Рішення

від 24.06.2019 по справі 910/1806/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/1806/19 За позовом Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

до Головного управління ДФС у м. Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1) Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

2) Державна казначейська служба України

3) Управління Державної казначейської служби у Солом`янському районі м. Києва

про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача Дьяченко Н.Ю.

від відповідача Чміль А.А.

від третьої особи 1 не прибули

від третьої особи 2 не прибули

від третьої особи 3 не прибули

В судовому засіданні 24.06.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не повернуто позивачу помилково перераховані кошти, в зв`язку з чим він просить визнати право власності на кошти у розмірі 127473,16 грн та зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення коштів та передати його компетентному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/1806/19, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.03.2019 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

11.03.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що він діяв згідно чинного законодавства і у нього не було нормативних підстав для повернення коштів. Крім того, відповідач зазначив, що справи з приводу повернення надміру сплачених у якості податків та зборів коштів належить до юрисдикції адміністративних судів.

11.03.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 11.04.2019.

15.03.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги та заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

03.04.2019 від Державної казначейської служби України надійшли письмові пояснення, в яких зазначило, що державні органи мають право діяти лише у спосіб та в межах визначених законодавством і відсутні правові підстави для повернення коштів позивачу.

04.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач наполягає, що спір є публічно-правовим та має вирішуватись у адміністративному суді.

Ухвалою суду від 11.04.2019 відкладено підготовче засідання на 13.05.2019 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби у Солом`янському районі м. Києва.

12.04.2019 від позивача надійшли докази направлення копії позовної заяви Управлінню Державної казначейської служби у Солом`янському районі м. Києва.

Ухвалою суду від 13.05.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 30.05.2019.

В судовому засіданні 30.05.2019 оголошено перерву до 24.06.2019.

19.06.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справі, в яких, як на нормативну підставу позовних вимог позивач посилається на ст. 1212 ЦК України, та зазначено, що відповідач безпідставно зберігає отримані від позивача кошти та безпідставно відмовляється визнати за позивачем право власності на перераховані в зв`язку зі збоєм в системі кошти. Також позивач зазначив, що спір підвідомчий господарським судом, оскільки, є спором про право, а не публічно-правовим.

В судове засідання 24.06.2019 представники третіх осіб не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача просив задовольнити позов з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача позовні вимоги підтримував.

В судових дебатах представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2018 року при виконання Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" платіжного доручення клієнта банку - Державного підприємства "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" № 443 від 12.09.2018 на безготівковий переказ коштів в сумі 127473,16 грн. на рахунок Управління державної казначейської служби України у Солом`янському районі міста Києва № 33214811026010, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.) з призначенням платежу "131; 00699750; податок на землю згідно ППР № 0849140304" в програмному забезпечені банка відбувся технічний збій, внаслідок чого, за вищевказаним платіжним дорученням третьої особи 1 банк помилково двічі здійснив переказ коштів в сумі 127473,16 грн. на рахунок відповідача, перший раз - за рахунок коштів третьої особи 1 з рахунку № НОМЕР_1 , другий раз - за рахунок власних коштів банку з кореспондентського рахунку банку № НОМЕР_2 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку. Вказана обставина підтверджується меморіальними ордерами № А1IUA9P069 від 25.09.2018 на суму 24309018,98 грн з призначенням платежу: "вирівнювання коррахунку по платежам філіалу файл A1IUA9P.069"; № A1IUA9P06J від 25.09.2018 на суму 21534299,02 грн з призначенням платежу: "вирівнювання коррахунку по платежах філії файл A1IUA9P.06J. Також позивач долучив до матеріалів справи виписку по рахунку третьої особи 1, з якої вбачається одноразове перерахування коштів у сумі 127473,16 грн за платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018.

При цьому, другий платіж, який відправлено з кореспондентського рахунку банку за рахунок коштів банку, був повністю ідентичний за своїми реквізитами платіжному дорученню № 443 від 12.09.2018.

28.09.2018 позивач звернувся до Голови Державної казначейської служби України з листом № 159-2/956 "Про повернення помилково перерахованих кошів", в якому зазначив про збій в системі банку та подвійне перерахування коштів на рахунок Державної казначейської служби України (перший раз за рахунок коштів платника податків, другий раз - за рахунок коштів банку). У листі позивач просив підтвердити подвійне зарахування коштів на казначейський рахунок та повернути безпідставно отримані кошти. Серед помилково здійснених платежів, в тому числі вказано платіж за платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018.

Державною казначейською службою України було надано відповідь № 15-11/495-17753 від 30.10.2018 позивачу на його лист, де зазначено Казначейство повідомило Головним управлінням Казначейства про технічний збій у Банку, який стався 25.09.2018, що призвів до подвійного ним перерахування коштів та зобов`язало поінформувати клієнтів, які обслуговуються в органах Казначейства, та органи, що контролюють справляння надходжень бюджетів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 № 106. Головні управління Казначейства підтвердили факт подвійного зарахування коштів на рахунки, зазначені в Переліку помилкових переказів коштів, що надав Банк. Стосовно повернення помилково перерахованих коштів Банком, Головні управління Казначейства повідомили, що: 1) клієнти, які обслуговуються в органах Казначейства, частково повернули кошти Банку (Додаток 1); 2) клієнти, які обслуговуються в органах Казначейства, частково повернули кошти платнику, а саме клієнту, який обслуговується в Банку (Додаток 2); 3) клієнт, який обслуговується в Банку, поверне кошти із свого банківського рахунку на рахунок Банку; 4) кошти, які помилково зараховані на рахунки, відкриті за балансовими рахунками 3111 Надходження до загального, фонду державного бюджету , 3:141 Надходження до загального фонду місцевих бюджетів , 3151 Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки , 3311 Кошти, які підлягають розподілу між Державним, і місцевими бюджетами , 3321 Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджету , 3422 Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету , 3431 Кошти, які підлягають зарахуванню до надходжень бюджету , 3751 Рахунки з електронного адміністрування податку на додану вартість підлягають поверненню при отриманні органами Казначейства відповідних документів від органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. В більшості, випадків це від органів Державної фіскальної служби України. Відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих, до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції. України 25 вересня 2013 за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з: додатком 1 до Порядку додається платником: до органу Казначейства разом за його заявою про повернення, коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа,, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу. Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету; 5) кошти, які помилково зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування , відповідно до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016: № 6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2016 за № 193/28323, здійснюється на підставі заяви, платника про таке повернення. Заява подається до органу Державної фіскальної служби України за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.

04.12.2018 Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві з заявою про помилковий переказ та повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання (одержано 04.12.2018), в якому третя особа-1 повідомляла податковий орган про подвійне перерахування на казначейський рахунок коштів у сумі 127473,16 грн, в тому числі тих, які частково не належать платнику податків. Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" просило повернути кошти банку у встановлені законодавством строки.

Державною фіскальною службою було надано відповідь за № 126893/10/26-15-12-09-18 від 19.12.2018 на лист третьої особи. Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист ДП "ГОЛОВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ" від 04.12.2018 №01-13/617 (вх. від 04.12.2018 №135195/10) щодо перерахування помилково та/або надміру сплачених сум по земельному податку з юридичних осіб та в межах повноважень повідомляє наступне. Згідно пп. 14,1.156 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Пп.14.1.115 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено поняття надміру сплачені грошові зобов`язання визначені, як: суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату . Механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань передбачено ст. 43 Податкового кодексу. Згідно інформаційних ресурсів ДФС України в інтегрованій картці платника податку ДП "ГОЛОВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ" станом на 14.12.2018 обліковується переплата по земельному податку з юридичних осіб в сумі 267824,19 гри. (КБК 18010500). Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатом якої складено акт № 203/1-26-15-14-03-03/00699750 та винесено податкове повідомлення - рішення від 02.07.2018 №0858140304, згідно якого нараховано основного платежу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 343146,74грн. та застосовано штрафних санкцій в розмірі 85786,69грн. В проваджені Окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №826/10938/18, за позовом ДП ТОЛОВНИИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ" до ТУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 02.07.2018 №0858140304, справа розглядається суддею Васильченко І. П. одноособово, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Головним управлінням ДФС у м. Києві 14.08.2018 (згідно штампа вхідної кореспонденції суду) подано відзив на адміністративний позов ДП 'ТОЛОВНИИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ". Станом на 14.12.2018 рішення у справі №826/10938/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє та на адресу ГУ ДФС у м. Києві не надходило. Згідно з п. 15 наказу Міністерства фінансів України від 15.12,2015 № 1146 Про затвердження Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем. Для отримання інформації щодо суми помилково та/або надміру сплачених коштів по земельному податку з юридичних осіб, ДП "ГОЛОВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ" необхідно провести звірення стану розрахунків за відповідним платежем з бюджетом за допомогою Електронного кабінету платника . Враховуючи вищевикладене, лист ДП "ГОЛОВНИЙ НАУКОВО- ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ" від 04.12.2018 №01-13/617 (вх. від 04.12.2018 №135195/10) щодо перерахування помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, залишений без розгляду.

10.01.2019 позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби України з заявою про помилковий переказ та повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання, в якій зазначив про подвійне списання коштів, в тому числі власних коштів банку. Позивач просив протягом трьох днів від дати одержання повідомлень, що є додатком до цієї заяви здійснити всі дії визначені в Порядку № 787 та Порядку № 1146 щодо повернення АТ Райффайзен Банк Аваль помилково зарахованих 25.09.2018 на рахунок № НОМЕР_3 кошти у сумі 127 473,16 грн. (сто двадцять сім тисяч чотириста сімдесят три гривні 16 копійок), на рахунок Банку за наступними реквізитами: Отримувач АТ Райффайзен Банк Аваль , код ЄДРПОУ14305909, рахунок № НОМЕР_4 , код банку НОМЕР_5 в АТ Райффайзен Банк Аваль , з призначенням платежу Повернення помилково перерахованих коштів АТ Райффайзен Банк Аваль . До заяви долучено повідомлення від 10.01.2019 № 170-1/55/1 про помилковий переказ з проханням повернути кошти у розмірі 127473,16 грн на рахунок банку.

Державною фіскальною службою України розглянуто заяву банку та надано відповідь № 6612/10/26-15-12-09-18 від 16.01.2019. Механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань передбачено ст. 43 Податкового кодексу. Грошові кошти в сумі 127473,16 грн., що сплачені згідно платіжного доручення №443 від 25.09.2018, обліковуються в інтегрованій картці платника податку ДП "ГОЛОВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ" код ЄДРПОУ 00699750 (КБК 18010500). Ллист АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 10.01.2019 №170-1/55 (вх. від 10.01.2019 №6019/10) щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, залишено без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи грошові кошти у розмірі 127473,16 грн. на рахунок позивача не надходили.

Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Стаття 35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначає, що неналежний отримувач зобов`язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу. У разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку, встановленого пунктом 35.1 цієї статті, неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку.

Постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" N 22 від 21 січня 2004 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Пунктом 2.35 Інструкції унормовано, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов`язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ (далі в цій главі - повідомлення), яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 20 до цієї Інструкції (п. 2.36 Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 25 вересня 2018 року третьою особою 1 ініційовано переказ коштів у розмірі 127473,16 грн.. згідно платіжного доручення № 443 від 12.09.2018, при виконанні якого, в програмному забезпечені позивача відбувся технічний збій, внаслідок чого, за вищевказаним платіжним дорученням третьої особи 1 банк помилково двічі здійснив переказ коштів в сумі 127473,16 грн.. на рахунок відповідача, перший раз - за рахунок коштів третьої особи 1, другий раз - за рахунок власних коштів банку з кореспондентського рахунку банку № НОМЕР_2 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку.

І банк і платник податків звертались до казначейської служби та податкового органу з приводу повернення помилково перерахованих коштів на рахунок банку.

Оскільки, кошти на рахунок банку не були повернуті, банк звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до преамбули "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 (далі порядок № 787) цей Порядок розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375.

Згідно п. 2, 3, 5 Порядку № 787 цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі). Дія цього Порядку не поширюється на операції з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи). Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за N 1679/28124. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно п. 1 "Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 N 1146 (далі порядок № 1146) цей Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до термінів, визначених у Податковому кодексі України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 5-11 Порядку № 1146 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: на поточний рахунок платника податку в установі банку. Після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені (крім грошових зобов`язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку. У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1242 (із змінами). За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства. За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу. Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС. Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання. Якщо висновок підготовлено на частину вказаної у заяві суми, то у день його направлення до органу Казначейства орган ДФС направляє платнику письмове повідомлення з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем. Висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у визначеному законодавством порядку.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням з боку відповідача вимог порядків № 787 та № 1146.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, як вбачається, з вищезазначених норм порядків № 787 та № 1146 податковий орган, має право повертати помилково перераховані кошти лише за заявою платника податків і саме платнику податків, яким позивач у даному випадку не являється. А тому відмова відповідача повернути позивачу помилково сплачені кошти не суперечить порядкам № 787 та № 1146 і була здійснена в межах повноважень, наданих податковому органу чинним законодавством.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги про зобов`язання відповідача підготувати та подати висновок про повернення банку коштів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач зазначав ст. 1212 ЦК України, яка стосується повернення безпідставно набутих коштів, а в додаткових поясненнях, поданих суду 19.06.2019 позивач посилається на ст. 1212 ЦК України, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже вказана стаття передбачає повернення безпідставним отримувачем майна його власнику.

Проте, позивач просить саме зобов`язати відповідача підготувати та подати висновок про повернення коштів. Такий спосіб захисту не охоплюється фабулою ст. 1212 ЦК України, а тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 127473,16 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки, така позовна вимога не заявлялась позивачем.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на грошові кошти у розмірі 127473,16 грн. за позивачем.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положенням ст.20 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Позивач просить визнати за ним право власності на грошові кошти, які через збій його системи були помилково перераховані на казначейський рахунок, тобто метою звернення до суду є саме повернення коштів позивачу, які безпідставно були перераховані відповідачу. Суд зазначає, що визнання за позивачем права власності на грошові кошти не відновить його порушеного права, яке полягає у позбавленні його грошових коштів у розмірі 127473,16 грн., оскільки не призведе до повернення йому вказаних грошових коштів.

Тобто, обраний позивачами спосіб захисту свого права шляхом визнання права власності на грошові кошти, не забезпечує реального захисту порушеного права власника коштів, тобто у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, яке вони вважають порушеними внаслідок не повернення коштів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з нормами статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 № 911/1563/17).

Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загалом, необхідно зазначити, що власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Тобто саме ефективність способу захисту є основоположним принципом, який має враховуватись судом при ухваленні рішення.

З поданого позову вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та не приведе до поновлення його порушеного права як власника коштів, оскільки, не призведе до повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів позивачу і відповідно не призведе до поновлення чи захисту прав позивача. Суд відзначає, що належним способом захисту в даному випадку є позов про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. 1212 ГПК України.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Суд не вбачає, що заперечення відповідача про непідвідомчість даного спору господарським судам є обґрунтованими, оскільки, позивач звертався до суду не як учасник податкових правовідносин, підвідомчих адміністративним судам, а з позовом, що носить приватноправовий характер, щодо спору про його право власності на грошові кошти, які були помилково перераховані в сплату податкових зобов`язань третьої особи-1.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача, в зв`язку з відмовою в позові.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 165, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) про визнання за Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" права власності на грошові кошти у сумі 127473,16 грн помилково зараховані на рахунок № 33214811026010 Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва та зобов`язання Головного управління ДФС у м. Києві підготувати та подати відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" помилково перерахованих коштів у розмірі 127473,16 грн - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 27.06.2019

Суддя І.В.Усатенко