Постанова

від 27.06.2019 по справі 2а-9710/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №2а-9710/12/2670

адміністративне провадження №К/9901/4441/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 (колегія суддів: Федотов І.В., Ісаєнко Ю.А., Епель О.В.,) у справі № 2а-9710/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Поверхность Спорт-ТВ доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Поверхность Спорт-ТВ (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012 № 0001542202.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що висновки відповідача щодо порушення ним пункту 150.1 статті 150 розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) є необґрунтованими та протиправними і не можуть бути підставою для невідображення збитків в податковому обліку підприємства, а отже, не може бути підставою для податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 04.04.2012 № 0001542202 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 49720 981 грн., яка виникла за попередні роки та правомірно може входити до складу такого від`ємного значення накопичувальним шляхом у 2011 році під час набрання чинності ПК України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 29.08.2012 (суддя - Погрібніченко І.М.) у задоволені позову було відмовлено, у зв`язку із тим, що висновок відповідача про завищення позивачем суми від`ємного значення, перенесеного в 2011 рік, не підтверджено матеріалами справи.

Натомість постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 вказане рішення суду першої інстанції було скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 04.04.2012 № 0001542202. Фактично цим судом було висловлена позиція щодо можливості перенесення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування визначеного в період до 31.12.2010 року в 2011 рік. При цьому цей суд зазначив, що відповідна перенесена сума, сформована позивачем вірно, що підтверджено доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, а рішення першої інстанції залишити без змін. У касаційній скарзі повторює позицію суду першої інстанції, яка була зазначена та не підлягає додаткового зазначення.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 16.02.2012 по 07.03.2012 ДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт № 36/22-2/32850083 від 16.03.2012.

В ході перевірки податковим органом, окрім іншого, встановлено порушення вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 144.1 ст. 144, ст. 145, п. 150.1 ст. 150 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року, всього у сумі 457514 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 117500836 грн.

22.03.2012 позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 36/22-2/32850083 від 16.03.2012.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 30.03.2012 № 927/10/22-210, аргументи, викладені в запереченні позивача, частково взяті до уваги та задоволенні в частині неправомірності зменшення валових витрат підприємства стосовно нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та відносно амортизації нематеріальних активів, а в частині неправомірності декларування в 2 кварталі 2011 року від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 49720981 грн. - залишені без мін.

Податковий орган у своїй відповіді на заперечення дійшов висновку, що на порушення п. 150.1 ст. 150 розділу ІІІ ПК України встановлено завищення за ІІ квартал 2011 року від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, всього в сумі 49 720 981 грн.

04.04.2012 ДПІ на підставі Акта перевірки № 36/22-2/32850083 від 16.03.2012, з урахуванням відповіді на заперечення № 927/10/22-210 від 30.03.2012, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою П №0001542202, яким згідно з пунктом 54.3 ст. 54 та пунктом 58.1 ст. 58 ПК України та згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України встановлено порушення пункту 150.1 ст. 150 розділу ІІІ ПК України на підставі чого зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 49720981 грн. за 2 квартал 2011 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві, яка своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 18 червня 2012 року № 3634/10/12-414 його скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом розгляду у даній справі, яке скасовано судом апеляційної інстанції, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Розділу XIX Прикінцеві положення ПК України (встановлено, що розділ III цього Кодексу ( Податок на прибуток підприємств ) набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

За правилами пункту 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно, правила врахування від`ємного значення об`єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів, в період до 1 квітня 2011 року регулювалися положеннями пункту 6.1 статті 6 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , якщо об`єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від`ємне значення об`єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від`ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств встановлювалось, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 цього Закону України Про оподаткування прибутку підприємств застосовувалися з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, які полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від`ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Відносно регламентації питань врахування від`ємного значення об`єкта оподаткування у 2011 році пунктом 22.4 статті 22 Закону передбачалося, що у 2011 році сума від`ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від`ємне значення об`єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від`ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Починаючи з другого кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми ПК України.

Так, відповідно до пункту 150.1 статті 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення ПК України пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від`ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення.

Зазначене застереження слід розуміти таким чином, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об`єкта оподаткування (аналогічно річному розрахунку) за законом, який втрачав чинність, на що вказують і приписи абзацу 2 пункту 49.19 статті 49 Податкового кодексу України.

Наведені вище норми не містять положень (обмежень) щодо формування об`єкту оподаткування за наступні податкові періоди (після першого кварталу 2011 року) лише виходячи з результатів господарських операцій, проведених у першому кварталі 2011 року, та без врахування від`ємного значення об`єкта оподаткування, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з попередніх періодів.

Отже, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року та наступних за ним періодів підлягає включенню від`ємне значення об`єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від`ємного значення об`єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від`ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Отже є правильним висновки суду апеляційної інстанції, що законодавством не передбачено можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року та наступних за ним періодів лише тими сумами від`ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від`ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку щодо правомірності включення Товариством до складу витрат 2 кварталу 2011 року та наступних за ним періодів сум від`ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, та тих, що виникли протягом 2010 року, а тому обґрунтовано скасували спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідні висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема у постанові від 07.02.2018, справа №826/20869/14 (провадження №К/9901/5723/18).

Доводи ж касаційної скарги про не дослідження судом апеляційної інстанції порядку формування такого розміру від`ємного значення за період до 2011 року вважаються необґрунтованим з огляду на висновки відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень позивача, від 30.03.2012 № 927/10/22-210, де зазначено лише відсутність у позивача права на перенесення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування визначеного в період до 31.12.2010 року в 2011 рік. Розмір такої суми, у такому висновку, не розглядався податковим органом.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 360 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду