Рішення

від 20.06.2019 по справі 916/3222/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3222/17

Господарський суд Одеської області у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Літвінов С.В., суддя Лічман Л.В.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від позивача : Раздорожна І.Ю. (на підставі довіреності), Унтіла А.М. (на підставі довіреності);

від відповідача: Антонєвський Ю.Ф. (на підставі ордеру);

від третьої особи (Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області): не з`явився;

від третьої особи (Головного управління ДФС в Одеській області): Харькіна А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (67600, Одеська обл., м. Біляївка, пр. Жовтневої революції, 11)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар" (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Леніна, буд. 136);

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (67667, Одеська обл., Біляївський р-н, смт.Хлібодарське, дор. Маяцька, б. 20); 2. Головного управління ДФС в Одеській області (Одеська обл., м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 42858749)

про розірвання договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення 2 164 262,39 грн.

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: 26.12.2017р. позивач Біляївська районна державна адміністрація Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар" (далі- ТОВ РСП Гектар ), в якій просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Ринок сільськогосподарської продукції Гектар 20.03.2012р., який зареєстровано відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 23.03.2012 р. №512100004001722, зобов`язати відповідача повернути до земель Біляївською районної державної адміністрації Одеської області земельну ділянку загальною площею 56,7400 га, кадастровий номер 5121056800:01:001:0013, яка розташована на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) з приведенням її у стан, не гірший порівняно з тим, у якому було одержано в оренду земельну ділянку та стягнути з відповідача 2 164 262, 39 грн. заборгованості з орендної плати, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 20.03.2012 року між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 56,7400 га, що знаходиться на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), між тим відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконує, зв`язку з чим, відповідно до відомостей, зазначених у листі Головного управління ДФС в Одеській області № 9410/9/15-32-12-04-14 від 17.10.2017р. за ним рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 2 164 262, 39 грн. Отже, позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки, укладений з відповідачем, внаслідок порушення останнім своїх зобов`язань за договором, підлягає розірванню, а земельна ділянка - поверненню.

Правовими підставами для звернення з відповідним позовом до суду позивачем визначено положення ст. 1, 13, 15, 21, 32, 34 Закону України „Про оренду землі", ст.ст. 2, 5 Закону України „Про плату за землю", ст.ст. 93, 125, 141, 152 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 526, 610, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 28.12.2017р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3222/17 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 29.01.2018р.

29.01.2018р. від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2017р., до суду надійшли пояснення у справі вх. ГСОО № 1864/18, а також розрахунок заборгованості вх. ГСОО № 1886/18 (том І а.с.36-39).

Ухвалою суду від 29.01.2018р. судом, за клопотанням позивача, в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі було залучено Хлібодарську селищну раду Біляївського району Одеської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Крім того, даною ухвалою суду, підготовче засідання в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 26.02.2018 року.

16.02.2018р. до суду від Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області надійшла заява вх. ГСОО №3649/18 в якій заявник зазначає, що проти задоволення позовних вимог не заперечує (том І а.с.50).

26.02.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування якого ТОВ РСП Гектар посилається на існування справи №916/2074/15 та вказує, що рішення у даній справі набрало законної сили, сторонами якої були ті ж самі особи, що і у даній справі з одним і тим же предметом та підставами позову, в зв`язку з чим у відкритті провадження у справі №916/3222/17 судом мало бути відмовлено у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

26.02.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання про забезпечення судових витрат у справі № 916/3222/17 (вх. ГСОО №2-1253/1826) в порядку статей 42, 125 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого ТОВ РСП Гектар просило суд зобов`язати позивача внести на депозит суду грошову суму у розмірі 95000,00 грн. для можливого відшкодування майбутніх судових витрат відповідача, які має понести останній у зв`язку із розглядом даної справи. При цьому, відповідач наводячи у даному клопотанні орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи №916/3222/17 пов`язані з наданням правничої допомоги, з необхідністю забезпечення участі представника відповідача, з необхідністю технічного забезпечення при розгляді справи та на проведення експертизи. У судовому засіданні 26.02.2018 року, зазначене клопотання було розглянуто судом та у його задоволенні було відмовлено з підстав його необґрунтованості, оскільки відповідачем в обґрунтування поданого клопотання не надано належних доказів з якими пов`язується необхідність вжиття таких заходів.

26.02.2018р. від ТОВ РСП Гектар надійшов до суду відзив на позовну заяву вх. ГСОО №4487/18, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач, зокрема, просив суд поновити йому строк на подання відзиву на позов, обґрунтовуючи необхідність поновлення такого строку, в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу тим, що ухвалу про відкриття провадження у даній справі він не отримував, а з матеріалами справи ознайомився лише 21.02.2018 року. Зазначене клопотання було задоволено судом, а відповідний відзив на позовну заяву був долучений до матеріалів справи.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з відсутністю істотного порушення відповідачем умов договору оренди, а отже, за думкою відповідача, підстави для розірвання спірного договору відсутні, оскільки позивачем не зазначено про істотність та систематичність порушення ТОВ РСП Гектар умов відповідного договору.

Водночас, 26.02.2018р. від ТОВ РСП Гектар надійшло до суду клопотання про врегулювання спору за участю судді вх. ГСОО №2-1273/18, з метою мирного врегулювання спору між сторонами у справі. Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні від 14.03.2018 року судом було відмовлено у його задоволенні, оскільки проведення процедури врегулювання спору за участю судді може бути лише за волевиявленням обох сторін, однак від позивача відповідної заяви до суду не надходило.

Ухвалою суду від 26.02.2018р., в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням відповідача, строк підготовчого провадження було продовжено до 28.03.2018 року. Крім того, даною ухвалою суду, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 14.03.2018 року.

14.03.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої він проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву заперечує, посилаючись на те, що оренда є платним користуванням, а несплата відповідачем орендної плати має систематичний характер, оскільки не сплачувалась протягом 15 місяців.

14.03.2018р до суду від ТОВ РСП Гектар надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 916/3222/17 до набрання законної сили рішення у справі №916/410/18.

Ухвалою суду від 14.03.2018 року, за результатами розгляду зазначеного вище клопотання відповідача, провадження у справі №916/3222/17, в порядку ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, було зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №916/410/18.

10.04.2019р. до суду надійшла заява від позивача про поновлення провадження у справі №916/3222/17, у зв`язку з усуненням обставин, що раніше зумовили його зупинення.

Враховуючи, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №916/3222/17 усунено, ухвалою суду від 16.04.2019р. провадження у справі було поновлено, та призначено підготовче засідання на 08.05.2019р.

06.05.2019р. до суду від Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області надійшла заява вх. ГСОО №8750/19, згідно якої заявник повідомив суд, що позовні вимоги підтримує та просить суд розглянути справу і прийняти рішення по справі за відсутності представника Хлібодарської селищної ради.

07.05.2019р. від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог вх. ГСОО №8905/19, в якій Біляївська районна державна адміністрація Одеської області просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Ринок сільськогосподарської продукції Гектор 20.03.2012р., який зареєстровано Відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 23.03.2012 р. №512100004001722, зобов`язати відповідача повернути до земель Хлібодарської селищної ради Біляївського району земельну ділянку загальною площею 56,7400 га, кадастровий номер 5121056800:01:001:0013, яка розташована на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), з приведенням її у стан, не гірший порівняно з тим, у якому було одержано в оренду земельну ділянку та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 2 164 262, 39 грн. Позовні вимоги Біляївська районна державна адміністрація Одеської області були прийнятті судом до розгляду в редакції заяви вх. ГСОО №8905/19.

08.05.2019р. до суду від відповідача надійшла заява про припинення в повному обсязі повноважень Вегери А.А. у справі №916/3222/17 як представника ТОВ РСП Гектар , а також клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 08.05.2019р. підготовче засідання було відкладено, в порядку ст.183 Господарського процесуального кодексу України, до 21.05.2019р.

17.05.2019р. до суду від ліквідатора ТОВ РСП Гектар надійшло клопотання про закриття провадження у справі в порядку п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги у даній справі, з урахуванням наявності справи №916/2775/18 про банкрутство відповідача, мають розглядатись в силу положень ст. 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду від 21.05.2019 року, судом в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі було залучено Головне управління ДФС в Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 21.05.2019 року, для повного та об`єктивного розгляду справи, з урахуванням обсягу поданих сторонами доказів, з метою виконання завдань господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, судом в порядку ч. 10 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, справу №916/3222/17 було призначено до колегіального розгляду.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів справу №916/3222/17 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Літвінов С.В., суддя Лічман Л.В.

Ухвалою суду від 24.05.2019 року справу №916/3222/17 було прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Літвінов С.В., суддя Лічман Л.В. та постановлено розгляд справи почати спочатку та призначити повторне проведення підготовчого засідання на 05.06.2019 року.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі в судовому засіданні 05.06.2019 року, судом було відмовлено у закритті провадження у справі в порядку ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені відповідачем обставини щодо наявності справи про банкрутство відповідача у розумінні ст. 231 Господарського процесуального кодексу України не є підставою у даному випадку для закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 20.06.2019 року.

12.06.2019р. до суду від ліквідатора ТОВ РСП Гектар надійшло клопотання вх. ГСОО №2-2816/19 про передачу справи № 916/3222/17 на розгляд іншому суду за виключною підсудністю в порядку ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, оскільки усі спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником в силу ч. 4 ст. 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають розглядатись в межах справи про банкрутство. Суд відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки норми Господарського процесуального кодексу України щодо виключної підсудності не містять такої підстави для передачі справи.

18.06.2019р. до суду від Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області надійшла заява вх. ГСОО №12147/19, згідно якої заявник повідомив суд, що позовні вимоги підтримує та просить суд розглянути справу і прийняти рішення по справі за відсутності представника Хлібодарської селищної ради.

20.06.2019р. до суду від ГУ ДФС в Одеській області надійшли письмові пояснення щодо заявленого Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області позову у справі № 916/3222/17 з урахуванням наявної справи № 916/2775/18 про банкрутство ТОВ РСП Гектар , в яких повідомило суд, що грошові вимоги на яких базується позовна заява ГУ ДФС в Одеській області та заява про приєднання кредиторських вимог на загальну суму 2 880612,06 грн. є узгоджені.

20.06.2019р. до суду надійшла заява від ТОВ РСП Гектар про порушення прав відповідача по справі №916/3222/17, оскільки позивачем не надіслано копії позовної заяви у даній справі арбітражному керуючому.

Зазначене клопотання визнано судом як необґрунтоване, оскільки в матеріалах справи містяться докази надіслання позовної заяви безпосередньо ТОВ РСП Гектар .

У судовому засіданні 20.06.2019 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник ГУ ДФС в Одеській області у судовому засіданні від 20.06.2019 року позовні вимоги щодо розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки підтримав, однак щодо стягнення заборгованості заперечував.

Представник ТОВ РСП Гектар проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 20.06.2019р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 27.06.2019р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Згідно ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст. 96 цього Кодексу землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.15 Закону України „Про оренду землі" умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотними умовами договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2012 р. між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області (надалі - орендодавець) та ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар" (надалі - орендар), на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 13.01.2012р. №19/2012, було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір) , згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає у довгострокове платне користування строком на 49 років, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 56,7400 га, кадастровий номер 5121056800:01:001:0013, для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, розташовану на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту (том І а.с 130-134).

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Біляївському районі Одеської області 23.03.2012р. за №512100004001722.

У відповідності до п. 8 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі: на нормативний період будівництва - 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 514 920, 68 грн. орендної плати за один рік; після вводу об`єкта в експлуатацію - 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2 574 603,38 грн. орендної плати в рік.

За умовами п. 9 договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Положеннями п. 10 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях) за базовий податковий період , який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця на рахунок №33213812700113 УДКСУ у Біляївському районі Одеської області, МФО 828011 код платежів 13050200.

Умовами п. 13 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Відповідно до п. 18 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк з моменту укладення цього договору за актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 37 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору.

При цьому, обставини щодо знаходження у користуванні відповідача спірної земельної ділянки ніяким чином не заперечуються ТОВ „РСП „Гектар".

Оцінюючи позовні вимоги про стягнення орендної плати, суд вказує таке:

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до п. п.1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України „Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як встановлено матеріалами справи, за твердженням позивача, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати становить 2164264,39 грн. за період з травня 2016 року по листопад 2017 року, що вбачається з листа Головного управління ДФС в Одеській області № 9410/9/15-32-12-04-14 від 17.10.2017р., а також розрахунком нарахування та сплати орендної плати за землю ТОВ „РСП „Гектар" за 2014-2017рр.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем доказів сплати зазначеної суми до суду не надано.

Враховуючи, що наявність заборгованості з орендної плати у сумі 2164262,39 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Однак, суд зазначає, що грошові кошти в означеній сумі не підлягають стягненню з відповідача з огляду на таке:

Як встановлено судом за даними Діловодство спеціалізованого суду та підтверджено представником відповідача, ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2018р. було відкрито провадження у справі №916/2775/18 про банкрутство ТОВ РСП Гектар , а ухвалою суду від 09.04.2019 року було затверджено реєстр кредиторів.

В подальшому ухвалою суду від 14.05.2019 року у справі №916/2775/18 товариство відповідача було визнано банкрутом та постановлено здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання ТОВ РСП Гектар банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Як встановлено матеріалами справи, відповідне повідомлення було здійснено 14.05.2019 р. номер публікації 59457 (том ІІ а.с.11-12).

Відповідно до ч. 10 ст. 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Таке оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред`явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов`язаннях боржника, що виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Частинами 2 статті 17 цього закону зазначено, що про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз`яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (стаття 1 Закону).

До складу грошових вимог кредитора зараховується грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, в тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, враховуючи, що станом на момент розгляду справи по суті, позивач був обізнаний про наявність заборгованості відповідача, він є конкурсним кредитором відповідача, оскільки його вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.

Між тим, згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 09.04.2019р. у справі №916/2775/18 з заявами про визнання вимог до боржника звернулись товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" в сумі 644 000 грн., товариство з обмеженою відповідальністю "АрЕнПі ГРУП" в сумі 240 000 грн., Головне управління ДФС України в Одеській області в сумі 2 880 612, 06 грн., товариство з обмеженою відповідальністю "Шувар" в сумі три вимоги 16 722 523,50 грн.

Отже, позивачем не було подано до господарського суду у встановлений законом строк письмової заяви з вимогами до відповідача, крім того зазначені обставини ніяким чином не заперечується позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що позивачем не було подано до господарського суду у встановлений законом строк письмової заяви про визнання його вимог до відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ РСП Гектар 2 164 262, 39 грн. заборгованості з орендної плати на підставі ч. 3 ст. 17 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналізуючи вимоги про розірвання спірного договору суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд

Так, відповідно до приписів ст. 141 Земельного кодексу України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У відповідності до ст. 21 Закону України „Про оренду землі", ст. ст.96, 206 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Законодавець у ст. 32 Закону України „Про оренду землі" передбачив, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями п. 36 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору , коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, суд зазначає, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі, тоді як несплата орендарем орендної плати позбавляє орендаря того, що він сподівався отримати.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Водночас, суд зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи здійснювались часткові проплати, оскільки згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже було встановлено судом у відповідності до нарахування та сплати орендної плати за землю ТОВ „РСП „Гектар" за 2014-2017рр., здійсненого Головним управлінням ДФС в Одеській області (том ІІ а.с. 103-109) та листа № 9410/9/15-32-12-04-14 від 17.10.2017р., за відповідачем наявна заборгованість з орендної плати, зокрема, за період з травня 2016 по листопад 2017 року, що обумовлювало наявність значного боргу на кінець кожного розрахункового періоду на протязі 1,5 року, що є істотним порушенням умов договору, та, відповідно, підставою для його розірвання, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Згідно ст. 34 Закону України „Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Із вказаними нормами цілком кореспондуються також положення п. 19 договору від 20.03.2012 року, за якими, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

За таких обставин, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо зобов`язання ТОВ „РСП „Гектар" повернути до земель Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області земельну ділянку, загальною площею 56,7400 га, кадастровий номер 5121056800:01:001:0013, яка розташована на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), з приведенням її у стан, не гірший порівняно з тим, у якому було одержано земельну ділянку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявності підстав для розірвання договору оренди землі від 20.03.2019 року укладеного між сторонами у справі та щодо повернення з орендного користування відповідної земельної ділянки.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар" 20 березня 2012 р., який зареєстровано відділі Держкомзему у Біляївському районі Одеської області про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 23.03.2012 року за №512100004001722.

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар" (Одеська обл., м. Біляївка, вул. Леніна, 136; код ЄДРПОУ 37759534) повернути до земель Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (Одеська обл., Біляївський р-н, смт. Хлібодарське, дор. Маяцька, 20; код ЄДРПОУ 05583029) земельну ділянку загальною площею 56,7400 га, кадастровий номер 5121056800 :01:001:0013, яка розташована на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), з приведенням її у стан, не гірший порівняно з тим, у якому було одержано в оренду земельну ділянку.

4.В решті позову відмовити.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар" (Одеська обл., м. Біляївка, вул. Леніна, 136; код ЄДРПОУ 37759534) на користь Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (67600, Одеська обл., м. Біляївка, пр. Жовтневої революції, 11; код ЄДРПОУ 04057095) 3368/три тисячі триста шістдесят вісім/грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 27 червня 2019 р.

Головуючий суддя Ю.М. Невінгловська

Суддя С.В. Літвінов

Суддя Л.В. Лічман