Постанова

від 27.08.2019 по справі 910/1806/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2019 р. Справа№ 910/1806/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Сітайло Л.Г.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Дяченко Н.Ю. - дов. № 194/18 від 23.06.2019,

від відповідача - Чміль А.А. - дов. б/н від 26.04.2019,

від третьої особи-1 - не прибули,

від третьої особи-2 - не прибули,

від третьої особи-3 - не прибули,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.06.2019

у справі № 910/1806/19 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль

до Головного управління ДФС у м. Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство Головний науково-дослідний та

проектний інститут землеустрою

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України,

Управління Державної казначейської служби у Солом`янському районі м. Києва

про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Райффайзен банк Аваль (далі - позивач, АТ Райффайзен банк Аваль ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДФС) про визнання права власності на кошти та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог АТ Райффайзен банк Аваль посилається на те, що за платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018 клієнта банку - Державного підприємства Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , було здійснено перерахування коштів у сумі 127 473,16 грн. (податок на землю згідно ППР) на рахунок Управління державної казначейської служби України у Солом`янському районі міста Києва. У результаті технічного збою в програмному забезпечені банку, за тим же платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018, було помилково повторно перераховано власні кошти з кореспондентського рахунку у сумі 127 473,16 грн. Тобто відбулось помилкове подвійне перерахування коштів на підставі одного платіжного доручення. АТ Райффайзен банк Аваль зверталося до казначейської служби та ДФС з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 127 473,16 грн. Проте, ДФС не здійснило відповідного повернення, у зв`язку з чим АТ Райффайзен банк Аваль просить визнати право власності на кошти у сумі 127 473,16 грн. і зобов`язати відповідача підготувати висновок про повернення коштів та передати його компетентному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/1806/19 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем обраний невірний спосіб захисту свого права, шляхом визнання права власності на грошові кошти, оскільки він не забезпечує реального захисту порушеного права власника коштів і не призведе до поновлення прав позивача, яке він вважає порушеними внаслідок не повернення коштів. Також вимога про зобов`язання вчинити дії задоволенню не підлягає з огляду на те, що нормами порядків № 787 та № 1146 надано податковим органам право повертати помилково перераховані кошти лише за заявою платника податків і саме платнику податків, яким позивач у даному випадку не являється. При цьому, позивач, посилаючись на статтю 1212 ЦК України, просить саме зобов`язати відповідача підготувати та подати висновок про повернення коштів, що не передбачено положеннями даної норми, тоді як ним не заявляється про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 127 473,16 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, що було б належним способом захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство Райффайзен банк Аваль звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/1806/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визнання за позивачем права власності на помилково перераховані грошові кошти відновить порушене право банку та надасть можливість їх повернути, а отже такий спосіб захисту є ефективним. Передбачений законодавством порядок повернення помилково перерахованих до бюджету коштів, який полягає в зобов`язанні відповідача підготувати та подати відповідному органові, який здійснює казначейське обслуговування висновку про повернення помилково перерахованих коштів, є ефективним способом захисту майнових прав позивача та призведе до повернення таких коштів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сітайло Л.Г., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2019.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019, у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1806/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Сітайло Л.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 справу № 910/1806/19 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії суддів.

У судовому засіданні 19.08.2019 було оголошено перерву в розгляді справи до 27.08.2019.

Позиції учасників справи

12.08.2019 через Відділ автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Головного управління ДФС у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/1806/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник третіх осіб у судове засідання не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, ухвала від 25.07.2019 надсилалася за адресами, які зазначені у матеріалах справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

25.09.2018 при виконанні АТ Райффайзен Банк Аваль платіжного доручення Державного підприємства Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (далі - третя особа-1, клієнт) № 443 від 12.09.2018 на безготівковий переказ коштів у сумі 127 473,16 грн. на рахунок Управління державної казначейської служби України у Солом`янському районі міста Києва № 33214811026010, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.) з призначенням платежу 131; 00699750; податок на землю згідно ППР № 0849140304 в програмному забезпечені банка відбувся технічний збій.

Внаслідок збою, банк, за вищевказаним платіжним дорученням третьої особи-1, помилково здійснив два перекази у сумі 127 473,16 грн. на рахунок відповідача, загалом у розмірі 254 946,32 грн.

Перший платіж на суму 127 473,16 грн. проведено за рахунок коштів третьої особи-1 з рахунку № НОМЕР_1 , на виконання платіжного доручення № 443 від 12.09.2018, що підтверджується випискою з рахунку.

Другий платіж (внаслідок збою), який повністю ідентичний за своїми реквізитами платіжному дорученню № 443 від 12.09.2018, відбувся за рахунок власних коштів банку з кореспондентського рахунку банку № 3901258 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку.

Вказана обставина підтверджується меморіальними ордерами: № А1IUA9P069 від 25.09.2018 на суму 24 309 018,98 грн. з призначенням платежу: вирівнювання коррахунку по платежам філіалу файл A1IUA9P.069 ; №IUA9P06J від 25.09.2018 на суму 21 534 299,02 грн. з призначенням платежу: вирівнювання коррахунку по платежах філії файл A1IUA9P.06J . Згідно довідки банку № 170-1/105 від 11.02.2019, внаслідок технічного збою загалом подвійне списання відбулось за 4004 платіжними дорученнями, зокрема і за спірним.

28.09.2018 позивач звернувся до Голови Державної казначейської служби України з листом № 159-2/956 Про повернення помилково перерахованих кошів , в якому зазначив про збій в системі банку та подвійне перерахування коштів на рахунок Державної казначейської служби України (перший раз за рахунок коштів платника податків, другий раз - за рахунок коштів банку). У листі позивач просив підтвердити подвійне зарахування коштів на казначейський рахунок та повернути безпідставно отримані кошти. Серед помилково здійснених платежів, в тому числі вказано платіж за платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018.

30.10.2018 Державна казначейська служба України надала відповідь № 15-11/495-17753, в якій зазначила, що Казначейство повідомило Головним управлінням Казначейства про технічний збій у Банку, який стався 25.09.2018, що призвів до подвійного перерахування коштів та зобов`язало поінформувати клієнтів, які обслуговуються в органах Казначейства, та органи, що контролюють справляння надходжень бюджетів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 № 106. Головні управління Казначейства підтвердили факт подвійного зарахування коштів на рахунки, зазначені в Переліку помилкових переказів коштів, що надав Банк. Стосовно повернення помилково перерахованих коштів Банком, Головні управління Казначейства повідомили, що: 1) клієнти, які обслуговуються в органах Казначейства, частково повернули кошти Банку (Додаток 1); 2) клієнти, які обслуговуються в органах Казначейства, частково повернули кошти платнику, а саме клієнту, який обслуговується в Банку (Додаток 2); 3) клієнт, який обслуговується в Банку, поверне кошти із свого банківського рахунку на рахунок Банку; 4) кошти, які помилково зараховані на рахунки, відкриті за балансовими рахунками 3111 Надходження до загального, фонду державного бюджету , 3:141 Надходження до загального фонду місцевих бюджетів , 3151 Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки , 3311 Кошти, які підлягають розподілу між Державним, і місцевими бюджетами , 3321 Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджету , 3422 Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету , 3431 Кошти, які підлягають зарахуванню до надходжень бюджету , 3751 Рахунки з електронного адміністрування податку на додану вартість підлягають поверненню при отриманні органами Казначейства відповідних документів від органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. В більшості, випадків це від органів Державної фіскальної служби України. Відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих, до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції. України 25 вересня 2013 за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з: додатком 1 до Порядку додається платником: до органу Казначейства разом за його заявою про повернення, коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу. Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету; 5) кошти, які помилково зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування , відповідно до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016: № 6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2016 за № 193/28323, здійснюється на підставі заяви, платника про таке повернення. Заява подається до органу Державної фіскальної служби України за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.

04.12.2018 ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою звернулось до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві з заявою про помилковий переказ та повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання, яку одержано останнім 04.12.2018. У заяві третя особа-1 повідомляла податковий орган про подвійне перерахування на казначейський рахунок коштів у сумі 127 473,16 грн., в тому числі тих, які частково не належать платнику податків. ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою просило повернути кошти банку у встановлені законодавством строки.

Листом № 126893/10/26-15-12-09-18 від 19.12.2018 Державна фіскальна служба надала відповідь, в якій Головне управління ДФС у м. Києві заначило наступне. Згідно пп. 14,1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено поняття надміру сплачені грошові зобов`язання визначені, як: суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату . Механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань передбачено ст. 43 Податкового кодексу. Згідно інформаційних ресурсів ДФС України в інтегрованій картці платника податку ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою станом на 14.12.2018 обліковується переплата по земельному податку з юридичних осіб в сумі 267 824,19 грн. (КБК 18010500). Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатом якої складено акт № 203/1-26-15-14-03-03/00699750 та винесено податкове повідомлення - рішення від 02.07.2018 № 0858140304, згідно якого нараховано основного платежу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 343 146,74 грн. та застосовано штрафних санкцій в розмірі 85 786,69 грн. В проваджені Окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 826/10938/18, за позовом ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою до ТУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 02.07.2018 №0858140304, справа розглядається суддею Васильченко І.П. одноособово, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Головним управлінням ДФС у м. Києві 14.08.2018 (згідно штампа вхідної кореспонденції суду) подано відзив на адміністративний позов ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . Станом на 14.12.2018 рішення у справі № 826/10938/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє та на адресу ГУ ДФС у м. Києві не надходило. Згідно з п. 15 наказу Міністерства фінансів України від 15.12,2015 № 1146 Про затвердження Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем. Для отримання інформації щодо суми помилково та/або надміру сплачених коштів по земельному податку з юридичних осіб, ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою необхідно провести звірення стану розрахунків за відповідним платежем з бюджетом за допомогою Електронного кабінету платника . Враховуючи вищевикладене, лист ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 04.12.2018 № 01-13/617 (вх. від 04.12.2018 №135195/10) щодо перерахування помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, залишений без розгляду.

10.01.2019 АТ Райффайзен Банк Аваль звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби України з заявою про помилковий переказ та повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання, в якій зазначило про подвійне списання коштів, в тому числі власних коштів банку. Позивач просив протягом трьох днів від дати одержання повідомлень, що є додатком до цієї заяви здійснити всі дії визначені в Порядку № 787 та Порядку № 1146 щодо повернення АТ Райффайзен Банк Аваль помилково зарахованих 25.09.2018 на рахунок № НОМЕР_2 коштів у сумі 127 473,16 грн., на рахунок Банку за наступними реквізитами: Отримувач АТ Райффайзен Банк Аваль , код ЄДРПОУ14305909, рахунок № 280971, код банку 380805 в АТ Райффайзен Банк Аваль , з призначенням платежу Повернення помилково перерахованих коштів АТ Райффайзен Банк Аваль . До заяви долучено повідомлення від 10.01.2019 № 170-1/55/1 про помилковий переказ з проханням повернути кошти у розмірі 127 473,16 грн. на рахунок банку.

Листом № 6612/10/26-15-12-09-18 від 16.01.2019 Державною фіскальною службою України надано відповідь на заяву банку, у якій зазначено, що механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань передбачено ст. 43 Податкового кодексу. Грошові кошти в сумі 127 473,16 грн., що сплачені згідно платіжного доручення № 443 від 25.09.2018, обліковуються в інтегрованій картці платника податку ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою код ЄДРПОУ 00699750 (КБК 18010500). Ллист АТ Райффайзен Банк Аваль від 10.01.2019 № 170-1/55 (вх. від 10.01.2019 № 6019/10) щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, залишено без розгляду.

Як стверджує позивач, що не заперечується відповідачем, грошові кошти у розмірі 127 473,16 грн. на рахунок позивача не поверталися.

Враховуючи наведене, АТ Райффайзен Банк Аваль звернулося з даним позовом та просить суд визнати за ним право власності на грошові кошти у сумі 127 473,16 грн., які помилково зараховані на рахунок № 33214811026010 Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва, а також зобов`язати відповідача підготувати та подати відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення позивачу помилково перерахованих грошових коштів у сумі 127 473,16 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Стаття 35 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначає, що неналежний отримувач зобов`язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу. У разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку, встановленого пунктом 35.1 цієї статті, неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку.

Постановою Правління Національного банку України Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.2004, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Відповідно до абз. 1 п. 2.35 Інструкції (в редакції станом на дату перерахування коштів та звернення з вимогами про їх повернення) передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно з абз. 2 п. 2.36 Інструкції, одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов`язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ (далі в цій главі - повідомлення), яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 20 до цієї Інструкції.

Як встановлено абз. 3-4 п. 2.37 Інструкції, у разі неповернення коштів неналежним отримувачем добровільно банк, з вини якого кошти зараховані цьому отримувачу не за призначенням, стягує їх в судовому порядку. Спори між банком, з вини якого здійснено помилковий переказ коштів, та неналежним отримувачем цих коштів вирішуються в судовому порядку.

Наведені положення визначають можливість банку, у разі неповернення неналежним отримувачем коштів, вирішити спір про стягнення таких коштів у судовому порядку.

З матеріалів справи встановлено, що 25.09.2018 на підставі платіжного доручення № 443 від 12.09.2018 ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою здійснено переказ коштів у розмірі 127 473,16 грн. Проте, у зв`язку з технічним збоєм у програмному забезпечені АТ Райффайзен Банк Аваль за вказаним платіжним дорученням було помилково здійснено два перекази коштів у сумі 127 473,16 грн. кожен. Перший платіж за рахунок коштів ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . Другий платіж за рахунок власних коштів АТ Райффайзен Банк Аваль з кореспондентського рахунку банку № 3901258 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку.

Відповідні звернення АТ Райффайзен Банк Аваль та ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою до казначейської служби та податкового органу, з приводу повернення помилково перерахованих коштів на рахунок банку, були залишені без задоволення.

В основу своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем Порядків № 787 та № 1146.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 (далі - Порядок № 787), який розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України Про судовий збір та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375, визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі). Дія цього Порядку не поширюється на операції з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Положеннями п. 3 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

Пункт 5 Порядку № 787 передбачає, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146). Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Порядок № 1146 регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Пунктами 5, 6 Порядку № 1146 встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: на поточний рахунок платника податку в установі банку.

Відповідно до абз. 1 п. 7 Порядку № 1146, після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені (крім грошових зобов`язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Положеннями п. 8 Порядку № 1146 передбачено, що у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

- два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

- три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету або місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять та дев`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства, а за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Відповідні органи погоджують отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника відповідного органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС та органу Казначейства відповідно.

У відповідності до п. 11 Порядку № 1146 на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у визначеному законодавством порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

На підставі викладеного, вимоги позивача зводяться до визнання права власності на спірну суму помилково перерахованих коштів та зобов`язання відповідача підготувати органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідний висновок про повернення банку помилково перерахованих коштів.

Проте, судова колегія звертає увагу, що згідно норм порядків № 787 та № 1146 податковий орган має право повертати помилково перераховані кошти лише за заявою платника податків і саме платнику податків, яким позивач у даному випадку не являється.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже відмова відповідача повернути позивачу помилково сплачені кошти не суперечить порядкам № 787 та № 1146 і була здійснена в межах повноважень, наданих податковому органу чинним законодавством.

При цьому, обґрунтування вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача підготувати та подати висновок про повернення банку коштів з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки ця норма застосовується до вимог про витребування (повернення), зокрема, безпідставно набутого майна.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність саме правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача підготувати та подати висновок про повернення банку коштів.

Стосовно вимоги про визнання права власності за позивачем на спірні кошти, які через збій системи були помилково перераховані на казначейський рахунок, слід відмітити наступне.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

По-перше, з пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що метою звернення до суду є саме повернення коштів позивачу, які безпідставно були перераховані відповідачу, у свою чергу, визнання за позивачем права власності на грошові кошти не відновить його порушеного права, яке полягає у позбавленні його грошових коштів у розмірі 127 473,16 грн., оскільки не призведе до повернення йому вказаних грошових коштів.

По-друге, у даному спорі грошовим коштам притаманні родові ознаки (певна сума коштів), а не індивідуальні ознаки (конкретні індивідуалізовані банкноти з відповідними серією та номером), що виключає можливість визнання права власності на грошові кошти у сумі 127 473,16 грн.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Такий спосіб захисту як визнання права власності на кошти може мати місце, якщо його задоволення призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення.

Наведена вимога позивача, заявлена до ДФС, не призведе до повернення на рахунок позивача коштів.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, що має наслідком відмову у задоволенні даної позовної вимоги з заявлених підстав.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Обраний АТ Райффайзен банк Аваль спосіб захисту є неефективним та не призведе до поновлення порушеного права чи захисту прав позивача - повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів. Вимога щодо зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення коштів та передати його компетентному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, заявлена АТ Райффайзен банк Аваль , проте він не є платником податків, який відповідно до порядків № 787 та № 1146 має відповідне право. Таким чином, суд першої інстанції дійшов ґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обставини, викладені Акціонерним товариством Райффайзен банк Аваль в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/1806/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Акціонерне товариство Райффайзен банк Аваль (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/1806/19 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/1806/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

Л.Г. Сітайло

Повний текст рішення складено 02.09.2019