не стосуються предмету досудового розслідування.

Також апелянт звертає увагу суду на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що клопотання не містить реквізитів платіжних карток та слідчим не передано грошові кошти на зберігання.

Заслухавши доповідь судді, позицію представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42018100000001093, відомості про яке 15.11.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

31.01.2019 старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене 28.01.2019 в ході обшуку затриманого ОСОБА_7 за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 22, яке ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року, задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України, слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до матеріалів провадження, а саме постанови про визнання речовими доказами від 28.01.2019, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, у даному кримінальному провадженні визнано речовим доказом (а.с. 33-38). З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання адвоката на те, що грошові кошти в сумі 24754, 00 грн. не стосуються предмету досудового розслідування.

Твердження адвоката про відсутність правових підстав для накладення арешту на зазначені у клопотанні мобільні телефони через відсутність посилань слідчого на призначення експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом клопотання про арешт майна, у відповідності до якого, слідчий просить накласти арешт на майно зазначене у клопотанні з метою проведення оглядів, призначення та проведення ряду криміналістичних експертиз за вилученими в ході обшуку речами та предметами, що вже визнані речовими доказами (а.с 1-6).

Твердження апелянта про те, що клопотання слідчого не містить реквізитів платіжних карток, не можуть бути визнані самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, оскільки не є визначеною законом підставою для відмови у накладенні арешту, які містяться у ст. 173 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 28.01.2019 в ході обшуку затриманого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4