Постанова

від 12.06.2019 по справі 361/5064/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 361/5064/17-ц

провадження № 61-43559св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів : Калараша А. А., Лесько А. О., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю ДАРТ-2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толстікова Олеся Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ангеловська Ольга Сергіївна,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2018 року у складі судді Василишина В. О. та постанову апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року у складі суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Фінагеєва В. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ДАРТ-2 (далі - ТОВ ДАРТ-2 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 02 лютого 2017 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 02 лютого 2017 року; визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 21 березня 2017 року; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 21 березня 2017 року.

Зазначав, що він є засновником ТОВ ДАРТ-2 . Розмір його частки у статутному капіталі ТОВ ДАРТ-2 станом на лютий 2016 року складав 70 тис. грн, що становило 93,21 % всього статутного капіталу товариства. Інша частка статутного капіталу вартістю 5 100 грн (6,79 %) належала ОСОБА_4 . У червні 2017 року він дізнався, що ТОВ ДАРТ-2 без його згоди та відома шляхом обману та підробки документів відчужило належне йому нерухоме майно, яке у подальшому подаровано.

Разом з тим, рішенням господарського суду Київської області від 05 квітня 2017 року визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ ДАРТ-2 згідно із протоколом загальних зборів від 15 лютого 2016 року №15/02/16, згідно якого визнано недійсною нову редакцію статуту від 15 лютого 2016 року, затверджену відповідно до протоколу загальних зборів від 15 лютого 2016 року №15/02/16; скасовано реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни відомостей про учасників ТОВ ДАРТ-2 у частині зміни розмірів часток учасників в статутному капіталі товариства, запис щодо зміни керівника товариства, що були внесені на підставі протоколу загальних зборів учасників від 15 лютого 2016 року №15/02/16; скасовано реєстраційну дію - державну реєстрацію нової редакції статуту від 15 лютого 2016 року.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 29 червня 2017 року визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ ДАРТ-2 від 17 січня 2017 року, яким скасовано реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни відомостей про учасників товариства у частині виключення ОСОБА_1 зі складу учасників, що був внесений на підставі протоколу загальних зборів учасників від 17 січня 2017 року.

Таким чином, спірні договори купівлі-продажу є недійсними з огляду на ті обставини, що ОСОБА_4 не мала відповідних повноважень для їх укладення від імені ТОВ ДАРТ-2 . Він як засновник товариства, частка якого у статутному капіталі складає 93,21 %, участі у загальних зборах учасників з приводу відчуження нерухомого майна не приймав, згоди не надавав.З підстав недійсності договорів купівлі-продажу, наступні договори дарування також підлягають визнанню недійсними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02 лютого 2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Дарт-2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ангеловською О. С. й зареєстрований у реєстрі за № 210.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 лютого 2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Дарт-2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ангеловською О. С. й зареєстрований у реєстрі за № 211.

Визнано недійсним договір дарування нежитлової будівлі від 21 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толстіковою О. М. й зареєстрований у реєстрі за № 982.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 21 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толстіковою О. М. й зареєстрований у реєстрі за № 985.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи встановлено, що позивач є учасником ТОВ ДАРТ-2 , частка якого у статутному капіталі складає 93,21 %. Участі у загальних зборах щодо відчуження спірного нерухомого майна позивач не приймав, згоди на вчинення таких правочинів не надавав. На момент укладення договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 . повноважень на здійснення правочинів від імені товариства не мала. Рішенням господарського суду Київської області від 05 квітня 2017 року визнано недійсними рішення загальних зборів щодо призначення ОСОБА_4 генеральним директором ТОВ ДАРТ-2 та скасовано запис у відповідному реєстрі щодо зміни керівника товариства. Оскільки договори купівлі-продажу є недійсними, слід визнати недійсними й оскаржувані договори дарування на користь ОСОБА_2

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження порушення своїх корпоративних прав позивач надав суду, зокрема, судові рішення про поновлення його прав та інтересів як засновника ТОВ ДАРТ-2 із часткою в статутному капіталі в 93,21%. Висновок органу опіку та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 108/12051 від 02 серпня 2018 року, де зазначено, що орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації вважає за недоцільне визнання недійсними договорів дарування майна неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є перешкодою для задоволення позовних вимог, оскільки спірне майно вибуло із власності ТОВ ДАРТ-2 з порушенням чинного законодавства, прав та інтересів позивача.При цьому, позивач позбавлений можливості заявити вимоги щодо власності в інший спосіб, як заявлений, оскільки право витребувати майно має лише юридична особа, яким у даному випадку є ТОВ ДАРТ-2 , а не його співзасновник із зазначеною часткою у статутному капіталі. Інші обставини, зокрема те, що місцевим судом залишено без задоволення клопотання про призначення підготовчого засідання та заяву із проханням визнати неявку в судове засідання поважною та відкласти розгляд справи на іншу дату, ОСОБА_3 судових повісток в судове засідання на 11 квітня 2018 року та 20 квітня 2018 року завчасно не отримував, оскаржувані правочини укладені на погашення заборгованості ТОВ ДАРТ-2 перед ОСОБА_4 , не скасовано протокол зборів підприємства щодо згоди на відчуження нерухомого майна з метою погашення заборгованості, місцевий суд не залучив до участі у справі орган опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, не спростовують висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Не слугує підставою для задоволення апеляційних вимог та заяви і та обставина, що, як зазначено, не скасовано рішення загальних зборів товариства щодо відчуження майна, оскільки його наявність не впливає на правову природу укладених правочинів та не спростовує встановлену судом їх неправомірність у відповідності до положень статті 204 ЦК України. У повній відповідності до вимог процесуального закону, справа розглянута судом першої інстанції цивільної юрисдикції при наявності ухвали господарського суду Київської області від 22 серпня 2017 року, якою припинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 за аналогічними вимогами, заявленими до суду господарської юрисдикції. Не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог та заяви і зазначений ОСОБА_4 протокол зборів засновників товариства від 15 червня 2010 року, розподільчий баланс, розподільчий акт, протокол загальних зборів учасників від 31 січня 2017 року, оскільки вони не підтверджують правомірність укладених спірних правочинів та не спростовують факт встановленого судом порушення корпоративних прав та інтересів позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 . - просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що власником майна, яке відчужено за оспорюваними правочинами, є ТОВ ДАРТ-2 , а тому позивач як учасник товариства не уповноважений оспорювати ці правочини від свого імені. Крім того, спірне майно перейшло у власність ОСОБА_4 на погашення кредиторської заборгованості ТОВ ДАРТ-2 перед нею (фінансова поворотна позика), рішенням загальних зборів засновників ТОВ ДАРТ-2 , що оформлене протоколом № 02/17, надано згоду на задоволення її вимоги щодо повернення поворотної фінансової допомоги шляхом відчуження спірного майна. У господарській справі не скасовано протокол зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 про згоду на відчуження нерухомого майна з метою погашення кредиторської заборгованості перед ОСОБА_4 . Крім того, визнавши недійсними договори дарування, суд порушив права неповнолітнього ОСОБА_2

(2) Позиція ТОВ ДАРТ-2

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ ДАРТ-2 зазначає, що згідно висновку Верховного Суду України у справі № 3-327гс15 (постанова від 01 липня 2015 року), учасник товариства з обмеженою відповідальністю може оспорити договір, укладений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. За таких обставин, висновок заявника щодо відсутності у ОСОБА_1 права на звернення за захистом своїх порушених корпоративних прав та інтересів як учасника ТОВ ДАРТ-2 , є хибним. Оспорювані правочини вчинені ОСОБА_4 від імені ТОВ ДАРТ-2 , проте її повноваження як генерального директора підприємства скасовані у господарській справі. Крім того, відсутні докази перерахування ОСОБА_4 коштів після укладення договорів щодо відчуження майна ТОВ ДАРТ-2 . Крім того, незрозумілим залишається питання про те, у зв?язку з чим та на якій підставі передача майна товариства в рахунок погашення кредиторської заборгованості перед ОСОБА_4 було здійснено ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , якою внесено кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги. Не порушуються оскаржуваними судовим рішеннями й права ОСОБА_2 , оскільки з 26 жовтня 2000 року він досягнув повноліття та може захищати свої права самостійно, крім того, у зв?язку з вибуттям майна із власності ТОВ ДАРТ-2 шляхом грубого порушення закону ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_2 право власності на це майно не набув.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ ДАРТ-2 . Відповідно пунктів 1.5., 2.4.1 статуту ТОВ ДАРТ-2 , затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 15 червня 2010 року, оформленим протоколом №1 від 15 червня 2010 року, та зареєстрованого державним реєстратором Броварської районної державної адміністрації Київської області від 07 липня 2010 року, ОСОБА_1 належить внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 70 тис. грн, що становить 93,23 % його статутного капіталу, а ОСОБА_4 , відповідно - 5 100 грн, в розмірі 6, 79% статутного капіталу товариства.

ТОВ ДАРТ-2 на праві колективної власності належала нежитлова будівля та земельна ділянка, площею 0,4273 га, для розміщення автозаправної станції та автосервісного комплексу, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.4. статуту ТОВ ДАРТ-2 , затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства згідно протоколу № 17/01/17-01 від 17 січня 2016 року, засновниками товариства є ОСОБА_4 .

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 від 15 лютого 2016 року вирішено, зокрема, передати, на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ДАРТ-2 від 15 лютого 2016 року частку ОСОБА_1 в розмірі 83,21% статутного капіталу на користь ОСОБА_4 та призначено її на посаду генерального директора ТОВ ДАРТ-2 з 16 лютого 2016 року.

Згідно протоколу № 02/17 від 31 січня 2016 року ухвалено рішення про відчуження зазначеного майна у зв`язку із господарсько-економічною необхідністю та доцільністю для товариства та надано відповідні повноваження генеральному директору.

22 лютого 2017 року за договорами купівлі-продажу ТОВ ДАРТ-2 в особі генерального директора ОСОБА_4 продало та передало у власність ОСОБА_3 нежитлову будівлю площею 61,2 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,4273 га, для розміщення автозаправної станції та автосервісного комплексу, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договорів дарування від 21 березня 2017 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 нежитлову будівлю, площею 61,2 кв. м, земельну ділянку, площею 0,4273 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розміщення автозаправної станції та автосервісного комплексу, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням господарського суду Київської області від 05 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 року, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 , що оформлені протоколом №15/02/16 від 15 лютого 2016 року, визнано недійсним статут (нова редакція) ТОВ ДАРТ-2 , затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 від 15 лютого 2016 року, оформленим протоколом №15/02/16 від 15 лютого 2016 року, скасовано реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни відомостей про учасників ТОВ ДАРТ-2 у частині зміни розмірів часток учасників в статутному капіталі ТОВ ДАРТ-2 , що був внесений на підставі протоколу №15/02/16 від 15 лютого 2016 року загальних зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 , скасовано реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника ТОВ ДАРТ-2 , що був внесений на підставі протоколу №15/02/16 від 15 лютого 2016 року загальних зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 , скасовано реєстраційну дію - державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ ДАРТ-2 , затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 від 15 лютого 2016 року, оформленим протоколом №15/02/16 від 15 лютого 2016 року.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 29 червня 2017 року, що набрало законної сили 18 липня 2017 року, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 , що оформлені протоколом №17/01/17-01 від 17 січня 2017 року, скасовано реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни відомостей про учасників ТОВ ДАРТ-2 у частині виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ ДАРТ-2 , що був внесений на підставі протоколу №17/01/17-01 від 17 січня 2016 року загальних зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 .

Щодо права ОСОБА_1 на оспорення правочинів

За положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно зі статтею 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 902/458/16 (провадження № 12-146гс18).

Позивач обґрунтовував підстави звернення до суду тим, що ОСОБА_4 не мала відповідних повноважень для укладення правочинів від імені ТОВ ДАРТ-2 , він як засновник товариства, частка якого у статутному капіталі складає 93,21 %, участі у загальних зборах учасників з приводу відчуження нерухомого майна не приймав, згоди не надавав.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання недійсними зазначених договорів, оскільки укладення цих договорів свідчить про порушення корпоративних прав позивача щодо управління справами товариства, розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на права позивача як учасника, з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 93,23 %.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 902/458/16 (провадження № 12-146гс18) також зазначено, що якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги про визнання недійсним договору про відчуження майна цього товариства порушенням останнім в ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір підвідомчий господарським судам.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Київської області від 22 серпня 2017 року припинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 за аналогічними вимогами, заявленими до суду господарської юрисдикції у зв`язку з підсудністю даної справи суду цивільної юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, установленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) рішення від 21 лютого 1975 року у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть обмежуватися, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення від 17 січня 2012 року у справі Станєв проти Болгарії § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis: рішення від 9 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України , в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27, 28, 38-40); рішення від 01 грудня 2011 року у справі Андрієвська проти України , в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13, 14, 23, 25, 26); рішення від 17 січня 2013 року у справі Мосендз проти України , в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі Шестопалова проти України , у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Ураховуючи зазначене, з метою забезпечення позивачу права на судовий захист та справедливий судовий розгляд колегія суддів вважає за можливе залишити в силі судові рішення першої та апеляційної інстанцій, які розглянули справу за правилами цивільного судочинства.

Щодо фінансової поворотної позики

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що спірне майно перейшло у власність ОСОБА_4 на погашення кредиторської заборгованості ТОВ ДАРТ-2 перед нею (фінансова поворотна позика), рішенням загальних зборів засновників ТОВ ДАРТ-2 , що оформлене протоколом № 02/17 від 31 січня 2017 року, надано згоду на задоволення її вимоги щодо повернення поворотної фінансової допомоги шляхом відчуження спірного майна. У господарській справі не скасовано протокол зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 про згоду на відчуження нерухомого майна з метою погашення кредиторської заборгованості перед ОСОБА_4 .

Разом з тим, відповідно до пункту 4.2 чинного статуту ТОВ ДАРТ-2 вищим органом управління товариством є загальні збори учасників.

За умовами пункту 4.3.4 статуту генеральний директор товариства має право укладати угоди та здійснювати інші операції від імені товариства без доручення, а також після обов?язкового погодження із загальним зборами товариства видає доручення на здійснення таких операцій іншим посадовим особам товариства.

Відсутність повноважень у ОСОБА_4 діяти від імені ТОВ ДАРТ-2 встановлено рішенням господарського суду Київської області від 05 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 року, яким визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ ДАРТ-2 від 15 лютого 2016 року про призначення ОСОБА_4 на посаду генерального директора ТОВ ДАРТ-2 з 16 лютого 2016 року.

Таким чином, ОСОБА_4 з 16 лютого 2016 року не мала повноважень на відчуження майна ТОВ ДАРТ-2 , у тому числі на підставі протоколу загальних зборів учасників від 31 січня 2017 року.

Наявність відносин позики між ТОВ ДАРТ-2 та ОСОБА_4 не є предметом спору у цій справі, в якій захищаються права учасника товариства на відчужене без його згоди майно.

Не порушуються оскаржуваними судовими рішеннями й права ОСОБА_2 , оскільки з 26 жовтня 2000 року він досягнув повноліття та може захищати свої права самостійно. Крім того, у зв?язку з вибуттям майна із власності ТОВ ДАРТ-2 внаслідок порушення закону ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_2 право власності на це майно не набув.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судові рішення залишаються без змін на підставі статті 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення .

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

Є. В. Петров

С. П. Штелик