Постанова

від 26.06.2019 по справі 560/1274/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року

м. Рівне

Справа № 560/1274/18

Провадження № 22-ц/4815/710/19

РРівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н.М.,

суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Лютинська сільська рада Дубровицького району Рівненської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Лютинської сільської ради Дубровицького району Рівненської області на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лютинської сільської ради Дубровицького району Рівненської області про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в складі судді Отупор К. М., ухвалене в м. Дубровиця о 9 год. 30 хв., повний текст складено 11.03.2019 року,

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Лютинської сільської ради Дубровицького району Рівненської області про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги мотивує тим, що з 06.11.2015 року він працював бухгалтером Лютинської сільської ради Дубровицького району Рівненської області. Після звільнився 06.11.2017 року з роботи йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 23357,13 коп. Частково відповідач заборгованість по заробітній платі у сумі 16957,13 грн. виплатив, однак залишилась невиплаченими 6400 грн., які він просить стягнути. Окрім цього, у зв`язку з затримкою виплати розрахункових при звільненні просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення (06 листопада 2017 року) до дня звернення до суду (20 вересня 2018 року) за 219 робочих днів у сумі 32595, 96 грн.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2019 року стягнуто із Лютинської сільської ради Дубровицького району Рівненської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 6400 гривень та середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 32595 гривень 96 коп., а всього 38995 гривень 96 коп. Стягнуто із Лютинської сільської ради Дубровицького району Рівненської області на користь держави судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Вважаючи рішення суду незаконним, Лютинська сільська рада Дубровицького району оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не врахував вимоги ст. ст. 62, 66, 67 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , в яких передбачено, що в разі коли вичерпано можливості місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону. Держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов`язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою. Лютинська сільська рада неодноразово зверталась до керівників Дубровицької районної адміністрації щодо надання коштів для забезпечення виплати заробітної плати працівникам ради у розмірі, встановленому законом. Однак питання райдержадміністрацією не вирішене до цього часу. Суд не дав оцінку аргументів, викладених у зверненнях до Дубровицької районної адміністрації щодо оптимізації апарату ради. Ситуація з недостатнім фінансування сільських рад має місце по всій Україні і це висвітлено у ЗМІ. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В поданому на обидві апеляційні скарги відзиві ОСОБА_1 вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що скарга не підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, а в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП .

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи із слідуючого.

Судом встановлено: ОСОБА_1 працював бухгалтером Лютинської сільської ради Дубровицького району Рівненської області з 06.11.2015 року по 06.11.2017 року.

Судом також достовірно встановлено, що на день звільнення позивача з роботи та на час звернення до суду з позовом заборгованість по заробітній платі складала 23375,13 грн., з яких 16957,13 грн. було виплачено йому після звернення з позовом до суду.

Так, відповідно до довідки Лютинської сільської ради Дубровицького району №690 від 12 листопада 2018 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 виплачена 24 вересня 2018 року у сумі 16000 грн. та 18 жовтня 2018 року у розмірі 957,13 грн.

Фінансування апарату сільської ради здійснюється з бюджету сільської ради. Витрати на утримання апарату сільської ради плануються у відповідності до власних надходжень у сільський бюджет від роздрібної торгівлі підакцизних товарів, земельного податку та орендної плати за землю, податку на нерухоме майно, рентної плати за використання лісових ресурсів та єдиного податку.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені статтею 116 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Врахувавши вимоги законодавства та обставини справи, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем порушено законодавство про оплату праці, а тому у позивача наявне право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить при звільненні, та вимагати від роботодавця виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачу не не виплачено матеріальну допомогу, яка виплачується лише за наявності коштів, яких не направлено на їх звернення з райдержадміністрації.

За положеннями Закону України "Про оплату праці" додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні визначається за правилами, визначеними Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджено- го постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Суп першої інстанції відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати врахував, що розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 148,84 грн., а за період з 06 листопада 2017 року по 20 вересня 2018 року відповідач має сплатити йому середній заробіток за весь час затримки в сумі 32595,96 грн.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особами, яка подали апеляційні скарги, не надано.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Лютинської сільської ради Дубровицького району Рівненської області залишити без задоволення.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді: підпис Бондаренко Н.В.

підпис Шимків С.С.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н.М.