Постанова

від 11.06.2019 по справі 917/375/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/375/18

Провадження № 12-12гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді - доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П.,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року (суддя Кульбако М. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року (судді Пушай В. І., Стойко О. В., Пелипенко Н. М.) у справі № 917/375/18 за позовом виконуючого обов'язки керівника Полтавської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ) та Полтавської міської ради (далі - Рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю Старнайт (далі - ТОВ Старнайт , відповідач) про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки у попередній стан і

ВСТАНОВИЛА :

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. У квітні 2018 року прокурор в інтересах держави в особі ДАБІ та Ради звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ Старнайт про знесення самочинного будівництва площею 335 кв. м, розташованого з південного боку сторони заднього фасаду нежитлової будівлі кінотеатру - пам'ятки архітектури національного значення (колишнє Дворянське зібрання 1810 року, охоронний № 577/6) за адресою: вул. Соборності, 31, у м. Полтава, з боку вул. Європейської (далі - об'єкт самочинного будівництва), та приведення у попередній стан земельної ділянки орієнтовною площею 335 кв. м за рахунок відповідача.

1.2. Прокурор подав позов в інтересах держави в особі ДАБІ відповідно до положень статті 38 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

1.3. Вказав, що відповідач самочинно виконує будівельні роботи з реконструкції нежитлових приміщень пам'ятки архітектури національного значення за відсутності відповідного документа, який надає право на виконання будівельних робіт, що свідчить про істотне порушення будівельних норм і правил, будівництво здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а відповідач добровільно не виконав вимог щодо усунення порушення законодавства, встановлених у приписі органу державного архітектурно-будівельного контролю, що є підставою для звернення з позовом до суду відповідно до частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.4 . При цьому прокурор вважав, що цей позов може бути пред'явлений одночасно також в інтересах держави в особі Ради, оскільки предметом спору є спільні права та обов'язки ДАБІ та Ради, які виникли з однієї підстави - здійснення відповідачем самочинного будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного дозволу на таке будівництво; однак орган ДАБІ, до обов'язків якого входить державний контроль з наведених питань, протягом тривалого часу не вжив відповідних дій щодо знесення самочинної прибудови в судовому порядку, а Рада не виконує покладених на неї передбачених частиною четвертою статті 376 ЦК України функцій власника та розпорядника земельної ділянки, що належить територіальній громаді міста, визначених статтею 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні .

1.5. У заяві про уточнення позовних вимог прокурор указав також на те, що є позивачем за цим позовом у частині вимог щодо захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини у зв'язку з відсутністю повноважень на звернення до суду в органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах за нормами Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III Про охорону культурної спадщини .

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справі закрито ; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою цього ж суду від 6 квітня 2018 року; знято заборону ТОВ Старнайт та іншим особам щодо вчинення будь-яких дій стосовно об'єкта самочинного будівництва; повернуто Прокуратурі Полтавської області з державного бюджету сплачений судовий збір за подання позовної заяви.

2.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), цей позов має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта, який є обов'язковою передумовою, що надає можливість контролюючому органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а.

2.3. Пред'явлення позову прокурором в інтересах Ради як власника земельної ділянки, на якій здійснюється самочинне будівництво, на думку місцевого суду, також не змінює публічно-правового характеру спору.

2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року залишено без змін.

2.5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи прокурора про доцільність захисту в порядку господарського судочинства прав та інтересів держави в особі власника нерухомого майна і земельної ділянки - Ради є необґрунтованими, оскільки метою знесення об'єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не самостворення з реєстрацією та переходом права власності на ці об'єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів. У зв'язку із цим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав та обставин зміни публічно-правового характеру спору на цивільно-правовий унаслідок пред'явлення прокурором позову в інтересах Ради (як власника земельної ділянки) є правильним. Крім того, прокурор заявив позов у інтересах ДАБІ без належних підстав для представництва інтересів держави в суді.

3. Вимоги та зміст касаційної скарги, надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

3.1. У грудні 2018 року заступник прокурора Харківської області подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року, в якій просив судові рішення у цій справі скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 січня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області, справу № 917/375/18 разом зі згаданою касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України.

3.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що заступник прокурора Харківської області у касаційній скарзі посилається, серед іншого, на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 15, 16, 376 ЦК України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також статті 20 ГПК України при визначенні належності цього спору до справ адміністративної юрисдикції. Наголошує на тому, що спір між органом місцевого самоврядування - Радою як суб'єктом публічного права та відповідачем як суб'єктом приватного права про знесення незаконної прибудови не є публічно-правовим і має розглядатися в порядку господарського судочинства.

3.4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 5 лютого 2019 року прийняла справу № 917/375/18 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; встановила строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

4. Позиція учасників справи

4.1. Відповідач не повідомив про свою позицію щодо касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу не надіслав.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Суди попередніх інстанцій установили, що 6 липня 2016 року Рада як орендодавець та ТОВ Старнайт як орендар уклали договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, площею 1 494 кв м розташована за адресою: вул. Соборності, 31, м. Полтава.

5.2. Відповідно до пункту 2.1 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка площею 1494 кв. м з кадастровим номером 5310137000:15:006:0342.

5.3. Згідно з пунктом 3.1 договору оренди землі цей договір укладено на термін із 16 липня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

5.4. 31 березня 2017 року за результатами перевірки орган контролю дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департамент ДАБІ у Полтавській області відносно ТОВ Старнайт склав відповідний акт, протокол про правопорушення та надав приписи № 47, 48 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, та про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідно.

5.5. Зі змісту зазначених приписів Департаменту ДАБІ у Полтавській області вбачається, що ТОВ Старнайт самочинно виконує роботи з реконструкції нежитлових приміщень пам'ятки архітектури національного значення (колишнє Дворянське зібрання 1810 року, охоронний № 577/6) на вул. Соборності, 31 у м. Полтаві, а саме: на об'єкті змонтовано металевий каркас на фундаменті, тобто відповідач виконував будівельні роботи не тільки в підвалі кінотеатру, а й здійснив самочинне будівництво шляхом зведення прибудови безпосередньо біля будівлі кінотеатру без відповідних дозвільних документів, тому владні повноваження Департаменту ДАБІ у Полтавській області щодо виявлення порушень будівельних норм, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності тощо поширюються як на будівлю кінотеатру (пам'ятку архітектури національного значення), так і на самочинне будівництво - прибудову, яка безпосередньо прилягає до південного боку заднього фасаду кінотеатру.

5.6. Актом від 2 листопада 2017 року, складеним працівниками ДАБІ, встановлено, що приписи № 47, 48 від 31 березня 2017 року щодо зупинення будівництва та усунення порушень у встановлений у приписах строк ТОВ Старнайт не виконало.

5.7. Постановою Департаменту ДАБІ у Полтавській області від 14 квітня 2017 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом другим пункту 5 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , та накладено штраф.

6. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

6.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

6.3. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

6.4. Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

6.5. За приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

6.6. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

6.7. Справою адміністративної юрисдикції відповідно до частини першої статті 4 КАС України є публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

6.8. За змістом частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

6.9. За пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

6.10. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

6.11. Отже, до розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

6.12. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-ХІV Про архітектурну діяльність для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

6.13. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

6.14. За змістом статті 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України Про архітектурну діяльність . До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

6.15. Таким чином, ДАБІ є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

6.16. За Законом України Про регулювання містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю мають право проводити перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, складати відповідні акти та надавати обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень, виявлених у результаті перевірки.

6.17. Відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю такий контроль здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

6.18. Відповідно до статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

6.19. За змістом частини першої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

6.20. Згідно з підпунктом 1 пункту б частини першої статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, установлених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

6.21. З системного аналізу наведеної норми у сукупності з положеннями статті 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності вбачається, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється також органами місцевого самоврядування, їх виконавчими органами в порядку здійснення ними делегованих повноважень на виконання ними функцій у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

6.22. Однак, у справі, що розглядається, прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі ДАБІ як органу, який здійснює державний контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, обґрунтував свої вимоги невиконанням відповідачем приписів Департаменту ДАБІ у Полтавській області щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил стосовно факту виявленого самочинного будівництва.

6.21. Отже, саме ДАБІ здійснювала у спірних правовідносинах передбачені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже, і публічно-правову природу таких правовідносин.

6.22. Велика Палата Верховного Суду вважає, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта. Цей припис є обов'язковою передумовою, що надає можливість контролюючому органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у зв'язку з невиконанням такого припису. І з огляду на положення частини четвертої статті 5 КАС України позов контролюючого органу у межах реалізації ним повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

6.23. Звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, також з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.

6.24. Таким чином, висновок судів першої й апеляційної інстанцій щодо віднесення до юрисдикції адміністративних судів спору між ДАБІ та відповідачем у справі про знесення самочинного будівництва і застосування відповідних наслідків є правильним.

6.25. Разом з тим, у справі, що розглядається, прокурор звернувся з позовом в інтересах держави також в особі Ради для захисту права комунальної власності територіальної громади на землю, обґрунтовуючи ці позовні вимоги тим, що Рада, діючи як власник земельної ділянки, не приймала рішення про надання ТОВ Старнайт в оренду земельної ділянки з цільовим призначенням, що дозволяє здійснювати будівництво на ній.

6.26. За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

6.27. Як уже зазначалося вище, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

6.28. За частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво або за її рахунок.

6.29. Таким чином, орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як власник земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у межах приватноправових відносин.

6.30. Спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

7. Щодо процесуальних наслідків об'єднання позивачем вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

7.1. У справі, що розглядається, прокурор звернувся в інтересах держави в особі ДАБІ як контролюючого органу стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності та в особі Ради з метою захисту порушеного права органу місцевого самоврядування на розпорядження земельною ділянкою, однак вимоги кожного зі згаданих позивачів підлягають розгляду за різними правилами судочинства.

7.2. Частиною четвертою статті 173 ГПК України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

7.3. Згідно із частиною шостою статті 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.

7.4. Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи в разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

7.5. Зміст наведених норм свідчить про те, що порушення правил об'єднання позовних вимог, якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз'єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.

7.6. У цій справі попередні судові інстанції зазначених норм процесуального права не врахували, не встановили, що у позові об'єднано вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, тому дійшли помилкових висновків щодо віднесення спору в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі Ради на захист права власника на земельну ділянку, до юрисдикції адміністративних судів та безпідставно закрили провадження у справі щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Ради.

7.7. Наведене є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Ради, та для передачі справи в указаній частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в цій частині.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до приписів частин першої та четвертої статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини.

8.2. З огляду на наведені вище приписи законодавства про підстави та порядок розгляду спорів за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва, та висновки Великої Палати Верховного Суду про їх застосування у спірних правовідносинах, висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі ДАБІ, щодо належності такого спору до юрисдикції адміністративних судів є правильними.

8.3. Однак, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Ради, оскільки спір у цій частині стосується порушеного права розпорядження земельною ділянкою та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

8.4. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області слід задовольнити частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року про закриття провадження у справі в частині позовних прокурора в інтересах держави в особі ДАБІ слід залишити в силі, а в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Ради - скасувати та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

9. Щодо судового збору

9.1. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Ради до суду першої інстанції для продовження розгляду судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог виконуючого обов'язки керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Товариства з обмеженою відповідальністю Старнайт про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки у попередній стан - залишити в силі.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року в частині позовних вимог виконуючого обов'язки керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Старнайт про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки у попередній стан - скасувати, а справу № 917/375/18 у цій частині позовних вимог направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач Л. І. Рогач Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська