Рішення

від 14.06.2019 по справі 442/3019/19

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/3019/19

Провадження №2/442/999/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Проектно-виробничого приватного підприємства Зодчий про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

26.04.2019 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить поновити його на посаді водія автотранспортних засобів у Проектно-виробничому приватному підприємстві Зодчий , стягнувши з останнього на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 15 000 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що з 01.06.2018 працював на посаді водія автотранспортних засобів у Проектно-виробничому приватному підприємстві Зодчий . 03.04.2019 йому було вручено наказ по підприємству про його звільнення з роботи у зв`язку з втратою довіри до нього власником (п.2 ч.3 ст. 41 КЗпП України). Вважає, що дане звільнення є незаконним.

26.03.2019 його запросив на бесіду директор підприємства ОСОБА_2 і сказав, що усуває його від роботи без пояснення причин. Далі він сказав, що звільнить його за скороченням штату.

З 26.03.2019 і до 04.04.2019 його на територію підприємства не пускали без причин.

04.04.2019 йому видали наказ по підприємству №17-к від 03.04.2019 про його звільнення за те, що він нібито вчинив ДТП на території Німеччини під час службового відрядження. Проте, згідно офіційних документів правоохоронних органів Німеччини, його вини у даному ДТП немає ДТП сталося внаслідок технічної несправності автомобіля, яким він керував. У нього ніхто не брав ані усних, ані письмових пояснень щодо скоєного ДТП. В наказі не вказано, з якого числа він звільнений з роботи і по якій статті КЗпП України.

При цьому, на цей час, йому не видали трудову книжку і не розрахувались з ним за весь термін праці, заробітну плату йому видавали щомісячно в неповному обсязі або в конвертах , або інколи під розпис без пояснень розрахунків та нарахувань.

Таке звільнення негативно позначилось на стані його здоров`я. В нього був гіпертонічний криз і він знаходився на стаціонарному лікуванні в Трускавецькій міській лікарні до 10.04.2019.

Також, зазначає, що він має статус тимчасового переселенця і мешкає на змінній квартирі разом з неповнолітнім сином. Робота на цьому підприємстві є єдиним джерелом доходу в його неповноцінній сім`ї.

На даний час йому не видали трудову книжку та інші документи, тим самим позбавили його можливості влаштуватись на іншу роботу і позбавили його сина засобів до існування. Він неодноразово звертався в письмовій формі до директора підприємства ОСОБА_2 щоб йому видали трудову книжку та інші документи, щоб доказати свою невинність, розрахуватись з ним, тим самим дали можливість влаштуватись на іншу роботу, щоб нормально жити і існувати йому і його сину. Однак будь-якої відповіді не дали.

Його середня заробітна плата на місяць складала 15000 грн., що підтверджується відповідною довідкою, тому вважає, що з відповідача слід стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, саме з 01.04.2019.

Також, відповідач позбавив його гарантованого права на працю та можливості заробляти гроші для себе та для неповнолітнього сина, що перебуває на його утриманні. Дана ситуація негативно позначилась на психіці його сина, який пережив всі жахи війни з Росією на Донбасі і втратив мати. 27.04.2019 у його сина було день народження і він немає можливості надати сину відсвяткувати свій день народження.

07.06.2019 від представника відповідача надійшов відзив,в якому останній просив у позові відмовити. В обґрунтування такого вказує, що до трудових обов`язків позивача входили вантажні перевезення з України до Німеччини на транспортному засобі підприємства Mercedes-Benz Sprinter, р.н. НОМЕР_1 , що належить компанії CHYRKAImport&Export.

Зокрема 05.03.2019 о 16 год. 45 хв. позивач під час виконання трудових обов`язків, перебуваючи у м. Дрезден Німеччина керуючи ввіреним йому транспортним засобом, не обравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, зокрема сильні опади у вигляді дощу, здійснював обгін трьох автопоїздів ( Фур ), під час завершення маневру обгону останнього транспортного засобу керований позивачем автомобіль розвернуло і відбулось зіткнення з відбійником, після чого автомобіль відкинуло на проїжджу частину, де додатково відбулось зіткнення з раніше обігнаним автопоїздом, після чого автомобіль в черговий раз відкинуло до відбійника задньою частиною, внаслідок чого було пошкоджено керований ним автомобіль на товари відповідача.

В результаті ДТП транспортному засобу було завдано механічні пошкодження через які автомобіль не міг пересуватись власним ходом. Автомобіль було евакуйовано на зберігання на спеціальний майданчик. За вказані послуги власник транспортного засобу сплатив 827 євро, згідно виставленого рахунку № НОМЕР_2 .

Після скоєного ДТП позивач скористався медичними послугами на суму 1017,30 Євро та послугами готелю ( з 05.03 по 09.03.2019) на суму 236 євро, які були сплачені власником транспортного засобу.

Попередня вартість завданих пошкоджень складає 99580 грн.

Перед такою подією позивач неодноразово порушував правила дорожнього руху, а саме перевищення швидкості,а саме 01.10.2018 о 13 год. 25 хв., 01.10.2018 о 16 год. 10 хв., 16.12.2018 о 17 год. 57 хв., 05.03.2019 о 14 год. 18 хв., 05.03.2019 о 16 год. 45 хв.

Актом службового розслідування від 29.03.2019 встановлено, що перебуваючи на посаді водія автотранспортних засобів під час виконання своїх трудових обов`язків у період з 31.07.2018 по 03.04.2019 позивач чотири рази порушував правила дорожнього руху і один раз спричинив ДТП. Дане означає, що порушення носить систематичний та умисний характер, отже порушення ПДР шляхом перевищення швидкості не можуть бути за своєю правовою природою вчиненні з необережності.

У зв`язку з чим, відповідач 03.04.2019 видав наказ №17-к про звільнення позивача з роботи за п. 2 ч.1 ст. 42 КЗпП, з яким позивач ознайомився 04.04.2019, про що свідчить його підпис.

Що стосується покликань позивача на те, що причиною ДТП стала технічна несправність, то таке спростовується тим, що вказаний автомобіль проходив усі технічні огляди на спеціалізованих сервісних центрах та мав допуск до перевезення, що підтверджується відповідними актами огляду виданими у Німеччині. Наступний регламентний технічних огляд був запланований на травень 2020 року. Отже на момент ДТП (05.03.2019) автомобіль знаходився у технічно справному стані.

В судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_3 . позов підтримали з наведених у позовній заяві мотивів. Позов просив задоволити.

Представник відповідача - адвокат Кунців П.В. в судовому засіданні позову не визнав з мотивів, викладених у відзиві.

Суд, вислухавши вступне слово сторін, безпосередньо дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задоволити частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Проектно-виробничим приватним підприємством Зодчий з 01.08.2018, на посаді водія автотранспортних засобів з окладом 10 000 грн. ( наказ №56-к від 31.07.2018 Проектно - виробничим приватним підприємством Зодчий ).

13.06.2018 ОСОБА_1 згідно контрольного листа №93 пройшов інструктаж з охорони праці.

Наказом №15-к Проектно-виробничого приватного підприємств Зодчий від 26.03.2019 було створено комісію для проведення службового розслідування щодо неодноразових фактів порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху та вчинення ДТП 05.03.2018, встановлення розміру збитків, заподіяних майну ПВПП Зодчий , внаслідок незаконних дій ОСОБА_1 та розміру витрат понесених підприємством.

За актом службового розслідування від 03.04.2019 встановлено, що водій ОСОБА_1 безпосередньо здійснював вантажні перевезення товару (вироби ПВПП Зодчий ) на транспортному засобі марки Mercedes-Benz Sprinter , р.н. SR- НОМЕР_1 з України до Німеччини, що належить компанії CHYRKAImport&Export. Вказані товари ОСОБА_1 перевозив з України до Німеччини.

Зокрема, 05.03.2019 о 16 год. 45 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz Sprinter , р.н. SR- НОМЕР_1 , перебуваючи у м. Дрезден Німеччина вчинив ДТП, внаслідок якої було пошкоджено керований ним автомобіль та товар ПВПП Зодчий , який знаходився у автомобілі.

Разом з тим, комісією встановлено, що водій ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді водія автотранспортних засобів у ПВПП Зодчий , здійснюючи свої трудові обов`язки за період з 01.10.2018 по 05.03.3019 ( фактично півроку) неодноразово ( чотири рази перевищував швидкість дорожнього руху), внаслідок чого власник автомобіля поніс збитки по сплаті штрафів на загальну суму 153,5 євро та вчинив ДТП, внаслідок якої сума встановлених та документально підтверджених на момент проведення розслідування заподіяних збитків складає 2080,35 євро.

Наказом №17-к від 03.04.2019 по ПВПП Зодчий звільнено з посади водія автотранспортних засобів Проектно-виробничого приватного підприємства Зодчий Спанчака Юрія Івановича на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, враховуючи, що ряд незаконних дій водія ОСОБА_1 , які мали місце з 01.10.2018 по 05.03.2019 ( конкретно викладені в акті службового розслідування) та проявились у порушеннях правил дорожнього руху, що стало наслідком заподіяння значної шкоди підприємству.

03.04.2019 за №1 ПВПП Зодчий складено акт про те, що ОСОБА_4 отримав копію наказу про звільнення на місці, а йти в бухгалтерію і отримати трудову книжку відмовився, мотивуючи тим, що не згоден зі звільненням за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП.

30.05.2019 ОСОБА_1 . ПВПП Зодчий було надіслано повідомлення про те, що останній може надати свою згоду на одержання трудової книжки поштою.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2 статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України можливе за сукупності таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Не можуть бути звільнені на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, тобто у зв`язку з втратою довір`я до них, працівники, які мають відношення до грошових чи матеріальних цінностей, але не пов`язані з їх безпосереднім обслуговуванням.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-100цс16.

Суд враховує, що у справах про поновлення на роботі обов`язок доведення правомірності звільнення працівника з ініціативи роботодавця лежить саме на роботодавцеві.

Відповідачем не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем протиправних дій навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, які дають підстави для його звільнення згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Суд не бере до уваги акт про проведення службового розслідування, оскільки дані документи не встановлюють винуватість безпосередньо ОСОБА_1 у заподіянні значної шкоди підприємству, які б давали підстави для втрати до нього довір`я.

Наявність вини позивача у ДТП не встановлена.

Звільнення у зв`язку із втратою довір`я працівника на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов`язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо.

Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати.

Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для поновлення на роботі позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 81 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду жодного доказу стосовно того, що на позивача було покладено обов`язки, пов`язані з безпосереднім обслуговуванням ним грошових, товарних або культурних цінностей, а саме не надано посадову інструкцію позивача або договір про повну/часткову індивідуальну матеріальну відповідальність, чи отримання під звіт позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Наразі, стороною відповідача в силу вимог ст. 81 ЦПК України не доведено належними та допустими доказами правомірність та законність звільнення позивача з посади на підставі втрати довіри (п. 2 ст. 41 КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Разом з тим, судом встановлено, що на ПВПП Зодчий профспілки не утворено.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до п.8 р.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки ПВПП Зодчий від 19.02.2019 №3, щомісячна заробітна плата ОСОБА_1 , згідно штатного розпису складає 15000 грн. Тривалість щорічної основної відпустки складає 24 календарних дні.

Згідно з розрахункових листків по заробітній платі за лютий - березень 2019, за два попередні місяці, які передували даті звільнення, ОСОБА_1 було нараховано 32 794,08 грн. (за лютий 2019 року -15 000,00 грн., березень 2019 року - 11748,55 грн.). Кількість робочих днів за вказані місяці становила - 40 дні. Таким чином, середньоденний заробіток позивача складав 668,71 грн. (26748,55:40).

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з дня звільнення (03.04.2019) його з займаної посади і до дня постановлення рішення у даній справі (14.06.2019) склав 49 робочих дні (у квітні 2019- 17; у травні 2018 - 22; у червні 2018 - 10.

Розрахунок середнього заробітку позивача ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає: 49 х 668,71 = 32766,79 грн.

Таким чином, за період вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 з 03.04.2019 по 14.06.2019 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток в сумі 32766,79 грн. Виплата зазначеної суми повинна бути проведена за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Також у статті 237-1 КЗпП України зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз`яснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), які зазначив позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості, справедливості та наводити в рішенні відповідні мотиви.

З урахуванням обставин справи, характеру і обсяг страждань, яких зазнав позивач, враховуючи зокрема його перебування на лікуванні з 04.04.2019 по 19.04.2019 в КНП Трускавецька міська лікарня та інших обставин, що відповідають роз`ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової ) шкоди , суд дійшов висновку про стягнення з відповідача у рахунок відшкодування завданої позивачу моральної шкоди 5 000 грн., а не 10 000 грн. як просить позивач.

Разом з тим, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць.

Окрім того, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн., оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат при зверненні до суду із даним позовом, а також сплачений позивачем судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 768,40 грн. в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів у Проектно-виробничому приватному підприємстві Зодчий з 03.04.2019 року.

Стягнути з Проектно-виробничого приватного підприємства Зодчий в користь ОСОБА_1 32766,79 грн. середнього заробітку за період вимушеного прогулу (без врахування обов`язкових платежів) та 5000 грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць в розмірі 10000 грн.

Стягнути з Проектно-виробничого приватного підприємства Зодчий в дохід держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, а також 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок в користь ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дрогобицький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.06.2019.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Проектно-виробниче приватне підприємство Зодчий , ІПН: НОМЕР_4 , адреса: вул. Св. Юра, 31, корпус Б, м. Дрогобич Львівська область.

Суддя Хомик А.П.