Постанова

від 24.06.2019 по справі 1640/2885/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 р. Справа № 1640/2885/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Алєксєєва Н.Ю.) від 14.01.2019 року (повний текст рішення складено 17.01.2019 року) по справі № 1640/2885/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно холдинг"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно холдинг", звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, вв якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0012641401, №0012631401.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що оскільки у позивача в наявності всі необхідні первинні документи, якими документовані операції з контрагентами, то висновки перевіряючих про відсутність реального характеру вказаних операцій є помилковими.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Полтавській області 27 листопада 2017 року №0012641401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Полтавській області 27 листопада 2017 року №0012631401.

Стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 29 114,56 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що за наслідком проведеної перевірки встановлено відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами, господарських операцій. А тому, оскільки встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то спірні податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

Представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що співробітниками ГУ ДФС у Полтавській області у період з 23.10.2017 по 03.11.2017 проведено планову виїзну документальна перевірка ТОВ "Техно холдинг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014 по 30.06.2017, за наслідками якої складено Акт 10.11.2017 № 1482/16-31-14-01-10/39156749.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.6 розділу III, п.п.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21 в частині внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 1 550 123 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: липень 2016 року - 389160 грн.; серпень 2016 року - 683333 грн.; вересень 2016 року -283333 грн.; жовтень 2016 року -65122 грн.; грудень 2016 року -758784 грн.; квітень 2017 року -53301 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 ПК України, п.6 розділу III, п.п.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21 в частині внесення даних до розділу III податкової звітності з ПДВ в наслідок чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язаннями та сумою податкового кредиту в розмірі 3317 грн., - листопад 2016 року.

Не погоджуючись із висновками перевірки, позивач надав письмові заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких, висновки перевірки залишені без змін.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, відповідачем 27.11.2017 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0012641401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 937 653,75 грн. (за податковим зобов`язанням 1 550123 грн, штрафна санкція - 387 530,75 грн.);

- №0012631401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2016 року у розмірі 3317 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідками якої, рішенням ДФС України про результати розгляду скарг №5692/6/99-99-11-01-01-25 від 16.02.2018 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки контролюючого органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами господарських операцій.

Так, під час перевірки встановлено завищення податкового кредиту внаслідок проведених фінансово господарських операцій з ТОВ "Кантілон" (40639804), ТОВ "Вальтерія" (40093897), на підставі документів, які не доводять фактичного придбання субпідрядних послуг в зв`язку з нереальним та неможливим виконанням операції.

Оформлені правочини з субпідрядниками не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять його предмет виходячи з наступного:

- на балансі ТОВ "Техно Холдинг" обліковувались основні фонди первісною вартістю: станом на 01.01.2015 р. - 0 грн., станом на 30.06.2017- 41,9 тис. грн., знос - 39,4 тис. грн., залишкова - 2,5 тис.грн. (комп`ютер, офісні меблі);

- чисельність працюючих на ТОВ "Техно Холдинг": станом на 01.01.2015 всього - 2 особи (директор, керівник), на 31.12.15 - 4 працівника, із них 2 за сумісництвом; станом на 01.01.2017 всього 9 працівників, в т. ч. 3 по ЦПУ, 1 по сумісництву; станом на 30.06.2017 - 1 особа (керівник, він же працює по сумісництву).

Під час перевірки встановлено відсутність письмового погодження замовником послуг щодо залучення до виконання робіт зазначених субпідрядників ТОВ "Техно Холдинг", тобто відсутній взаємозв`язок між замовником послуг та субпідрядниками ТОВ "Техно Холдинг".

Крім того, враховуючи відсутність трудових ресурсів та інформації про залучення основних засобів від третіх осіб (складських приміщень, транспортних засобів, тощо) не можливо встановити реальність виконання контрагентами документально оформлених господарських операцій враховуючи їх зміст, обсяг та технологічну специфіку операцій з виконання будівельно-монтажних робіт (демонтаж газопроводу при ручному електродвигунному методі зварювання, діаметр трубопроводу 100 мм, розбирання щебеневих покриттів та основ, перевезення щебеню до 24 км утилізація монолітного бетону 38м3, утилізація ломаних плит (ТОВ "Кантілон", ТОВ "Вальтерія" на свердловині); з виконання будівельно-монтажних робіт, установлення діафрагм жорсткості висотою до 4.8 м площею до 25м2, укладання колон на нижчестоящі колони масою до 4тн.,укладання панелей перекриття на колону площею до 10м2, (ТОВ "Велхаус"), улаштування монолітних діафрагм висотою до 3 м. товщиною понад 200 мм до 300 мм, товщина 250 мм. улаштування каркасу підвісних стель "Армстрон" (ТОВ "Будмонтаж Технології"), робіт які потребують значного обсягу трудових ресурсів, працівників (фахівців), спеціальної техніки, які володіють спеціальними навиками, високого рівня їх оплати праці, посвідчень на право виконання небезпечних видів робіт.

За результатами проведеної перевірки встановлено завищення податкового кредиту в результаті проведення господарських операцій ТОВ "Велхаус", ТОВ "НЬЮ-ЛАЙТ", ТОВ "ЛОФТБУД", ТОВ "Будмонтаж Технології" на підставі документів, які не доводять фактичного придбання субпідрядних послуг в зв`язку з нереальним та неможливим виконанням операції, оскільки ТОВ "Велхаус" остання звітність по ПДВ подана за березень 2017р., звіт по податку на прибуток не надавався; ТОВ "Будмонтаж Технології" звітність по ПДВ подано у 2016 році за періоди жовтень, вересень, грудень, по податку на прибуток не подавалась; ТОВ "Нью-Лайт" звітність по податку на прибуток, фінансова звітність не подавались; ТОВ "Лофтбуд" звітність по ПДВ, по податку на прибуток не подавали.

Фінансову звітність не подавало жодне підприємство, що унеможливлює дослідити матеріально-технічний стан, адміністративні витрати, та інші показники, які свідчать про ведення господарської діяльності ( дебіторська, кредиторська заборгованість, тощо).

З моменту реєстрації підприємства ТОВ "Кантілон" (зареєстроване 07.07.2016), ТОВ "Вальтерія" (зареєстроване 02.11.2015), ТОВ "Велхаус" (зареєстроване 19.08.2016), ТОВ "НЬЮ-ЛАЙТ" (зареєстроване 12.04.2016), ТОВ "ЛОФТБУД" (зареєстроване 11.01.2017), ТОВ "Будмонтаж Технології" (зареєстроване 02.06.2016) не придбавали матеріалів та не імпортували товар, який необхідний для виконання субпідрядних робіт на адресу ТОВ "Техно холдінг", тобто не було руху ідентифікованого товару по ланцюгу постачання. Крім того до перевірки не надані документи, які б підтверджували транспортування товару від постачальника до покупця: товарно-транспортні накладні, подорожні листи, відповідні дозволи на виконання небезпечних видів робіт, на утилизацію та ін.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Кантілон" формує податковий кредит за рахунок взаємовідносин з: ТОВ "ВІТАПРОФ" (код 40639647), стан 0, подана звітність 08.2016 р., товар: картонні коробки, декоративні блочки, килимки та ін.; TOB "МІНЕВРА" (код 40035306), стан 0, товар: вживаний одяг, вживане взуття; ТОВ "ОЛГА-ТОРГ", структурний підрозділ м. Вінниця, (35031638) -цукерки снікерс, твікс, вискас, Харківський структурний підрозділ ТОВ "АНД-ГРУП" (34795962)- напої коко-кола, бонаква, сік; ТОВ "ДАН-ГРУП" (38403665)- цукерки; ТОВ "ОЛГА-ЛОГІСТИК" (36001805) - цукерки- снікерс, віск ас, твікс та інше.

Постачальником для ТОВ "Вальтерія" були ПАТ "Макаронна фабрика" (376449)- макаронні вироби, ТОВ "ДАН-ГРУП", Ужгородський структурний підрозділ ТОВ "ДАН- ГРУП"(38403665) цукерки, ТОВ "АНД-ГРУП" , Київський структурний підрозділ ТОВ "АНД-ГРУП" (напої коко-кола, банаква, інші), ТОВ "АНД-ГРУП", Білоцерківський структурний підрозділ ТОВ "АНД-ГРУП" (34795962)-цукерки, напої, ТОВ "Мінеральні води України", Структурний підрозділ м.Чернігів (36001810) -пиво, ТОВ "ДАН-ГРУП". Ужгородський структурний підрозділ ТОВ "ДАН-ГРУП" (38403665)-. Who Said Muuu- батончик з молочним смаком (фемили-пак), ТОВ "ОЛГА-ЛОГІСТИК" (36001805)- кітікет яловичина апетитна та інше.

Постачальником для ТОВ «Будмонтаж Технології» було ТОВ "АНД-ГРУП" (34795962) та його структурні підрозділи - продукти харчування, напої, та дитячі іграшки, TOB "ТК СОЮЗ" (36419123)- кава, торчин приправа, цукерки, мівіна, інші продукти харчування, ТОВ "ДАН ГРУПП" (38403665) - цукерки, шоколад, кава, інші продукти харчування, ТОВ "МІМАС" (39998741)- телевізори, комп`ютерна техніка, пилосос, обігрівач, електроплити та інша техніка, та інше.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що контрагенти - субпідрядники не придбавали будівельно-монтажні роботи, товарно-матеріальні цінності у інших контрагентів по ланцюгу постачання, тобто проведено транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування податкових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом фактичні обставини об`єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а тому висновки податкового органу про заниження позивачем у перевіряємий період податку на додану вартість та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язаннями та сумою податкового кредиту є помилковими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру вищевказаних господарських операцій, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Техно Холдинг" у 2016 році та 2017 році виступало генеральним підрядником для замовника - ТОВ "Астро-Сервіс" по виконання згідно договору від 14.07.2016 №01-1407/16 АS наступних робіт:

- повернення родючого шару ґрунту з площадки свердловини №1 Загорського ГКР на землі сільськогосподарського призначення;

- повернення родючого шару ґрунту з площадки свердловини №2 Загорського ГКР на землі сільськогосподарського призначення;

- повернення родючого шару ґрунту з площадки свердловини №3 Загорського ГКР на землі сільськогосподарського призначення;

- повернення родючого шару ґрунту з площадки свердловини №8 Загорського ГКР на землі сільськогосподарського призначення;

- повернення родючого шару ґрунту з площадки свердловини №11 Загорського ГКР на землі сільськогосподарського призначення;

- повернення родючого шару ґрунту з площадки свердловини №1 Покровської площі на землі сільськогосподарського призначення;

- повернення родючого шару ґрунту з площадки свердловини №2 Покровської площі на землі сільськогосподарського призначення; демонтаж та рекультивація ТДПУ Покровка;

- демонтажу та рекультивації ТДПУ Покровка.

Позивач під час розгляду справи вказував, що саме для забезпечення виконання будівельних робіт на більш ніж трьох віддалених об`єктах та з метою забезпечення безперервного виконання робіт позивачем, з дозволу ТОВ "Астро-Сервіс" /а.с. 118 т. 1/ було укладено договори підряду з ТОВ "Вальтерія", ТОВ "Кантілон", ТОВ "Будмонтаж Технології", ТОВ "Велхаус", ТОВ "Лофт Буд", ТОВ "Нью Лайт".

Матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємому періоді позивачем отримано від вищевказаних контрагентів роботи по повернення родючого шару ґрунту з площадки свердловин та по демонтажу та рекультивації на підставі наступних укладених договорів підряду:

№43 від 18.07.2016, згідно якого замовник доручає, а підрядник (ТОВ "Вальтерія") забезпечує відповідно до умов договору виконання власними та залученими силами і засобами передбачених замовленням будівельних робіт: повернення родючого шару ґрунту з площадок свердловин №1, №2а Покровської площі, свердловин №1, №2, №3, №8, №11 Загорського ГКР на землі сільськогосподарського призначення, демонтаж та рекультивація ТДПУ Покровка /а.с. 193 т. 3/;

№ 5 від 15.08.2016, згідно якого замовник доручає, а підрядник (ТОВ "Кантілон") забезпечує відповідно до умов договору виконання власними та залученими силами і засобами передбачених замовленням будівельних робіт: повернення родючого шару ґрунту з площадок свердловин №1, №2а Покровської площі, свердловин №1, №2, №3, №8, №11 Загорського ГКР на землі сільськогосподарського призначення, демонтаж та рекультивація ТДПУ Покровка /а.с. 115 т. 3/;

№ 47 від 03.10.2016, згідно якого замовник доручає, а підрядник (ТОВ "Будмонтаж Технології") забезпечує відповідно до умов договору виконання власними та залученими силами і засобами передбачених замовленням будівельних робіт: Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Перспективна, 8 в с. Розсошенці, Полтавського р-ну, Полтавської області (2 пусковий комплекс) /а.с. 147 т. 3/;

№ 48 від 17.10.2016, згідно якого замовник доручає, а підрядник (ТОВ "Будмонтаж Технології") забезпечує відповідно до умов договору виконання власними та залученими силами і засобами передбачених замовленням будівельних робіт: монтажні роботи на будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 Боровиковського АДРЕСА_2 (1 черга) /а.с. 149 т. 3/;

№ 49 від 20.10.2016, згідно якого замовник доручає, а підрядник (ТОВ "Будмонтаж Технології") забезпечує відповідно до умов договору виконання власними та залученими силами і засобами передбачених замовленням будівельних робіт: ремонтні роботи в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 . степового фроонту, АДРЕСА_4 . Полтава /а.с. 151 т. 3/;

№ 41 від 12.12.2016, згідно якого замовник доручає, а підрядник (ТОВ "Велхаус") забезпечує відповідно до умов договору виконання власними та залученими силами і засобами передбачених замовленням будівельних робіт: технічне обслуговування, пусконалагоджувальні роботи вузлів обліку теплової енергії, теплових лічильників, вимірювальних приладів /а.с. 15 т. 3/;

№ 35 від 01.12.2016, згідно якого замовник доручає, а підрядник (ТОВ "Велхаус") забезпечує відповідно до умов договору виконання власними та залученими силами і засобами передбачених замовленням будівельних робіт: влаштування системи опалення у виробничому приміщенні за адресою: м. Полтава вул. Серьогіна, 6а /а.с. 17 т. 3/;

№ 38 від 01.12.2016, згідно якого виконавець (ТОВ "Велхаус") здійснює обслуговування спецтехніки замовника (кран КБ 403А), а замовник оплачує вартість обслуговування згідно умов договору /а.с. 19 т. 3/;

№ 39 від 01.12.2016, згідно якого замовник доручає, а підрядник (ТОВ "Велхаус") забезпечує відповідно до умов договору виконання власними та залученими силами і засобами ремонтні роботи на об`єкті "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення по вул. Перспективна, 8 в с. Розсошенці АДРЕСА_5 -ну, Полтавської області" /а.с. 71 т. 3/;

№ 7 від 04.04.2017, згідно якого замовник доручає, а підрядник (ТОВ "Лофт Буд") забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання власними та залученими силами і засобами ремонтні роботи на об`єкті "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення по вул. Перспективній, 6 в с. Розсошенці Полтавського р-ну, Полтавської обл. (1 пусковий комплекс)" /а.с. 24 т. 4/;

№ 1/11 від 01.11.2016, згідно якого замовник доручає, а підрядник (ТОВ "Нью Лайт") забезпечує відповідно до умов договору виконання власними та залученими силами і засобами передбачених замовленням будівельних робіт: ремонтні роботи в офісному приміщенні за адресою АДРЕСА_5 /а.с. 52 т. 4/.

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ "Вальтерія", ТОВ "Кантілон", ТОВ "Будмонтаж Технології", ТОВ "Велхаус", ТОВ "Лофт Буд", ТОВ "Нью Лайт" видано позивачу наступні первинні документи: акти виконаних робіт та податкові накладні /т. 3 а.с. 41-69, 73-78, 80-114, 120-125, 153-180, 184-186, 195-248, т. 4 а.с. 7-12, 22-23, 28-41, 419-55/.

Всього за перевіряємий період згідно актів виконаних робіт та податкових накладних загальна сума ПДВ по фінансово-господарських відносинах позивача з вищевказаними контрагентами складала 1 553 440 грн., у тому числі: ТОВ "Вальтерія" за липень - серпень 2016 року на загальну суму ПДВ 772 493 грн; ТОВ "Кантілон" за серпень - вересень 2016 року на загальну суму ПДВ 583333 грн.; ТОВ "Будмонтаж Технології" за жовтень 2016 року на загальну суму ПДВ 65122 грн; ТОВ "Велхаус" за грудень 2016 року на загальну суму ПДВ 75874 грн.; ТОВ "Лофт Буд" за квітень 2017 року на загальну суму ПДВ 53301 грн.; ТОВ "Нью Лайт" за листопад 2016 року на загальну суму ПДВ 3317 грн.

Дослідивши первинні документи, виписані ТОВ "Вальтерія", ТОВ "Кантілон", ТОВ "Будмонтаж Технології", ТОВ "Велхаус", ТОВ "Лофт Буд", ТОВ "Нью Лайт" в результаті здійснення спірних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

При цьому, недоліків податкових накладних, на основі яких позивач має право на формування податкового кредиту, перевіряючими в ході перевірки не встановлено.

Судом встановлено, та не заперечується представником відповідача, що сплата позивачем на користь ТОВ "Вальтерія", ТОВ "Кантілон", ТОВ "Будмонтаж Технології", ТОВ "Велхаус", ТОВ "Лофт Буд", ТОВ "Нью Лайт" коштів за товар проведена в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками /т. 3 а.с. 70, 117-119, 181-183, т. 4 а.с. 1-6, 54/. Згідно пояснень представника позивача, розрахунок за виконані роботи з ТОВ "Лофт Буд" позивачем проведено шляхом укладення ТОВ "Лофт Буд" (первісний кредитор) з ТОВ "БК "Моноліт Інвест" (новий кредитор) договору відступлення права вимоги №5 від 18.04.2017 /т. 4 а.с. 26-27/.

Перевіркою встановлено, що придбання будівельних робіт відображено ТОВ "Техно Холдинг" у кореспонденції бухгалтерських проводок по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час судового розгляду підтверджено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

За приписами статті 4 Закону України №996-XIV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів зазначає, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов`язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Також, колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських відносин, з посиланням на податкову інформацію, отриману за наслідком перевірки контрагентів.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами пункту 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (пункти 74.1, 74.2 статті 74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Відтак, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних податкової інформації по контрагентам без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, є безпідставними.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно ч. 6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На підставі викладеного, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов`язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об`єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

В свою чергу, відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов`язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов`язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов`язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року по справі №1640/2885/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно холдинг" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Донець Л.О. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 27.06.2019 року.