Рішення

від 18.06.2019 по справі 926/375/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

18 червня 2019 року Справа № 926/375/19

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. та секретаря судового засідання Попової К.Г. розглянувши справу №926/375/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20)

До Приватного підприємства "Лібра - 777" (58002, м. Чернівці, вул. Котляревського, 10, кв.4)

Про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування №01082018-01 від 01.08.2018 року у сумі 94510,84 грн та 100000,00 грн моральної шкоди

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

Від позивача: Бєлогуб М.В. - адвокат (ордер №406514 від 11.02.19р.)

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" 19.02.2019 року звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Лібра - 777" про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування №01082018-01 від 01.08.2018 року у сумі 94510,84 грн та 100000,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування поданої позовної заяви, позивач відзначив, що 01.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІК" та Приватним підприємством "Лібра - 777" був укладений договір транспортного експедирування №01082018 - 01, відповідно до якого, позивач (експедитор) зобов`язується за плату та за рахунок клієнта (відповідач) надавати транспортно - експедиторські послуги, пов`язані з організацією та забезпечення перевезень експортних, імпортних та транзитних вантажів клієнта, проте, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язань згідно з договором №01082018 - 0 від 01.08.2018 року, а саме: 29.08.2018 року посадовими особами Управління протидії митним правопорушення Одеської митниці ДФС в ході огляду виявлено товар, який не був зазначений у документах переданих ПП "Лібра - 777" товариству.

Відповідач порушив умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування №01082018 - 0 від 01.08.2018 року не надавши повну, точну та правдиву інформацію про характер та властивості вантажу та тим, що не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за послуги перевезення вантажу. Через неправомірні дії відповідача позивач поніс збитки на загальну суму 94510,84 грн., з яких: 19000,00 грн. - надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, 1642,46 грн. - надання послуг із зберігання вантажу, 1866,43 грн. - надання послуг із навантажувально - розвантажувальних робіт, 16830,00 грн. - надання комплексу послуг пов`язаних з відбором проб і оглядом вантажу без використання перевантажу, 335,00 грн. - надання послуг з обслуговування транспорту на території накопичувального транзитного майданчика, 464,04 грн. - надання послуг з обслуговування автотранспорту комерційного призначення, 26912,26 грн. - плати (штрафу за понаднормативне використання контейнерного обладнання, 5760,00 грн. - винагорода, 11045,68 грн. - винагорода, 2934,72 грн. - інфляційне збільшення боргу, 7720,25 неустойка за несплату боргу, а також просить стягнути 100000,00 грн моральної шкоди.

Також одночасно із поданням позову позивач подав до суду клопотання про витребування доказів від Прокуратури Одеської області за вх.№419 від 19.02.2019 року.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2019 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 21.02.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року виправлено описку у вступній та описовій частині ухвали про залишення позовної заяви без руху від 21.02.2019 року.

Позивач недоліки, які знаходилися у позовній заяві усунув в строк встановлений судом.

Ухвалою суду від 22.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 16.04.2019 року. Цією ж ухвалою витребувано у Прокуратури Одеської області ряд документів.

Ухвалою суду від 05.04.2019 року задоволено клопотання позивача про проведення підготовчого засідання 16.04.2019 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року підготовче засідання було відкладено на 07.05.2019 року.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року задоволено клопотання позивача про проведення підготовчого засідання 07.05.2019 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року підготовче засідання було відкладено на 20.05.2019 року.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року задоволено клопотання позивача про проведення підготовчого засідання 20.05.2019 року в режимі відеоконференції.

20.05.2019 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшли витребувані ухвалами суду від 22.03.2019 року та від 16.04.2019 року документи, вказані документи підписані електронним цифровим підписом, а тому долучаються до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2019 року, призначене судове засідання у справі провести в режимі відеоконференції.

Представник відповідача у судове засідання 18.06.2019 року не з`явився, причини не з`явлення суду не повідомив, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: 58000, м.Чернівці , вул. Котляревського , 10 , кв.4. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

На адресу суду повернулися поштові відправлення з відміткою відділення поштового зв`язку - "за закінченням встановленого строку зберігання".

У разі, якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про розгляд даної справи судом (даний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.02.2018 у справі № 910/12099/17, від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, від 07.06.2018 у справі № 922/3396/17).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, окрім того, у зв`язку з систематичним нез`явленням відповідача до суду, про призначений розгляд справи по суті на 18.06.2019 року відповідача було повідомлено також через офіційний сайт господарського суду Чернівецької області.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, проте, своїм правом на подання відзиву на позов та направлення свого представника у судове засідання не скористався. Слід зазначити, що ухвалами суду явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду ( ч.3 ст.177 ГПК України).

До закінчення судових дебатів у справі представником позивача зроблено заяву про стягнення судових витрат понесених у зв`язку із розглядом справи, при цьому попередній розрахунок був поданий разом із позовною заявою, а додатково ним будуть подані всі докази про понесені витрати.

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

Заслухавши представнитка позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІК" та Приватним підприємством "Лібра - 777" був укладений договір транспортного експедирування №01082018 - 01 (далі - договір), за умовами якого, експедитор від свого імені та за рахунок клієнта зобов`язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта автомобільним, морським, авіа та\або залізничним транспортом на території України та\або за її межами, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним договором, а також обґрунтовані затрати експедитора, які підлягають сплаті експедитором третім особам.

Відповідно до розділу 1 договору, умови надання конкретних послуг, а також перелік конкретних послуг та операцій, що необхідні для здійснення перевезень узгоджуються сторонами в заявці. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці.

Згідно із заявкою та на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серії А № 000400, позивач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення вантажу - 1134 картонних коробок туалетного паперу за маршрутом з міста Чернівці (Україна) до міста Ашдод (Ізраїль).

Експедитор зобов`язаний у відповідності з предметом договору представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими третіми особами пов`язаних з перевезенням, перевалкою та з транспортно-експедиторським обслуговуванням зовнішньоторговельних вантажів клієнта та зобов`язаний надавати послуги з організації перевезення вантажу, вантажно - розвантажувальних робіт за дорученням в інтересах і за рахунок клієнта (п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Пунктом 2.1.8 сторони узгодили, що експедитор має право отримувати від клієнта оплату за надання послуг, а також відшкодування всіх платежів, здійснених експедитором на користь третіх осіб і пов`язаних з виконанням експедитором даного договору.

За дорученням клієнта і за його рахунок експедитор бере участь в якості представника клієнта в порту при складанні актів, пов`язаних з перевалкою вантажів, у випадку затримки навантаження - вивантаження судів у випадках прибуття вантажу в невідповідному стані (зі слідами порушень упаковки, надлишком / недостачею, псуванням, без документів), також викликає експертів ТЛП для складання актів експертизи з визначення стану і якості вантажу, що прибув до порту. (п.2.10 договору).

Згідно з п. 2.11. договору, експедитор має право залучати третіх осіб для виконання зобов`язань за договором, експедитор самостійно несе відповідальність перед клієнтом за дії та/або бездіяльність таких третіх осіб.

Пунктом 2.2.4 договору встановлено, що клієнт при подачі заявок, видачі доручень експедитору зобов`язується надавати повну, точну та правдиву інформацію про характер та властивості вантажу, а також інструкції з обробки, перевалці, перевезення вантажів і іншу інформацію необхідну для здійснення ТЕО вантажу. Клієнт несе юридичну відповідальність за правдивість вказаної інформації у заявці. Всі наслідки та додаткові витрати, пов`язані зі зберіганням вантажу, простоєм контейнера і транспортного засобу та інші збитки, що виникли у зв`язку із неповним, несвоєчасним наданням клієнтом необхідної інформації або документів на вантаж підлягають оплаті за рахунок клієнта.

Відповідно з пунктом 2.2.9 договору клієнт у випадку огляду вантажу в контейнері або транспортному засобі в портах відвантаження, перевалки, прибуття на прикордонних переходах на вимогу митних офіційно контролюючих та правоохоронних органів зобов`язаний відшкодувати експедитору витрати по оплаті грозових операцій, зберігання контейнера, простою транспортних засобів, а також демередж/детенш (плата за наднормативне використання контейнерного обладнання судноплавної контейнерної лінії - власнику контейнерного обладнання) згідно з рахунками організацій, які виконали дані операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій).

В разі відмови вантажоодержувача прийняти вантаж або в інших випадках неможливості доставити вантаж до пункту призначення клієнт зобов`язаний негайно, але не пізніше доби, дати експедитору вказівки про подальші дії. Клієнт зобов`язаний відшкодувати експедитору всі витрати, пов`язані з виконанням його доручень. В разі неможливості виконати вказівку клієнта експедитор негайно повідомляє клієнту, який зобов`язаний негайно але не пізніше доби дати експедитору інші вказівку, при цьому за відсутністю вказівки від клієнта в указаний строк, експедитор має право здійснити подальші дії з вантажем на свій розсуд (п.2.2.10 договору).

Згідно із пунктами 2.2.11 та 2.2.12 договору клієнт зобов`язаний відшкодувати експедитору всі понесені ним у зв`язку з виникненням обставин, які передбачених пунктом 2.2.10 договору, а також оплатити вартість додаткових послуг з виконання вказівок клієнта на підставі рахунку - фактури, виставленого експедитором.

Клієнт зобов`язується відшкодовувати експедитору витрати пов`язані із затримками вагонів, контейнерів та вантажів, що виникли на станціях залізниць України, в зв`язку з недостовірною або неточною інформацією в перевізних документах, а також іншими причинами не залежними від експедитора (п.2.2.12. договору).

За приписами пунктів 3.2., 3.3, 3.4 договору, послуги експедитора а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта та які пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого експедитором рахунку.

В разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, акт виконаних робіт та податкові накладні які підлягають оплаті клієнтом.

Вартість послуг експедитора по даному договору також може бути визначена в заявках про надання послуг, актах виконаних робіт, рахунках - фактурах та інших документах, погоджених сторонами.

В разі, якщо такі документи (заявка про надання послуг, рахунок - фактура та інші) підписані тільки однією стороною, при цьому сторони фактично приступили до виконання своїх обов`язків по договору в частині конкретних послуг, передбачених таким документом, він є достатнім для виставлення рахунку за надані послуги.

Клієнт повинен сплатити рахунки експедитора протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання рахунку. Клієнт погоджується, в тому числі, але не виключно, що рахунок вважається отриманим клієнтом в день його направлення експедитором з використанням засобів факсимільного та електронного зв`язку.

Датою оплати рахунку сторони визнають дату надходження грошових коштів на рахунок експедитора. У разі прострочення платежу клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених рахунків за кожен день прострочення (п.3.5. договору).

Клієнт несе відповідальність та зобов`язується відшкодувати всі збитки завдані експедитору в результаті неправильної, несвоєчасної або неповної інформації щодо властивостей вантажу, правил його перевезення, а також в разі невиконання клієнтом п.п. 2.2.1 - 2.2.5 договору. (п.4.3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.3.2 договору клієнт відшкодовує фактичні витрати експедитором витрати по виконанню його доручення в те, що трапилося анулювання доручення, не пред`явлення вантажу або простою транспортних засобів з вини клієнта включаючи штрафи пред`явлення транспортними організаціями експедитору і сплачує відповідну винагороду за вже надання послуг

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018 року (п. 8.1 договору).

Позивач вказує, що на виконання умов вищевказаного договору позивачем було здійснено перевезення з вантажу, а саме партії товару туалетного паперу загальною вагою 8222 кг (брутто) що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною - CMR серії А №000400.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується самим позивачем, на виконання умов договору між ТЗОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІК" та ТзОВ "ФОРТРАНС" був укладений договір про організацію перевезень автомобільним транспортом №А-140 від 16.02.2018 року, відповідно до п.1.1 даного договору ТзОВ "ФОРТРАНС" (виконавець) зобов`язується організувати перевезення вантажів ТЗОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІК" (замовник) вантажним автомобільним транспортом на умовах погоджених із сторонами. Відповідно до заявки №2870 - 1 до договору №А-140 від 16.02.2018 року вантаж, що знаходився у контейнері ZCSU7094953 перевозився в транспортному засобі за державним номером НОМЕР_1

- рахунок на оплату ТзОВ "ФОРТРАНС" №1582 від 27.08.2017 року за транспортні послуги в сумі 19000,00 грн., платіжне доручення №11387 від 05.10.2018 року про сплату ТзОВ "ФОРТРАНС" 19000,00 грн за надання транспортних послуг, акт надання послуг №1582 від 27.08.2018 року відповідно до якого ТзОВ "ФОРТРАНС" були виконані транспортні послуги на митній території України Чернівці - Одеса та письмовою згодою свідка директора ТзОВ "ФОРТРАНС" - ОСОБА_1 від 05.02.2019 року в якій зазначено про отримання водієм міжнародної товарно - транспортної накладної з печаткою та підписом відправника ПП "Лібра - 777".

Між ДП "Контейнерний Термінал Одеса "компанії "Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл ГмбХ" та ТзОВ "ФОРТРАНС" було складено ряд актів про надання послуг, а саме:

- надання послуг щодо зберігання вантажу на суму 1642,46 грн. (згідно із платіжним доручення №11186 про сплату рахунку №26002 від 31.08.18р.),

- надання послуг з навантажувально - розвантажувальних робіт на суму 1866,43 грн. (згідно із платіжним дорученням №11228 про сплату рахунку №27090 від 31.08.18р.)

- надання послуг пов`язаних із відбором проб і оглядом вантажу на суму 16830 грн. (згідно із платіжним дорученням №11153 про сплату рахунку №25694 від 31.08.18р.).

Між ТОВ 2ЄВРОТЕРМІНАЛ" та ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІК" 22.07.2009 року укладено договір про надання послуг №494/н відповідно до якого ТОВ "ЄВРОТЕРМІНАЛ" надав послуги з обслуговування транспорту на території накопичувального транзитного майданчика на суму 88734 грн., (згідно із платіжним дорученням №10930 від 23.08.18 року про здійснення попередньої оплати за інфраструктуру)

Між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТзОВ "ФОРТРАНС" був укладений договір про експедирування вантажів відповідно до якого експедитор поручає, адміністрація приймає на себе зобов`язання із надання послуг, що виникають в процесі митного огляду контейнерів на території адміністрації, та послуг пов`язаних з видачою та відвантаженням з території адміністрації, а також інших послуг пов`язаних зі здійсненням перевалки, зберігання та внутрішнього експедирування.

Як стверджує позивач та не спростовується відповідачем, під час фізичного огляду транспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 з контейнером №ZCSU70945953 при розмитненні вантажу на території України посадовими особами Управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДВС було виявлено товар, який не був зазначений у міжнародній товарній накладній.

У зв`язку з чим експедитором одразу було надіслано відповідачу повідомлення щодо невідповідності вантажу заявленого ним для надання транспортно - експедиторських послуг, однак, як зазначає позивач ніяких дій відповідачем не було здійснено.

Крім того, 31.08.2018 року товариство отримало лист від ДП "Контейнерний термінал Одеса" про заплановане вилучення прокурором контейнеру в якому здійснювалось перевезення.

Внаслідок неправомірних дій ПП "Лібра - 777" перед "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІК", а саме: контейнер в якому здійснювалось перевезення не був повернутий ZIM INTEGRATED SHIPPING SERVICES LTD, позивач був вимушений сплатити на користь останнього штраф за понаднормативне використання контейнерного обладнання в розмірі 960 доларів США (26915,18 грн.), що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт №037491 від 19.10.2018 року та платіжним дорученням від 05.10.2018 року.

Позивачем, шляхом використання електронної пошти було надіслано відповідачеві рахунок на оплату послуг, також рахунок на оплату та акт виконаних послуг було направлено поштовим зв`язком, проте поштове відправлення повернулось на адресу з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до виставлених експедитором рахунків та актів надання послуг, вартість наданих транспортно - експедиційних послуг становить 40137,93 грн. Окрім того у відповідності до розрахунку позивача за порушення умов договору відповідачу нараховано 26912,26 - штраф за понаднормативне використання контейнерного обюладнання (п.2.2. договору №140/01-18Н) та 5760,00 грн. - винагороди за транспортно - експедиторське обслуговування.

Дослідивши всі докази в сукупності, а саме: договір транспортного експедирування №01082018-01 від 01.08.2018 року, укладений між позивачем та відповідачем, заявку відповідача, міжнародною товарно - транспортну накладну - CMR серії А № 000400, інвойс від 24.08.2018 року, акт надання послуг від 03.12.2018 року №2802, до договору №А-140 від 16.02.2018 року вантаж, що знаходився у контейнері ZCSU7094953 перевозився в транспортному засобі за державним номером НОМЕР_1 , акт надання послуг щодо зберігання вантажу, акт надання послуг з навантажувально - розвантажувальних робіт, акт надання послуг пов`язаних із відбором проб і оглядом вантажу, договір між ТОВ "ЄВРОТЕРМІНАЛ" та ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІК" про надання послуг №494/н, договір між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТзОВ "ФОРТРАНС" про експедирування, суд прийшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спір у справі стосується стягнення збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування.

Статтею 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

За змістом статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статей 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), така застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

За приписами статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 4 статті 909 ЦК України).

Згідно вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст.232 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено, в п.3.5 договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежу клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених рахунків за кожен день прострочення.

Враховуючи вимоги чинного законодавства та вимоги договору, суд перевіривши розрахунок позивача дійшов висновку, що останній правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 7720, 25 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок позивача дійшов висновку, що останній правомірно нарахував відповідачу інфляційні витрати в сумі 2934,72 грн.

Таким чином, суд прийшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 94510,84 грн., з яких: 19000,00 грн. - надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, 1642,46 грн. - надання послуг із зберігання вантажу, 1866,43 грн. - надання послуг із навантажувально - розвантажувальних робіт, 16830,00 грн. - надання комплексу послуг пов`язаних з відбором проб і оглядом вантажу без використання перевантажу, 335,00 грн. - надання послуг з обслуговування транспорту на території накопичувального транзитного майданчика, 464,04 грн. - надання послуг з обслуговування автотранспорту комерційного призначення, 26912,26 грн. - плати (штрафу за понаднормативне використання контейнерного обладнання, 5760,00 грн. - винагорода, 11045,68 грн. - винагорода, 2934,72 грн. - інфляційне збільшення боргу, 7720,25 неустойка за несплату боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 100000,00 грн моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Частина друга статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, під поняттям "моральна шкода" слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 3 постанови Пленуму Верхового Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Частиною 2 пункту 5 зазначеної Постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

В свою чергу, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що ТзОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІК" є транспортною компанією, що спеціалізується на міжнародних контейнерних перевезеннях та здійснює свою діяльність з 2009 року. Товариство розробляє логістичний ланцюг та здійснює доставку вантажів від дверей до дверей, починаючи з етапу формування документації та закінчуючи вивантаженням контейнером на складі клієнта.

Одним із найважливіших чинників для товариства є бездоганність в очах контрагентів у дотриманні правових норм, адже у транспортно - експедиторській сфері надійність, узгодженість дій усіх учасників вантажних перевезень є дуже важливою для клієнтів. Проте, неправомірні дії відповідача завдали шкоди діловій репутації позивача за рахунок формування негативної оцінки його як суб`єкта цивільних правовідносин, а саме після проведення посадовими особами Одеської митниці Державної фіскальної служби митного огляду вантажу відповідача, що знаходився у контейнері №ZCSU70945-3 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 , було оприлюднено матеріал під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2". В зазначеній статті було розповсюджено недостовірну інформацію щодо причетності товариства до правопорушення, скоєного приватним підприємством "Лібра - 777", станом на 11.02.2019 року дана стаття була переглянута 5957 разів, через, що позивач зазнав негативного впливу на його ділову репутацію та ділові зв`язки.

Направляючи комерційну пропозицію, товариство вже отримало відмови від споживання його послуг саме через події, що мали місце в Одеському порту під час надання транспортно - експедиторських послуг ПП "Лібра - 777", що підтверджується наявними в матеріалах справи листів про відмову від надання послуг позивачем.

Окрім того, в матеріалах справи міститься протокол про порушення митних правил від 29.08.2018 року складений відносно уповноважених осіб ПП "Лібра - 777" та постанова про притягнення до кримінальної відповідальності уповноважених осіб ПП "Лібра - 777" винесена за результатами розгляду вищевказаного протоколу, які також є доказом того, що позивачеві була спричинена моральна шкода.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України). Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.

Таким чином, беручи до уваги вище викладене, суд враховує, що відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

В свою чергу, відповідач під час розгляду справи не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про відсутність його вини чи протиправної бездіяльності, внаслідок якої було завдано матеріальну шкоду позивачу.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди, що становить вартість пошкодженого майна в сумі 100000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та моральної шкоди є доведеним, обгрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Згдно із статтею 129 ГПК України ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду у судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 194, 222, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, код 36553339) до Приватного підприємства "Лібра - 777" (58002, м. Чернівці, вул. Котляревського, 10, кв.4, код 36397372) про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування №01082018-01 від 01.08.2018 року у сумі 94510,84 грн та 100000,00 грн моральної шкоди задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Лібра - 777" (58002, м. Чернівці, вул. Котляревського, 10, кв.4, код 36397372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, код 36553339) 94510,84 грн, 100000,00 грн моральної шкоди та 3842,00 грн судового збору.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

У звязку із перебуванням судді з 24.06.2019 року по 26.06.2019 року у відрядженні повний текст виготовлено та підписано 27.06.2019 року.

Суддя С.М. Гушилик