Постанова

від 24.06.2019 по справі 520/9793/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 р.Справа № 520/9793/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс С" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Мар`єнко Л.М.) від 27.02.2019 року (повний текст рішення складено 12.03.2019р.) по справі № 520/9793/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс С"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс С", звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення №00002481411 від 31.10.2018 в розмірі 143259,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки не відповідають реальним даним бухгалтерського обліку підприємства, а відтак податкове повідомлення - рішення від 31.10.2018 № 00002481411 на загальну суму 143259,00 грн. підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що надані позивачем первинні документи об`єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Промкапіталтрейд", а тому висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення платником вимог діючого законодавства є необґрунтованими.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що співробітниками Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альянс С» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами: за травень 2015 р. з ПП «Абсолют Транс» (код ЄДРПОУ 39290886), червень 2015 р. з ТОВ «Омега-Опт-Торг» (код ЄДРПОУ 34955849), листопад 2015 р. з ТОВ «Еліт Профіль» (код ЄДРПОУ 39915309), грудень 2015 р. з TOB «ТК Комівояжер» (код ЄДРПОУ 39948072), березень 2016р. з ТОВ «Твінкам ТК» (код ЄДРПОУ 40002820), квітень 2016 р. з ТОВ «Біггорнадо» (код ЄДРПОУ 40031076) та з ТОВ «А-Продакшн» (код ЄДРПОУ 40325822), травень 2016р. з ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40111025), грудень 2016р. з ТОВ «Мерлін Фінанс» (код ЄДРПОУ 40263363), липень 2017р. з ТОВ «Виолент Юг» (код ЄДРПОУ 41261629), листопад 2017р. з ТОВ «АМЕГАЛАЙТКОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41584641), грудень 2017р. з ТОВ «ЖСК ПРОМЕТЕЙ» (код ЄДРПОУ 41311344), за наслідками якої складено Акт від 09.07.2018 №2786/20-40-14-11-11/34312449.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ всього у сумі 499 698 грн, в тому числі за травень 2015 року в сумі 630 грн, червень 2015 року в сумі 151 389 грн, грудень 2015 року в сумі 23 777 грн, березень 2016 року в сумі 30 000 грн, квітень 2016 року в сумі 95 480 грн, травень 2016 року в сумі 95 506 грн, грудень 2016 року в сумі 67 331 грн, липень 2017 року в сумі 16 033 грн, листопад 2017 року в сумі 992 грн, грудень 2017 року в сумі 18560 грн; п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, та п.201.1, п. 201.7 ст.201 ПК УКраїни, в результаті чого завищено податкові зобов`язання всього у сумі 69 948 грн, в тому числі за червень 2015 року в сумі 25 668 грн, за листопад 2015 року в сумі 39 600 грн, за квітень 2016 року в сумі 2 000 грн, за грудень 2016 сумі 2 680 грн; в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 416 094 грн, у тому числі : за травень 2015 року в сумі 630 грн, за червень 2015 сумі 125 721 грн, за грудень 2015 року в сумі 23 777 грн, за березень 2016 року в сумі 30 000 грн., за квітень 2016 року в сумі 93 480 грн, за травень 2016 року в сумі 95 506 грн, за грудень 2016 року в сумі 32 978 грн., за листопад 2017 року в сумі 992 грн., за грудень 2017 року в сумі 13 010 грн. та завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 13 656 грн.

На акт документальної позапланової виїзної перевірки позивачем подано заперечення, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Харківській області надано відповідь, що відображена в листі від 30.07.2018 №31697/10/20-40-14-12-18, в якій залишено без змін висновки вказаного акту перевірки.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 30.07.2018 №00001611411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 553796 грн, в т.ч. за податковим зобов`язаннями - 375864 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 187932 грн;

- від 30.07.2018 №00001591411, яким зменшено суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 69948 грн. грн та зменшено суму податкового кредиту в розмірі 69948 грн;

- від 30.07.2018 №00001601411, яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в загальному розмірі 53256 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідком якої рішенням ДФС України від 08.10.2018 №32854/6/99-99-11-01-01-25 скасовано вказані податкові повідомлення-рішення №00001611411, № 00001591411, №00001601411 в частині висновків перевірки про завищення скаржником податкового кредиту по операціях з придбання у ПП «Абсолют Транс» , ТОВ «Омега-Опт-Торг» , TOB «ТК Комівояжер» , ТОВ «Твінкам ТК» , ТОВ «Бігторнадо» , ТОВ «А-Продакщн» , ТОВ «Мерлін Фінанс» , ТОВ «Виолент Юг» , ТОВ «АМЕГАЛАЙТКОМПАНІ» , ТОВ «ЖСК ПРОМЕТЕЙ» товарів (робіт, послуг) та, відповідно, в частині висновків перевірки про завищення податкового зобов`язання по операціях з подальшої реалізації таких товарі (робіт, послуг) контрагентам - покупцям ФГ «ТАВРІЯ К» , С (Ф) Г »НАДЕЖДА» , ТОВ «НВП «АГРО- РИТМ» , ТОВ «Еліт Профіль +» , ТОВ «АФ «БАСОВО» , ТОВ «НВП «Українська Геодезична Компанія» і у відповідній частині штрафну санкцію, а в іншій зазначені податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

Таким чином, висновки перевірки в частині завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД» залишені ДФС України без змін.

З урахуваннями рішення ДФС України від 08.10.2018 №32854/6/99-99-11-01-01-25, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 №00002481411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 143259 грн, в т.ч. за податковим зобов`язаннями - 95506 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 47753 грн.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про непідтвердження позивачем реального характеру господарських операцій із контрагентом ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД» , та як наслідок, правомірності встановлених за наслідком перевірки порушень та законності збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ по вказаним правовідносинам на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД» .

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру вищевказаних господарських операцій, які були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено під час розгляду справи, 16.05.2016 року між ТОВ «Альянс С» (покупець), в особі директора Горбенко Марини Юріївни, та ТОВ «ІІРОМКАПІТАЛТРЕЙД» (постачальник), в особі директора Бойко Галини Сергіївни, укладено договір поставки №25/П , відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити окремими партіями і передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору комплексні хелатні мікродобрива «НАНОМІКС» в асортименті.

Позивач на підтвердження реальності укладених із контрагентом господарських операцій надав видаткову накладну № 051601 від 16.05.2016р. на суму 573036,00грн., в тому числі ПДВ-95506,00грн. Товар отримувала директор ОСОБА_1 за довіреністю №18 від 16.05.2016р.

За отриманий товар позивачем здійснено оплату з поточного рахунка згідно платіжних доручень №276 від 31.05.2016р. -175000,00грн., в тому числі ПДВ- 29 166,67грн. та №280 від 21.06.2016р. -25000,00грн., в тому числі ПДВ-4 166,67грн.

Також судом встановлено, що між ТОВ «ІІРОМКАПІТАЛТРЕЙД» (первісний кредитор), в особі директора Бойко Галини Сергіївни, та ТОВ "АТК ДРИАДА" (новий кредитор), в особі директора Єременка Олега Васильовича, укладено договір про відступлення права вимоги від 25.08.2016, відповідно до умов якого первісний кредитор в рахунок погашення своєї заборгованості перед новим кредитором відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору поставки від 16.05.2016 №25/П між первісним кредитором та ТОВ "Альянс С" (боржник) в сумі 373036 грн.

На виконання вказаного договору, позивачем платіжним дорученням №370 від 31.08.2016р. сплачено 373036,00грн., в тому числі ПДВ-62172,67грн.

Тобто, станом на час проведення перевірки кредиторська заборгованість у позивача відсутня.

Як вказував під час розгляду справи представник позивача, транспортування придбаних ТМЦ здійснювалася за рахунок покупця, а саме ТОВ Альянс С . Підприємством перевізником виступав АТЗТ Володимирівський деревообробний комбінат (код ЄДРПОУ 00845482) на підставі укладеного договору перевезення вантажів автомобільним транспортом та надання транспортних послуг за №6/1 від 16.02.2016р.

На підтвердження факту перевезення товару позивачем надано та долучено ТТН №ПН05/051601 від 16.05.2016р. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) б/н від 16.05.2016р. на суму 500,00грн., в тому числі ПДВ-83.33грн. Оплата вартості послуг перевезення була проведена позивачем в безготівковій формі, що свідчить виписка із особового рахунку у банку.

На виконання умов договору контрагентом виписано на адресу позивача податкову накладну №1 від 16.05.2016р. на суму 573036,00грн., в тому числі ПДВ- 95506,00грн.

Станом на час виконання умов договірних відносин підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Представник позивача під час судового розгляду вказував, що придбаний товар в подальшому використано у власній господарській діяльності, а саме реалізований ТОВ Сігнет-Центр на підставі укладеного договору купівлі-продажу №24/С від 11.05.2016р.

На підтвердження реального характеру вказаної господарської операцій позивачем надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: договору купівлі-продажу №24/С від 11.05.2016р., платіжне доручення №9311 від 16.05.2016р., податкову накладну №5 від 16.05.2016р., видаткову накладну №35 від 17.05.2016р., довіреність №662 від 16.05.2016р.

Доставка реалізованої продукції здійснювалась ТОВ ГРЕНАДА-ДНЄПР за рахунок ТОВ Альянс Є на підставі укладеного договору транспортного експедирування №020614У від 02.06.2014р. та заявки №18052 від 15.05.2016р. На підтвердження факту транспортування надано копії ТТН №РН-05/35 від 17.05.2016р. та акту №18/05 від 18.05.2016р. на суму 7600,00грн., в тому числі ПДВ- 1266,67грн.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій.

За приписами статті 4 Закону України №996-XIV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів зазначає, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов`язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

З приводу посилання податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІІРОМКАПІТАЛТРЕЙД» , на наявність вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 року та ухвали від 30.05.2017 року по справі №331/2945/17, колегія суддів зазначає наступне.

Так, основне питання, яке має значення для вирішення цього адміністративного спору, пов`язане із оцінкою вироків у кримінальному провадженні, якими встановлена фіктивність контрагентів, за результатами взаємовідносин з якими позивачем сформовано відповідні показники.

Сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу офіційного з`ясування обставин справи.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 31.07.2018 року по справі №808/1507/16 та від 20.12.2018 року по справі №826/20081/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.06.2018 у справі №805/649/15-а, відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи заявника касаційної скарги, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій Товариства з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

У постанові від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що вироком та ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 30.05.2017 року по справі №331/2945/17 не було встановлено, що позивач мав господарські відносини із ТОВ «ІІРОМКАПІТАЛТРЕЙД» , а обставини господарської діяльності між підприємствами не досліджувались.

Крім того, встановлені вироком обставини мали місце у період часу з 27 травня 2015 року по 08 квітня 2016 року, а саме створення учасниками організованої групи суб`єктів господарювання-юридичних осіб, які у вказаний період використовувались в незаконній діяльності, а саме: конвертації грошових коштів, у тому числі з метою умисного ухилення від сплати податків іншими субєктами господарювання, та/або планували використовувати у такій злочинній діяльності (т. 2 а.с. 48).

В свою чергу, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ІІРОМКАПІТАЛТРЕЙД» відбувались у травні 2016 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.07.2018 року №200/11034/18 також не було встановлено, що позивач мав господарські відносини із ТОВ «ІІРОМКАПІТАЛТРЕЙД» , а обставини господарської діяльності між підприємствами не досліджувались.

Доказів про наявність фактів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.08.2018 року по справі №820/4428/17.

Стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов`язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагента позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов`язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому висновки суду першої інстанції є помилковими.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги на підставі положень ст. 139 КАС України підлягають розподілу, шляхом стягнення сплачених сум за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс С" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року по справі №520/9793/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс С" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00002481411 від 31.10.2018 в розмірі 143259,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс С" (вул. Новгородська, 3, офіс 214, 316, м.Харків, 61145, код ЄДРПОУ 34312449) витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) грн. 89 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3223 (три тисячі двісті двадцять три) грн. 32 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 27.06.2019 року.