Постанова

від 27.06.2019 по справі 915/161/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/161/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Будішевська Л.О., Лавриненко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019 (суддя Коваль С.М.), повне рішення складено 15.03.2019

по справі №915/161/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТЕМПО»

до державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ»

про стягнення 17309 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТЕМПО» (далі - ТОВ «Торговий дім «ТЕМПО» ) звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» (далі - ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» ) в якій просило стягнути з відповідача на свою користь 17309,77 грн., з яких 13847,59 грн. основний борг, 2476,20 грн. пеня, 250,03 грн. три проценти річних та 735,95 грн. інфляційні.

Позов обґрунтований тим, що відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки не виконав свого обов`язку щодо вчасної та у повному обсязі сплати за поставлений позивачем товар, у зв`язку із чим за останнім рахується заборгованість на яку позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019 закрито провадження у справі в частині вимог ТОВ «Торговий дім «ТЕМПО» про стягнення з ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» основного боргу в сумі 13847 грн. 59 коп., - у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019, з урахуванням ухвали від 02.04.2019 про виправлення описки, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1000 грн. пені, 250 грн. 03 коп. три проценти річних, 735 грн. 95 коп. сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1921 грн. та грошові кошти в сумі 2305 грн. 20 коп. на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилаючись на умови укладеного між сторонами договору зазначив, що позивач довів належними і допустимими доказами обставину порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань та наявність заборгованості за договором поставки.

Місцевим господарським судом зазначено, що нарахування пені на суму допущеного відповідачем прострочення виконання грошових зобов`язань відповідає умовам договору, чинному законодавству і обставинам справи, а поданий позивачем розрахунок пені є правильним.

Разом з тим, виходячи з інтересів обох сторін, враховуючи складне фінансове становище відповідача, а також суму основного боргу та строк прострочення, які є незначними, і, що порушенням відповідачем договірних зобов`язань не завдано позивачу збитків, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахована пеня є непропорційною допущеному правопорушенню, а тому її розмір належить зменшити до суми 1000 грн.

Суд першої інстанції погодився з поданим позивачем розрахунком трьох процентів річних та сумою, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції та визнав, що вимоги про стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню.

Також Господарським судом Миколаївської області визнано обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними матеріалами справи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу та стягнув останні з відповідача на користь позивача.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019 р. у даній справі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що частково не згоден з ухваленим рішенням, вважає його у частині задоволення вимог про стягнення трьох процентів річних та витрат на професійну правничу допомогу таким, що прийняте судом з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наступного.

Так апелянт зазначає, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних у розмірі 250,03 грн. Разом з цим в оскаржуваному рішення стягнуто з відповідача на користь позивача три проценти річних у розмірі 305,52 грн., без обґрунтування в мотивувальній частині причин стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі більшому ніж заявлено позивачем.

Скаржник також вважає, що місцевий господарський суд повинен був відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Проте, при ухвалені оскаржуваного рішення, місцевим судом дані критерії враховані не були, що призвело до помилкових висновків, які не ґрунтуються на засадах верховенства права, є незаконними та необґрунтованими.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №915/161/19 за апеляційною скаргою ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» на Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019, визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 19.03.2019, копію вищевказаної ухвали суду від 26.04.2019 отримано позивачем 10.05.2019, відповідачем 13.05.2019.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

24.05.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Так з приводу тверджень апелянта щодо стягнення судом трьох процентів річних у розмірі більше ніж заявлено, позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 р. виправлено допущені у мотивувальній та резолютивній частинах рішення описки, а саме зазначено суму трьох процентів річних читати 250,03 грн. замість 305,22 грн.

З приводу стягнутої з відповідача суми понесених витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що ним було надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у даній справі, а тому у відповідності до ст. 126 ГПК України судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду №318 від 24.06.2019 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із перебуванням судді Філінюка І.Г. у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 р. для розгляду апеляційної скарги державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 прийнято праву №915/161/19 за апеляційною скаргою державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019 до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2018 між ТОВ «Торговий дім «ТЕМПО» (постачальник) та ДП державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» (покупець) укладено договір поставки №3207 за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю товар, зазначений в специфікаціях № 1 та № 2, що є додатками до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар у порядку та строки, передбачені даним договором. Загальна кількість товару, що підлягає поставці по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам розміром та вартістю зазначеними у специфікаціях № 1 та № 2 до договору, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар у порядку та строки, передбачені договором (п.п. 1.1-1.2 договору).

Поставка товару здійснюється згідно правил Інкотермс-2010 на умовах DАP, склад перевізника «Нова Пошта» або «Нічний експрес» або «Деліпері» ; строк поставки товару: на протязі 30-ти календарних днів з дня отримання письмового повідомлення покупця про готовність прийняти товар (п.п. 3.1-3.4 договору).

У відповідності до п. 3.6. договору при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, паспорт або копію сертифікату якості на товар або копію сертифікату відповідності системи контролю якості виробника стандарту ISO 9001 згідно п.2.5. даного договору.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації (Специфікаціях) і включають всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару. Ціна на товар зазначена в Специфікації (Специфікаціях) та може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін, шляхом підписання Додаткової угоди до цього договору.

Ціна договору згідно Специфікації №1 та №2 становить 6569,66 грн. та може збільшуватися на суму підписаних в подальшому сторонами Специфікацій, та не може перевищувати 50000 грн.

У відповідності до п.п. 5.1.-5.3. договору оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі. Оплата 100 % вартості поставленого товару здійснюється протягом 20-ти банківських днів від дати прийняття товару за якістю та кількістю та за умови здійснення постачальником реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Приймання товару по кількості здійснюється за Інструкцією про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, а по якості - Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (п. 6.1-6.2 договору).

Згідно з п.п. 7.1., 7.2. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України. У випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості. Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення (п.7.14. договору).

Даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 10.1 договору).

Специфікацією № 1 до договору погоджено поставку товару - ножиці по металу, болторіз, струбцину, загальною вартістю 2181 грн. 60 коп. з ПДВ (а.с. 23).

Специфікацією № 2 до договору погоджено поставку товару - рулетку 3м SPARTA у кількості 18 шт., рулетку 5м SPARTA у кількості 70 шт. рулетку 10м SPARTA у кількості 16 шт., загальною вартістю 4388 грн. 06 коп. з ПДВ (а.с. 24).

Специфікацією № 3 до договору погоджено поставку товару - труборіз ручний для мідних труб 3-28 мм у кількості 2 шт., терка поліуретанова у кількості 50 шт., загальною вартістю 4209 грн. 60 коп. з ПДВ (а.с. 32).

Специфікацією № 4 до договору погоджено поставку товару - валик малярний з ручкою 180х48х8 (велюр) у кількості 21 шт., валик малярний з ручкою 150х30х6 (велюр) у кількості 10 штук, валик малярний з ручкою 100х15х6 (велюр) у кількості 19 штук, валик малярний з ручкою 50х90 (поролон) у кількості 26 штук загальною вартістю 2488,80 грн. з ПДВ (а.с. 41).

Специфікацією № 5 до договору погоджено поставку товару - ключ накидний зірочка 14х17 ГОСТ 2906-80 у кількості 8 шт., ключ для круглих гайок 38х48 ГОСТ 16984-71 у кількості 1 шт., ключ для круглих гайок 45х52 ГОСТ 16984-71 у кількості 1 шт., ключ шестигранний Ф5 ГОСТ 11737-93 у кількості 6 шт. загальною вартістю 579 грн. 53 коп. з ПДВ (а.с. 33).

На виконання умов договору ТОВ «Торговий дім «ТЕМПО» поставлено відповідачу товар за видатковими накладними від 17.04.2018 № 219 (а.с. 25); від 17.04.2018 № 220 (а.с. 26); від 01.06.2018 № 330 (а.с. 34); від 01.06.2018 № 331 (а.с.35), від 13.06.2018 №350 (а.с. 42)

Для оплати поставленого товару виставлено відповідачу рахунки від 17.04.2018 № 264 на суму 4388 грн. 06 коп. (а.с. 28); від 17.04.2018 № 263 на суму 2181 грн. 60 коп. (а.с. 29); від 01.06.2018 № 367 на суму 579 грн. 53 коп. (а.с. 37); від 01.06.2018 № 368 на суму 4209 грн. 60 коп. (а.с. 38), від 13.06.2018 №391 на суму 2488 грн. 80 коп. (а.с. 44).

Позивач звертався з відповідача з претензіями про сплату заборгованості (а.с. 46-49), у відповідь на які відповідач підтвердив виконання всіх зобов`язань за договором та зазначив, що погашення існуючої заборгованості в розмірі 13847,59 грн. планується здійснити до 06.11.2018 р. (а.с. 50).

Після відкритті провадження у справі, відповідачем було погашено існуючу перед позивачем заборгованість за договором поставки, що підтверджується платіжним дорученням №1236 від 19.02.2019 на суму 579,53 грн. (а.с.70), №1241 від 19.02.2019 на суму 2181,60 грн. (а.с. 71), №1238 від 19.02.2019 на суму 2488,80 грн. (а.с. 72), №1243 від 19.02.2019 на суму 4209,60 грн. (а.с. 73), №1249 від 19.02.2019 на суму 4388,06 грн. (а.с. 74).

З огляду на сплату відповідачем основної заборгованості ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019 закрито провадження у справі в частині вимог ТОВ «Торговий дім «ТЕМПО» про стягнення з ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» основного боргу в сумі 13847 грн. 59 коп., - у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Разом з цим, на суму допущеного відповідачем прострочення позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3 % річних та сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, проте визнав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені до суми 1000 грн.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Згідно з п. 7.2. укладеного між сторонами договору поставки у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості. Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення (п.7.14. договору).

З огляду на вищевикладене, нарахування пені на суму допущеного відповідачем прострочення виконання грошових зобов`язань відповідає умовам договору, чинному законодавству і обставинам справи.

Разом з цим, з огляду на приписи ст. 551 ЦК України судова колегія вважає, що судом першої інстанції, з урахуванням наявності виняткових обставин, було правомірно визнано за можливе зменшити розмір пені, що була заявлена до стягнення.

З приводу заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що його зроблено методологічно та арифметично правильно.

Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Колегією суддів не приймаються до уваги заперечення апелянта з приводу стягнення судом першої інстанції трьох процентів річних у розмірі більше ніж заявлено позивачем, оскільки у мотивувальній та резолютивних частинах рішення від 15.03.2013 помилково зазначено суму трьох процентів річних, а саме замість 250 грн. 03 коп. вказано 305 грн. 52 коп., з огляду на що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 виправлено допущені у мотивувальній та резолютивній частинах рішення від 15.03.2019 року описки, а саме суму трьох процентів річних читати 250 грн. 03 коп. замість 305 грн. 52 коп.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, позивачем на підтвердження понесення судових витрат подано суду: 1) договір від 15.01.2019 № 1 про надання правової допомоги, укладений товариством з адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем, згідно якого адвокат прийняв на себе зобов`язання зі здійснення правового захисту інтересів позивача в суді в даній справі, а ТОВ «Торговий дім «ТЕМПО» зобов`язалося оплатити таку допомогу в сумі 2305 грн. 20 коп.; 2) рахунки на оплату №1 від 15.01.2019 на суму 1536 грн. 80 коп. та № 3 від 25.02.2019 на суму 768 грн. 40 коп.; 3) додаткову угоду до договору № 1 від 15.01.2019 про надання правової допомоги від 25.02.2019; 4) копію свідоцтва про право на зайняття Лісовим Д.О. адвокатською діяльністю, виданого 08.06.2018 Серія ДП № 3712; 5) акти прийому-передачі наданих адвокатом послуг від 16.01.2019, від 25.01.2019; 6) погодинний розрахунок вартості послуг бюро на суму 2305 грн. 20 коп., згідно якого останнім надано позивачу такі послуги: аналіз документів замовника для складання позовної заяви; перевірка чинного законодавства, підбір нормативної бази для складання позову; написання тексту позовної заяви; розрахунок штрафних санкцій; складання платіжних документів для сплати судового збору; підготовка документів, що додаються до позовної заяви (друк ксерокопіювання та завірення належним чином); направлення позовної заяви та доданих до неї документів до суду та на адресу відповідача; моніторинг подальшого руху справи, призначення справи до розгляду, надання інформації замовнику.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2305 грн. 20 коп. по даній справі є обґрунтованими та покладаються на відповідача.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на відсутність в актах виконаних робіт (послуг) посилання на сторін, номер справи та суду, з наступних підстав.

Так на виконання умов договору №1 від 15.01.2019 про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу), між адвокатом Лісовим Д.О. та ТОВ «Торговий дім «ТЕМПО» складено та підписано акти здачі-приймання послуг №1 від 16.01.2019 (а.с. 53) та №3 від 25.01.2019 (а.с. 90).

При цьому вказані акти складені саме на виконання договору №1 від 15.01.2019, п.п. 2.1., 2.1.2. визначено, що клієнт доручає адвокату здійснювати захист його прав та інтересів, які полягають у стягненні заборгованості з ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» у судовому порядку (або ж досудове урегулювання спору) за договором постачання №3207 від 02.04.2018 р.

В акті здачі-приймання послуг №1 від 16.01.2019 (а.с. 53) вказано про складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» -«МАШПРОЕКТ» за договором поставки №3207 від 01.03.2018 р.

В акті здачі-приймання послуг №3 від 25.01.2019 (а.с. 90) зазначено номер справи за якою надано адвокатські послуги.

З огляду на що у колегії суддів не виникає сумніві щодо понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу пов`язану саме з даним судовим спором.

З приводу тверджень апелянта про ненадання позивачем Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. №481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення колегія суддів зазначає, що надання таких доказів на підтвердження надання адвокатських послуг не передбачено чинним ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що наведені апелянтом порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

Отже, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019 у справі №915/161/19 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019 у справі №915/161/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного тексту постанови є 27.06.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Лавриненко Л.В.