Постанова

від 27.06.2019 по справі 554/445/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/445/17 Номер провадження 22-ц/814/1826/19Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Зеленській О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 8 квітня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики (розпискою), -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики (розпискою). В березні і червні 2017 року його уточнив та просив суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , борг у сумі 4 375 106 грн., три відсотки річних від простроченої суми боргового зобов`язання в сумі 10 220,92 грн., та сплачену суму судового збору у розмірі 8000 грн.

Позов мотивовано тим, що 07.12.2016 року ОСОБА_1 під розписку позичив у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 4 425 106, 00 (чотири мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч сто шість) грн., частину з яких в сумі 2 032 702, 00 (два мільйони тридцять дві тисячі сімсот дві) грн. строком до 15.01.2017, а залишок суми строком до 15 березня 2017 року.

Станом на 18.01.2017 року ОСОБА_3 ухиляється від повернення суми боргу, чим порушує взяті не себе зобов`язання. Станом на 16.03.2017 термін сплати другої частини суми коштів зазначених в борговій розписці ОСОБА_1 настав, а боргові зобов`язання останнім не виконані.

Також, позивач зазначив, що в період з 27.03.2017 по 28.03.2017 ОСОБА_1 , з рахунку, належного його дружині ОСОБА_4 , перерахував на рахунок ОСОБА_2 , відкритий в ПАТ КБ Приватбанк, грошові кошти в сумі 50 000 грн. на погашення зазначеної вище заборгованості (квитанція №50404668806259861785 від 27.03.2017 на суму 10 000 грн. та квитанція №Р24А201301028А25278 від 28.03.2017 на суму 40 000 грн.), в зв`язку з цим позовні вимоги зменшено. (т.1 а.с.53, 54).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 8 квітня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики (розпискою) задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , суму боргу в розмірі 4 375 106 (чотири мільйони триста сімдесят п`ять тисяч сто шість) грн., три відсотки річних - 10 220 (десять тисяч двісті двадцять) грн. 92 коп., судовий збір у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн., всього 4 393 326 (чотири мільйони триста дев`яносто три тисячі триста двадцять шість) грн. 92 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що місцевим судом не встановлено в повній мірі обставин справи, а саме, не взято до уваги, що у матеріалах справи відсутні докази передачі грошей за договором позики. Крім того, апелят вказує, що про відсутність факту передачі грошей за договором вказують ті обставини, що незважаючи на значну суму позики, договір не був нотаріально посвідчений.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін, вважаючи доводи викладені в апеляційній скарзі помилковими та необґрунтованими, а рішення суду законним та вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 , ч. 2 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно незалежали від нього.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з"явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 вересня 2016 року установчими зборами засновників ТОВ Мультіплат , згідно проколу № 1/2016, створено ТОВ Мультіплат код ЄДРПОУ 40805648, сформовано статутний капітал та призначено ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ Мультіплат з 05.09.2016 згідно наказу від 05.09.2016 за № 1. Єдиним засновником ТОВ Мультіплат є ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом №1/2016 установчих зборів засновників ТОВ Мультіплат .

07.12.2016, ОСОБА_1 , під розписку позичив у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 4 425 106 грн., частину з яких в сумі 2 032 702 грн. строком до 15.01.2017, а залишок суми строком до 15 березня 2017 року.

Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 не виконав не повернувши 15.01.2017 та 15.03.2017 кошти у повному розмірі на вимогу ОСОБА_2 ..

В подальшому ОСОБА_1 склав додаток до розписки від 07.12.2016 року, в якому повідомив, що повернення грошових коштів по розписці буде проводитись також з карткових рахунків третіх осіб з приміткою оплата за ОСОБА_1 . Крім того, в додатку зазначено, що кошти, отримані за розпискою від ОСОБА_2 , будуть повернуті повністю. (т. 1 а.с. 55).

З матеріалів справи вбачається, що з 27.03.2017 по 28.03.2017 з рахунку належного ОСОБА_4 - дружини ОСОБА_1 , перераховано на рахунок ОСОБА_2 відкритий в ПАТ КБ Приватбанк, грошові кошти в сумі 50 000 грн. в рахунок погашення зазначеної вище заборгованості (квитанція №50404668806259861785 від 27.03.2017 на суму 10 000 грн. та квитанція №Р24А201301028А25278 від 28.03.2017 на суму 40 000 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі місцевий суд виходив з того, що між сторонами існують боргові зобов`язання, відповідач взяті на себе зобов`язання по поверненню коштів не виконав, а факт укладення договору позики встановлено судом та не спростовано належним чином відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 1047 ЦК України зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що він не отримував грошових коштів від ОСОБА_2 , та вказує, що позивачем не надано доказів того, що грошові кошти дійсно передавались ОСОБА_1 .

Зазначені доводи колегія суддів не бере до уваги, оскільки, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Оскільки, в матеріалах справи є оригінал розписки (т. 1 а.с. 29), наданої ОСОБА_1 ОСОБА_2 про отримання грошових коштів, то висновок місцевого суду про доведеність факту укладення договору позики є вірним.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи ОСОБА_1 про написання розписки під впливом психологічного тиску з боку позивача ОСОБА_2 також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді першої інстанції, та до суду апеляційної інстанції відповідач належних та допустимих доказів вказаного факту не надав.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2018 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину (договору позики) недійсним.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що при написанні розписки 07.12.2016 року та додатку до неї на ОСОБА_1 не здійснювався психологічний чи фізичний тиск з боку ОСОБА_2 чи інших осіб, а також щодо нього не вчинялись будь-які інші дії, які б свідчили про те, що розписка написана ОСОБА_1 без його згоди, або в результаті обману.

Посилання апелянта на те, що розписка мала бути способом забезпечення коштів при отриманні їх від ТОВ Мультіплат не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, а забезпечення зобов`язань здійснюється в інший спосіб передбачений ст. 546 ЦК України, тому колегія суддів дані доводи оцінює як припущення та небажання виконувати договірні зобов`язання.

Зокрема із довідки про рух коштів на рахунках ОСОБА_1 , яка була надана АК КБ ПриватБанк на виконання ухвали суду про розкриття банківської таємниці, неможливо встановити які кошти були предметом руху, та яким чином вони стосуються боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 24-26, 140-142)

Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального, або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, то судові витрати, понесені позивачем за подачу апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 ч.1, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 8 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови суду складено 27.06.2019 року.

Головуючий суддя: О.О. Панченко

Судді: О.А. Лобов

В.М. Триголов