Постанова

від 12.06.2019 по справі 910/15587/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. Справа№ 910/15587/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Свистунов А. В.;

від відповідача: Самборський В.М.;

від третьої особи 1: Гончар В. М.;

від третьої особи 2: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019

у справі № 910/15587/18 (суддя Босий В. П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Національний банк України

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання нікчемних правочинів недійсними

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" про визнання нікчемних правочинів недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсними правочинів, вчинених між позивачем та відповідачем щодо розірвання кредитного договору та договорів забезпечення, нікчемність яких встановлена приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме:

- договору від 30.12.2014 про розірвання договору мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №К-2010395 від 26.04.2012;

- договору, посвідченого 31.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №1897, про розірвання іпотечного договору №К-2010395/S1, посвідченого 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №815;

- договору, посвідченого 31.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №1896, про розірвання іпотечного договору №К-2010395/S2, посвідченого 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №817;

- договору, посвідченого 31.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №1894, про розірвання іпотечного договору №К-2010395/S4, посвідченого 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №2543;

- договору, посвідченого 31.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №1894, про розірвання іпотечного договору №К-2010395/S6, посвідченого 18.04.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №577;

- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав №К-2010395/S3 від 06.08.2012;

- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав №К-2010395/S7 від 08.10.2013;

- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави обладнання №К-2010395/S9 від 29.11.2013;

- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав №К-2010395/S10 від 16.12.2013;

- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави обладнання №К-2010395/S11 від 04.03.2014;

- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав №К-2010395/S12 від 13.02.2014.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що судовими рішеннями, які набрали законної сили та є обов`язковими до виконання, було встановлено факт повного виконання зобов`язань за Кредитним договором.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що доказів того, що постанова Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка є банківською таємницею, доведена до відома населення, в тому числі і до відповідача, у порядку, встановленому законом, позивачем надано не було, а тому посилання на цю постанову як на підставу визнання спірних правочинів нікчемним є необґрунтованим та таким, що не узгоджується із діючим законодавством та Конституцією України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15587/18 від 11.03.2019 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що в межах справи № 910/21732/15 не досліджувалось обставин щодо недійсності/нікчемності оспорюваних договорів, не досліджувались обставини перебування в заставі НБУ майнових прав за кредитним договором, протиправністю проведення операцій з часткового погашення заборгованості; судом першої інстанції було безпідставно відхилено та не враховано постанови 560/БТ від 11.09.2014 та № 692/БТ від 30.10.2014, які є актами з обмеженим доступом та є обов`язковими до виконання; в порушення умов договору застави та норм ЦК України, Закону України Про заставу розпорядження предметом застави - майновими правами банку за кредитним договором у зв`язку з укладенням спірного договору поруки було здійснено без попереднього письмового погодження НБУ; судом першої інстанції не досліджено що рахунки, на які та з яких здійснювалось перерахування коштів, не є кореспондентським рахунком, відкритим в НБУ, а тому в наслідок вказаних операцій банк не отримав реальних грошових надходжень.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/15587/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15587/18 та призначено до розгляду на 05.06.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 оголошено перерву до 12.06.2019.

Позиції учасників справи

04.06.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач, заперечуючи проти доводів апелянта, вказав, що з огляду на погашення поручителями заборгованості відповідача перед позивачем, зобов`язання відповідача є припиненим, права та інтереси позивача не порушеними, а тому підстави для визнання договорів про розірвання недійсними - відсутні.

04.06.2019 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримав її доводи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

11.06.2019 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа 1 підтримала вимоги та доводи апеляційної скарги позивача.

Явка представників сторін

Представник третьої особи 2 у судове засідання 12.06.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, в матеріалах справи міститься відзиви сторін на апеляційну скаргу, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 12.06.2019 за відсутності представника третьої особи 2.

У судовому засіданні 12.06.2019 представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити.

Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 12.06.2019 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

У судовому засіданні 12.06.2019 представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" (позичальник) було укладено кредитний договір №К-2010395 з подальшими змінами та доповненнями (надалі - "Кредитний договір").

На виконання умов Кредитного договору Банк надав Товариству транш у розмірі 15 713 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.03.2014 еквівалентно 156 498 337,40 грн.

З метою забезпечення виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, між Банком та Товариством були укладені ряд договорів (надалі - "Договори забезпечення"), зокрема:

- іпотечний договір №К-2010395/S1, посвідчений 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №815, відповідно до умов якого Товариством передано в іпотеку Банку нежитлову будівлю літ. "А" загальною площею 5 575,60 кв.м, розташовану за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8;

- іпотечний договір №К-2010395/S2, посвідчений 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №817, відповідно до умов якого Товариством передано в іпотеку Банку нежитлову будівлю літ. "Д" загальною площею 15 062,00 кв.м, розташовану за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8;

- іпотечний договір №К-2010395/S4, посвідчений 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №2543, відповідно до умов якого Товариством передано в іпотеку Банку нежитлову будівлю літ. "Д" загальною площею 9 666,90 кв.м, розташовану за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8;

- іпотечний договір №К-2010395/S6, посвідчений 18.04.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №577, відповідно до умов якого Товариством передано в іпотеку Банку майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено на багатофункціональний комплекс - торгівельно-розважальний комплекс, магазин оптово-роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими матеріалами, загальною площею 37 038,90 кв.м, розташований за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8;

- договір застави майнових прав №К-2010395/S3 від 06.08.2012, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку майнові права (права вимоги) на отримання грошових коштів на загальну суму 65 756 378,00 грн. на підставі відповідних договорів оренди;

- договір застави майнових прав №К-2010395/S7 від 08.10.2013, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку майнові права (права вимоги) на отримання грошових коштів на загальну суму 4 916 424,00 грн. на підставі відповідних договорів оренди;

- договір застави майнових прав №К-2010395/S9 від 29.11.2013, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку майнові права (права вимоги) на отримання грошових коштів на загальну суму 2 846 636,52 грн. на підставі відповідних договорів оренди;

- договір застави обладнання №К-2010395/S9 від 29.11.2013, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку рухоме майно - обладнання (ескалатори, підйомники, кондиціонери), загальною вартістю 2 846 636,52 грн.;

- договір застави майнових прав №К-2010395/S10 від 16.12.2013, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку майнові права (права вимоги) на отримання грошових коштів на загальну суму 5 129 003,00 грн. на підставі відповідних договорів оренди;

- договір застави обладнання №К-2010395/S11 від 04.03.2014, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку рухоме майно - обладнання (ескалатори, ліфти, кондиціонери), загальною вартістю 11 650 142,49 грн.;

- договір застави майнових прав №К-2010395/S12 від 13.02.2014, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку майнові права (права вимоги) на отримання грошових коштів на загальну суму 14 936 102,00 грн. на підставі відповідних договорів оренди.

24.07.2014 р. між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та ТОВ "Грін-Грей" було укладено договір поруки № П-2010395-2.

24.07.2014 р. між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № П-2010395-4.

Крім цього, 24.07.2014 р. між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (С.С.Б БІО-САЕНС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД) укладено договір поруки № П-2010395/S14; 06.11.2014 р. між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (С.С.Б БІО-САЕНС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД) укладено договір поруки № П-2010395/S15; 06.11.2014 р. між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та LOARTEM HOLDINGS LIMITED (ЛОАРТЕМ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) укладено договір поруки № П-2010395/S16; 17.12.2014 р. між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (С.С.Б БІО-САЕНС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД) укладено договір поруки № П-2010395/S19.

30.12.2014 та 31.12.2014 між позивачем та відповідачем були укладені договори про розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення.

На підставі постанови правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 "Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду №51 від 02.03.2015 "Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" строк запровадження тимчасової адміністрації було визначено до 02.09.2015.

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта банк" тимчасову адміністрацію у позивача було продовжено до 01.10.2015.

02.10.2015 на підставі постанови правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №619 від 20.02.2017 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" на два роки до 04.10.2019, продовжено повноваження ліквідатора.

11.03.2015 була створена комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про перевірку правочинів (договорів) в ПАТ "Дельта Банк" № 67.

12.05.2015 за результатами перевірки комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015, було виявлено нікчемність договору поруки №П-2010395-4, укладеного 24.07.2014 Банком з ОСОБА_1, а також договору поруки №П-2010395-2, укладеного 24.07.2014 Банком з Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Грейн", які забезпечували виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором.

Також, в подальшому комісією було виявлено, що після укладення вказаних договорів поруки, між Банком та Товариством були укладені спірні договори про розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення, які також містили ознаки нікчемності.

03.08.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку було направлено на адресу Товариства повідомлення №6165 від 31.07.2015 про нікчемність правочинів розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення, та повідомлено про необхідність повного та належного виконання умов прийняти на себе зобов`язань.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсними нікчемних правочинів про розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Як на підставу для нікчемності спірних договорів про розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення у позовній заяві позивач посилається на те, що укладення таких договорів призвело до фактичної відмови Банку від власних майнових вимог до позичальника за Кредитним договором, оскільки в результаті здійснення 30.12.2014 операцій з часткового погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі договорів поруки не відбулося реального надходження коштів на рахунок Банку.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, 24.07.2014 між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та ТОВ "Грін Грейн" укладено договір поруки № П-2010395-2, а також 24.07.2014 між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №П-2010395-4.

30.12.2014 було здійснено часткове погашення вказаними поручителями заборгованості Товариства за Кредитним договором, а саме:

- погашення ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в сумі 3 617 800,92 дол. США;

- погашення ОСОБА_1 заборгованості по процентам в сумі 160 468,81 дол. США;

- погашення ТОВ "Грін Грейн" заборгованості по кредиту в сумі 8 869 880,86 дол. США.

Позивач вказує, що 12.05.2015 за результатами перевірки комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015, було виявлено нікчемність вказаних договорів поруки, а також встановлено, що погашення кредиту Товариства відбувалось без погодження з куратором Банку.

Після укладення вказаних вище договорів поруки, Банк уклав правочини розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення, які також є нікчемними, оскільки не отримавши реальних грошових надходжень від операції 30.12.2014, Банк відмовився від власних майнових вимог за Кредитним договором.

Водночас, як встановлено судом, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/21732/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" про стягнення 305 366 340,29 грн заборгованості за кредитним договором № К-2010395 від 26.04.2012 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016, у справі №910/21732/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказаним вище рішенням було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № К-2010395 від 26.04.2012 погашена поручителями на підставі укладених договорів поруки № П-2010395-2 від 24.07.2014 р., № П-2010395-4 від 24.07.2014 р., № П-2010395/S14 від 24.07.2014 р., № П-2010395/S15 від 06.11.2014 р., № П-2010395/S16 від 06.11.2014 р. та № П-2010395/S19 від 17.12.2014 р., а також у зв`язку з припиненням зобов`язань сторін за кредитним договором № К-2010395 від 26.04.2012 р. внаслідок його розірвання за згодою сторін, позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 12487681 доларів США 78 центів, що за курсом НБУ станом на 30.07.2015 р. еквівалентно 275647568,06 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1107 821,96 доларів США та штрафних санкцій визнані судом необґрунтованими, оскільки відсутнє порушене право, яке підлягає захисту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, судом першої інстанції у справі № 910/21732/15 було встановлено, що ПАТ "Дельта банк" та ТОВ "Кримська девелоперська компанія" за взаємною згодою достроково розірвали кредитний договір № К-2010395 з 30.12.2014 р., наведене підтверджується договором про розірвання від 30.12.2014 р. договору мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № К-2010395 від 26.04.2012 р.

Відтак, з обставин, встановлених у справі № 910/21732/15, вбачається, що зобов`язання ТОВ "Кримська девелоперська компанія" за вказаним кредитним договором перед ПАТ "Дельта Банк" виконані у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява № 48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95)) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 №01-8/1427).

Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, судовими рішеннями у справі № 910/21732/15 було встановлено факт повного виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Посилання апелянта, що в межах справи № 910/21732/15 не досліджувалось питання щодо нікчемності договорів поруки, колегією суддів відхиляються, оскільки в постанові Вищого господарського суду від 24.02.2016 у справі № 910/ 21732/15 зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання позивача на нікчемність договорів поруки № П-2010395-2, № П-2010395-4, № П-2010395/S14, № П-2010395/S15, № П-2010395/S16 та № П-2010395/S19 в силу положень ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що уклавши з відповідачем оспорювані договори про розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення, позивач фактично відмовився від власних майнових вимог за Кредитним договором з огляду на встановлені судами обставини повного виконання грошових зобов`язань за таким договором.

Посилання скаржника на постанови Правління Національного банку України № 560/БТ від 11.09.2014 та № 692/БТ від 30.10.2014 р., як на неможливість зарахування коштів, що були сплачені в рахунок погашення заборгованості, судова колегія вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а тому при укладанні договору про розірвання кредитного договору та договорів забезпечення відповідач не міг знати про наявність обмежень повноважень Публічного акціонерного товариства "Дельта банк".

При цьому, за своєю правовою природою постанови правління Національного банку України № 560/БТ від 11.09.2014 та № 692/БТ від 30.10.2014 р. є актами індивідуальної дії, які вирізняються серед інших юридичних актів тим, що стосується конкретної особи.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. Тобто такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином вбачається, що зазначені постанови правління Національного банку України № 560/БТ від 11.09.2014 та № 692/БТ від 30.10.2014 р. були прийняті стосовно Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", а не обох сторін за спірнимими правочинами, внаслідок чого не можуть мати юридичних наслідків для відповідача.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Доказів того, що постанова №560/БТ від 11.09.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора" та постанова №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" , яка є банківською таємницею, доведена до відома населення, в тому числі і до відповідача, у порядку, встановленому законом, позивачем надано не було, а тому посилання на ці постанови як на підставу визнання спірних правочинів нікчемним є необґрунтованим та таким, що не узгоджується із діючим законодавством та Конституцією України.

В той же час, колегія суддів відзначає, що договори поруки, укладені сторонами з ОСОБА_1 та ТОВ Грін Грейн , на підставі яких було здійснено погашення кредитної заборгованості, укладено 24.07.2014, тобто, до прийняття вказаних постанов та введення їх в дію.

Стосовно тверджень позивача про нікчемність договорів розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення у зв`язку з порушенням вимог Закону України "Про заставу" та укладеним між Банком та Національним банком України договору застави майнових прав №37/ЗМП від 11.04.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 11.04.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та Банком (заставодавець) укладено договір застави майнових прав №37/ЗМП, предметом застави за яким є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. 1.1 договору).

Відповідно до витягу додатку №1 до договору застави № 37/ЗМП від 11.04.2014, в заставу Національного банку України передано, зокрема, майнові права за Кредитним договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема заставою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, що виникає на підставі договору, закону або рішення суду, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

За змістом ст. 574 ЦК України заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору кредиту тощо.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ст. 576 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення встановлено в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу", за якою заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відтак, правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель. І саме його, заставодержателя, право, у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним, є порушеним.

Тому заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорювання дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №922/5223/14.

В той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, внаслідок укладення між сторонами оскаржуваних у даній справі договорів не відбулося відчуження заставленого майна на користь будь-якої із сторін.

Колегією суддів також враховано, що заставодержателем за договором застави майнових прав №37/ЗМП від 11.04.2014 є саме Національний банк України, що виключає можливість звернення позивача із позовом про недійсність таких договорів з підстав недотримання вимог ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу".

Крім того, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/12758/18 за позовом Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" про визнання недійсним договору від 30.12.2014 р. про розірвання договору мультивалютної відкличної кредитної лінії № К-2010395 від 26.04.2012 р.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 було відмовлено у задоволені позовних вимог Національного банку України.

Зокрема, суди встановили, що оскільки майнові права за укладеним договором застави № 37/ЗМП від 11.04.2014 р. не відчужувались спірною угодою та відсутня заборгованість за кредитним договором № К-2010395 від 26.04.2012 р., а тому вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач, отримавши грошові кошти на виконання умов Кредитного договору (як було встановлено остаточними рішеннями судів, що набрали законної сили), не був позбавлений права спрямувати такі грошові кошти на погашення заборгованості перед Національним банком України.

Стосовно доводів позивача про нікчемність спірних правочинів з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про те, що уклавши такі правочини, Банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, колегія суддів зазначає, що такі твердження позивача є необґрунтованими.

Так, у позові не вказано обставин, яким чином укладення спірних договорів потягло визнання банку неплатоспроможним; не зазначено, які зобов`язання банку стали неможливими до виконання внаслідок укладення таких договорів; не вказано повністю чи частково ці зобов`язання неможливо виконати; не вказано, перед якими кредиторами виникли ці зобов`язання.

Також у матеріалах справи немає відповідних доказів, що саме внаслідок укладення спірних правочинів Банк став неплатоспроможний, або доказів того, що виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Слід врахувати, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

При цьому необхідно зазначити, що позивач, як суб`єкт господарювання, самостійно визначає свою діяльність та контрагентів на укладення правочинів з урахуванням принципу свободи договору на підставі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розгляді даної справи не було підтверджено факту нікчемності договорів розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), відповідно до яких визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у даному випадку належним способом захисту інтересів позивача є визнання права (у даному випадку визнання права вимоги за кредитним договором, права застави та права іпотеки) (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, абзац другий частини другої статті 20 Господарського кодексу України). Водночас позивач відповідних позовних вимог не пред`являв.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розгляді даної справи не було підтверджено факту нікчемності договорів розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), відповідно до яких визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у даному випадку належним способом захисту інтересів позивача є визнання права (у даному випадку визнання права вимоги за кредитним договором, права застави та права іпотеки) (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, абзац другий частини другої статті 20 Господарського кодексу України). Водночас позивач відповідних позовних вимог не пред`являв.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року у справі № 910/15587/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року у справі № 910/15587/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року у справі № 910/15587/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/15587/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.06.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко