Постанова

від 27.06.2019 по справі 824/597/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №824/597/17-а

адміністративне провадження №К/9901/14178/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року (головуючий суддя Матохнюк Д.Б., судді: Совгира Д.І., Курко О.П.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пшеничка" до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пшеничка" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - Управління, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002951401 від 12 липня 2017 року; податкове повідомлення-рішення форми "С" №0002961404 від 12 липня 2017 року; податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0000301403 від 12 липня 2017 року; податкове повідомлення-рішення форми "Д" №0000311401 від 12 липня 2017 року; податкове повідомлення-рішення форми "Д" №0000321401 від 12 липня 2017 року; вимогу про сплату боргу №Ю-0000341401 від 12 липня 2017 року; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000331401 від 12 липня 2017 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області форми "ПС" №0000301403 від 12 липня 2017 року; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області форми "Д" №0000311401 від 12 липня 2017 року; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області форми "Д" №0000321401 від 12 липня 2017 року; вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу №Ю-0000341401 від 12 липня 2017 року; рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000331401 від 12 липня 2017 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що вказане рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні. При цьому відповідачем до апеляційної скарги, крім іншого, додано платіжне доручення №2463 від 11 грудня 2018 року про сплату судового збору в сумі 6191,25 грн.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху в зв`язку з недоданням до неї документа про сплату судового збору в повному обсязі та запропоновано відповідачеві протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали усунути недолік апеляційної скарги, доплативши 5808,75 грн. судового збору.

Визначаючи розмір судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 12000,00 грн. (8000,00 грн. * 150%), апеляційний суд виходив з того, що контролюючим органом рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, тобто визнання протиправними й скасування:

1) податкового повідомлення-рішення форми "ПС" №0000301403 від 12 липня 2017 року на суму 510,00 грн., в зв`язку з чим судовий збір становить 1600,00 грн.;

2) податкового повідомлення-рішення форми "Д" №0000311401 від 12 липня 2017 року на суму 34804,53 грн.; судовий збір - 1600,00 грн.;

3) податкового повідомлення-рішення форми "Д" №0000321401 від 12 липня 2017 року на суму 2551,82 грн.; судовий збір - 1600,00 грн.;

4) вимоги про сплату боргу №Ю-0000341401 від 12 липня 2017 року на суму 56104,15 грн.; судовий збір - 1600,00 грн.;

5) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000331401 від 12 липня 2017 року на суму 28052,07 грн.; судовий збір - 1600,00 грн.

Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем отримано 27 березня 2019 року та в межах наданого судом строку надіслано клопотання від 02 квітня 2019 року, в якому Управління просило суд відкрити апеляційне провадження у справі, а також зазначило, що при зверненні з апеляційною скаргою ним було сплачено судовий збір у правильному розмірі, адже загальна сума позовних вимог у справі становить 275166,84 грн., тому сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 4127,50 грн. (275166,84 грн. * 1,5%), а при зверненні з апеляційною скаргою - 6191,25 грн. (4127,50 грн. * 150%).

Ухвалою від 16 квітня 2019 року Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку із неусуненням останньою недоліку апеляційної скарги, що залишена без руху, навівши, при цьому, ті ж мотиви та розрахунки, що вже зазначались в ухвалі від 21 березня 2019 року.

Так при розрахунку розміру судового збору, суд виходив з кількості задоволених судом першої інстанції позовних вимог, кожна з яких є вимогою майнового характеру і може бути заявлена позивачем окремо, а тому й об`єднання цих вимог в одному позові не впливає на необхідність обрахунку судового збору з кожної окремої позовної вимоги майнового характеру.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 квітня 2019 року, Управління звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати з підстав, що вже наводились ним в надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху клопотанні, та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у встановлені законом шляхи.

При цьому статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає в такому випадку залишення останньої без руху.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України).

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на судовий захист в порядку адміністративного судочинства є надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі; невиконання ж такого обов`язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення позовної заяви (або, зокрема, апеляційної скарги) без руху зі встановленням строку для усунення такого недоліку.

В свою чергу правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674 за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання апеляційної скарги на рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600,00 грн. (стаття 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік від 21 грудня 2016 року №1801-VIII).

Як вже вказувалось в цій постанові, у позовній заяві Товариством було заявлено вимоги майнового характеру (визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0002951401 від 12 липня 2017 року; форми "С" №0002961404 від 12 липня 2017 року; форми "ПС" №0000301403 від 12 липня 2017 року; форми "Д" №0000311401 від 12 липня 2017 року; форми "Д" №0000321401 від 12 липня 2017 року; вимоги про сплату боргу №Ю-0000341401 від 12 липня 2017 року; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000331401 від 12 липня 2017 року), згідно яких загальна оспорювана сума складала 275166,57 грн., а ставка судового збору, що підлягала сплаті при зверненні з позовом, становила: 275166,57 грн. * 1,5% (але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) = 4127,50 грн.

Отже відповідачем за подання апеляційної скарги було правильно сплачено судовий збір у розмірі 6191,25 грн. (4127,50 грн. * 150%) з розрахунку суми судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при поданні позовної заяви з урахуванням характеру позовних вимог та ціни адміністративного позову.

Натомість висновок апеляційного суду про необхідність проведення розрахунку суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, виходячи з кожної позовної вимоги майнового характеру окремо, є помилковим.

Аналогічна правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №808/3928/17 (адміністративне провадження №К/9901/52993/18).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, враховуючи викладене вище, ухвала суду попередньої інстанції не відповідає зазначеним законодавчим вимогам.

За таких обставин та на підставі частини 1 статті 353 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду