Постанова

від 18.06.2019 по справі 683/920/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 683/920/18

Провадження № 22-ц/4820/1111/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області, районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки про стягнення середньомісячного заробітку за весь час невиплати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області в складі судді Вознюка Р.В. від 13 березня 2019 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

В квітні 2018 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказував, що 08.12.2014 року голова Старокостянтинівської районної ради видав розпорядження №106 Про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України, п. 6.1 контракту від 16.12.2009 року. Постановою Старокостянтинівського районного суду від 06.04.2015 року його поновлено на посаді та стягнуто грошові кошти за час вимушеного прогулу. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 року вказане судове рішення скасовано, позов задоволено частково, скасовано розпорядження голови Старокостянтинівської районної ради №106 від 08.12.2014 Про звільнення ОСОБА_1 , у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Встановлено, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора районного центру культури не видавався, трудова книжка також не видавалася та повний розрахунок не проведено, а отже, звільнення ОСОБА_1 фактично не відбулося. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду виконано та в зв`язку з цим виконавче провадження закрито.

Той факт, що звільнення ОСОБА_1 не відбулося, встановлено і рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 18.10.2016 року.

ОСОБА_1 не звільнений, йому трудова книжка не видана і він є керівником районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки. Відповідачі не допускають ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків з 27.12.2014 року по даний час та не проводять виплату заробітної плати.

ОСОБА_1 звертався до судових органів про вирішення питання щодо відновлення його порушених трудових прав, подає позови про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, звертається зі скаргами на дії відповідачів, що свідчить про порушення відповідачами його трудових прав.

Тому просив стягнути з відповідачів солідарно заробіток за період з 27.12.2014 року по день винесення рішення суду за протиправне недопущення до виконання трудових обов`язків директора районного центру культури.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 13.03.2019 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області, районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки про стягнення середньомісячного заробітку за весь час невиплати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нове судове рішення, яким задовольнити його позов. На його думку, суд не два належної оцінки доказам, які підтверджують вчинення йому перешкод у виконанні обов`язків керівника центру культури, що протягом 2016-2018 року він звертається до державних, правоохоронних органів, судів за захистом порушеного права. Не враховано, що його не звільнено з займаної посади, він протиправно не допущений до роботи керівника центру культури та не отримує заробітної плати. Районним центром культури Старокостянтинівськоїрайонної ради Хмельницької області імені Володимира Ножки не здійснено запису в трудову книжку відповідно до рішення Старкостянтинівської районної ради як власника комунального майна Старокостянтинівського району. Вважає, що порушені його права на працю, отримання заробітної плати, компенсації.

У відзиві на апеляційну скаргу Старокостянтинівськарайонна рада просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що ОСОБА_1 не доведено факт виконання ним своїх посадових обов`язків та функцій директора районного центру культури з грудня 2014 року. Зсічня 2015 року обов`язки директора районного центру культури виконувала ОСОБА_2 , а з 03.02.2016 року по даний час ОСОБА_3 . Не підтверджено доказами посилання ОСОБА_1 на створення йому перешкод у виконанні трудових обов`язків. Районний центр культури є юридичною особою, і районна рада не здійснюєвиплатузаробітної плати працівникам центру культури. З 04.01.2011 року ОСОБА_1 працював на посаді артиста муніципального духового оркестру на 0,5 ставки, а з 02.02.2016 року по даний час працює на повній ставці артиста муніципального духового оркестру, а отже, твердження позивача, що він не може працевлаштуватися, не відповідає дійсності.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Представники відповідачів просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Так, судом встановлено, що рішенням 29 сесії Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області від 16.12.2009 року № 15 ОСОБА_1 призначено директором районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області та зобов`язано голову ради укласти з ним контракт.

16.12.2009 року між Старокостянтинівською районною радою Хмельницької області в особі голови ради та позивачем укладено контракт, за яким останній призначений на посаду директора районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області.

08.12.2014 головою Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області прийнято розпорядження №106 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора районного центру культури Старокостянтинівської районної ради 16.12.2014 року у зв`язку з закінченням строку дії контракту.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 року скасовано розпорядження голови Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області від 08.12.2014 року №1-6 Про звільнення ОСОБА_1 від 08.12.2014 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. При цьому судом встановлено, що фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора не відбулося.

16.10.2015 року Районний центр культури Старокостянтинівської районної ради перейменовано на Районний центр культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2016 року було скасовано рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04.07.2016 року та відмовлено у позові ОСОБА_1 до Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області про стягнення заробітної плати та моральної шкоди з підстав не залучення до участі в смправі належного відповідача - Районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки.

При цьому рішенням було встановлено, що фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора не відбулося.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04.12.2017 року, залишеним в силі постановою апеляційного суду Хмельницької області від 13.03.2018 року, відмовлено у позові ОСОБА_1 до Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області, відділу культури, національностей, релігії та туризму Старкоостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області, Районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з підстав неналежного способу захисту порушеного права, так як ОСОБА_1 не звільнений з роботи і тому не може вимагати стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

При цьому судами в розгляді даної справи знову ж таки було встановлено, що фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора не відбулося, наказ про його звільнення не видавався, трудова книжка не видавалася.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з районним центром культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. В.Ножки, тому районна рада не є належним відповідачем у справі. Сторона позивача посилалася як на підставу для задоволення позову на норми ст.ст. 47, 116 КЗпП України, проте не встановлено факту звільнення позивача з посади керівника районного центру культури, не доведено факт недопущення позивача до виконання трудових обов`язків, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Проте таких висновків, які є суперечливими, суд дійшов за неповного з`ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Нормами ст. 95 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено попередніми судовими рішеннями в цивільних та адміністративних справах, фактичне звільнення ОСОБА_1 з посади директора не відбулося, наказ про його звільнення не видавався, трудова книжка йому теж не видавалась, а отже, позивач з грудня 2014 року по даний час перебуває у трудових правовідносинах з Районним центром культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки.

Апеляційний суд визнає доведеним факт перешкоджання позивачу у виконанні ним своїх трудових обов`язків керівника центру культури.

Так, Старокостянтинівська районна рада та Районний центр культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки не допускають позивача до виконання ним своїх трудових обов`язків, фактично відсторонили його від виконання трудових обов`язків, тривалий час не приймають жодного рішення щодо його звільнення з роботи в порядку, встановленому Кодексом законів про працю, про що свідчать неодноразові звернення позивача у відповідні державні органи для захисту свого порушеного права, бездіяльність відповідачів щодо вирішення питання про звільнення позивача з роботи, а також факт неодноразового призначення з грудня 2014 року виконувачів обов`язків директора Районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки.

Отже, фактично позивач перебуває у трудових правовідносинах з Районним центром культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки, проте будь-якої заробітної плати не отримує, що порушує його конституційні та трудові права.

Позивач неодноразово звертався до суду про стягнення середнього заробітку, однак суди відмовляли з посиланням на те, що він перебуває у трудових відносинах Районним центром культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки та неналежний спосіб захисту порушеного права.

З огляду на дані обставини колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення неотриманого заробітку внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів є правильним.

Водночас апеляційний суд, обговорюючи розмір заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, приймає до уваги таке.

Згідно з довідкою відділу культури, національностей, релігій та туризму Старокостянтинівської РДА № 68 від 12.06.2019 року в період з 1 січня 2014 року по 1 червня 2019 року посадовий оклад директора Районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки встановлювався в такому розмірі:

-на 1.01.2014 року - 1934 грн.;

-на 1.01.2015 року -1934 грн.;

-на 1.09.2015 року - 2297 грн.;

-на 1.01.2016 року - 2527 грн.;

-на 1.01.2017 року - 4168 грн.;

-на 1.12.2017 року - 4546 грн.;

-на 1.01.2019 року - 4956 грн.

Водночас відповідно до повідомлення управління культурної політики і ресурсів виконкому Старокостянтинівської міської ради № 01-12/242/2019 від 14.06.2019 року, аналогічного листа № 01-12/342/2017 р від 03.10.2017 року ОСОБА_4 з 02.02.2016 року переведений на повну ставку на посаді артиста муніципального духового оркестру ( наказ від 02.02.2016 року № 1/2016-н), на якій він працював з 04.01.2011 року на 0,5 ставки.

Отже, апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 з 02.02.2016 року був офіційно працевлаштований на повний робочий день та отримував заробітну плату за вказаним місцем роботи.

Враховуючи вимоги трудового законодавства, за якими працівник може мати одне основне місце роботи з повним робочим днем та може працювати в іншому місці лише за сумісництвом або неповний робочий день, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з 02.02.2016 року об`єктивно не виконував та не міг виконувати трудові обов`язки керівника районного центру культури з підстав зайнятості повний робочий тиждень за іншим основним місцем роботи.

Відтак він має право на стягнення заробітку з районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки лише за період з 27.12.2014 року по 01.02.2016 року в сумі 25200,33 грн., виходячи з розміру посадового окладу директора центру у цей період.

З врахуванням наведеного рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позов, стягнути з районного центру культури на користь позивача 25200,33 грн. заробітної плати, з якої підлягають утриманню податки та інші обов`язкові платежі. В решті позову слід відмовити за безпідставністю.

У зв`язку з цим відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з районного центру культури 1762 грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст .ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки (місцезнаходження 31100, м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. К. Острозького, 1, код ЄДРПОУ 36771278) на користь ОСОБА_1 (проживає по АДРЕСА_1 ) 25200,33 грн. заборгованості по заробітній платі, з якої підлягають утриманню податки та інші обов`язкові платежі.

В решті позову відмовити.

Стягнути з районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ім. Володимира Ножки (місцезнаходження 31100, м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. К. Острозького, 1, код ЄДРПОУ 36771278) 1762 грн. судового збору в дохід держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 червня 2019 року.

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова